Воли не ревуть. А чому мовчать прокурори?..

У номері «Рідного Прибужжя» від 25 лютого ми детально розповіли про візит численної та строкатої делегації до віддаленого села Кавказ Березнегуватської ОТГ(стаття «Хіба бекають козли, як ясла повні?»). Нагадаємо: в один прекрасний день, а саме 9 лютого, столичні зоофіли, місцеві поліцейські та представники Держпродспоживслужби у супроводі солідного загону миколаївських телеканалів нагрянули до колгоспу «Прометей», аби викрити «страшенного насильника над коровами» – керівника колгоспу «Прометей» Миколу Скорого. Та, як виявилося, тамтешні вгодовані й ситі корівки і вухом не повели від візиту нечуваних досі гостей, і як ні в чому не бувало продовжували займатися своєю улюбленою справою – жувати жуйку. Сенсація луснула, як мильна бульбашка.

Щаслива Країна знань

Після виходу статті до редакції зателефонували місцеві педагоги та висловили своє обурення з приводу відвертих «наїздів» на очільника сільгосппідприємства, що, на їхню думку, мають одну-єдину мету – знищити успішне господарство та роздерибанити його майно, а головне – на шматки розірвати землю, що знаходиться у постійному користуванні «Прометею». Вчителі запросили журналіста «РП» до своєї школи, аби ознайомити з умовами навчання та виховання учнів, а також – висловити власну позицію з даного питання. Тож ми знову вирушили до сільської глибинки.

Кавказька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій наразі навчаються 48 дітей, може дати фору багатьом миколаївським і навіть столичним аналогічним закладам. Йдеться, звичайно, не про фізичні масштаби чи кількість золотих медалей – невеличка одноповерхова будівля Кавказької ЗОШ навряд чи може конкурувати з багатоповерховими школами Миколаєва або навіть Березнегуватого. Мова – про надзвичайно комфортні умови, що їх створили для маленьких відвідувачів Країни знань, а передусім – любов, з якою організатори навчального процесу оточили школярів – від маленьких до майбутніх випускників.

Наведемо бодай такий факт: із майже півсотні учнів чотири десятки дітлахів прибули до Кавказу на навчання із сіл сусідніх районів. Вони мешкають у чотирьох теплих та затишних гуртожитках та, разом із місцевими хлопцями та дівчатками, забезпечені повноцінним п’ятиразовим харчуванням. І це безоплатно для батьків! Мабуть, не помилюся, якщо скажу таке: такі смачні та калорійні сніданки, обіди та вечері більшість із сільських дітей ніколи раніше не мали в своєму житті, бо значна частина школярів – із соціально вразливих сімей. Тут же, у раціоні шкільної їдальні, щодня є і екологічно чисті колгоспні м’ясо і риба, і молочні продукти, фрукти і домашня випічка тощо. А хтось, наприклад, попросить добавки після споживання доволі великих порцій, то й тут жодних відмов: кухарка залюбки знову наповнить тарілку.

Чимало дітей, вперше переступивши шкільний поріг, мали значне відставання по засвоєнню навчальних програм: ба, деякі з них у другому – третьому класі навіть не могли вільно читати. Тож для таких дітей організовано групи продовженого дня, коли після закінчення основних уроків педагоги допомагають маленьким засвоїти прогалини у знаннях з того чи іншого предмету. І треба було бачити радість однієї з вчительок, яка гордо повідомила мені: один із таких хлопчиків нещодавно таки вклався в норматив і прочитав 30 слів за хвилину.

Оце і є найоб’єктивніша оцінка успішності нелегкої педагогічної справи!

Годі й казати, що в користуванні школярів та вчителів школи – затишні та теплі класні приміщення, в яких є все найнеобхідніше для опанування шкільної програми. Великий наголос у роботі в Кавказькій ЗОШ робиться на спортивному гартуванні молодого покоління: всі охочі діти щодня відвідують тренування з самбо, дзюдо та інших видів єдиноборств. Завдяки цьому діти не лише міцнішають фізично, а й у них підвищується дисциплінованість та прищеплюється відповідальність, відчуття колективізму тощо. Боротьбою діти займаються у великій залі на кількох татамі, в їхньому розпорядженні – роздягальні, душові та тренажери.

За рахунок коштів колгоспу у Кавказькій школі замінено всі вікна та систему опалення, частково відремонтовано дах освітнього закладу, придбано опалювальний котел. А для класів придбано нові меблі та сучасні комп’ютери.

Велика увага приділяється трудовому навчанню сільських дітей: минулого року, до прикладу, вони брали участь у висадженні нового фруктового саду. А в планах – організація при школі творчої лабораторії, яка б, зокрема, дала змогу прищепити дітям трудові навички, що стануть їм у пригоді в подальшому житті. Скажімо, хлопці могли би навчитися управляти трактором, а дівчатка – робити перукарські зачіски. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено: днями до школи завезли шість швейних машинок.

Гарні умови створені й для молодих спеціалістів – випускників педагогічних вишів: колгосп забезпечує їх безоплатним житлом і харчуванням, а також преміями. Крім того, господарство оплачує саме навчання молодих фахівців у вищих навчальних закладах.

Не стане господарства – не буде ні школи, ні села…

На зустрічі із вчителями Кавказької школи говоримо про це і, на жаль, не тільки про це. Адже мої співрозмовниці із болем у голосі розповідають про нещодавні скандальні події у селі. Вони переконані: захоплення земель колгоспу поставить жирний хрест і на господарстві, і на існуванні їхнього закладу. Адже натепер значну частину витрат з функціонування школи добровільно взяло на себе господарство, кероване Миколою Скорим. А це – мільйони гривень щороку.

Не стане «Прометею» – не буде школи – не стане роботи для педагогів – згодом помре і саме село. Ось такий нескладний логічний ланцюжок вибудували ці умудрені багаторічним життєвим та професійним досвідом спеціалісти.

Тож, коли 9 лютого до Кавказу завітали непрохані гості, вчителі одностайно встали на захист господарства та його керівника. Бо ж, як відомо, від добра добро не шукають. А друга народна мудрість гласить: добро має бути з кулаками.

То що ж побачили вчительки на інспірованому сільському «майдані»? За їхніми словами, – купку невдоволених людей, котрі без упину тараторили про необхідність розпаювання землі, і практично жодного слова – про «нещасних» тварин.

– Я казала кавказянцам, – каже вчителька молодших класів Валентина Цимбалиста, – як не стане Скорого, то всім тут буде кінець – і школі, і селу. Та декому земля не дає спокою…

Валентина Анатоліївна – досвідчений педагог із більш ніж солідним професійним стажем. Тож неважко уявити її почуття після тієї образи, що їй завдав один із учасників «мітингу за корів».

– У скупченні людей я звернула увагу на високого чоловіка, який спілкувався також із незнайомими мені особами, – згадує В. Цимбалиста. – Я підійшла і запитала в нього, чи керує він тими хлопцями, і чи саме він їх привіз сюди. Він: а що трапилося? Також поцікавився, чи працюю я вчителькою. Коли цей чолов’яга отримав ствердну відповідь і дізнався, що мій педагогічний стаж становить 35 років, то повернувся до жінок, які стояли поруч, і сказав: пора вже в психушку.

«Людина, яка мене вперше побачила, і таке сказати! – обурюється Валентина Анатоліївна. – Я ж бо його ніяк не чіпала, не ображала, а він кричав, що є депутатом. А який же ти депутат, якщо приїхав до людей і облив лайном?».

Як потім дізналася вчителька, її неабияк образив депутат селищної ради Володимир Доценко, до речі, член земельної комісії. Можливо, саме любов до землі-годувальниці покликала депутата боротися за права корів?..

Депутатів цікавлять корови. А діти?

Захист тварин – це, звичайно, справа гуманна. А хто із депутатів, до прикладу, цікавився матеріально-технічним станом Кавказької школи чи дитячого садочка? Як сказали самі працівниці цих закладів – жоден. Крім уже згаданого Миколи Вікторовича Скорого.

До речі, у вищезазначених закладах із нетерпінням чекають і на візит «народного обранця» – депутата Верховної Ради Ігоря Негулевського. Цей пан уже встиг проігнорувати запрошення на зустріч від трудового колективу колгоспу «Прометей». Це сталося в серпні минулого року, коли «слуга народу» разом із купкою місцевих «ура-патріотів», до речі, не працівників колгоспу, намагався зламати загородження на пасовищі та вдертися на чужу територію.

То, можливо, бодай про дітей депутат проявить якусь увагу? Принаймні, педагоги попросили через газету «Рідне Прибужжя» запросити Ігоря Негулевського до себе в гості – насамперед для того, щоб обговорити наявні проблеми та можливі шляхи їх вирішення.

Що ж, побачимо, чи справді пан Негулевський є «слугою народу», чи тільки приховує свої справжні наміри під цим красивим словосполученням?..

Побували ми і в дитячому садочку села Кавказ. Завідувачка закладу щиро подякувала голові колгоспу «Прометей» за постійну увагу і допомогу – це і зміцнення матеріально-технічної бази, і продукти харчування для 19-ти вихованців.

Щоправда, Алла Петрівна перебувала не в доброму гуморі. Вона щойно повернулася з Березнегуватого, де в селищній раді їй повідомили: можливості профінансувати повноцінну штатну одиницю для помічника вихователя наразі немає, адже… дитсадок досі не прийнято на баланс Березнегуватської об’єднаної територіальної громади. Відтак людина, працюючи цілий день за 2,5 тисячі гривень, уже написала заяву на звільнення.

Що далі?..

Питання і до влади: чому посадовці не подбали про забезпечення штатної одиниці раніше, адже вибори відбулися ще в жовтні минулого року? Чи вони тільки вчора дізналися про децентралізацію? Якщо це так, то тоді за які такі заслуги відповідальні, як прийнято казати, чиновники отримують з бюджету гарненькі зарплати та чималенькі премії? І це в той час, коли людина, яка вкладає в дітей свої знання, вміння та душу, отримує фактично жебрацьке подаяння за свою нелегку працю.

– А я нинішньому загостренню ситуації аж ніяк не здивований, – зазначає староста сіл Лепетиха, Червоний Яр, Веселе, Кавказ та Новоросійськ Микола Михальчук. – Подібні події у 2014-2015 роках розгорталися і у нас в селі Лепетиха, коли відбулося фактично рейдерське захоплення Державного підприємства «ДГ «Реконструкція».

Слід сказати, що Микола Миколайович на той момент обіймав посаду директора «Реконструкції», тож достеменно знає, про що каже. Про «революцію» поговоримо дещо пізніше, а поки зазначимо: підгрунтя для захоплення 10 тисяч гектарів державної землі було закладено дещо раніше, ще 2013 року. Саме тоді відбулася таємна інвентаризація земель державної форми власності.

Чому таємна? Та тому, що про неї та її результати не знали ані сам директор «Реконструкції», ані сільська влада.

«Таємна» інвентаризація

Отже, сім з гаком років тому, на замовлення Головного управління Держземагентства у Миколаївській області у 2013 році було проведено інвентаризацію земель державної власності в межах Лепетиської сільської ради. За підсумками інвентаризації, котру безпосередньо здійснював Миколаївський науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою, 11 тисяч 798 гектарів землі сільськогосподарського призначення, які на праві постійного користування перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Реконструкція» та колгоспу «Прометей», несподівано потрапили до категорії земель запасу.

Як це сталося?

Дуже просто. Тодішній начальник районного відділу Держкомзему, а нині – керівник відділу у Березнегуватському районі ГУ Держгеокадастру Віктор Недогон своїм підписом завірив Реєстр земель запасу державної форми власності в межах Лепетиської сільської ради, куди й «мігрували» землі двох державних сільгосппідприємств. На підставі цього Реєстру й було сформовано недостовірні висновки інвентаризації. До речі, на документах є підпис і однієї з тодішніх працівниць земельного відділу О.В. Гордієнко, але, за наявною інформацією, її «автограф» підроблений. До речі, у наказі голови РДА, яким Держкомзему надавався дозвіл на проведення інвентаризації, контроль над процесом інвентаризації покладався на заступницю голови райдержадміністрації Т.В. Снігову.

Незрозуміло, чим керувалися й виконавці робіт – фахівці Миколаївського інституту землеустрою. Хіба ж вони не бачили, що за всіма документами державна земля знаходиться у постійному користуванні двох зазначених підприємств? Чи просто заплющили очі?

Але, як бачимо, внаслідок такого «симбіозу» безконтрольності, фальшування та безвідповідальності фактично відбулося закладення фундаменту для рейдерського дерибану державної землі. На проведення інвентаризації були витрачені значні кошти. І хоча у 2019 році відбулася ще одна інвентаризація земель і де-юре їх було повернуто у користування ДП «ДГ «Реконструкція», постає логічне запитання: чому на рівному місці були витрачені мільйони державних грошей? Ба, більше: чому за ці гроші фактично відбувалася крадіжка державної землі?

Агов, прокурори!

А де на той момент були наші доблесні правоохоронні органи?

До прикладу, нині час від часу ЗМІ повідомляють: завдяки неусипній турботі про інтереси держави в її користування повернуто 10, 20, ну, від сили, аж 50 гектарів землі.

Але виникають й інші запитання: а що робили ці ж прокурори, коли ті гектари незаконно відходили у приватну власність? І друге, не менш важливе запитання: якщо обласна прокуратура хизується поверненням до державної власності декількох десятків гектарів землі, то чому прокурори «сліпі» й «глухі», коли йдеться про тисячі (!) гектарів землі, котрі намагалися «умикнути» у держави, а також – хто і коли, нарешті, відповість за нецільове використання мільйонів гривень, що їх витратили на «фальшиві» інвентаризації?

Шановні працівники прокуратури Миколаївської області! Направляємо вам цю публікацію на реагування і ставимо одне-єдине запитання: ви щось робитимете у рамках відновлення законності та відстоювання інтересів держави?

У боргах, як у реп’яхах

А тепер – повернемося до розмови з паном Михальчуком.

– «Беспрєдєл» у ДП «ДГ «Реконструкція» тривав близько півроку, – продовжує Микола Миколайович. – Після того, як у 2013 році до керівництва Національної академії аграрних наук прийшла нова людина – Ярослав Гадзало, почалися «чистки» в лавах директорів державних підприємств, підпорядкованих академії. Неугодним для «нової мітли» став і я. Спочатку до нас приїхала комісія, причому навіть без попередження про перевірку. Але, як потім з’ясувалося, ще коли комісія була в дорозі, тодішній очільник облдержадміністрації пан Романчук (так-так, майбутній фігурант кримінальної справи. – Ред.) погодив на моє місце іншу кандидатуру. Потім почали відбуватися й геть кричущі події – один за одним приїздили перевіряльники, за ними – озброєні спецпризначенці проти мирних людей. А коли я подав заяву про вчинення кримінального злочину – незаконне внесення до Реєстру прізвища нового директора Веселова, то порушили близько півтора десятка кримінальних справ, щоправда… проти нас. Попри цей тиск та, зокрема, блокування наших рахунків, ми спромоглися засіяти п’ять тисяч гектарів озимих, а борги підприємства з легкістю компенсувалися б продажем наявного зерна. Цікаво, що на відміну від нещодавніх подій, відстоювати права скривджених селян тоді не приїхав жодний журналіст.

За словами Миколи Михальчука, в усіх столичних інстанціях їх приймали чемно та обіцяли виправити всі неподобства, але на практиці не робилося нічого. «Поки ж ми воювали з Веселовим, до Гадзала «підібрався» Юрій Кормишкін, який «поставив» свого директора – Андрія Чернухіна».

До чого довів державне підприємство «тандем» Кормишкіна – Чернухіна, раніше детально розповідало наше видання. Уклавши договори з «Реконструкцією», фірми Кормишкіна заробили десятки мільйонів гривень, натомість державне підприємство у боргах, як у реп’яхах. З балансового звіту випливає, що кредиторська заборгованість держпідприємства станом на вересень 2019 року досягла 125 мільйонів гривень. Зважаючи на те, що за цей час внаслідок «ефективного» менеджменту борги, вочевидь, тільки зросли, а статутний капітал «Реконструкції» оцінюється в 136 мільйонів гривень, то цілком очевидно: державне підприємство наразі фактично є банкрутом, і вся його земля будь-якого моменту може буде пущена з молотка. Тобто держава і люди залишаться ні з чим.

«Корупціонер-мільйонер»

А що ж «власник» «Реконструкції» – НААН та її очільник академік Гадзало?

Він не бідує!

Засоби масової інформації неодноразово повідомляли про розкішний спосіб життя «корупціонера-мільйонера», і як дисонанс – про вкрай неефективне управління 78 тисячами гектарів землі академії.

Неодноразово пан Годзало потрапляв і в поле зору правоохоронних органів.

Так, у грудні 2019 року Нацполіція повідомила про підозру президентові Національної академії аграрних наук України Ярославу Гадзалу. Президента НААН підозрюють у втручанні в діяльність працівника правоохоронного органу.

А роком пізніше пан Гадзало отримав ще одну підозру – через елітний позашляховик, який він отримав в якості «подяки». Відзначається, що Гадзалу подарували елітний позашляховик за включення особи до списку претендентів на заміщення вакансій академіків і подальшу передачу відповідних матеріалів на розгляд президії НААН. Посадовцю повідомили про підозру у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 368 («Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою)» ККУ. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.

Та вельмишановному пану, судячи з усього, ті підозри – до одного місця. І він, як ні в чому не бувало, продовжує керувати величезною державною структурою, яка, за даними журналістів-розслідувачів, приносить «бенефіціарам» близько 120 мільйонів доларів на рік.

Між тим державні підприємства, як яскраво видно на прикладі ДП «ДГ «Реконструкція», продовжують падати у прірву… А ненажерливі ділки за бездіяльності правоохоронних органів націлилися вже на нову жертву – колгосп «Прометей»…

Андрій ТЮРІН

 

Володимир Герун, голова ініціативної групи з розпаювання ДП «ДГ «Реконструкція»:

– Останнім часом ситуація на держпідприємстві ще погіршала, хоча куди ще далі. Весь урожай вивозиться на КамАЗах до Миколаєва, «кінчають» і металолом. А де подівалися грейдери та котки? Зараз якщо пенсіонер підприємства помирає, то коштів соцдопомоги вже ніхто не дає. Де вони дівають 10 тисяч гривень, адже ці кошти прописані в кошторисі на рік?

А де директор бере кошти на щоденні поїздки з Миколаєва в Лепетиху і в зворотному напрямку?

Якби директором працювала своя людина, з місцевих, такого неподобства не було б.

Процес приватизації наразі взагалі призупинився, адже вони «возять» в академію. Я зустрічався з головою нашої ОТГ Бойком і сказав, що якщо нас не зрозуміють, то ми всі будемо на сесії. Увесь район із землею, а ми – ні, навіть по два гектара не маємо.

Кормишкін, коли вперше збори у нас проводив, то обіцяв і дороги зробити, і солому дати, і сіно. Але він ще з 2015 року винен нам одну тисячу гривень за солому.

Загалом, сума річної соцдопомоги смішна – всього 10 тис. грн. Якби я мав пай, то отримував би мінімум 25 тисяч гривень. Для порівняння: пенсіонери колгоспу «Прометей» отримують до 50 тисяч гривень.

 

Микола Скорий, голова колгоспу «Прометей»:

– Наше господарство приділяє велику увагу підтримці галузі освіти в нашому селі. За допомогою колгоспу побудовано зал боротьби, душові, сауну, басейн, атлетичний зал, басейн у дитячому садку. У розпорядженні дітей також – стадіон зі штучним покриттям, спортивне містечко, чотири гуртожитки, їдальня з п’ятиразовим харчуванням. У класах установлені відеокамери, щоб батьки в режимі онлайн могли проконтролювати, як навчаються їхні діти. Для учнів, котрі відстають по шкільній програмі, організовані навчання по суботах і неділях, решта дітей в ці дні займаються спортом, читають книжки та сидять за комп’ютерами.

До нового року, аби надолужати навчальну програму, учні відвідували школу три суботи поспіль, а зараз, за погодженням з батьками, – кожну суботу.

Тренування з дзюдо і самбо проходять двічі на день. Для дівчат старших класів наразі облаштовуються перукарська зала та швейна майстерня, проводяться уроки домоводства. За згодою батьків дівчата навчаються навичкам малярних і штукатурних робіт. А хлопці навчаються прати, прасувати, заправляти постіль і прибирати у своїх кімнатах. Для них проводяться агроуроки і йде навчання правилам дорожнього руху, а практичні навички вони опановують за допомогою міні-трактора, що його купило наше господарство. Хлопців навчають навичкам будівельних робіт та техніці безпеки на виробництві.

Крім допомоги дитсадку і школі, колгосп допомагає вирішувати різноманітні побутові питання мешканцям сіл, навіть тим, які не працюють у господарстві.

Хочу окремо звернутися до депутата Верховної Ради по нашому округу. Шановний Ігоре Негулевський! Через газету правління колгоспу «Прометей» повторно запрошує Вас на зустріч із трудовим колективом. Ви очолювали «революціонерів», які або були свого часу звільнені з підприємства, або взагалі ніколи в житті ніде не працювали, натомість пиячили і крали. Зазначу, що подібні процеси відбувалися і тоді, коли захоплювалося Державне підприємство «ДГ «Реконструкція». Одним із «бригадирів-активістів» при захопленні «Реконструкції» був Анатолій Худина. До речі, він був помічений і під час нещодавнього «коров’ячого бунту» довкола колгоспу «Прометей». В юрмі «бунтарів» був і начальник «кормишкінської охорони» в ДП «ДГ «Реконструкція» Олег Зубко. На запитання, що він там забув, пан Зубко відповів – «Охороняю». Але що він там охороняє, якщо земля колгоспу ще не захоплена Кормишкіним?

До речі, про «Реконструкцію». Якби землю підприємства розпаювати та віддати на паї людям, то фермери б щороку платили орендну плату в розмірі 45-50 мільйонів гривень, і приблизно б стільки витрачали на оновлення оборотних засобів. Запитання: де дівається близько 100 мільйонів гривень на рік, якщо не доходять до каси держпідприємства? Проте це – тема іншої розмови.

І насамкінець. Голова обласної ради Анна Замазєєва нещодавно ініціювала створення Координаційної ради. Через ЗМІ я дізнався, що цей орган буде опікуватися… утриманням корів у колгоспі «Прометей». До справи мають підключитися і правоохоронці.

Але я хочу запитати шановану голову облради про інше: чому фактично не діє обласна комісія при голові ОДА з протидії земельному рейдерству, яку було створено декілька років тому?

Оставить комментарий