Проблеми селян – до лампочки?..

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Село Першотравневе – один із найвіддаленіших від центра громади населених пунктів Снігурівської міської ОТГ. Раніше тут була сільська рада, та в процесі реалізації реформи місцевого самоврядування її ліквідували, натомість село приєднали до Снігурівської об’єднаної територіальної громади. Здавалося б, нова влада мала б наполегливо вирішувати численні проблеми першотравневців, принаймні так обіцяли під час виборів. Та, судячи з усього, не так сталося, як гадалося. Під час зустрічі місцевих мешканців з керівництвом cнігурівської громади, що відбулася 3 лютого і на яку запросили журналіста «РП», люди емоційно висловили чимало критичних зауважень на адресу чиновників міської ради.

На жаль для багатьох, міський голова Інна Бойко не змогла приїхати до людей через, як пролунало, перебування на лікарняному. Проте справедливі нарікання селян змушені були вислуховувати всі інші керівники ОТГ – секретар міськради Сергій Верловицький, перший заступник голови Андрій Гищак, віце-мери Олександр Кравченко і Світлана Голдун.

А порушені питання – і справді більш ніж нагальні та болючі. Так, ось уже багато місяців немає регулярного транспортного сполучення між Першотравневим і Снігурівкою. Тож люди, аби дістатися лікарні, базару, чи вирушити в інших життєво важливих справах, змушені платити за проїзд до центру ОТГ приватною автівкою аж 500 гривень. Для тих же пенсіонерів це величезні кошти!

Незадовільним залишається і медичне обслуговування населення. Попри те, що в селі є новенька амбулаторія, для якої було придбано автомобіль, лікарі з’являються в медичному закладі вкрай рідко. Як дорікнули селяни, сімейний лікар приїздить до Першотравневого «по великих святах».

Ба, навіть елементарне питання – оперативно замінити на стовпах з десяток електричних лампочок, що згоріли від потрапляння блискавки ще влітку (!!!) минулого року, відповідальні чиновники не спромоглися й досі. Чи не тому, що їм усе до лампочки?..

І вже не виглядає дивиною, чи то пак «дичиною», той факт, що мешканці села змушені були витрачати чимало часу і коштів, аби дістатися Снігурівки з метою прищепитися від Ковід‑19, а це, як не крути, дві поїздки вартістю по півтисячі гривень кожна. А що було робити, якщо бригада «вакцинаторів» централізовано до села так і не доїхала?..

Суцільне не сприйняття мешканців села викликала і так звана поштова реформа, коли люди отримують пенсії чи газети з двочи тритижневим запізненням, причому – вистоюючи чимало часу в черзі під дощем чи в мороз. Звичайно, це проблема загальноукраїнська, але ж від неї неабияк потерпають і жителі Першотравневого.

Серед інших бід, на які поскаржилися селяни, – вкрай розбита автодорога від села до траси Миколаїв – Снігурівка (а це майже 20 кілометрів!), розібрані «невідомими спритниками» силосні ями, холодні класи в місцевій загальноосвітній школі, та сила-силенна запитань по землі. Утім до теми земельних відносин ми детально повернемося в одному з найближчих номерів «РП».

Звісно, нова снігурівська влада у своїй неспроможності гідно відреагувати на запити людей може посилатися на сумнозвісних «папєрєдніков». Проте цілком очевидно, що люди негативно оцінюють зусилля чинної влади у вирішенні нагальних проблем старостинського округу вже зараз, адже після останніх виборів минуло багато часу – понад рік. А зроблено – обмаль.

Чому, запитували селяни, та ж міський голова у виборчий період агітувала мало не під кожною хатою, а тепер усіляко уникає зустрічей з мешканцями села? І посилання приїжджих чиновників на те, що Інна Бойко нещодавно звітувала про свою роботу на сесії міської ради, аж ніяк не влаштувало сільських мешканців. Бо вони воліють, щоб очільниця громади звітувала саме в їхньому селі, і щоб при цьому висловитися та отримати відповіді на запитання міг кожен мешканець старостинського округу.

Звичайно, чиновники, стоячи просто неба перед бурхливим та розлюченим людським морем, усіляко виправдовувалися. І, принагідно… вкотре обіцяли світле майбутнє. Мовляв, скоро до села пустять нещодавно придбаний комунальний автобус, а в школі обладнають нову систему опалення. Та й самий освітній заклад планують зробити опорним. Ба, навіть пообіцяли, нарешті, закупити оту нещасну жменьку електричних лампочок для стовпів.

Водночас чиновники й самі пішли в наступ, звинувативши у багатьох негараздах… мешканців села. Мовляв, в автобус сідало всього декілька пасажирів, через що рейси збиткові. Та й, з їхніх слів, одноосібники сплатили зі своєї землі жалюгідні податки, відтак бюджет громади мало поповнюється.

На ці «ремарки» заїжджі високопосадовці отримали різку відповідь: мовляв, на виборах ви ж обіцяли, що ми житимемо класно, а по факту – цілком протилежні результати. «Ви для села – нуль, ба навіть лампочку вкрутити не в змозі! А перед виборами казки розповідали», – емоційно вигукнула одна з жіночок.

Що ж, зустріч посадовців ОТГ з мешканцями Першотравневого стала для перших холодним душем. Сподіваємось, що будуть зроблені належні висновки, бо терпець народу, як кажуть, увірвався.

Андрей Тюрин


  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Оставить комментарий

Your email address will not be published.