Вчитель з сучасним обличчям

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Юна вчителька біології – мотиватор колег і учнів: пише наукові статті для міжнародної конференції у Швейцарії, їздить на роботу на велосипеді, а ще, ігнорує Анталію – ходить у походи на Говерлу…

Представниця нового покоління

Вікторія Шапошнік – наймолодша у педколективі Миколаївської ЗОШ № 57 імені Т.Г. Шевченка. Вчителем біології і екології працює з 19-ти років. Коли прийшла у школу, була студенткою-четвертокурсницею.

І відразу – біологія у 10 класі. Учні відверто запитали, чи справді вона вже не учениця?

…Мила, тендітна, елегантна, кожен рух якої дихають ніжністю, ввічливістю, вихованістю. Від природи – тихий голос, щира довірливість у погляді.

Старшокласники, вищі зростом і статурою, розуміли, що не личить порушувати дисципліну у такого чудового педагога, старались на свого юного педагога справити враження лицарів.

Ще у перший рік роботи, бува, траплялись випадки, коли окремі «сміливці» задля цікавості пробували зірвати урок, – та вчителька настільки легко і просто переводила зайві репліки у доброзичливий жарт, – що клас не встигав відволікатись, продовжував працювати.

Вікторія Шапошник – яскравий представник учителя нової генерації – дружнього до дитини, дослідницько-творчого, закоханого у свою професію, – кажуть її колеги.

Директор школи Андрій Малахов поділився, що нещодавно за неї щиро порадів увесь педколектив. Вікторія Василівна представила свій досвід на Міжнародній науково-теоретичній конференції «Modernization of science and its influence on global processes» у Bern, Swiss Confederation (Берн, Швейцарія). Важко повірити, бо ще 4 роки тому, коли прийшла у школу, адміністрація навіть адаптувала шкільний розклад уроків, щоб дати їй можливість суміщати лекції в університеті і роботу.

Звичайно, позаду багато недоспаних ночей. Але здібна студентка довела, якщо є бажання – усе можливо.

Тема, яку обрала для участі у міжнародній конференції – діджиталізація: «Методика викладання курсу біології 8 класу шляхом дистанційного навчання». Тези її наукового дослідження опубліковано у збірнику наукових праць SCIENTIA, якому присвоєно два (британський та український) міжнародні ідентифікатори книги ISBN, авторський знак, УДК та унікальний код DOI.

Такий результат і для школи, і для молодої вчительки, безперечно, це успіх. Як з’ясувалось, Вікторія Шапошнік є наймолодшою і серед учасників міжнародної конференції – інші імениті автори вже мають чималий педагогічний досвід та заслуги.

Студентка-вчителька знала свій предмет на 200 балів

З перших днів її роботи у школі між дітьми і юною вчителькою встановилась довіра. Відтоді студентка-четвертокурсниця отримала два дипломи – бакалавра і магістра.

Її захист диплому в МНУ імені В. Сухомлинського, і захист дослідження учениці Наталі Мариновської, слухачки Малої академії наук, науковим керівником якої була Вікторія Василівна, відбувався практично в один час. І тим не менше, вона не брала звільнення від роботи, хоч і мала на це законне право, продовжувала навчати учнів. Всі її випускники успішно здали ЗНО з біології.

Вікторія Василівна поділилась:

«Я намагаюсь максимально адаптувати матеріал уроку і завдання для учнів – до рівня досягнень кожного. Для мене всі діти – мотиваційні. Наприклад, якщо ми бачимо, що учень навчається на достатній рівень, – маємо його зацікавлювати, давати такі завдання, які б мотивували його підвищувати свій рівень. А учням, які мають високий освітній рівень, дати поштовх для пошукової роботи. Загалом, щоб діти із звичайними здібностями до біології найкраще опанували програму.

Зараз для допитливої дитини можливості дуже широкі. Є Інтернет, програма LearningApps – інтерактивні вправи з біології. Я постійно її використовую, і учні з величезним задоволенням за допомогою сенсорного екрану її виконують. Іноді програми створюю сама.

У мене особливе ставлення до обдарованих дітей. У наш час для їх розвитку багато можливостей. Я безмежно радію, якщо бачу учнів, яким цікаво більше, ніж у шкільному підручнику. Ти їх розпізнаєш відразу – вони постійно прагнуть до додаткової праці, яка відповідає їх здібностям. Ніколи не шкодую зусиль, і з особливим натхненням приділяю їм увагу. Адже святий обов’язок вчителя – допомогти дитині розкритись.

Вчитель має підтримати дитину, надати їй ідею. Але як би вчитель не любив свій предмет, якщо діяльність, що виходить за рамки уроку, дитині не подобається, – її не варто до цього змушувати».

Директор навчального закладу А.А. Малахов розповідає, що Вікторія Василівна – це вчитель з сучасним обличчям. Вона інтуїтивно помічає здібних до дослідницько-пошукової діяльності, і з особливим натхненням, енергією, віддає себе їм.

– Вікторія Шапошнік – зразок вчителя майбутнього. Глибина, науковість, всебічна начитаність, досконале володіння цифровими технологіями… І що не менш важливо, вишукана скромність, інтелігентність.

Її сприймають учні, швидко прив’язуються. Дітям імпонує її всебічна обдарованість. Свій шкільний предмет вона знає на 200 балів. При тому, що у неї справжній педагогічний талант, – стільки науковості, впертої вимогливості і пунктуальності, відповідальності за обрану професію, -наголошує керівник закладу.

Нетиповий педагог – все із дитинства

Вікторія Василівна педагогічну кар’єру розпочала з любові. Біологія – їх взаємний вибір. Ще з дитинства – це з любов до природи і навколишнього світу. Каже, це важко пояснити, чому малою любила збирати гербарії. Ще не ходила до школи, а вже збирала, засушувала й поміщала на окремих аркушах паперу квіти, листя, рослини.

Коли навчилась писати, до кожного гербарію самостійно робила короткі повідомлення: де росла ця рослина – на леваді чи у балці, чим вона їй сподобалась. А згодом щороку, поки навчалась, готувала колекції у двох екземплярах – для себе, і для школи.

Про дитинство не лише нагадують їй цілі стоси гербаріїв, а й короткі дослідницькі зарисовки, над якими працювала самостійно: описувала зразки флори південноукраїнського краю, співставляла минулорічні екземпляри, зірвані в одному й тому місці. Вже тоді її потяг до науковості давав про себе знати великим бажанням самостійно робити ботанічні дослідження.

Спілкуватись з Вікторією Василівною – неабияке задоволення!

В неї стільки жаги до життя, відкритості, доброзичливості! Ви б бачили, з яким захватом вона розповідає про кожну здібну дитину, яких сама ж мотивує до дослідницької діяльності!

Про свій секрет педагогічного успіху говорить просто:

«Маємо бути не лише вчителями. Ми маємо надихати на навчання, на зацікавленість предметом. Іноді це складно зробити, але треба старатись. Якщо діти побачить, що вчитель прагне їх надихати, то вони і самі будуть йти нам назустріч».

Вікторія Василівна не забороняє використовувати смартфони. Вона робить їх цифровим інструментом свого уроку. Переконує, якщо з допомогою смартфону вчитель зможе оптимізувати навчальний процес, – він не нашкодить дитині, а тільки допоможе.

Постійно ділиться з учнями цікавими сервісами. Наочно демонструє симуляції «Phet. colorado», які дають можливість створювати біологічні моделі у режимі реального часу.

Професія за покликом серця

Знання з біології потрібні нам у дуже багатьох галузях, – говорить Вікторія Василівна, відповідаючи на запитання, чому саме обрала професію вчителя біології, – і цим аргументом ти завжди можеш зацікавити учнів. По-перше, це здоров’язбережувальні технології, оскільки ми постійно наголошуємо зв’язок теми уроки зі здоров’ям людини, особливо у 8 класі розділ «Анатомія людини» дозволяє нам вивчати вплив різних чинників. Дітям корисно знати, як впливає на організм радіація та техногенні виробництва. Біологія і екологія досить тісно пов’язані із нашим життям. Учням пояснюю, що все наше довкілля сходиться на біології. Взяти б, ліс, де всі полюбляють збирати гриби, – щоб відрізнити отруйні і їстівні, – теж потрібні знання з біології. Я настільки люблю свій предмет, що вважаю його незамінним у шкільній програмі!».

– А якщо певні учні відверто не налаштовані на урок, як має у такому випадку поводитись учитель?

– Ми обоє з чоловіком закінчували педагогічний університет. І моя сестра, і батьки мого чоловіка – також педагоги. Є з ким порадитись, є з ким поділитись. І коли звертаюсь до них за порадою, чую у відповідь, що мудрий вчитель завжди знайде спільну мову з учнями. Бо якщо вчитель буде демонструвати свій характер, то нічого доброго з цього не буде.

І ми з моїми учнями завжди домовляємось не заважати іншому працювати. На перерві не поспішаю виходити з класу, даю можливість дітям поспілкувались зі мною у неформальній обстановці. Вчитель має знайти ключик до кожної дитини, тому намагаюсь на уроці кожному учню приділити хоч краплиночку уваги, щоб він відчував прямий контакт зі мною.

Адже все залежить, як вчитель реагує на дитячі пустощі. Можливо безневинні репліки – всього лиш ознака її активної вдачі, – а не її свідоме бажання зірвати урок.

З такими дітьми можна просто пожартувати, і клас сприйме це як належне. Адже це живий навчальний процес, і діти мають почувати себе на уроці вільно, хоч і у межах правил, встановлених для поведінки у загальноосвітньому закладі.

Ми обговорюємо, що можна робити, що не можна робити. Треба створювати атмосферу доброзичливості. Спочатку вони полюблять вчителя, і, звичайно, полюблять і його урок.

Вікторія Василівна підкреслила, що до науково-дослідницької діяльності її надихають колеги. У колективі доброзичливе ставлення до успіху інших, що завжди мотивує. У позаурочний час молода вчителька – прихильник активного способу життя. У неї багато друзів-однодумців, людей із спільними інтересами, які також люблять екскурсії, подорожі.

Вперше підкорила Говерлу в 14 років. Відтоді, як тільки випадає нагода, відпустка, канікули – збирається у гори… Каже, більше ніде не зустріти такої творчої енергетичної сили, яку відчуваєш, коли стоїш на Говерлі… Її не приваблюють п’ятизіркові готелі, заморські курорти: «Люблю гори! Це моя пристрасть!»

Два роки тому, коли розпочався локдаун, удвох з чоловіком придбали велосипеди. Власне, все літо проводять «на колесах», об’їздили мало не всю область. Навіть на роботу частенько добиралась велосипедом. Вважає, що це абсолютно нормально, по-сучасному!

Нетипово, як для вчителя, скажете? Для декого, може й так. Однак саме нетиповість – найяскравіша риса учителя, який обрав професію за покликом серця.

Олександра МЕНТЕЛЬ, журналіст


  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Оставить комментарий

Your email address will not be published.