Пільги є. А гроші?..

Неодноразові звернення до редакції з боку наших читачів недвозначно доводять: проблема надання пільг при здійсненні пасажирських перевезень на громадському транспорті гостро стоїть на порядку денному. Ось і 77-річна мешканка обласного центру Євгенія Іванівна Вороніна побідкалася журналістам на свої «транспортні поневіряння».

Як повідомляється в листі до «РП», пенсіонерка вряди-годи відвідує власну дачу в селі Себине, що розташовано майже в 30-ти кілометрах від Миколаєва. Як інвалід третьої групи Євгенія Іванівна має право на пільги. Але…

«Прошу розібратися в моїх незручностях, – написала Є.І. Вороніна. – Мені в касі автостанції «Дачна» не продають квиток зі знижкою, сказали, що всі пільги вже відмінили. Я зверталася по роз’яснення і до касира, і до диспетчера, але вони навіть не захотіли зі мною спілкуватися. А вартість проїзду чималенька – 28 гривень, і це лише в один бік. Моя пенсія надто маленька, тож такий тариф є непосильним для мене. Зверталася в обласне управління соцзахисту, але там запевнили, що пільги ніхто не відміняв. То чому раніше я їздила на автобусі за 50 відсотків від ціни, а тепер змушена сплачувати всю суму? У мене є пенсійне посвідчення, в якому зазначено, що я маю право отримувати квиток за половину вартості у період з 1 жовтня до 15 травня включно».

Справді, чому так відбувається: людина має пільги на проїзд у транспорті, але не може ними скористатися? Це питання ми адресували до Департаменту соціального захисту Миколаївської облдержадміністрації. Ось яку відповідь отримали звідти за підписом заступника директора Департаменту – начальника управління соціальних гарантій і компенсацій, загальнообов’язкового державного страхування Миколи Смоквіни:

«Департамент соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації на лист щодо пільгового проїзду з міста Миколаєва до села Себіне громадянки Вороніної Євгенії Іванівни в межах компетенції повідомляє таке.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

При цьому, пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».

Відшкодування витрат перевізникам за проїзд громадян пільгових категорій по 2015 рік включно здійснювалось управліннями соціального захисту населення райдержадміністрацій, міських (міст обласного значення) рад за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку, інших передбачених законодавством пільг, та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на підставі відповідних угод з перевізниками.

У 2016-2020 роках відповідні видатки з державного бюджету не передбачалися.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» також не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку, інших передбачених законодавством пільг, та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Проте, статтею 91 Бюджетного кодексу України визначено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, до яких належать і видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Однак слід зазначити, що органи місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства самостійно приймають рішення про виділення коштів з місцевих бюджетів для компенсації пільгового перевезення окремих категорій громадян, при цьому перелік категорій, яким надається право пільгового проїзду, та вид транспорту, якому відшкодовуються витрати за перевезення пільгових категорій громадян, кожен орган місцевого самоврядування також приймає самостійно.

Відносини між органами влади та автомобільними перевізниками, що здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах, які не виходять за межі території області, визначаються договором про організацію перевезень пасажирів, у якому і встановлюються види та обсяги перевезень, а також механізм виплати компенсації».

Отже, як виходить із відповіді, до 2016 року, поки відповідні витрати на перевезення пільгової категорії населення покладалися на держбюджет, ці кошти доходили до перевізників, і перевезення здійснювалися у чіткій відповідності до законодавства. Пізніше, коли цю статтю витрат «перекинули» на органи місцевого самоврядування, фінансування пільг різко обмежилося, відтак почали виникати різноманітні конфліктні ситуації – подібні до тієї, в яку потрапила наша читачка Євгенія Вороніна.

Справді, як свідчить моніторинг ситуації по Україні, більшість громад не передбачили у бюджеті відповідні кошти на компенсацію витрат автомобільним перевізникам. Як наслідок – перевізник не отримує жодних грошей за проїзд пільговиків. Якщо ж врахувати, що є маршрути, на яких основними пасажирами є якраз пільгові категорії населення, то виникає питання: за рахунок чого перевізнику компенсувати ці витрати? Адже йому доводиться не за «ефемерні» нормативні акти, а за реальні кошти ремонтувати та оновлювати транспортні засоби, купляти паливо, оплачувати працю найманих працівників та сплачувати податки. Поготів – нині, в умовах карантинних обмежень, коли кількість пасажирів різко обмежена.

Ось як коментує цю ситуацію голова Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання пасажирських перевізників» Ігор Житінський:

– Держава фактично самоусунулася від виконання прийнятих нею же правил гри на ринку пасажирських транспортних перевезень. Я б навіть назвав це шахрайством з боку державних органів відносно приватного бізнесу. Загалом, ситуація невтішна. Протягом останніх років держава не вжила жодних заходів на підтримку транспортних компаній, зокрема щодо оновлення рухомого складу в містах і районах країни. На жаль, не ведеться й ефективної боротьби з нелегалами, котрі, не сплачуючи податків, почуваються на ринку набагато впевненіше, ніж легальні перевізники. Доходить до абсурду: оголошуються локдауни, але при цьому, не маючи жодних доходів, компанії, що працюють у правовому руслі, змушені сплачувати всі податки і збори. Щодо перевезення пільговиків, то держава фактично штовхає нас до такої ситуації: коли представник пільгової категорії сідає до салону автобуса, то при цьому він займає місце пасажира, який міг би оплатити свій проїзд. А за перевезення пільговика, відповідно, мають «скинутися» грошима всі інші пасажири, а також водій. Тим самим держава стикає лобами добросовісних працівників транспортної галузі та пільговиків. Хоча насправді уся провина лежить на державній системі управління, яка не в змозі забезпечити фінансами відповідні нормативні акти.

Отже, ситуація патова. У деяких містах, у тому ж Миколаєві, перевізники, здебільшого це комунальні підприємства, отримують із бюджету кошти на перевезення представників пільгових категорій, завдяки чому проїзд для них компенсується або повністю, або частково. Проте це не вирішує проблему в цілому. Ба більше, вже у недалекому майбутньому може призвести до колапсу галузі пасажирських автоперевезень, адже тривалий час працювати «у мінус» навряд чи хтось собі дозволить.

Де ж вихід із ситуації?

Експерти вбачають його у запровадженні монетизації пільг оплати проїзду в громадському транспорті, коли кожен пільговик отримає адресну грошову допомогу на проїзд у громадському транспорті, а ці кошти витрачатиме на власний розсуд. Захоче – оплатить поїздку у автобусі чи трамваї, а може – й інші життєві потреби.

Утім подібні розмови точаться далеко не один рік, а віз і нині там – досі не зроблено жодних реальних кроків у цьому напрямку. Відтак маємо зростання соціальної напруги і подальший занепад транспортної галузі. У перевізників бракує обігових коштів, у пільговиків – грошей, аби оплатити проїзд. Чого вдосталь, то це популізму у влади.

Андрій ТЮРІН

Оставить комментарий