ВІД КОРІВ – ДО ШКОЛЯРІВ, або Про те, як Микола Скорий над «мальчікамі в трусіках» знущається

Наприкінці лютого цього року наша газета розповідала про так званий «коров’ячий бунт» на території сіл Кавказ та Новоросійське Березнегуватської ОТГ. Нагадаємо: попри бездоріжжя, до віддалених населених пунктів було організовано доставку великої кількості журналістів та столичних зоофілів. Мета була нібито шляхетною – викрити антигуманне утримання корів у місцевому колгоспі «Прометей», який очолює Микола Скорий. Утім представники медіа поїхали звідси відверто розчарованими, адже вгодовані та здорові тварини зовсім не нагадували закатованих та занедбаних корівок. До того ж «живодер» Скорий, який має багаторічний досвід праці на аграрній ниві та звання кандидата сільськогосподарських наук, скрупульозно та зі знанням справи розповів «неофітам» усі нюанси утримання стада відповідно до нових світових тенденцій.

Не царське то діло…

Подібних піар-атак з використанням найбрудніших чорних технологій Микола Скорий та кероване ним підприємство зазнавали ще багато разів. Для чого це робиться? Сам очільник колгоспу та представники трудового колективу переконані: кінцева мета замовників цих атак – роздерибанити майно господарства та захопити його землі. Звісна річ, що нікого з рейдерів та нечисленних «колабарантів» з числа місцевих мешканців (деяких із них, до речі, раніше вигнали з колгоспу за крадіжки та пияцтво) не хвилює ані доля бюджетоутворюючого підприємства, ані майбутнє соціальних закладів на території Кавказу – тієї ж школи чи дитсадка.

Журналіст, на відміну від депутатів, винайшов можливість зустрітися із педагогами.

До речі, тоді ж, понад півроку тому, місцеві педагоги зі школи та дитсадка запрошували народного депутата по виборчому округу № 130 Ігоря Негулевського відвідати їхні навчальні заклади – з тим, аби ознайомитися з досвідом роботи та допомогти у вирішенні нагальних проблем. Подібна пропозиція надійшла до нардепа і від трудового колективу колгоспу «Прометей».

Та, мабуть, не царське то діло – зустрічатися «слузі народу» із, власне, самим народом, та ще й у якійсь забутій Богом глибинці. Напевно, є справи набагато важливіші для «народного обранця». Наприклад, видання «NikLife» з посиланням на Telegram-канал «Темный рыцарь» розповіло про відпочинок пана Негулевського на музичному фестивалі «KaZантип».

У публікації його спочатку назвали «Президентом Казантипа», але потім уточнили, що він був «прем’єр-міністром» так званої республіки.

Ось цитата з даної статті:

«Социальный «LIFT» в действии (Скоростной порошок сделал чудо). Этому пример, головокружительный политический взлет Игоря Негулевского, который за несколько месяцев, из Президента Казантипа перевоплотился в народного депутата Украины, главу подкомитета ВРУ. Не помню, под какими лозунгами он зашел в Раду, но на Президента нарко-республики, он баллотировался в костюме неизвестного персонажа, с ярким месседжем: «Б*я, тут барыги)) Это ж надо так на**ашиться, чтобы потом творить такую х*рню)))», – пишут в посте».

«Жахливі речі» від скандального депутата

Видання також додає, що «KaZантип» зажив слави не лише «нарко-республіки», а й декларує повну «свободу», зокрема «життя без трусів».

Крім того, Ігор Негулевський неодноразово згадувався у пресі в контексті журналістських розслідувань антикорупційної спрямованості, зокрема стосовно незаконної добичі піску, дивовижному виграшу багатьох тендерів на ремонт доріг, неякісному ремонті автошляхів тощо.

І ось такий, м’яко кажучи, неоднозначний «персонаж», який, як ми вище зазначили, проігнорував запрошення кавказьких педагогів, нещодавно несподівано перейнявся проблемами навчальних закладів. З чого б це?..

На своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук у пості від 6 жовтня Зе-депутат, посилаючись на звернення депутатки Березнегуватської селищної ради Вікторії Доценко, оприлюднив «жахливі речі» та повідомив про «тортури», що їх буцімто зазнають учні Кавказької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Не будемо переповідати всі ті нісенітниці та відверту брехню, що містить цей опус. До того ж, судячи з усього, «пасквіль» «клепався» на скору руку, бо його автори навіть не потрудилися перепровірити елементарні речі і, до прикладу, тренера з дзюдо Станіслава Ворону «перехрестили» на Владислава. У тексті міститься й багато інших фактичних помилок.

Ігор Негулевський (на фото ліворуч) переймається долею кавказьких школярів.

Загальновідомо, що Інтернет є не лише джерелом цінних знань, а й таким собі інформаційним «унітазом» для несумлінних користувачів. І все ж інформація, викладена на сторінці Негулевського у Фейсбуці, неабияк збурила педагогічний колектив та батьків школярів Кавказької ЗОШ. Тож вони запросили до себе журналіста «РП», аби на місці детально розібратися в цій резонансній ситуації. І, на відміну від так званого «слуги народу», ми негайно пристали на пропозицію вчительського колективу та вирушили в село Кавказ.

У декого «полихає» від школи…

До речі, це вже не перший наш візит до школи. Ми і раніше багато писали про те, з якою турботою і піклуванням ставляться до діточок педагогічний колектив та керівництво колгоспу «Прометей».

Так, Кавказька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів має надзвичайно комфортні умови для навчання та виховання маленьких відвідувачів Країни знань. Але йдеться не лише про належну організацію навчально-виховного процесу та високий фаховий рівень місцевих вчителів, чотириразове безоплатне (для батьків школярів) і смачне харчування дітей та проживання їх у теплих та затишних будиночках тощо. Передусім впадає у вічі любов, з якою організатори навчального процесу оточили школярів – від маленьких першачків до майбутніх випускників. Варто зазначити, що чимало учнів раніше жили в складних життєвих умовах – не доїдали, не завжди мали змогу відвідувати школу, мали проблеми зі здоров’ям. Тож не важко здогадатися, чому такою радістю світяться нині дитячі обличчя, а це – кращий критерій оцінки нелегкої педагогічної праці. Справді, школу в селі Кавказ можна сміливо назвати Школою надії нашої.

Але, напевно, комусь дуже муляє загальноосвітня сільська школа в селі Кавказ, ба більше – на тлі закриття (даруйте, так званої реорганізації) багатьох інших навчальних закладів у сільській місцевості. Тож місцеві мешканці, з якими довелося поспілкуватися, переконані: пожежа, що знищила шкільну спортивну залу в травні цього року, сталася внаслідок підпалу. І лише завдяки щасливому збігу обставин та мужності рятувальників тоді вдалося приборкати «червоного півника» та убезпечити від руйнування основний шкільний корпус.

У комп’ютерному класі школи.

Утім, судячи з усього, продовжує «полихати» в головах тих, хто цинічно обрав дитячий заклад в якості чергової мішені брудної інформаційної кампанії. І, до речі, щось не пригадуються публічні виступи нардепа Негулевського стосовно нещодавнього закриття Нововолодимирівської ЗОШ Березнегуватської ОТГ або ж на тему системного згортання мережі сільських навчальних закладів у цілому.

То про що ж пише депутатка Вікторія Доценко, яка з відповідним листом звернулася до «слуги народу» Ігоря Негулевського?

Пані Доценко, як утім і пан Негулевський, не потрудилися бодай відвідати Кавказьку школу та ознайомитися з умовами перебування дітей. Натомість селищна депутатка, посилаючись на якихось анонімних «мешканців села», наводить цілу купу відомостей про «порушення прав дітей» та «нестерпні умови» їхнього життя.

Зі слів анонімів

Мовляв, «діти вимушені проживати в гуртожитку, який, на думку місцевих мешканців, не відповідає вимогам чинного законодавства до таких закладів, там відсутні кваліфіковані фахівці, діти хворіють на інфекційні захворювання, в тому числі педикульоз, у гуртожитку відбуваються безчинства та неприпустимі речі, коли старші діти принижують менших».

«Крім того, – читаємо далі в листі, – не раз траплялися випадки, коли діти тікали з села Кавказ з того гуртожитку, або коли їх забирали батьки чи інші родичі».


Валентина Цимбалиста, вчителька початкових класів Кавказької ЗОШ:
– У мене одне запитання: скільки ще колотитимуть нашу школу та наших дітей? І головне, за що?.. То їм корів шкода, тепер – дітей. Але всі ці нібито факти порушень є надуманими та не відповідають дійсності. Адже ми вкладаємо в дітей і серце, і душу, і любов. І нехай краще скажуть спасибі Миколі Скорому за те, що він дбає і за школу, і за село.


Ба більше, у відкритому доступі (!) оприлюднюються прізвища та імена дітей, які нібито втекли зі школи чи яких забрали батьки. А ось це вже, безперечно, порушення прав та інтересів дітей шляхом розголошення їхніх особистих даних без відповідної згоди уповноважених на те осіб, на що звертаємо увагу дитячого омбудсмена та правоохоронних органів.

Депутатка пише й про інші «порушення» – «кожного дня, без вихідних, діти мають вставати о 6-й годині ранку. Вони займаються чи сільгоспроботами, чи шкільними предметами, а повертаються в свої кімнати не раніше ніж о 21.00».

З посиланням на анонімних «місцевих мешканців» повідомляється і про те, що «туалет на вулиці і стан його незадовільний», і про те, що «з дітьми в групі продовженого дня працюють особи, які не мають педагогічної освіти», і про те, що швейні машинки для проходження трудового навчання нібито опломбовані. Зазначається, що мобільні телефони у дітей по приїзду до школи вилучаються і зберігаються в сейфі у директорки, а самі діти залучаються до сільгоспробіт у колгоспі.

До речі, в листі пані Доценко виключно в негативному сенсі згадується прізвище Миколи Скорого. Мовляв, «голова села» готівкою сплачує тренеру «Владиславу» Вороні за пошук та залучення до навчання в Кавказькій школі нових дітей – задля того, щоб наповнюваність закладу була на належному рівні, а школу не закрили.

У дописі Вікторія Доценко, звісно ж, знову ж таки з посиланням на невідомих «місцевих мешканців», інформує нардепа, для чого це Миколі Скорому – буцімто, він таким чином виховує собі робочу силу, а, окрім того, «отримує собі задоволення від приниження людей, дітей…».

Ну, це ще добре, що Скорий бодай особисто не катує «мальчіков в трусіках»! Напевно, «голові села» для задоволення власних патологічних пристрастей вистачає і «нещасних корівок».

Це, звісно, сарказм. А щоб дізнатися правду, ми вислухали педагогів та батьків дітей, які навчаються у Кавказькій школі. І, до речі, на відміну від Вікторії Доценко, ми наводимо прізвища реальних людей, а не «думку» анонімних «мешканців села».

Мовою фактів та доказів

Людмила Городецька, заступник директора ЗОШ:

– Усі ці звинувачення на адресу нашої школи та голови колгоспу є безпідставними, а людина, яка викинула інформацію в публічний простір, у нашій школі не була, з вчителями та вихователями не спілкувалася. Усі ті «факти» є неправдою. Так, я годуюсь у тій же їдальні, де і діти. Порції є нормальними, а якщо дитина попросить добавку, ніхто їй у цьому не відмовляє. Крім того, учні, що проживають у гуртожитку, отримують із собою додаткові продукти харчування – і сир, і сметану, і молоко, хліб, печиво та фрукти тощо. Одне слово, діти не голодні. Ба більше, далеко не всі діти мають вдома таке хороше харчування, як у нас. Щодо навчання, то уроки відбуваються з понеділка по п’ятницю включно. Після занять діти не з числа місцевих перебувають у групі продовженого дня, де відпочивають, роблять домашні завдання, граються, займаються спортом.

– Чи вилучаються у дітей мобільні телефони?

– Так, зранку, коли починаються уроки, і до їхнього закінчення. Це робиться відповідно до рекомендацій Міносвіти щодо недоцільності користуватися мобільними пристроями під час навчального процесу. Потім вони отримують мобільні телефони і мають змогу поспілкуватися з батьками чи іншими родичами. Крім того, в кожному класі встановлені відеокамери, тож батьки можуть спостерігати за навчанням власних дітей у режимі онлайн.

– Чи залучені діти до робіт у колгоспі?

– Ні. Єдине що, учні старших класів, за їхнього бажання, навчаються вмінню керувати міні-трактором, що його придбав Микола Вікторович Скорий. Дівчатка ж опановують швейні машинки та основи перукарського мистецтва. Крім того, під час навчально-трудового процесу дітки саджають дерева та доглядають за ними, прибирають пришкільну ділянку тощо.

– А хто займається набором дітей до Кавказької ЗОШ з інших сіл?

– Казати, що це робив Станіслав Ворона, принаймні смішно. Адже тренер вже рік через стан здоров’я у нас не працює, а дітей у цьому навчальному році навчається навіть більше, ніж торік.

– А як прокоментуєте оприлюднену інформацію про те, що у гуртожитку старші діти нібито знущаються з молодших, а вихователі не мають відповідного фаху?

– По-перше, діти різного віку мешкають у різних будинках. А щодо кваліфікації, то, до прикладу, один із вихователів, Валентина Цимбалиста, є вчителем вищої категорії та має звання старшого вчителя. Усі інші вихователі також мають відповідну педагогічну освіту. Стосовно медичного обслуговування, то діти в разі недуги відразу доставляються до кваліфікованого лікаря, а якщо є потреба – до стаціонарних медичних закладів. Наразі ми працюємо над укладанням угоди з цією медпрацівницею – з тим, щоб вона тричі на тиждень приїздила до Кавказької ЗОШ.

– А чи були «втікачі» зі школи?

– Не секрет, що у нас навчаються та виховуються різні діти, зокрема зі складною долею, – долучається до розмови вчителька історії Оксана Топал. – У одного з хлопчиків померли батьки, тож Микола Вікторович Скорий оформив над ним опіку. Робив для нього все, що можливо, – повністю забезпечував усім необхідним та ні в чому не відмовляв. Але коли хлопець досяг переламного, підліткового віку, за ним почали помічати недобре – десь щось потягне, десь скаже неправду. Чого він утік, незрозуміло…

А мама трьох сестричок забрала їх додому через те, що одна з дівчаток захворіла на інфекційну хворобу за тиждень після початку навчального року – при тому, що інкубаційний період для цієї хвороби становить два тижні. Цілком зрозуміло, що інфікування відбулося не в Кавказькій ЗОШ. Але хіба це хвилює тих, хто пише наклепи та кляузи, маючи на меті будь-що спаплюжити добре ім’я Миколи Скорого та педагогічного колективу?..


Інна Тараненко:
– У мене в Кавказькій школі навчаються рідні онук та онучка, а також п’ять двоюрідних онуків. Але ніхто нікого не ображає і не примушує, всім тут подобається. Навпаки, я працюю в школі прибиральницею, то діти самі підбігають та пропонують свою допомогу. А у тих місцевих мешканців, на яких посилається у своєму листі депутатка, жодна дитина наразі тут не навчається. Школа їм не потрібна, вони тут не бувають. Єдина їх мета – розвалити село.


Зазначу, що наша бесіда з педагогічним колективом відбулася без присутності директорки школи Марії Скорої, яка на той момент перебувала у справах за межами села. Натомість вчителі дуже тепло відгукнулися про стиль і методи керівництва очільниці освітнього закладу, водночас відзначивши істотне поліпшення матеріальної бази школи відколи Марія Миколаївна очолила колектив. «Який ще інший директор працюватиме у школі з восьмої ранку і до десятої вечора, причому щоденно?» – риторично запитали мої співбесідники.

Щодо якості освіти, то педагоги відзначили такий факт: деякі діти, що перейшли на навчання до Кавказької ЗОШ з інших шкіл, не могли ані читати, ані писати. Але завдяки наполегливій роботі з такими учнями, зокрема додатковим заняттям у групі продовженого дня, такі дітлахи невдовзі наздоганяли своїх однолітків.

Процесу ресоціалізації дітей, що раніше виховувалися у складних життєвих умовах, неабияк сприяє і їхнє залучення до участі в різноманітних гуртках та спортивних секціях, навчання трудовим навичкам тощо.

Хіба це не шляхетна мета?

Цікавить школа чи… земля?

Але, схоже, «слузі нарко-республіки» та його «посіпакам» цього не зрозуміти, та й мета подібного інформаційного «білого шуму», напевно, є вельми далекою від турботи про права дітей. Тож доречно процитувати вислів пана Негулевського з його сторінки у Фейсбуці: зухвалість, у якої немає меж!

– Нас дуже здивувало, що депутатка Доценко виявляє такий підвищений інтерес до Кавказької школи, її вчителів та учнів, – зазначає вчителька англійської мови Зоя Кириленко. – Якщо у вас душа болить, то приїдьте до нас, зустріньтесь з нами, подивіться умови, що створені для дітей.

Під час журналістського розслідування я зустрівся з мамою дітей з іншого села ОТГ, які навчаються чи навчалися в Кавказькій школі. Вона запевнила, що умови для виховання та навчання дітей у селі Кавказ були дуже хороші, але вона все ж вирішила забрати звідти. Причини – різні, але серед них моя співрозмовниця назвали побоювання того, що її можуть позбавити державної допомоги на утримання дітей – у разі, якщо вона не забере дітей з Кавказької ЗОШ. Мовляв, так їй сказала місцева соцпрацівниця.

З подібною «пропозицією» звернулися і до багатодітної мами Олени Сорочан, яка мешкає в селі Петропавлівка.

– До мене прийшла працівниця сільради і сказала, що якщо не привезу додому дітей з Кавказької ЗОШ, то в мене заберуть «дитячі» кошти, – розповіла жінка. – А я відповіла – як ви заберете в мене ці гроші, якщо, окрім дітей шкільного віку, в мене виховуються і малолітні дітки? Тож мої школярі і надалі вчитимуться у Кавказі, їм дуже подобається там. До того ж вони не тільки навчаються до обіду, а й перебувають під наглядом дорослих цілий день. А коли одна моя дитина занедужала, то її з Кавказу негайно доставили до Березнегуватської лікарні, де надали кваліфіковану медичну допомогу. Ба більше, я нічого за це не платила.

Зі свого боку, соціальна працівниця Катерина Хонич зауважила: служба у справах дітей селищної ради цікавилася, з яких причин мати віддала дітей до школи та дитсадка в селі Кавказ. За словами К. Хонич, вона особисто не була в селі Кавказ, але, зі слів працівників Служби, там немає повноцінних умов для перебування дітей (Отакої! – Ред.).

В їдальні чисто та затишно.

З усього почутого складається враження, що не батьки воліють забрати власних дітей з Кавказької школи, а їх всіляко спонукають до цього чиновники.

Та чи не є це одним із ланцюжків єдиної піар-кампанії, спрямованої проти Кавказької загальноосвітньої школи?..

Утім навряд чи «активістів» чи їх покровителів цікавить доля тих же дітей чи, скажімо, корів. Адже, здається, комусь дуже муляє те, що в постійному користуванні колгоспу «Прометей» знаходиться великий масив сільгоспземлі, яка, до того ж, приносить користь не окремому олігарху, а трудовому колективу та всій громаді, пенсіонерам та дітям зокрема.

До речі, свого часу за подібною схемою відбувалося фактично рейдерське захоплення Державного підприємства «Реконструкція» у сусідньому селі Лепетиха. Спочатку, шляхом публікації замовних матеріалів у пресі, було спаплюжено добре ім’я директора підприємства, який діяв в інтересах села та його мешканців. А згодом, після відповідних кадрових рішень загрузлої в корупційних скандалах Національної академії аграрних наук та за підтримкою місцевих «колаборантів», відбулася зміна керівника «Реконструкції». Й нові очільники, діючи в інтересах вузької купки «зацікавлених осіб», довели колись ефективне господарство до ручки – з багатомільйонними боргами та майже повним ігноруванням інтересів місцевих мешканців.

Але жителі села Кавказ та трудівники «Прометею» сповнені рішучості дати відсіч «слугам диявола». Адже, за їхнім переконанням, земля має слугувати всім людям, а не знахабнілим скоробагатькам-рейдерам.

Андрій ТЮРІН
Фото автора та з відкритих джерел

Оставить комментарий

Your email address will not be published.