Хіба бекають козли, як ясла повні?

Про те, як унаслідок безглуздих рішень та кричущої бездіяльності відповідальних чиновників в Україні фактично знищено цілу галузь скотарства, наразі мало пишуть всеукраїнські і місцеві ЗМІ. Тема, що й казати, не модна, особливого «хайпу» на ній не хапнеш. Проте проблему, що називається, видно неозброєним оком: на Миколаївщині є цілі райони (звісно, за «старим» адмінустроєм), в яких зовсім не залишилося колективних стад великої рогатої худоби! Та яке діло до корів «акулам пера» і «піраньям мікрофонів»?..

«Концтабір» для корів

І тут несподівано, як грім посеред морозної зими, 8 лютого інтернет-простір Миколаївщини «підірвала» новина: одного дня одразу на декількох миколаївських сайтах з інтервалом в декілька десятків хвилин (!) з’явилися статті, які без внутрішнього здригання читати неможливо. Як випливає із публікацій, у віддаленому селі Кавказ Березнегуватської ОТГ справжнє свавілля і знущання над великою рогатою худобою чинить такий собі ледве не живодер, чикатіло в світі свійських тварин. Йдеться про… керівника колгоспу «Прометей» Миколу Скорого.

Від деяких «перлів» здебільшого анонімних авторів і справді стає моторошно: «концтабір для скоту», «антигуманні умови», «живуть, як у зоні» і таке інше. Одночасно до ремствувань підключилися і «професійні зоофіли», або ж представники громадських організацій, котрі удень і вночі, бідолашні, опікуються захистом безвинних тваринок.

А інформаційним приводом для таких гучних журналістських «сенсацій» стало нібито звернення до редакцій «активістів» з числа місцевих мешканців. Якийсь Анатолій навіть виклав у мережу Ютуб відео, в якому оприлюднив факти, від яких стає непереливки: у тріскучий мороз 20 градусів корови випасаються просто неба. Отакої!

– Скорий скупив корів у людей і тупо тримає їх на вулиці без будь-яких умов взагалі. Просто зранку один тракторист розкидає їм сіно. Здохла – здохла, взяли і викинули. Більше трьохсот тварин пасуться просто неба цілорічно, попри сніг, дощі і морози. Їх ніхто не доїть, ветеринара немає. Через таке утримання помирають і корови, і новонароджені телята, – додав чолов’яга у коментарях журналістам.

За словами «активіста», всі ці неподобства чиняться задля того, щоб «люди не користувалися пасовищами».

З Постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2019 р. № 970 «Про затвердження Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції»:

«п. 33 «Не обов’язково утримувати тварин у приміщеннях у регіонах з відповідними кліматичними умовами, що дозволяють тваринам жити надворі»

Не минуло і доби (!), як на околиці села Кавказ з’явилася ціла кавалькада автівок. Поки місцеві колгоспники чухали потилиці, намагаючись розгадати причини такого нечуваного ажіотажу до їхньої забутої владою і Богом сільської глибинки, легковики швидесенько проскочили повз село та, долаючи розкислу від різкого потепління грунтову дорогу, домчалися до сусіднього Новоросійська. Там, біля колгоспного пасовища, на них уже очікувала юрма не на жарт стривожених селян. Наперебій вони почали розповідати на телекамери і про скривджених тварин, і про «ката» Скорого, і про неможливість розпаювати державну землю, що знаходиться у користуванні колгоспу «Прометей».

Фіаско для шукачів сенсацій

Випадково дізнавшись про візит миколаївських журналістів, до яких, як виявилося, долучилися аж столичні зоозахисники, до місця гарячих подій згодом прибув і сам «головний шкуродер» – Микола Скорий. Але, візуально оглянувши «кровожерливого» керівника, миколаївсько-столичні шукачі сенсацій з подивом і, мабуть, із розчаруванням переконалися: той навіть віддалено аж ніяк не нагадував ані Джека-потрошителя, ані графа Дракулу. Ба навіть чемно запросив репортерів самим оглянути колгоспне стадо, перетнувши кордон пасовища.

І тут на журналістів чекало ще більше розчарування – вони навіть не побачили жодного коров’ячого трупу!!! Та й самі тварини мали цілковито вгодований і здоровий вигляд, аж ніяк не нагадуючи жалюгідних жертв жорстокого поводження з тваринами.

Корови в господарстві і справді цілорічно випасаються відкритим способом на пасовищі площею декілька сотень гектарів, що з усіх боків загороджено надійним парканом. Це – так званий безприв’язний метод утримання великої рогатої худоби, коли самі тварини вирішують, де їм краще випасатися – просто неба, або ж заховатися від несприятливих погодних явищ: влітку від пекучого сонця – у лісовій посадці, а в зимово-осінній період від дощів чи морозів – у сараях, під навісами чи в боксах. Варто зазначити, що, окрім їжі, що її корови знаходять на балках та схилах, вони постійно забезпечені кормами, які вирощують на сільгосппідприємстві. От і під час несподіваного візиту, про який і гадки не мали в колгоспі, всі до одного «екскурсанти» на власні очі побачили: ясла доверху наповнені смачним і споживним сіном. А самі корівки тихо-мирно паслися і не подавали жодних ознак недоїдання чи хвороб.

Згадаймо класиків: хіба ревуть воли, як ясла повні?..

Деякі з репортерів, наочно переконавшись у практичній істинності цього твердження, навіть здивовано перепитували один одного: а нащо ми приїхали в таку даль, адже з коровами все гаразд?

Натомість, схоже, деякі представники масмедіа, а також зоозахисники були апріорі налаштовані на негатив та ставили Миколі Скорому «колючі» запитання на кшталт: а чому у корівок підмерзають ноги, чи де вони ховаються від вітру?

Лікнеп для «городскіх»

Зазначимо, що Миколі Вікторовичу було досить важко відповідати на ці та інші подібні запитання. Адже йому, успішному керівнику сільгосппідприємства з 32-річним стажем, кандидату сільськогосподарських наук було нелегко знайти спільну мову з «городскіми», деякі з яких ту корову раніше бачили хіба що по телевізору чи в Інтернеті. І все ж голова колгоспу, ледве стримуючи цілком природні емоції, детально розповів присутнім про всі переваги методу утримання ВРХ, який дехто охрестив «канадським».

Його сутність – у тому, що в результаті досить жорстких умов утримання на свіжому повітрі – і в мороз, і в сніг, і в дощ – корови виробляють надміцний імунітет, через що в них народжується здорове потомство, яке стійке як до природно-кліматичних умов, так і до хвороб. До речі, у Канаді відповідно до законодавства все племінне стадо корів повинно утримуватися лише на вигулах на відкритих майданчиках, поза приміщень. Морози у цій країні часто сягають 30-40 градусів, і ніхто, вибачте, там не волає про «зооцид». Навпаки, ці тварини мають міцне здоров’я і вважаються найкращими в світі за багатьма показниками. В аналогічних суворих умовах утримуються і тамтешні племінні свині.

Адже головне за такого методу – забезпечити тварин споживними кормами та захистом від природних негараздів. «А вже сама корова, яка, до речі, еволюціонувала у дикій природі сотні тисяч років, – зазначив М. Скорий, – вирішить, де їй перебувати краще – просто неба чи в приміщенні ферми».

Та столичні зоофіли продовжували наполягати на своєму: у тварин, на їхню думку, спостерігається переохолодження, бо вони, мовляв… скуйовджені, худі. Утім, шановні читачі, подивіться на фото та скажіть: чи ці вгодовані, гладенькі корівки бодай мінімально нагадують утриманців «концтабору», як то написали недолугі писаки?..

– А чого це корови ходять, а не лежать?! – знову спробувала спантеличити досвідченого аграрія одна зі столичних гостей.

– От ви кажете, що ви ветлікар, – парирував Микола Скорий. – А ви хоч колись читали нормативні документи щодо безприв’язаного утримання худоби?.. Добре, пояснюю. У степах Калмикії і Поволжя застосовується курганний спосіб утримання ВРХ м’ясного напрямку. При цьому скирта ставиться у вигляді літери «Г», з тим, щоб забезпечити захист тварин від сильних вітрів, і обов’язково – на підвищенні, щоб вода стікала з горбів униз. Адже скот боїться не морозів, а слякоті і вітрів. А якщо час від часу на вершину пагорбу кидати підстилку, то вона починає нагріватися.

Вчений зоотехнік Людмила Клименко:

– Я працювала в тваринницькій галузі 41 рік, із них 20 років у районному управлінні сільського господарства. У моєму підпорядкуванні було 42 господарства. У своїх професійних справах часто бувала в колгоспі «Прометей», який утворили в 1989 році.

Представники громадських організацій, котрі нещодавно приїжджали перевіряти колгосп, не мають належного досвіду та кваліфікації. До прикладу, вони навіть не змогли відрізнити корів від телиць. А одна із захисниць приїхала на пасовище у замшевих чоботах на високих каблуках і хотіла, щоб їй розрівняли дорогу. Отже, ці так звані бездарні фахівці навіть не знали, що на ферму слід з’являтися у спецодягу і в спецвзутті, і без дозволу керівник не мав прав їх туди впускати.

Насправді корови, що утримуються відкритим способом, мають усі необхідні умови для життєдіяльності – вдосталь сіна, соломи, фуражу. Є захисні навіси, пологове відділення і ізолятор. Для молодняка облаштовано декілька кормових двориків, а бички утримуються окремо. Усе поголів’я має вищу і середню вгодованість, худих тварин узагалі немає. І 7 градусів для великої рогатої худоби – то не температура. Вони мають випасатися щодня. Завдяки цьому телятка здорові, телиці вгодовані, а м’ясо – натуральне, бо воно отримане на пасовищі та немає жодних біодобавок. Крім того, тваринництво дозволяє отримувати органічні добрива і вносити їх на поля.

Завдяки Миколі Скорому, який тут працює понад 30 років, збереглося село, люди мають роботу, функціонує спортшкола, а школярів годують безоплатно.

В’ячеслав Гуровський, колишній керівник сільгосппідприємства:

– Коли я подивився відео в Інтернеті, то вирішив приїхати в господарство подивитися, що до чого. Так, у колгоспу є проблеми, але не такі, як про те розповіли кореспонденти-спеціалісти. Вони подали інформацію необ’єктивно. Телятка родяться на повітрі і сидять на підсосі, корови і бички вгодовані.

У 2003 році ми були в Німеччині і вивчали досвід безприв’язного утримання поголів’я просто неба. Пасовища розбиті на ділянки, кожна з яких загороджена дротяною загорожею. Половина всіх площ протягом цілого року використовується для сінокосіння і вирощення трав, а половина зайнята тваринами.

А хоче корова відпочити – будь ласка, вона може прилягти у приміщенні під навісом. Для телиць та новонароджених телят є спеціальні бокси. Та вже за декілька днів телята, щойно зіп’явшись на ноги, починають ходити за своїми мамами. Молоко, яке вони смокчуть при цьому, зміцнює їхній імунітет. За деякий час новонароджених телят переганяють в інше стадо.

Здавалося б, прості та зрозумілі пояснення та аргументи, поготів для тих, хто готовий слухати і аналізувати. Проте з усього відчувалося: деякі так звані захисники тварин завітали до тваринницького комплексу не з метою детально та неупереджено в усьому розібратися, а з одним-єдиним завданням – тупо «мочити» того, на кого вказав замовник цієї брудної інформаційної атаки.

Як мухи на мед…

А на те, що справді мала місце організована і чітко спланована акція з очорнення колгоспу «Прометей» та його керівника, вказує чимало факторів. Це, по-перше, блискавичність та організованість, з якою завітав до Кавказу численний загін журналістів та зоозахисників.

По-друге, ще дещо раніше цієї строкатої «братії» до контори господарства приїхали люди у формі. Як пояснили Миколі Скорому поліцейські, вищестояще начальство з Миколаєва зобов’язало їх узяти в того пояснення в рамках кримінального провадження, відкритого за фактом повідомлення у ЗМІ про жорстоке поводження з тваринами. Ви тільки уявіть, як оперативно спрацювали правоохоронці: публікації на сайті з’явилися опівдні, а вже наступного ранку доблесні пінкертони примчали до віддаленого сільця розплутувати хитросплетіння цього вкрай резонансного злочину! І це при тому, що, до прикладу, відповіді на критичні статті в «Рідному Прибужжі» ми очікуємо тижнями, і дуже часто кримінальні провадження при цьому навіть не відкриваються.

Не забарилися й представники Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, котрі «десантувалися» у селі в один день із поліцейськими та журналістами. Наслідком їхнього позапланового заходу став акт щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини.

Так от, до відома «професійних зоофілів»: фахівці державної структури у своєму висновку вказали, що фактів жорстокого поводження з тваринами вони не зафіксували, а корови утримуються в цілком нормальних умовах. В акті написано, що відповідно до всіх нормативів здійснюються лікувальні, протиепізоотичні, зоогігієнічні заходи тощо. До прикладу, з метою лікування та встановлення діагнозу хворим тваринам господарство звертається за послугами до лікаря ветеринарної медицини. Крім того, тварини повністю забезпечені якісними та безпечними кормами і водою. Державні інспектори також відзначили, що в місцях утримання тварин облаштовані навіси захисту від природних опадів, а погодні умови – увага! – не впливають на фізіологічний стан тварин.

Звичайно, перевіряльники знайшли деякі незначні порушення існуючих норм. Але, як кажуть, не помиляється той, хто нічого не робить!

Декому муляє, що земля працює на село

А працівники колгоспу «Прометей» і справді не сидять склавши руки. Крім високорозвиненого рослинництва, господарство утримує в трьох стадах понад 300 голів великої рогатої худоби, а також поголів’я свиней, забезпечуючи екологічно чистою та органічною продукцією мешканців сіл та ветеранів колгоспу, а також – соціальні заклади. Чималий наголос у своїй повсякденній діяльності голова колгоспу, депутат обласної ради декількох скликань Микола Скорий робить на підтримці соціальної сфери – дитсадків та шкіл, причому не тільки у селі Кавказ, а й в усьому районі. Дивовижний факт як на реалії сьогодення: у маленькому сільці на 200 мешканців є власна школа І-ІІІ степенів, і дітей не доводиться щодня возити «убитими» дорогами до Країни знань в інші населені пункти. Крім того, за сприяння господарства в селі побудовано та всіляко матеріально підтримується дитячо-юнацька спортивна школа із дзюдо, а чимало її вихованців постійно проживають в інтернаті. Зазначимо, що це – діти з Березнегуватського та навіть сусідніх районів, відтак сільгосппідприємство та його керівник роблять неоціненний внесок у плекання здорового та щасливого дитинства, фактично перебравши на себе функції держави, в бюджеті якої, як відомо, постійно бракує грошей.

Микола Скорий, керівник колгоспу «Прометей»:

– 8 лютого мені під вечір почали телефонувати люди, від яких дізнався, що на одному з сайтів повідомлялося про знущання над коровами в колгоспі «Прометей», причому інформація подавалася з посиланням на місцевого мешканця Анатолія. А вже наступного ранку в селі з’явилися якісь люди, котрі, не заїжджаючи в контору, на кількох автівках рушили до Новоросійська, де розташована одна із наших ферм. Наголошу на тому, що мене як керівника підприємства навіть не поставили до відома про цей візит і намагалися виламати ворота, аби потрапити на огороджену територію пасовища, до якої вхід стороннім особам заборонено.

Разом із журналістами прибули і так звані спеціалісти по коровах вкупі із зоозахисниками. Як я потім дізнався, одна із цих «фахівчинь», закінчивши технікум і курси зі штучного запліднення сільгосптварин, всього декілька місяців працювала у свинарниках, а також займалася… шиншилами і кролями. А в одному з резюме написала: «Корів і телят знаю з дитинства, бо дідусь був ветлікарем». Отакої! Не дивно, що ця молода жіночка та інші «професіонали» пхалися до ферми без спеціальних одягу і взяття, порушуючи всі можливі санітарні вимоги.

Усе ж, щоб уникнути конфлікту, я дав команду пропустити прибулих гостей на територію пасовища. Утім на запитання, котрі мені поставили горе-спеціалісти, зміг відповісти би будь-який скотар – на кшталт чим годують тварин, де напувають, де пологове відділення і таке інше.

Цей «рейд» тривав понад годину, і протягом всього часу за ним, жуючи гумку, зі спокоєм тібетських монахів мовчки спостерігали десятки корів. Жодна не заревіла! Як сказали класики, хіба ревуть воли, як ясла повні?

Також без попередження гості рвонули до пасовищ, де випасаються два стада биків, кожен із яких вагою 2-3, а то й до чотирьох центнерів. Яким же треба бути телепнем, щоб повезти беззахисних людей до небезпечних агресивних тварин, які фактично утримуються в дикій природі? Чи, можливо, так звані городскіє суперспеціалісти не бачать різниці між коровами і биками?..

До речі, до відома цих «фахівців»: якби скот був голодним, то він би зніс не лише дротяну загорожу, а й навіть бетонну!

Зазначу, що того ж дня до мене завітали представники і поліції, і Держпродспоживслужби, котрі менш ніж за добу вже встигли отримати вказівки від вищестоящого керівництва. От би ЗМІ і державні структури демонстрували таку оперативність, коли в селі образили якусь бабцю!

Для мене далеко не секрет, хто стоїть за лаштунками цієї дешевої вистави. Один із них, Кормишкін, фактично захопив близько 10 тисяч гектарів у ДП «ДГ «Реконструкція», інший антигерой – депутат Верховної Ради України від «Слуги народу» Негулевський. Але то – тема окремої розмови…

Та, мабуть, далеко не всім подобається те, що земля працює в інтересах простих трудівників села. Наведемо промовистий факт: з-серед близько десятка місцевих мешканців, котрі вийшли на «майдан» та почали паплюжити численні здобутки колективного господарства, немає жодного працівника колгоспу «Прометей». Саме ці «бунтівники», власне кажучи, й виклали в мережу скандальне відео про нібито знущання над коровами, і вони ж, з трудом добираючи літературні слова в бурхливому потоці ненормативної лексики, «на камери» обливали брудом і Миколу Скорого, і кероване ним підприємство.

Хто ці люди?

– Здебільшого це колишні працівники нашого підприємства, – розповів Микола Вікторович, – яких вигнали з роботи за крадіжки, пияцтво та інші значні порушення. До прикладу, Анатолія викрили на тому, що разом із подільником намагався вкрасти в колгоспі бункер зерна. Відбувся суд, його узяли на поруки. У подальшому господарство навіть за власний кошт вивчило його в інституті. Але, працюючи вже на інженерній посаді, він «прикарманив» собі 8 тисяч доларів, які потім протягом трьох років віддавала його мати. А востаннє він працював в господарстві 7 років тому, і знову «попався» – я особисто впіймав його в три години ночі при крадіжці крупного насіння, побив його машину і здав правоохоронцям. Знову було відкрито кримінальну справу, яка, напевно, й досі пилиться десь у нетрях Березнегуватського райвідділу поліції. Недобра слава в нього і коли він почав працювати на вільних хлібах…

Поготів Микола Скорий обурюється: яке діло тому ж Анатолію до колгоспних корів та пасовищ, якщо в того домашнє господарство налічує… аж цілих дві кози. Чи, мо, вони невдоволено бекають, дивлячись на повні ясла для колгоспного стада?..

За словами колишнього екс-директора «ДГ «Реконстуркція» і багаторічного Лепетиського сільського старости Миколи Михальчука, Анатолій був і серед тих підбурювачів, котрі у 2014-2015 роках брали участь у «захопленні» державного господарства.

Дещо про арифметику і логіку…

До речі, всім мешканцям сіл Кавказ та Новоросійськ було запропоновано випасати свою худобу на пасовиськах державної землі, яка на праві постійного користування перебуває у віданні колгоспу «Прометей». Річна платня за таку послугу є цілком символічною – 30 гривень, тож чимало селян пристало на таку заманливу пропозицію і про те аніскільки не жалкують. Саме таку суму господарство платить державі.

Крім того, «бунтівникам», котрі не погодилися витрачати такі «величезні» гроші, господарство для випасання 13 корів виділило зі своїх земель близько 30 гектарів, розташованих у зручному місці – посередині між селами Кавказ і Новоросійськ, у наявності є джерело для поїння корів. Але що вони виграли, якщо щодня потрібно «відстегнути» 200 гривень пастуху, а також годувати його обідами. За допомогою простих арифметичних дій можна підрахувати: утримання однієї корівки її власнику обійдеться щонайменше у 3000 гривень за сезон, що в сто разів більше, ніж на колгоспному пасовищі!

Проте, з усього видно, корови, які, до речі, вже декілька років утримуються подібним методом в колгоспі «Прометей», стали лише інформаційним приводом для чорної піар-атаки на успішне господарство. Адже вже багато років комусь дуже кортить «прихватизувати» державну землю та принагідно хапнути майно сільгосппідприємства. «Рідне Прибужжя» у своїх попередніх публікаціях детально розповідало про дану ситуацію, тож ми аж ніяк не здивувалися нинішньому загостренню ситуації.

Селян же, котрі голосно волають про необхідність найскоріше розпочати приватизацію державної землі, вочевидь, і втягнули в цю авантюру нечистоплотні ляльководи. Але і тут заковика: право на власний пай землі відповідно до чинного законодавства мають лише працівники господарства та колишні трудівники, котрі пішли на пенсію саме з нього. То до чого тут анатолії та інші крикуни?..

А яка думка самих трударів «Прометею» з цього приводу?

Дуже проста: від добра добро не шукають! Чудово розуміючи, що процес приватизації неминуче призведе до ліквідації колгоспу та втрати засобів для існування, на щорічних колгоспних зборах 6 лютого цього року їхні учасники одноголосно висловилися за відтермінування розпаювання державної землі. Логіка селян є цілком зрозумілою: вони мають у колгоспі добре оплачувану роботу, а ветерани виробництва – солідну щорічну грошову винагороду, до 50 тисяч гривень і більше у розрахунку на одну людину (частину коштів можна взяти натуропродукцією). Таку вагому орендну плату і уві сні не побачать власники земельних паїв у сусідніх селах! А ще ж, як зазначалося вище, колгосп повноцінно підтримує соціальну сільську інфраструктуру.

Слово – досвідченим професіоналам

Повертаючись до наріжної теми даної публікації, ми не могли не надати слово шанованим фахівцям у галузі тваринництва, які звернулися з відкритим колективним листом до засобів масової інформації. Це – вчений зоотехнік Л.О. Клименко, вчений агроном В.В. Гуровський, ветлікар В.М. Пересунько. Нижче ми наводимо думку цих шанованих аграріїв з багаторічним досвідом:

«Ми, спеціалісти Березнегуватської громади з вищою освітою та трудовим стажем по 35-40 років, подивилися новини на сайтах і вирішили поїхати в господарство «Прометей» для того, щоб на місці розібратися в ситуації.

Ми не згодні з висловлюваннями спеціалістів, які були в колгоспі «Прометей», та котрі не мають профільної освіти і досвіду роботи в сільському господарстві.

У колективному господарстві безприв’язно вирощуються 352 голови великої рогатої худоби. Та перевіряльники навіть не змогли відрізнити корів від молодняка і назвали все поголів’я коровами.

Безприв’язне утримання займало провідне місце в нашій країні і за кордоном.

Господарство «Прометей» стовідсотково забезпечене кормами: сіном, соломою, комбікормами. Площа утримання становить 2-3 голови на гектар, у господарстві загалом 400 га пасовищ. Молодняк телят утримується в пологовому відділенні і вирощується на підсосі.

На території додатково обладнані кормові дворики для молодняка, є доступною вода. Гній складається в бурти, а навесні вивозиться на поля.

Поголів’я – вищої та середньої вгодованості. Нами обстежено криті індивідуальні бокси з твердим покриттям, на глибокій підстилці.

Дякуємо журналістам за пильність та раді допомогти у висвітленні подій об’єктивно та більш професійно.

Сподіваємось, що журналісти дадуть змогу працювати спокійно одному з небагатьох збережених господарств».

Ось такою є незаангажована думка справжніх професіоналів у галузі тваринництва. Як кажуть, ні додати, ні заперечити цьому просто неможливо. Ми ж запитаємо у вас, шанованих читачів, одне: хіба ревуть воли, як ясла повні?..

Андрій ТЮРІН

Інна Тараненко, с. Кавказ:

– Раніше я мешкала у смт Березнегуватому, тримала багато корів. Але через те, що в районі немає пасовищ, була змушена зменшити поголів’я до трьох тварин. Потім переїхала в село Кавказ, де працюю в школі прибиральницею. Мої корови пасуться на загородженому колгоспному пасовищі, за це сплачую всього 30 гривень за голову. Тут умови для скотарства хороші – пасовище і годівниці є, вода також. Тож планую ближчим часом завести ще декілька корів. Адже з молока я виробляю сметану, сир, і якщо не лінуватися, то можна непогано заробити.

Щодо невдоволених, то я не розумію, що вони хочуть. Напевно, вони й самі цього не знають… Ось ці люди кричать про землю. Але я працювала в колгоспі ім. 1 Травня. При розпаюванні нам чого тільки не обіцяли – і робочі місця, і високі доходи. Та брехня це все, неправда! Навіть тамтешні пасовища розорили і повіддавали незрозуміло кому. Натомість за ті клаптики землі для випасання, що ще залишилися, доводилося платити по 220 гривень тільки пастуху, і це щомісяця!

Стосовно буцімто жорстокого поводження з колгоспними коровами, то скажу, що вони ніколи не голодують. А якщо тварина не голодна, то вона не замерзне. До того ж корови протягом кількох років загартувалися і призвичаїлися до морозів. У крайньому ж випадку їм є де заховатися. Загалом скот – здоровий, красивий.

Володимир Алєксютін, с. Кавказ:

– Три наші корови утримуються у загоні, річна плата за це – 30 гривень за одну голову. За цю суму корову випасаються, завжди мають воду. При цьому пастух не потрібен, бо пасовище обнесено дротяною загорожею. Крім того, безкоштовно надається бугай для запліднення. Для порівняння: ті власники корів, котрі не утримуються в колгоспі, сплачують до 3 тисяч гривень на сезон.

Микола Коваленко, пенсіонер, с. Калуга:

– Якось я взяв теличку в колгоспі «Прометей». Ця корівка була повністю здоровою і ніколи не хворіла, а згодом дала здорове потомство. Та й надої були нівроку: вранці – 10 літрів молока, а загалом за добу – 25 літрів. Дивлячись на мій досвід, й інші люди стали замовляти таких телят.

Олександр Глазовський, фермер, с. Кавказ:

– Зараз займаюся розведенням скоту. Корови за 30 гривень на рік випасаються на колгоспному пасовищі. Корови пасуться самі, без пастуха, на виділеній ділянці землі, маючи поруч корита із соломою, водою і сіллю.

Олена Антонюк, домогосподарка, с. Кавказ:

– Нас цілком задовольняють умови випасання корів на колгоспному пасовищі методом безприв’язного утримання. Коли схотіла, я вигнала корів випасатися, коли захотіла, то подоїла. Надої дуже хороші, і молока навіть більше, коли корова щодня пройшла декілька кілометрів, а не стоїть цілий день на одному місці. До речі, Микола Вікторович пропонував колгоспне пасовище всім охочим мешканцям села, але деякі власники корів з невідомих причин відмовилися. І тепер змушені щодня платити пастуху 200 гривень на 13 корів, та ще й годувати його (за сезон – близько 3 тисяч гривень. – Ред.).

Оставить комментарий