Як монополіст «нагрів» дитину-інваліда

Добитися справедливості у галузі житлово-комунального господарства – справа не з простих, вряди-годи нереальна. Про це, власне, свідчать численні звернення до редакції з боку наших читачів. Ось і мешканка Миколаєва, пенсіонерка Валентина Рябкова, поскаржилася до «РП» на дії фактичного монополіста – ПрАТ «Миколаївська теплоцентраль» (скорочено – «Миколаївська ТЕЦ»). Попри затяжне протистояння і локальні поразки у конфлікті з «комунальним монстром» Валентина Михайлівна не опустила руки і продовжує боротися передусім за права свого неповнолітнього сина-інваліда…

17-річний син заявниці Юрій Рябков проживає і є єдиним власником квартири в триповерховому будинку на вулиці Космонавтів, 60. Значні проблеми з обігрівом житла виникли в опалювальний сезон 2017/2018 років, коли температура в кімнатах квартири не дотягувала до мінімальної нормативної +18 градусів. Цю невідповідність існуючим нормам було зафіксовано офіційними актами від 29 січня, 21 лютого та 22 березня 2018 року, коли температура в приміщеннях коливалася від 13 до 16 градусів. Акти підписали як законний представник неповнолітньої дитини, так і представники Миколаївської ТЕЦ та ЖЕКу «Зоря», який обслуговує будинок.

Але при цьому постачальник послуги – Миколаївська ТЕЦ – наче і не було нічого продов-жувала виставляти чималенькі рахунки за тепло, понад дві тисячі гривень щомісяця. Варто зазначити, що у наданні субсидії Юрію Рябкову було відмовлено, зважаючи на «нюанси» вітчизняного законодавства: мовляв, неповнолітня дитина прописана одна в квартирі, але при цьому не є круглою сиротою.

Для родини подібні суми – не підйомні, захмарні, тим паче, зважаючи на дуже низьку якість послуги. Сам підліток отримує невеличку пенсію по втраті годувальника, близько 1800 гривень. Трохи більшим є розмір пенсії його мами Валентини Михайлівни, яка багато років сумлінно працювала у системі соціального захисту міста Миколаєва.

Тож, зважаючи на вкрай низьке співвідношення «якість послуги/її ціна», Валентина Рябкова ініціювала розрив договірних відносин з теплопостачальною організацією. Як і годиться, заявниця звернулася до органу місцевого самоврядування – Миколаївської міської ради. Але чиновники в своїх відповідях констатували, що міжвідомча комісія з розгляду питань, пов’язаних з відключенням окремих квартир у багатоквартирних житлових будинках від мереж центрального опалення, погоджень не надає. Адже повноваження цієї комісії фактично припинено відповідним рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 вересня 2017 року.

Отже, міжвідомча комісія, яка видає дозволи на відключення від централізованого теплопостачання, «почила в бозі». Як бути?..

За відповіддю на це нагальне питання Валентина Рябкова звернулася до депутатів міської ради. На засіданні постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста від 14 серпня 2018 року було ухвалено рішення: Миколаївській ТЕЦ відключити від опалення зазначену квартиру, а комунальному підприємству «Зоря» відрізати від централізованого опалення приміщення, в яких проживає неповнолітня дитина. А оскільки теплопостачальник так і не спромігся протягом півроку зробити перерахунок за неякісно надану послугу (чи не нахабство?! – Ред.), то йому рекомендували зробити перерахунок у бік зменшення відповідно до вищезгаданих актів, за формулою: мінус 5 відсотків від вартості за кожен недоотриманий градус.

Згідно з прийнятим рішенням 17 вересня того ж року працівники КЖЕП ММР «Зоря» фізично обрізали систему опалення в квартирі Ю. Рябкова, закольцували та заізолювали труби, по яких подавалося теп-ло. Але ж яким було здиву-вання та обурення Валентини Михайлівни, коли з початком чергового опалювального сезону Миколаївська ТЕЦ продовжила виставляти рахунки за тепло! Тобто фактично тепловики зажадали грошей за повітря, причому – абсолютно холодне. Адже Валентина Рябкова вже опалювала приміщення за допомогою електричних приладів, і це, до речі, обходилося сімейному бюджету у декілька разів дешевше, ніж по тарифах фактичного монополіста.

Тож пенсіонерка повторно звернулася до депутатської комісії з проханням виїхати на місце та скласти акт відсутності послуги теплопостачання в зазначеній квартирі по вулиці Космонавтів.

Комісійним виїздом на місце у складі представників адміністрації Інгульського району м. Миколаєва, представників Миколаївської ТЕЦ та КЖЕП «Зоря», депутата міської ради Артема Грозова було зафіксовано факт демонтажу у квартирі системи опалення та відсутності послуги.

До речі, промовистий факт: за словами Валентини Рябкової, представник ТЕЦ спромігся виїхати до квартири її сина лише після дзвінка на «гарячу лінію» уряду. Ось така «турбота» про клієнтів з боку тепловиків!

– Я дуже сподівалася, що проблема нашої сім’ї, нарешті, буде вирішена, – каже Валентина Михайлівна. – Але в офісі Миколаївської ТЕЦ під час мого чергового візиту непрозоро натякнули, що я дарма туди ходжу. Водночас, на ушко шепнули, що через одного з їхніх працівників можна де-юре відімкнути опалення, але задля цього потрібно сплатити тому в кишеню… 2,5 тисячі доларів. І лише тоді мені складуть відповідні документи, та ще й самі привезуть додому.

Пенсіонерка, яку неабияк спантеличили сумою хабара, звернулася в КЖЕП «Зоря».

– Один із його керівників, – згадує В. Рябкова, – пообіцяв поговорити з «потрібними» людьми. Наступного дня він мені перетелефонував і повідомив, що вирішив моє питання. Але наказав занести йому завтра 1100 «у.о.»…

Та й навіть така сума виявилася непомірним тягарем для пенсіонерки з мізерною пенсією. Відтак жінка спробувала взяти кредити в різних банках. Проте всюди їй відмовили, посилаючись на маленькі доходи заявниці.

А між тим Миколаївська ТЕЦ продовжувала нараховувати чималі суми дитині з інвалідністю, попри те, що теплопостачання до квартири фактично не здійснювалося. Коли ж загальний борг за тепло сягнув понад 15 тисяч гривень, Валентина Рябкова звернулася по захист прав свого сина до суду. Суддівська епопея розтягнулася на декілька років і наразі налічує цілий талмуд матеріалів…

Слід одразу зазначити: у подальшому різні судові інстанції підчас приймали діаметрально протилежні рішення. Закон як дишло, куди повернеш – туди і вийшло?..

Перше судове рішення датоване 13 липня 2019 року, його ухвалив суддя Ленінського районного суду І.В. Коваленко. Відповідно до вердикту Феміди, Приватне акціонерне товариство «Миколаївська тепло-електроцентраль» зобов’язали скасувати нараховану оплату за централізоване постачання теп-лової енергії до квартири Юрія Рябкова за період з 17 вересня 2018 року (дата демонтажу системи опалення. – Ред.) та закрити особовий рахунок абонента. При винесенні цього рішення суддя вказав, що позивачем було дотримано процедуру відключення від мережі централізованого опалення, передбачену відповідним Порядком № 4 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005.

Здавалося б, справедливість восторжествувала, і дитина з інвалідністю та її мати-пенсіонерка можуть зітхнути з полегшенням, позбувшись зашморгу величезного боргу за «ефемерне» тепло.

Та де там! Уже після того, як рішення Ленінського райсуду набуло законної сили, Миколаївська ТЕЦ звернулася з апеляційною скаргою. Сталося це аж 4 вересня 2019 року, тобто – через місяць і 22 дні після оголошення судового рішення! Прохання поновити пропущений строк на апеляційне оскарження тепловики аргументували тим, що судове рішення відповідачем було отримано… аж 12 серпня 2019 року.

– Але це просто абсурд, – вважає Валентина Рябкова. – Вони навмисно спочатку не оскаржували це рішення, бо шукали якісь «лазівки», щоб усе «порішати». А коли знайшли, то у своєму ж журналі вхідної кореспонденції поставили потрібну дату. Це просто абсурд!

Проте апеляційний суд задовольнив скаргу фактичних комунальних монополістів, навіть не поцікавившись: де і яким чином протягом 21-го дня (!) міг блукати одним і тим же містом лист із рішенням суду?

Ба більше: Постановою від 22 жовтня 2019 року колегія суддів Миколаївського апеляційного суду в складі Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б. та Яворсь-кої Ж.М. скасовує рішення Ле-нінського районного суду в час-тині скасування боргу за тепло в період з 17.09.2018 та закриття особового рахунку споживача.

Отакої!

В обґрунтування свого вердикту суддівська «трійка» вказала, що відключення централізованого опалення було здійснено у порушення існуючого порядку, а саме: без отримання згоди всіх власників житла будинку по вул. Космонавтів, 60, без відповідної технічної документації з влаштування автономної системи опалення, а також – без рішення міжвідомчої комісії.

Одне слово, суд дійшов висновку, що споживач послуги відмовився від централізованого теплопостачання самовільно.

Але чи відповідає це дійсності? Адже насправді Валентина Рябкова неодноразово зверталася в різноманітні владні інстанції і до самої ТЕЦ, аби позбутися недобросовісного постачальника. Крім того, відрізання системи опалення у квартирі відбувалося згідно з проєктом, який замовила і оплатила сама Валентина Рябкова. А рішення щодо відрізання системи опалення та закриття рахунків видавала не вона сама, а постійна депутатська комісія.

Звернулася б пенсіонерка і до міжвідомчої комісії, але як це зробити, якщо її повноваження припинено?..

Виходить, відмовитися від неякісного надавача житлово-комунальної послуги не можливо апріорі? Якщо, звісно, не враховувати протизаконну про-позицію «дати на лапу» нечис-тим на руку ділкам.

Ситуація – абсурдна. Уявімо, що всіх городян зобов’язали купляти хліб в одного і того ж виробника. А якщо батон буде цвілим та черствим? Звертайтеся до інстанції, якої не існує… І продовжуйте купляти неякісний хліб!

До речі, самі ж вищезгадані судді в своїй постанові прописали, що споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони ними користувалися, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Але ж послугою ТЕЦ з певного періоду абонент Ю. Рябков не користувався! То за що платити?

Валентина Рябкова не змирилася із цим рішенням Феміди і звернулася до Верховного Суду України. Але людина у мантії С.О. Погрібний навіть не відкрив касаційне провадження, пославшись на… малозначущість справи.

Для судді з астрономічною зарплатою якихось 15-20 тисяч гривень то й справді – суцільний пшик. Проте для пенсіонерки та її сина-інваліда кожна копійка – на вагу золота. Як тут не згадати народну мудрість: багатий бідного не розуміє.

Не дали результату і дві скарги Валентини Рябкової до Вищої ради правосуддя. «Ворон ворону око не виклює», – гірко зазначає Валентина Михайлівна.

А на часі – черговий нерівний двобій у стінах Феміди. Миколаївська ТЕЦ звернулася з позовною заявою щодо стягнення з Юрія Рябкова «боргу за спожиту теплову енергію».

Рішенням від 5 квітня 2021 року суддя Ленінського районного суду О.І. Кирильчук задовольнив цю заяву тепловиків, відтак неповнолітня дитина має сплатити 19 тисяч 567 гривень.

Валентина Рябкова наразі оскаржує в апеляційній інстанції і це суддівське рішення, яке вона вважає не лише протизаконним, а й аморальним. При цьому пенсіонерку обурює не тільки сам вердикт по суті, а й те, що суддя Кирильчук чинив правосуддя в порядку спрощеного позовного провадження, тобто – без виклику сторін.

А може, він і правий: навіщо ще вислуховувати якихось «простолюдинів» та витрачати свій «дорогоцінний» час, поготів, якщо остаточне рішення і так зрозуміло – задовго до початку судового засідання?..

Зрештою, монополіст завжди правий – чи не так?..

Андрій ТЮРІН

Оставить комментарий

Your email address will not be published.