«Прихватизували» приватну землю…

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Це – повна цитата статті 14 Конституції України. Проте на практиці трапляється, що ніхто і нічого не гарантує, ба більше, підступно «прихватизує» приватні земельні ділянки громадян. Принаймні саме з такою проблемою до редакції «Рідного Прибужжя» звернувся мешканець села Шевченкове колишнього Вітовського (нині – Миколаївського) району 51-річний Іван Некеруй.

Ще 2003 року Іван Володимирович, його дружина Тетяна Іллівна, а також брат Петро Анатолійович Дикий отримали у власність по 0,8 гектара ріллі в межах Шевченківської сільської ради, якраз на межі з Херсонщиною. Розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації від 25.03.2003 № 112-р стало підставою для виникнення відповідних речових прав, які де-юре закріпили державні акти на право власності на земельну ділянку.

Усі ці роки, а минуло вже майже два десятиліття, Іван Некеруй разом із родичами самостійно обробляли власну землю – сіяли та збирали врожай, сплачували відповідні податки до бюджету. Аж раптом, восени 2019-го, грянув грім.

– Дружину викликали до приміщення сільської ради, де на неї вже очікували сільський голова (вже колишня. – Ред.) та співробітник поліції, напевно, слідчий, – згадує Іван Володимирович. – Вони повідомили, що ми нібито захопили… наші ж земельні ділянки, на які оформлено право власності. І лише коли ми показали державні акти на землю та землевпорядну технічну документацію, від нас відстали та все начебто встало на свої місця.

Та на цьому негаразди для сільської родини не скінчилися, радше навпаки. При переоформленні маминої спадщини Іван Некеруй випадково дізнався, що його земля (три ділянки по 0,8 га)– вже… не його земля. Відтак відомості до Державного земельного кадастру на зазначені ділянки внести не вдалося – відповідну відмову надіслали з Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Ба більше: згодом з’ясувалося, що земля Івана Володимировича та його родичів стала частиною двох інших земельних ділянок, і в них є нові власники…

Та повернемось трохи назад у часі. Отже, свого часу, а саме 2003 року, кадастрові номери було присвоєно трьом ділянкам, що стали власністю Івана Некеруя, його дружини та брата. Ось їх кадастрові номери: 4823384700:04:000:0103, 4823384700:04:000:0104 і 4823384700:04:000:0105. Проте в 2020 році ці земельні ділянки приватної форми власності з невідомих причин були об’єднані з іще декількома земельними ділянками державної форми власності та склали єдиний масив площею 3,8 гектара.

Привласнили землю навіть під автомобільною дорогою і поблизу залізниці.

Іван Некеруй припускає: це сталося за безпосередньої участі офіційних осіб Шевченківської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру. Попросту кажучи, посадовці «не помітили», що в даному місці рілля вже обмежена речовими правами, відтак «чіпати» її – зась. І хоча на той момент відповідні відомості не було внесено до Державного земельного кадастру, безперечним є той факт, що земельні ділянки належать саме родині Некеруя, що напряму підтверджується державними актами на землю.

Отже, вочевидь, незаконно було сформовано нову земельну ділянку державної форми власності площею 3,8 га, якій присвоїли кадастровий номер 4823384700:04:000:0072.

А ось далі – найцікавіше. Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області 46-ОТГ від 11.12.2020 ця земля була передана в комунальну власність Шевченківської сільської ради.

Але це – тільки на папері. Адже своїм листом від 21.01.2021 на ім’я начальника Держгеокадастру у Миколаївській області О.О. Колесніка нещодавно обраний сільський голова Олег Пилипенко відмовився реєструвати право власності на дану земельну ділянку, бо на даній земельній ділянці знаходиться приватна власність П.А. Дикого, І.В. Некеруя та Т.І. Некеруй.

Отже, 21 січня 2021 року Шевченківська сільська рада повідомила Головне управління Держгеокадастру про те, що ділянка площею 3,8 гектара містить у своєму складі землі приватної власності. Проте цей факт аніскільки не засмутив «земельних чиновників», котрі вирішили виділити цю землю двом приватним особам – громадянам України М.О. Потьомкіну і В.І. Гурському, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства». Ділянку площею 3,8 гектара було поділено на дві ділянки 14 січня 2021 року.

А вже 4 березня 2021 року (в один день!) державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі ГУ Держгеокадастру внесла відомості про право власності громадян Потьомкіна та Гурського до Державного земельного кадастру.

Таким чином фактично було зроблено останній крок з крадіжки землі у Івана Некеруя та його родичів. На те, що було зроблено якусь нечистоплотну оборудку, побіжно натякає й той факт, що державну реєстрацію права власності – і також синхронно! – було здійснено аж виконавчим комітетом Новоодеської міської ради.

Але й це ще не все. Реалізовуючи схему з «дерибану» чужої землі, пройдисвіти примудрилися включити в ділянку площею 3,8 гектара не тільки ріллю, що є приватної власністю родини Некеруїв, а й… частину земельних ділянок площею 1,2 га, що знаходяться під автодорогою Миколаїв – Херсон (кадастрові номери 4823384700:04:000:0191 і 4823384700:04:000:0188), під магістральним каналом Р‑10 (4823384700:04:000:0165), а також частину дороги, яка проходить територією сусідньої Херсонської області 652038500:11:03:0001).

Автор цього матеріалу особисто побував у районі розташування даної земельної ділянки і переконався, що, окрім поля Некеруїв, колишня ділянка площею 3,8 га й справді «нахабно» налазить на землі державної власності, котрі не можна приватизувати в принципі. Усе це, а також блискавичність операції, з якою було здійснено захоплення землі, наштовхує на думку: за лаштунками цього дійства стоять впливові чиновники високого рангу, а вигодонабувачі, вочевидь, також далеко не прості люди. Натомість родина Некеруїв не має ані зв’язків у органах влади, ані великих грошей: Іван Володимирович працює шофером, його дружина – домогосподарка. Мабуть, саме тому «прихватизатори» задумали тишком-нишком забрати земельку у беззахисних селян.

Ми побували в селі Шевченковому та зустрілися з місцевими посадовцями, аби почути їхню точку зору на дану проблему.

– Коли готувалися документи на передачу земельної ділянки площею 3,8 га до комунальної власності Шевченківської сільської ради, то з’ясувалося, що на той момент земля вже була роздана двом громадянам, – розповіла розпорядник сільради Яна Шевчук. – Адже коли ми прийшли реєструвати право власності на нашу громаду, то державний реєстратор нам повідомила, що дана земля наказом Головного управління Держгеокадастру розбита на дві земельні ділянки. Людей, котрі приватизували землю, ми не знаємо.

Данило Рябов, начальник земельного відділу Шевченківської сільської ради:

– У грудні 2020 року нам хотіли передати цю землю у комунальну власність, але, як згодом з’ясувалося, на той момент наказами Держгеокадастру вже було надано дозволи розробляти технічну документацію на землю цим двом особам. Отже, коли депутати на сесії приймали земельну ділянку до комунальної власності, з’ясувалося, що ділянки з таким кадастровим номером уже не існувало. Тож земля так і не встигла перейти до комунальної власності Шевченківської громади.

Як додав Д. Рябов, це далеко не перше спірне рішення чиновників Держгеокадастру. Адже, за його словами, існував план розширення території місцевого кладовища за рахунок вільної землі комунальної власності, що межувала з цвинтарем. Але якимось чином і цю недержавну землю чиновники Головного управління Держгеокадастру примудрилися розбити на три ділянки та віддали до приватної власності. Звісно, що безкорисливо!

Зустрілися ми і з Шевченківським сільським головою Олегом Пилипенком. Попри те, що Олег Валерійович лише нещодавно, з 16 листопада 2020 року, обійняв цю посаду, він виявився добре обізнаним з деталями неприємної ситуації, в яку потрапила родина Некеруїв.

– У мене немає жодних сумнівів, що ці люди зможуть відстояти свою землю у судах, адже у них є державні акти на землю. Сільська рада до цієї ситуації не причетна, бо йдеться про землі державної власності. Щодо земель комунальної власності біля кладовища, котрі Держгеокадастр передав приватним особам, то ми також маємо намір оскаржити ці дії у судовій інстанції, а також звернемось до правоохоронних органів. До речі, спілкуючись зі своїми колегами з інших сільських рад, я зрозумів, що подібні маніпуляції мали місце і у них.

* * *

Отже, як бачимо, чиновникам Держгеокадастру плювати на закони, зокрема статтю 14 Конституції України. І навіть нині, коли триває передача земель державної власності у відання об’єднаних територіальних громад, спритні ділки при посадах намагаються урвати ще дорогоцінної земельки.

Сподіваємось, що правоохоронні органи, куди ми направляємо дану публікацію, уважно ознайомляться з її змістом і нададуть правову оцінку цьому рейдерському, вочевидь, захопленню чужої власності.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Оставить комментарий