Ірина Сігіна: теплі спогади про Актрису

Вона народилася у дворянській родині – батько був офіцером флоту високого рангу. Мешкали вони у Ленінграді (тепер – Санкт-Петербург) у розкішній будівлі, де свого часу проживав сам князь Потьомкін. Але дитинство обірвалося у 1941-му: розпочалася II світова війна. Ця історія – про Ірину Сігіну, улюбленицю миколаївської публіки, актрису Миколаївського російського драматичного театру ім. В.П. Чкалова (слово артистка відносно себе вона не сприймала – чимало на її шляху було усіляких «артисток»).

Сценічну діяльність Ірина обрала не випадково – рідною тіткою була примадонна оперети Марія Джуста, її чоловік на ім’я Дмитро працював режисером в Одесі. Саме туди переїхала родина Ірини, і молода дівчина, яка вже встигла в евакуації отримати робітничу професію і навіть брала участь у відбудові Ленінграда, вступила до Одеського театрального училища. Перший крок на професійній сцені вона зробила в Одеському театрі юногоглядача. Потім були театри Мукачевого, Даугавпілса.

«Небезпечний вік» С. Нариньяні. Барбара – І. Сігіна. 1960 р., Миколаїв.

Миколаївський глядач познайомився з Іриною Сігіною у 1958-му. І не розставався з нею довгі 30 років. Яскраво обдарована комедійним талантом, актриса зіграла на сцені театру Чкалова безліч ролей (колеги згадують, що більше 150-ти). Були в її репертуарі героїні і класичних, і радянських п’єс, особливо дорогі серцю ті, що мали драматичне забарвлення – Ірина Семенівна не часто, але з великою любов’ю створювала образи серйозні, глибокі, проникливі. Життя не завжди справедливе, у театрі – тим паче. Як безумовно трагедійна актриса Ірина Сігіна розкрилася тоді, коли через жорстке рішення нового керівника Анатолія Літка «омолодити» колектив пішла з Миколаївського російського театру і через кілька років увійшла до складу новоствореного театру-студії «Гидке каченя». У виставі «Непорозуміння» А. Камю вона зіграла свою останню роль – роль Матері, що стала її найвищим досягненням, її творчою перемогою – над звичним амплуа, над нав’язаними соціально-побутовим радянським репертуаром творчими штампами, над власним немолодим віком.

– Мене вразила Ірина Сігіна, – писав у рецензії на виставу режисер, письменник Анатолій Маляров. – Тридцять років тому і двадцять режисери Одеси, Даугавпілса, Миколаєва і ваш покірний слуга в тому числі експлуатували її неабиякий колорит, темперамент, що б’є через край, і вміння приголомшити простотою і народністю. Для мене вона була в чотирьох виставах комічною старою, більшого я не розгледів. І ось Ірина Семенівна, літня акторка, яка вже провела кілька років на спокої, раптом виблискує неабияким трагічним талантом. Скільки гіркого досвіду, співчуття, скільки граней у відносинах з оточуючим! Її глуха смиренність бентежить, її крики змушують ковтати валідол – серце зупиняється. І це у людини, яка знає, «як це робиться», знає текст п’єси і всю біографію актриси Сігіної. А як тому, хто «щасливий бути в театрі тільки глядачем»?!

Ірина Семенівна – ветеран ІІ світової війни, нагороджена медаллю «За доблесний труд», медаллю «Ветеран праці», відзнакою «Відмінник культурного шефства над селом». Але любов глядача – то для актора завжди цінніше, ніж будь-які урядові знаки поваги. Старше покоління театралів з великим теплом згадує її життєрадісну Серафіму Гренкіну у виставі «Дзвінок у порожню квартиру» Д. Угрюмова, бунтарку Керол у знаменитій драмі «Орфей спускається у пекло» Т. Уільямса, самобутню Прасков’ю Маслову в «Солдатській вдові» М. Анкілова, зубожілу міщанку Арину Галчиху в постановці «Без вини винні» О. Островського, пихату нікчему Ягідку в «Амністії» М. Матуковського, простакувату Мирониху в «Останньому строку» В. Распутіна, емоційну Матильду в комедії «Моя професія – сеньйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі, уїдливу княгиню Тугоуховську у класичній виставі «Лихо з розуму» О. Грибоєдова, пристрасну інтриганку Донью Лауру у комедії «Тоді в Севільї» С. Альошина, дивакувату місіс Пайпер у детективі «Місіс Пайпер веде слідство» Д. Поплуелла. А колишні її колеги розповідають не тільки про спільну роботу в театрі – про добре відкрите серце і надзвичайну гостинність Ірини Семенівни Сігіної, прекрасної партнерки по сцені і турботливого старшого товариша.

9 квітня Ірина Семенівна святкувала свій день народження. Цьогоріч їй виповнилося б 95.

Марина ВАСИЛЬЄВА

Оставить комментарий

Your email address will not be published.