БИТВА ПОЛКОВНИКІВ, або Як жертва ДТП стала її винуватцем

Замість того, аби збирати докази у справі, миколаївські слідчі роблять усе можливе, аби її розвалити і винуватий зміг уникнути покарання. І нікого не цікавить, що при цьому відчуває постраждалий, який ледь вцілів, отримавши травми, які впливають на все його життя.

Тридцятого квітня минулого року, об одинадцятій годині ранку, вісімдесятирічний миколаївець Володимир Першин повертався додому. Він рухався у житловій зоні і вже підходив до своєї оселі. Але замість затишної квартири чоловік опинився у лікарні із серйозними тілесними ушкодженнями, найважчим серед яких був перелам скроневої кістки з переходом на основу черепа. За словами Першина, причиною цього стала автівка, яка рухалася заднім ходом і наїхала на нього.

– І тут він мене б’є, швидкість у нього була пристойна для руху, головне заднім ходом їхав, я, природно, відлітаю, а машина-то рухається. Почали кричати, я був під машиною… він почав підглядати під машину і кричати водієві, і той з’їжджає з мене.

Інформація про цю дорожньо-транспортну пригоду була в той же день внесена в єдиний реєстр досудових розслідувань. У документі вказано, що це був наїзд на пішохода, і що за кермом автівки, яка це зробила, знаходився Олександр Павлюк. Як стверджують і Володимир Першин, і його рідні, водій одразу визнав свою провину і обіцяв повністю оплатити лікування, аби тільки не потрапити до в’язниці.

– Мене що обурює: він до мене п’ять днів приходив – першого, другого, третього, четвертого, п’ятого приходив до мене в ЛШМД і плакав, просився: будь ласка, зробіть так, щоб я не був засуджений. А до цього – з першого по шосте батько його приходив. Полковник міліції, мати приходила, сестра приходила – всі просили.

Але за кілька днів, як розповідає син Володимира Першина, Костянтин, риторика молодої людини змінилася.

– Потім він якось дивно став поводитися. Я йому телефоную, кажу: ти діда збивав? Ну, ви розумієте. Ти його збивав? Ні, я його не збивав. У мене є свідки, що він впав сам. У мене є свідки, які кажуть, що машина його навіть не торкалася.

Вам може здатися, яке це має значення, що водій почав усе заперечувати? Адже є зафіксована подія, є свідки, є дані судово-медичної експертизи, яка визнала, що такі важкі тілесні ушкодження потерпілий міг отримати тільки після зіткнення з автівкою. Здавалося б, цього достатньо, аби за кілька місяців зібрати усі необхідні докази і передати справу до суду. Так думав і Володимир Першин, адже сам віддав службі в органах внутрішніх справ сорок років, звільнившись у званні полковника. Але не так сталось, як гадалось.

Костянтин Першин.

Минуло вже 14 місяців від дня скоєння ДТП, а розслідування у цій справі так і незавершено. На думку Костянтина Першина, шанси, що суд буде розбиратись у цій справі, тануть з кожним днем.

– Усе йде, ніби як не було ніякого ДТП, дід впав сам, свідки є, які це доводять.

За рік, що минув, слідство, здається, зібрало переконливі докази, які свідчать про те, що ніякого ДТП взагалі не було. Знайшлися нові свідки, які згадали, що автівка хоч і рухалася заднім ходом, але вчасно зупинилася перед Володимиром Першиним, не зачепивши його, а впав той, буцімто, сам. Щоправда, не зовсім зрозуміло, як Першин при цьому опинився під кузовом вантажівки? Може, перебуваючи без свідомості з проломленою головою, сам туди заліз? На додаток до свідків, чиї покази не зовсім вдало корелюють із здоровим глуздом, слідство отримало дані кількох експертиз. Так, друга судово-медична експертиза, яку провели за наполяганням слідчого, зробила несподіваний висновок, що перелам кісток черепа дідуся стався за 10-14 днів до 30 квітня, тобто до дня ДТП.

Ну, типу, отримав собі 80-річний дідусь десь травми черепа, ходив-ходив собі два тижні, а потім подумав і вирішив-таки лягти в лікарню. Ну, хоча б трохи полікуватися потрібно ж. Вік поважний і таке інше. Наостанок автотехнічна експертиза також підтвердила, що ніякого контактування транспортного засобу із людиною не було. Ну, і який у таких умовах може бути суд? Сама людина винна, бо із власної необережності і постраждала.

Ми вирішили розпитати у водія автівки Олександра Павлюка, що він думає про ту подію? Збивав чи не збивав Першина? Якщо не збивав, чому в перші дні визнавав свою провину, просив пробачення і обіцяв сплатити за лікування постраждалого?

– Доброго дня, Олександре. Це вас журналісти турбують. А ви збивали 30 квітня Володимира Першина?

– Я не хочу розмовляти на цю тему.

Тоді ми звернулись по коментар до слідчого поліції, який вже рік героїчно б’ється з цією справою, але розмови знову не вийшло – бо ж таємниця слідства і все таке.

– Доброго дня, Максиме. Це вас журналісти турбують з приводу справи по ДТП з Володимиром Першиним, яку ви розслідуєте. Можете сказати, коли вона буде завершена і чи потрапить до суду?

– Це службова таємниця, я не можу розголошувати такі дані.

Виходить так: є факт ДТП, зафіксований у кримінальному провадженні. Але після року слідства все йде до того, що ніякого ДТП вже начебто й не було. Ви спитаєте, як таке можливе? Юристи, з якими ми поспілкувалися, кажуть, що справа Володимира Першина є, на жаль, типовою для українських реалій. Вона добре ілюструє те, як працює українська правоохоронна система, в якій поліцейський слідчий – цар і бог правосуддя, від дій якого залежить, чи буде справа взагалі розслідувана, чи це буде імітація роботи, або, навіть, суцільна фальсифікація.

Ярослав Чепурний.

За свідченнями адвокатів, особливістю справ з ДТП є те, що основну роль у ній відіграють дані різноманітних експертиз. Від того, чи були факти, зібрані слідчим для експертів, повними і точними; чи правильно перед ними були поставлені питання; чи кваліфіковані та неупереджені фахівці, – багато що залежить. Ну, і людський фактор ніхто не відміняв. Якщо серед винуватців ДТП є люди з великими грошима чи важливими зв’язками – це може суттєво вплинути на хід розслідування. До прикладу, у цій справі батько водія автівки – полковник поліції, який до недавнього часу обіймав посаду заступника начальника поліції області. На думку Володимира Першина, саме ця обставина і вплинула суттєво на дії слідчого.

Володимир Першин.

– Потім він мені заявляє, у присутності свідків, до речі: ви знаєте, на мене такий тиск великий, скаржиться слідчий, тому що на нього і там полковник, і там полковник, і значить як? Я говорю – дійте за законом. Я 40 років пропрацював в органах, тому я знаю, який тиск на цього слідчого Дудника.

Ну що ж, час покаже, хто переможе у цій справі: полковник міліції, який звільнився тридцять років тому, чи полковник поліції, що пішов у відставку нещодавно? Чи вдасться Володимиру Першину добитися того, аби справу передали до суду?

Ярослав ЧЕПУРНИЙ, Центр журналістських розслідувань

Оставить комментарий