«Кредитна історія» триває…

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Ми вже раніше розповідали про поневіряння пенсіонера з села Лимани Вітовського (нині – Миколаївського) району Петра Годованюка. Аби добитися справедливості, Петро Васильович був змушений судитися з державними інстанціями на різних рівнях Феміди – від райсуду до Верховного суду України. Але, попри очевидну обгрунтованість вимог літньої людини, йому ніяк не вдається відновити власні права та інтереси…

Нагадаємо, що Петро Васильович Годованюк – пенсіонер органів внутрішніх справ, який сумлінно служив на різних посадах. Проте пенсія у чоловіка зовсім невеличка, відтак коли 2007 року він тяжко захворів, то відчув гостру потребу в грошах. З безвиході Петро Годованюк знайшов тільки один вихід – взяти кредит в банку, аби розрахуватися за дороговартісні медикаменти та лікування.

Звісно, що працівники «Українського промислового банку» солодко співали, оформлюючи клієнту кредитний договір. Відповідно до його умов пенсіонеру видали кредит у 5 тисяч доларів США, який потрібно було погасити до 21 липня 2010 року. З метою виконання договірних відносин 22 серпня 2007 року між позичальником та банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Н.А. Реуковою, за умовами якого накладено заборону на відчуження майна П. Годованюка – житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також двох земельних ділянок.

Іншими словами, підписавши цей договір, позичальник позбавлявся права продавати чи заповідати власне майна до виконання умов договору кредитування.

У 2008 році Петро Годованюк не тільки одужав, а й достроково розрахувався із банківською установою. Принаймні, «Укрпромбанк» надав позичальнику пакет документів, які недвозначно свідчили: кредит погашено у повному обсязі, відтак банк претензій до Петра Васильовича Годованюка не має. Отже, позичальник був упевнений у тому, що договір іпотеки автоматично втратив свою чинність. І лише багато років потому Петро Васильович дізнався, що це не так. Адже «Укрпромбанком» не було повідомлено реєстратора про виконання позивачем основного зобов’язання. Відтак у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомості майна та Державному реєстрі іпотек залишилися записи про обтяження нерухомого майна…

Здавалося б, «Укрпромбанк» мав би виправити власну ж недбалість, повідомивши реєстратора про необхідність вчинення певних дій. Однак виявилося, що з 2010 року «Укрпромбанк» перебуває в процесі ліквідації, а управителем є товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ «Капітал», до якого права та вимоги за кредитним договором банку-банкрота з П.В. Годованюком не переходили.

Цікавий нюанс. Дізнавшись свого часу про банкрутство «Укрпромбанку», та за порадою свого товариша-фінансиста, П. Годованюк відвідав фінустанову-правонаступницю. Там його запевнили, що ніяких боргів у пенсіонера перед ними немає, що заспокоїло Петра Васильовича. І лише через декілька років він випадково дізнався, що іпотеку досі не знято.

Відтак, аби відновити власні права та інтереси, пенсіонер змушений був звернутися до органів Феміди. 14 травня 2019 року П.В. Годованюк подав позов до Національного банку України, Товариства «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», третьої особи – приватного нотаріуса Н.А. Реукової з вимогою зняти обмеження у користуванні своєю власністю – будинком та двома земельними ділянками. Позивач попросив скасувати запис у Державному реєстрі іпотек, внесений на підставі Іпотечного договору, посвідченого 22 серпня 2007 року приватним нотаріусом Реуковою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за відповідним номером.

Під час судового засідання з’ясувалося, що банком не було повідомлено реєстратора про виконання позивачем основного зобов’язання та припинення договору іпотеки, внаслідок чого на сьогодні в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомості майна містяться записи про обтяження та наявний запис у Державному реєстрі іпотек.

Попри очевидну невинуватість екс-позичальника, відповідач – Національний банк України – відмовився визнавати позовні вимоги лиманівського пенсіонера. З Нацбанку до суду був направлений відзив на позовну заяву, в якому відповідач попросив відмовити у задоволенні позовних вимог Петра Годованюка, посилаючись на те, що доводи і твердження в позові є безпідставними і такими, що не узгоджуються з нормами законодавства України. У відзиві вказується, що погашення заборгованості за кредитним договором може підтверджуватися лише письмовими доказами – у вигляді виписок, квитанцій чи інших розрахунково-касових документів, які мають відомості про сплату ним кредитних коштів.

Виходить, Нацбанк настільки якісно та скрупульозно контролював діяльність «Укрпромбанку», що за його грубий прорахунок має розраховуватися ні в чому не винна людина? В якій іще країні це можливо?..

Суддя Жовтневого суду Вікторія Полішко, намагаючись знайти істину в цій цивільній справі, зробила одразу декілька запитів у банківські установи. Зрештою 9 грудня 2019 року до суду надійшов лист з ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал». Товариство передало перелік вимог кредиторів (вигодонабувачів), розрахунки з якими не проведено. У переліку активів, переданих в управління ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», інформація щодо кредитної заборгованості П.В. Годованюка була відсутня.

Дослідивши всі матеріали справи, рішенням Жовтневого районного суду від 3 лютого 2020 р.позов Петра Годованюка було задоволено повністю. Суд, зокрема, ухвалив скасувати заборону на відчуження власності Петра Васильовича – домоволодіння та двох земельних ділянок, а також скасувати запис у Державному реєстрі іпотек, внесений на підставі іпотечного договору, посвідченого 22 серпня 2007 року приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Реуковою Наталією Анатоліївною.

Однак радість Петра Васильовича була недовгою. Адже Національний банк не погодився з рішенням Жовтневого райсуду та подав апеляцію до Миколаївського апеляційного суду, через що рішення районного суду не набуло законної сили.

І хвилювався лиманівський пенсіонер недаремно. Адже Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу було задоволено. У мотивувальній частині цього вердикту йдеться про те, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову про зняття обтяження з житлового будинку та земельних ділянок, які були предметом іпотеки, без залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб у встановленому процесуальним законом порядку є передчасним. Зі свого боку, цитуємо, «суд апеляційної інстанції не мав процесуальної можливості усунути недоліки, допущені судом першої інстанції щодо незалучення ТОВ «Укрпромбанк» до участі у справі в якості співвідповідача».

Отака словесна казуїстика, а в підсумку – Петра Годованюка так і не відновили в юридичному праві вільно розпоряджатися власним майном, серед якого – і будинок, в якому він проживає. Не погодившись із цим, у січні 2021 року Петро Васильович подав касаційну скаргу, в якій попросив скасувати вищезгадану постанову Миколаївського апеляційного суду та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду від 3 березня 2020 року.

У своєму відзиві на цю скаргу Національний банк вказав, що не є належним відповідачем у цій справі, адже він не наділений функціями офіційного визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно. Крім того, «Національний банк не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання».

І знову відзначимо «дивну» логіку головних банкірів країни. Вони нібито «не при ділах» і не відповідають за зобов’язання інших гравців банківського ринку, але водночас саме Нацбанк подав апеляційну скаргу на рішення Жовтневого райсуду! Виходить, таки був певний інтерес?

Верховний суд України відмовив скаржникові у задоволенні його вимог, мовляв, потрібно було судитися не з Національним банком України і ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ «Капітал», а з «Укрпромбанком». Бо, виявляється, процес припинення діяльності цієї банківської структури, що його було розпочато понад десять (!) років тому, не завершено й досі.

Залишимо «за дужками» питання: чому настільки довго ліквідовують банк? Зазначимо інше: касаційною інстанцією знову було підтверджено той факт, що Петро Годованюк нікому нічого не винен, адже у переліку непроданих активів ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість П.В. Годованюка за кредитним договором не значиться.

Що далі?

Як каже сам Петро Годованюк, він планує знову судитися за свої права та інтереси. Водночас, це задоволення – не із дешевих, тож потрібно ще винайти необхідну суму на судовий збір та адвокатські послуги.

Позаяк ця історія має стати пересторогою і для вас, шановні читачі. Брати кредит у банку – це така собі російська рулетка, в якій фіаско можна потерпіти навіть у нібито цілком виграшній ситуації… Тож у пригоді потенційним позичальникам має стати народна мудрість: сім раз відміряй, а раз відріж!

Андрій ТЮРІН


  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Оставить комментарий

Your email address will not be published.