Два ювілеї Ташлицької ГАЕС

1981 рік – початок будівництва Ташлицької гідроакумулювальної електростанції. 2006 рік – у промислову експлуатацію введено 1-й гідроагрегат ТГАЕС.

«Знаєте, сьогодні у мене подвійне відчуття. 15 років роботи нашого першого гідроагрегату – це привід для гордощів. Нам є чим пишатися. За цей час ми довели не просто свою важливість, а й пряму необхідність для енергосистеми країни. Саме наші два гідроагрегати є головним чинником стабілізації навантаження, а отже, надійності роботи її південного сектора. Але їх лише два з шести запроєктованих. Будівництво Ташлицької ГАЕС триває вже чотири десятиліття. І в цьому місці сумно. Та все ж оптимізму куди більше, бо до пуску третього гідроагрегату залишилися лічені місяці. Життя триває. Ми, хоч і не так швидко, як хотілося, та все ж розвиваємося», – заступник головного інженера – директор Каскаду ГЕС-ГАЕС ВП ЮУАЕС Олександр ФАЛЬЧИКОВ.

«Я влаштувався на роботу до Каскаду ГЕС-ГАЕС електромонтером з обслуговування підстанції ВРП‑3302005 року. Всі етапи налагодження та пуску гідроагрегату № 1 для мене не пройшли дарма. Я отримав досвід роботи на електричному устаткуванні, який зараз є важливою підмогою на моїй новій посаді – електромонтера головного щита керування ТГАЕС. Робота цікава та перспективна. Попереду – враження від майбутнього пуску гідроагрегату № 3. Ми всі дуже чекаємо на цю подію, адже нові агрегати – це розвиток нашого підприємства, нашого міста, а значить і всієї нашої країни», – електромонтер головного щита керування Ташлицької ГАЕС Кирило Євстіфєєв.

«Першому ташлицькому агрегату – 15 років. Були вони складними і в той же час цікавими. Досвід набувається старим як світ способом – спроб і помилок. Ці півтора десятиліття стали для нас роками перевірки на професіоналізм і наполегливість у досягненні поставленої мети. І ми цей іспит склали, скажу без зайвої скромності, з оцінкою «добре», – головний інженер Каскаду ГЕС-ГАЕС Южно-Українського енергокомплексу Сергій Музиченко.

«Чимало води збігло з моменту пуску першого гідроагрегату Ташлицької ГАЕС. Гідроенергетики відчувають це не лише в алегоричному, а й у буквальному розумінні. Так уже сталося, що пуск нашої гідроакумулювальної станції співпав з початком маловодного періоду в басейні річки Південний Буг. Цей чинник, без сумніву, – основний виклик сьогоднішнього дня. Вода – паливо гідростанцій. Без неї зусилля декількох поколінь зі зведення ГАЕС можуть бути марними. У зв’язку з цим не полишає надія на збільшення об’єму Олександрівського водосховища до його останньої логічної проєктної позначки 20,7 метра. Тоді ми зможемо не лише працювати шістьма передбаченими агрегатами, а й допомогти річці вижити», – заступник начальника гідротехнічного цеху Каскаду ГЕС-ГАЕСАндрій Гнезділов.

«Більше року Ташлицька ГАЕС на балансуючому ринку електроенергії. Нове завдання, нові виклики. На додачу до відомого заздалегідь режиму наші гідроагрегати відтепер включаються в роботу в будь-який момент, з попередженням за 15 хвилин. Працювати в такому режимі непросто – більше напруження, додаткові зусилля. Та гідроакумулювальна станція саме для цього й призначена, тим більш, коли в підсумку отримується непоганий фінансовий результат», – начальник оперативно-диспетчерської служби Каскаду ГЕС-ГАЕС Олександр Мельничук.

Ми запросили до розмови фахівців Ташлицької ГАЕС з приводу відразу двох ювілеїв – 15-річчя з дня пуску першого гідроагрегату та 40-річчя від початку будівництва станції. «З журбою радість обнялася», – казав колись український класик, і навряд чи міг передбачити, що його слова виявляться пророчими не лише для людських доль, а й, як не дивно, будуть дуже доречними для розповіді про історію такого прозаїчного об’єкта, як гідроакумулювальна електростанція.

Хоч багато хто з працівників ТГАЕС не погодиться з її «непоетичністю». Вони наведуть чимало гарних слів і порівнянь, змальовуючи роботу станції, а разом з тим і аргументів на захист важливості та необхідності справи, якій служать.

Чому на захист? Бо не секрет, що саме Ташлицька ГАЕС має найскладнішу долю з трьох складових Южно-Українського енергетичного комплексу на Південному Бузі.

Призначення

Ідея гідрокомплексу на Південному Бузі належить проєктному інституту «Укргідропроект» (м. Харків). Утворюючи з ЮУАЕС єдиний енергокомплекс зі спільною системою керування та видачі потужності, гідроакумулювальна станція призначена для покриття пікових навантажень, заповнення нічних провалів, забезпечення аварійного та частотного резервів об’єднаної енергосистеми (ОЕС) України. Неефективна, незбалансована структура генеруючих потужностей в ОЕС з різким перевищенням базисних потужностей (АЕС і ТЕС) та вкрай низькою питомою вагою маневрених (ГЕС і ГАЕС) – менше 10% за розрахункової величини в 17% – викликає великі труднощі в регулюванні добових графіків навантажень, проходженні нічнихпровалів, забезпеченні аварійного та частотного резервів, призводить до зниження стійкості і надійності роботи енергосистеми в цілому. Отже, є гостра потреба в пікових та швидкодіючих регулювальних потужностях, зокрема й Ташлицької ГАЕС.

Не слід забувати, що гідроакумулювальна станція в складі енергетичного комплексу забезпечує базисний режим роботи та створює аварійний резерв для Южно-Української АЕС. То чому ж вона досі не добудована?

Історія

Проєкт Южно-Українського енергокомплексу розроблений за участі національних інститутів «Атоменергопроект», «Гідроенергопроект» і багатьох інших проєктних та науково-дослідних установ України. Об’єднання потужної атомної електростанції та можливостей гідроенергокомплексу – Ташлицької ГАЕС і Олександрівської ГЕС – призвело до народження унікального для України потужного енергетичного підприємства, проєкт якого отримав найвищі оцінки на міжнародних виставках у Європі та США.

Спорудження об’єктів гідрокомплексу розпочали 1981 року, а 10 років по тому, 1991-го, будівництво Ташлицької ГАЕС припинили – уряд увів мораторій. І вже після його зняття, в 2001-му (минуло 20 років від початку будівництва) генпроєктувальник доопрацював проєкт з урахуванням стану недобудованих споруд і поставленого обладнання, умов будівництва та параметрів пускового комплексу, а також рекомендацій, отриманих у процесі узгодження та експертиз уточненого проєкту. Ось такий непростий шлях.

Левова частка змін та доповнень була спрямована на мінімізацію та компенсацію шкоди довкіллю. Проєкт передбачає й природоохоронні та соціальні заходи для прилеглого регіону.

Початок

2001 року будівництво продовжили. Навесні 2006-го підняли рівень нижньої водойми Ташлицької ГАЕС – Олександрівського водосховища – до 14,7 м, у кінці того ж року ввели в експлуатацію перший агрегат станції. Таким чином було завершено базовий етап формування великого промислового підприємства з виробництва електроенергії на півдні України.

А вже наступного, 2007 року, до лав діючих став другий агрегат ТГАЕС. Відтоді обидва ефективно працюють в об’єднаній енергосистемі України. Від початку експлуатації вони виробили понад 2,6 млрд кіловат-годин електроенергії. Додайте до цього вирівнювання добового графіка навантажень, запобігання можливих віялових відключень, «продовження життя» атомних та теплових енергоблоків завдяки тому, що вони несуть постійне, базове навантаження, а перепади дефіциту-надлишку енергоспоживання взяла на себе саме Ташлицька ГАЕС.

За даними ДП «Укренерго», введення в 2006-2007 роках першої черги будівництва Ташлицької ГАЕС з двома агрегатами дозволило зменшити кількість зупинок блоків ТЕС у нічному провалі та увімкнень у вечірній максимум споживання електроенергії, збільшити високоманеврений резерв, поліпшити умови роботи ОЕС України.

Вдосконалення

У колективі зізнаються, що за 15 років експлуатації труднощів було чимало. На початку шляху – з вивченням нової техніки імпортного виробництва, її особливостей, алгоритмів, технології експлуатації та обслуговування. Згодом розпочалося вдосконалення устаткування із застосуванням нових матеріалів і методик відповідно до вимог сьогодення. До переліку найпам’ятніших подій додалися капітальні та поточні ремонти агрегатів. Деякі з них стали віхами в історії Ташлицької ГАЕС. Серед найскладніших і витратних за часом та людськими зусиллями, а отже, й найбільш пам’ятними, були роботи з реконструкції втулок лопаток направляючого апарату гідроагрегатів № 1 і № 2, а також заміна системи збудження гідроагрегату № 1. Робота була виконана колосальна, кажуть гідроенергетики. Підтвердженням її якості є те, що обидва гідроагрегати станції працюють за диспетчерським графіком, несучи навантаження в турбінному та насосному режимах.

День сьогоднішній

У березні 2021 року до скрижалів історії ТГАЕС було вписано ще одну пам’ятну дату. Може, не таку значну, як річниці початку будівництва чи пуску, але дуже важливу для колективу та діяльності станції – рік роботи на балансуючому ринку електроенергії України. Цей ринковий сегмент функціонує в режимі реального часу та забезпечує баланс виробництва-споживання і фінансове врегулювання небалансів електроенергії.

Першу заявку на розвантаження енергосистеми шляхом увімкнення Ташлицької ГАЕС у режимі енергоспоживання (режим насоса) було акцептовано 13 березня минулого року, першу заявку на завантаження енергосистеми (робота Ташлицької ГАЕС у режимі генератора) – за два дні після того, 15 березня 2020-го. Відтоді режим і часові інтервали роботи гідроагрегатів змінилися докорінно, їх вмикають у генераторному та в насосному режимах не лише у вечірні та ранішні максимуми, а й удень. Гідроакумулювальна станція виводиться на балансуючий ринок 3-5 разів на тиждень, залежно від пори року, стану енергосистеми, можливості подання відокремленим підрозділом НАЕК «Енергоатом-Трейдинг» заявок з врахуванням результатів продажу електроенергії на інших сегментах ринку.

Команда на завантаження чи розвантаження може надійти будь-якої миті. А отже, і обладнання, і люди щохвилини мають бути в повній готовності. І з цим викликом гідроенергетики впоралися. Вже рік вони успішно працюють за новими правилами.

Погляд у завтра

Разом зі становленням Ташлицької ГАЕС давно виріс і сформувався колектив однодумців. Високий професіоналізм, досвід і злагодженість, що йому притаманні, є запорукою реалізації найскладніших завдань. На сьогоднішній момент, після 15-річної експлуатації, устаткування станції підходить до вироблення свого ресурсу, тож розпочинається його планова заміна.

Не полишає гідроенергетиків і надія на остаточне завершення будівництва станції. Причиною для гордості та оптимізму є довгоочікуване та таке необхідне включення в роботу третього гідроагрегату, яке має відбутися вже в кінці нинішнього року. У подальшій перспективі – ще три: № 4, 5, 6. Технології сьогодні розвиваються настільки швидко, що цілком можливо, коли прийде час пускати наступні гідроагрегати, це робитимуть, наприклад, у голосовому режимі, передбачають фахівці ТГАЕС. І вже сьогодні намагаються йти в ногу з технічним прогресом, розуміючи, що лише так можна підвищити якість обслуговування машин, їх надійність і безпеку.

У листопаді минулого року Кабінет Міністрів України затвердив перелік пріоритетних для держави інвестиційних проєктів на період до 2023 року. Серед 13 вказаних об’єктів є й Ташлицька ГАЕС. Для її роботи в повному складі (6 гідроагрегатів) достатньо рівня нижньої водойми – Олександрівського водосховища – 16,9 метра. Та проєкт станції передбачає й іншу позначку – 20,7 метра. Увесь накопичений запас між двома зазначеними рівневими показниками призначатиметься для потреб населення та покращення екологічної ситуації в пониззі Південного Бугу. Це ще одна мрія енергетиків – щоб води в річці вистачало і на роботу гідроагрегатів, і на водоспоживання людей, і на зрошення полів, і на збереження унікального куточка природи, де розташована Ташлицька ГАЕС.

Що ж до представників флори та фауни, які можуть постраждати в процесі підняття рівня водосховища, – випереджають фахівці ГАЕС моє запитання, – існує цільова програма з перенесення та відновлення рідкісних видів рослин. А представники фауни, як показало свого часу підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 16,0 м, успішно переселяються вище лінії затоплення, оскільки заповнення водойми відбувалося і, за аналогією, відбуватиметься в майбутньому дуже повільними темпами.

Слід додати, що у вартість проєкту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС закладено 910,6 млн грн на соціально-екологічну програму розвитку регіону – покращення медичного та соціально-побутового обслуговування населення Миколаївської області, розвиток інженерних комунікацій тощо. На вказані цілі вже витрачено 191,8 млн грн.

P.S.: Дещо про красу та поетичність

Подивіться за вікно, такого краєвиду немає більш ніде в Україні, а може, й на Землі, кажуть в один голос усі, з ким довелося спілкуватися на ТГАЕС. Для кожного з них Южноукраїнськ, мальовничий каньйон Південного Бугу, а за ним степ, порізаний балками та яругами, – рідний дім. Тут виросли їхні діти та зростають онуки. Для молодого ж покоління працівників станції – то вже мала батьківщина, де вони народилися, здобули професію та займаються улюбленою справою. Вранці, прямуючи на роботу, зустрічають схід сонця, а повертаючись додому, милуються вечірнім серпанком. Кожен з них, і молоді, й сивочолі, як ніхто інший переймається долею цього краю та його майбутнім. Вони переконані самі та готові переконувати всіх і кожного, що добудова Ташлицької ГАЕС – глибоко екологічний проєкт. Гідроакумулювальна станція в її повному складі не лише посилить стійкість енергосистеми України, а отже, й енергонезалежність держави, а й, вирішивши проблему вододефіциту в пониззі Південного Бугу, допоможе зберегти унікальний куточок природи, де їм пощастило народитися та жити. Ось така поетика.

Галина Медвінська

Оставить комментарий