Переступаючи межі дозволеного

Ціни на продукти харчування б’ють рекорди, і це – в аграрній державі. Навіть цього року, коли, за повідомленнями в ЗМІ, в Україні отримано рекордний урожай зернових за часів незалежності, продовжують дорожчати м’ясо, молоко, хліб… Невже українці розучилися працювати? Чому в занепаді те ж тваринництво?..

Ні, справа, звісно, не в українцях, котрі на весь світ славляться своєю працьовитістю. Проте та ж держава пальцем не поворухнула, аби створити достойні умови для занять тим же молочним скотарством. Ба більше: останніми роками невпинно скорочується площа пасовищ, відтак тримати корівку на дядьківському подвір’ї – річ невдячна, на кшталт лотереї. Наша редакція неодноразово порушувала тему катастрофічного зменшенняплощ під громадські пасовища у Миколаївській області, але доводиться констатувати: з плином часу ситуація тільки погіршується. Побувавши за сигналом наших читачів у Березнегуватській ОТГ, ми, відвідавши декілька сіл та зустрівшись з людьми, переконалися: під посіви соняшнику та інших сільгоспкультур розорюються навіть ті площі, на яких ще вчора чи позавчора люди випасали домашню худобу.

Соняшник росте мало не у воді

«Гарною» ілюстрацією для вищесказаного є село Калуга. На в’їзді до населеного пункту з боку колишнього райцентру Березнегуватого якийсь спритник не лише посіяв соняшник упритул до футбольного поля, а й примудрився зайняти природоохоронну зону, що примикає до місцевої річечки Висунь. Ба, масивні «сонячні» голівки буквально нависають над водною гладдю, адже край соняшникових насаджень розташований усього в якихось півметрах від води!

А як же вимоги Земельного кодексу щодо прибережних захисних смуг довкола водних об’єктів? Навіть для малих річок ширина такої смуги становить 25 метрів. Відповідно у природоохоронній зоні суворо заборонено будь-яку господарчу діяльність, крім використання для сінокосіння, рибогосподарських та наукових потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей тощо.

Очевидно, що в даному випадку цю норму закону брутально порушено! Унаслідок цього хімікати з поля потрапляють до річки, забруднюючи її і вбиваючи все живе. А місцеві мешканці, в свою чергу, були позбавлені одного з останніх місць для випасання власної худоби.

Хіба цього неподобства не бачать місцеві можновладці?..

– А днями, – обурюється місцевий мешканець Володимир Андрійович, – розорали площу під Мурахівським ставком. Де ж людині вигнати корову? Подивіться, що всюди розорюються і польові дороги. Не дивно, що поголів’я останнім часом зменшилося у 3-4 рази.

Утім нічого дивного в цьому немає. Земля приносить неабиякий прибуток, а вільної ріллі, не обтяженої речовими правами, як відомо, катма. Відтак у гонитві за баришами новоявлені нувориші переорюють, з подальшим використанням під посіви, землі під пасовищами, ставками, польовими дорогами і таке інше.

Вихід – у створенні громадських пасовищ

Староста Білокриницького старостинського округу Андрій Жиленко також вважає проблему пасовищ однією з найболючіших для сіл його округу.

– Близько десяти років тому пасовище площею 84 гектари в Новогригорівці надали в оренду одній особі, – розповів Андрій Анатолійович. – Водночас ще шість років тому, коли я тільки-но обійняв посаду сільського голови, до мене почали звертатися люди і скаржитися на те, що не можуть на цьому пасовищі випасати корів, ба навіть перегнати тварин через нього. Усе б нічого, але більше пасовищ поблизу Новогригорівки немає.

Андрій Жиленко переконаний: здавати пасовища в оренду одній чи декільком особам – це не вихід із ситуації. Оптимальне рішення – рішенням сесії створювати громадські пасовища, на яких матиме змогу випасати худобу будь-який мешканець даного села.

А в селі Кавказ «любителі земельки» пішли ще далі й зазіхнули навіть на ділянки, котрі ще 1989 року на праві постійного користування перебувають у віданні колгоспу «Прометей». Ідучи назустріч побажанням «простих громадян», Березнегуватська селищна рада на 15-й позачерговій сесії, що відбулася 30 червня 2021 року, рішеннями № 26 і № 27 надає дозволи групі місцевих мешканців на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду терміном на 10 років для городництва.

Яку ж саме землицю надумали нарізати під городи? Із вищезгаданих рішень випливає, що дані земельні масиви розташовані в межах сіл Кавказ і Новоросійське, мають комунальну форму власності і при цьому – не надані у власність або користування.

Городи… за межами села

Здавалося б, депутати вчинили відповідально та справедливо, надавши нібито вільну землю тим, хто її потребує. Проте зазначена земельна ділянка в селі Кавказ насправді розташована за межами населеного пункту. Ба більше – ось уже понад три десятки років на праві постійного користування перебуває в розпорядженні колгоспу «Прометей». Це підтверджується як наявними документами, так і фактом сплати земельного податку. А надавати землю під городи за межами населених пунктів заборонено чинним законодавством.

У цьому також легко переконатися, якщо ознайомитися з діючим Генеральним планом села Кавказ. Натомість, якщо вірити Публічній кадастровій карті, земельні ділянки, які задумали віддати під городи, входять у межі села Кавказ, при цьому не перебувають в оренді чи користуванні.


Земельний кодекс України. Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах
1. Межа району, села, селища, міста, району у місті – це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
2. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.
Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.
3. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.
4. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Однак, і це ні для кого не секрет, Державний земельний кадастр (ДЗК) містить цілу силу-силенну неточностей та помилок. Навіть якщо проаналізувати дані ДЗК на прикладі села Кавказ, то виявиться, що до земель запасу населеного пункту потрапили не лише колгоспні землі, а й територія під… місцевим кладовищем.

Виходить, і місця під могилами разом з останками давно і нещодавно померлих людей можна сміливо виносити на розгляд депутатів і… ділити, ділити, ділити? З подальшим висіванням на людських костях соняшнику, рапсу чи інших рентабельних сільгоспкультур.

Утрирую? Аніскільки. Адже «гамузом» до буцімто земель запасу в межах села Кавказ також потрапили пришкільні ділянки, на котрих школярі мали б практично проходити трудове навчання, опановувати виробничі спеціальності, проходити практичні заняття з вирощування сільгоспкультур. Ці землі мають використовуватися і з метою обслуговування будівель шкіл та дитсадків.

«Нічийними» нібито виявилися і ділянки з інфраструктурою – під асфальтовими дорогами, діючим водопроводом, електричними стовпами тощо. А це як розуміти?..

Треба діяти по Закону

Утім такого земельного «кавардака» можна і треба було уникнути, якби депутати дотримувалися норм закону та дослухалися до здорового глузду. Староста сіл Лепетиха, Червоний Яр, Веселе, Кавказ та Новоросійське Микола Михальчук переконував «слуг народу»: перед тим, як роздавати землю «наліво і направо», слід розібратися з документами. Але… вирішили як вирішили.

– Колгосп «Прометей» має чинний генеральний план забудови сіл Кавказ та Новоросійське, – зазначає Микола Миколайович. – Але цей план потрібно оновити відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Потрібно також точно визначити межі населених пунктів і встановити межі в натурі зі встановленням межових знаків. Саме проведення інвентаризації земель сіл Кавказ і Новоросійське дасть змогу розділити державну і комунальну землю, улагодити спірні моменти тощо.

У здійсненні інвентаризації готовий активно сприяти і колгосп «Прометей». Адже чимало технічної та іншої документації на землю, зокрема генплан сіл, що перебуває у розпорядженні колективного господарства.

– І, до речі, ми не проти, щоб люди отримали колгоспну землю під городи чи інші потреби, – підкреслює керівник «Прометею» Микола Скорий. – Натомість цей процес має відбуватися у чіткій відповідності до чинного законодавства, а не за принципом «ми так вирішили на сесії». Адже у підсумку це може призвести до того, що люди витратять чималі кошти за виготовлення проєктно-кошторисної документації, але потім незаконна видача землі рано чи пізно буде скасована в судовому порядку.

Березнегуватський селищний голова Сергій Бойко визнає: інвентаризацію земель, які перебувають у колгоспі «Прометей», ще тільки належить зробити, як і – встановити межі сіл Лепетиха, Червоний Яр, Веселе, Кавказ та Новоросійське. Мовляв, спеціалістами селищної ради вже підготовлені проєкти відповідних рішень.

 


Микола Михальчук, староста Лепетиського старостинського округу:
– Розподіляти землю слід по Закону – вивчити наявні документи, виїхати на місце і подивитися, що то за ділянки. Городництво надається тільки в межах населеного пункту, проте межі сіл досі не встановлено. Якщо земля розташована поза межами населеного пункту, або не встановлена межа, то це вже спірна ділянка. Але, на жаль, на комісії мене і землевпорядника не почули. І Скорий тут ні при чому, адже все слід робити відповідно до чинного законодавства. Закон – однаковий для всіх. На мою думку, роздача цієї землі – це розрахунок за вибори.


То чому селищна рада взялася розпоряджатися землями, на які у неї не було оформлено право власності, із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав? Адже стаття 173 Земельного кодексу регламентує зовсім інший порядок дій щодо встановлення меж населеного пункту та передач земель із державної до комунальної форми власності. І те, що існуючий порядок було порушено, добре видно навіть із Публічної кадастрової карти, на якій визначену форму власності мають лише декілька приватних ділянок під житловими будинками, все решта – суцільна «сіра зона». То як можна було розпоряджатися тим, що тобі не належить за Законом?..

Хто ж ті «щасливчики»?

Виникає й таке запитання: навіщо був потрібний такий поспіх у роздачі земель під городи? Чи… в окремих депутатів виникла певна «зацікавленість» якомога раніше «прихватизувати» дорогоцінну земельку?…

Напевно, читачам цікаво знати: а хто ж ті щасливчики, хто за «спрощеною процедурою» отримав землю під городництво?

Серед новоявлених «латифундистів» звертає на себе увагу такий факт: шість городників мають прізвище Худина, а ще чотири – Ярошенко.

Наша газета вже повідомляла, що один із братів Худин – Анатолій – свого часу був одним із «бригадирів-активістів» при захопленні «Реконструкції». Також він був помічений і під час «коров’ячого бунту» довкола колгоспу «Прометей», що мав місце в лютому цього року.

Цікавою є й постать Ю.І. Ярошенка, який є помічником депутатки Березнегуватської селищної ради В.В. Доценко. Ба більше: Вікторія Валеріївна не просто депутатка, а «ціла» очільниця… земельної комісії селищної ради. Тобто тієї комісії, яка надає рекомендації іншим депутатам при вирішенні тих чи інших питань довкола землі, що виносяться на сесію і, як правило, голосуються на сесії в автоматичному режимі – «бо ж так земельна комісія вирішила».

І хоча Вікторія Доценко представляє у районі партію «Європейська солідарність», безперечно, неабияка тінь від скандалів із «корупційним душком» падає і на правлячу партію «Слуга народу», і на всю нинішню владу також.

Направляємо дану публікацію на реагування до Березнегуватської селищної ради.

Андрій ТЮРІН

Оставить комментарий