Черга тривалістю… півстоліття

Попри стрімке скорочення чисельності населення та масову міграцію насамперед молоді в інші країни, житлове питання залишається болючою проблемою для багатьох українців, поготів із числа пільгових категорій. Ось і мешканка обласного центру, багатодітна одинока матір Вікторія Яско прийшла до редакції, аби побідкатися на свою долю та нерозуміння з боку відповідальних чиновників.

Так склалося життя, що 39-річна мати наразі самотужки виховує двох хлопців, віком 15 і 5 років, і дворічну доньку. Батько дітей ось уже декілька років постійно проживає в іншій країні, де доглядає тяжкохвору матір. Але позаяк юридично не встановлено ані факт спільного проживання, ані самого батьківства.

Можна лише уявити, з якими матеріальними труднощами щодня стикається багатодітна мати, яка самотужки підіймає на ноги трьох неповнолітніх дітей, поготів якщо врахувати, що Вікторія не має ані грошовитих родичів, ані стабільних джерел доходу. Декретних коштів, що держава виділяє на доньку, катастрофічно не вистачає, тож, аби звести кінці з кінцями, дипломована філологиня змушена підробляти репетиторством, а в літній період виїжджає до батьків у віддалене село, де допомагає поратися з пасікою.

Та всі ці матеріальні негаразди Вікторія Яско вважає дрібницями порівняно з «квартирним питанням». Адже вже багато років мама з трьома дітьми тулиться в маленькій кімнаті на верхньому поверсі старенького п’ятиповерхового студентського гуртожитку по вулиці Бузника. Цю скромну оселю площею 18 квадратних метрів одинока матір отримала ще 2007 року, коли в неї був лише один маленький син. У цьому їй сприяв тодішній мер Миколаєва Володимир Чайка, який без зволікань підписав клопотання В. Яско і з відповідним листом звернувся до ректора Національного університету кораблебудування, у підпорядкуванні якого й перебуває зазначений гуртожиток.

Попри те, що всі зручності – кухня і туалет (про ванну або душ взагалі не йдеться) – знаходяться «на коридорі» в загальному користуванні 40-ка (!) кімнат, на той момент жінка з маленьким сином цілком задовольнялися такими умовами. Але коли спочатку народилася друга, а потім третя дитина, квартирне питання набуло неабиякої гостроти. І справді, 4,5 квадратних метра на одну особу є не тільки порушенням всіх можливих мінімальних житлових норм, а й заважає повноцінному розвитку дітлахів. До прикладу, старший син, який навчається в школі і має неабиякий хист в оволодінні комп’ютером, не може спокійно виконати домашні завдання. Підліток спить на одному ліжку, а сама Вікторія з двома дітьми – на іншому. «Діти вдень бігають, заважають навчатися. А вночі донька часто плаче, тож доводиться виходити з нею до коридору, аби заспокоїти», – каже жінка. Годі також казати про дотримання санітарних норм у такому скупченні: діти, причому різної статі, весь час перебувають в одній кімнаті, миються з однієї миски.

Вікторія Яско, хоча і прописана за даною адресою, не має жодних документів на це тимчасове житло, адже приватизацію в студентському гуртожитку не можливо здійснити юридично. Відтак ось уже багато років багатодітна матір стукає в усі можливі владні інстанції, аби, по-перше, мати власний закуток, а, по-друге, збільшити житлову площу бодай до мінімальних житлових норм у м. Миколаєві. Ці нормативи, до речі, становлять 8 квадратних метрів на одну особу, в нашому випадку – 32 квадрати.

Зазначимо, що ще 2012 року сім’ю Вікторії Яско було взято на квартирний облік до загальної черги на отримання житлових приміщень громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Коли у жінки народилася друга дитина, вона почала ще наполегливіше звертатися до органів влади.

Тодішній перший заступник міського голови В. Гайдаржи в офіційній відповіді від 19.12.16 повідомив, що «черга на отримання житлової площі ще не підійшла, тому, на жаль, надати квартиру без урахування черги немає підстав». Забігаючи наперед, зауважимо: подібний мотив стане головним аргументом чиновників і в подальшому. Мовляв, вільного житла немає, але ви це… тримайтеся.

Водночас, щоправда, пан Гайдаржи дещо «обнадіяв» жінку тим фактом, що її як одиноку мати включено до списку осіб на першочергове отримання жилих приміщень. Принагідно Валентин Васильович відрапортував: на розподіл житла та виділення додаткової кімнати в студентському гуртожитку виконавчий комітет не має жодного впливу. Дивне твердження, адже свого часу саме міський голова посприяв у виділенні житла одинокій матері.

І наче під копірки робилися відповіді заявниці в облдержадміністрації, Кабінеті Міністрів України, Міністерстві соцполітики, від Уповноваженого Президента України з прав дитини та інших органів центральної влади: вони, посилаючись на різноманітні норми законодавства, відсилали (чи «посилали»?) багатодітну одиноку матір з її зверненнями відчаю на… міську владу. А звідти надходила цілком очікувана відповідь – ваше місце у квартирній черзі та черзі на отримання соціального житла «енне» та «ененне». Скажімо, станом на вересень 2018 року за пільгою «Одинока мати» на обліку перебувало 337 осіб, при цьому Вікторія Яско значилася під 321-м номером.

Щоб зрозуміти, наскільки швидко просувається черга на отримання житла, досить процитувати начальника відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради С. Войтовича: за його словами, перший черговик став на квартирний облік у 1973 році.

Виходить, Вікторії Яско залишилося чекати своєї черги зовсім нічого: «якихось» п’ятдесят років! Шляхом нехитрих арифметичних дій легко підрахувати: на той момент старший син багатодітної матері стане пенсіонером, та й молодші діти наблизяться до категорії людей поважного віку.

І хоча чиновники у своїх відповідях бідкаються на велику кількість претендентів на отримання житла, цілком очевидно: головна причина цього неподобства насамперед – у вкрай низькому рівні будівництва нових квартир, які б належали комунальній громаді міста. Тож… рятування потопаючих – справа рук самих потопаючих?

Утім наші чиновники не такі вже й бездушні люди. Як зі слізьми на очах розповіла журналісту Вікторія Яско, начальник квартирного відділу порадив їй з метою вирішення житлового питання… вийти заміж за атошника, мовляв, він і список відповідний готовий надати.

– Я згодна навіть на соціальне житло, нехай і не нове, – каже багатодітна мати, – аби лише діти жили нормально і була можливість у подальшому приватизувати цю квартиру, щоб мати бодай якусь захищеність і впевненість у завтрашньому дні. Адже в іншому випадку я разом з трьома дітьми можу опинитися просто неба…

Саме виходячи із цих міркувань, Вікторія у червні 2020 року відмовилася від запропонованого міською владою варіанту: їй порадили взяти в оренду житло в Корабельному районі м. Миколаєва, за адресою Айвазовського, 3.

– Проте нормальною квартирою те житло назвати важко, – каже В. Яско, – адже фактично йдеться про ту ж саму кімнату, що є в мене зараз, тільки – 20 квадратних метрів. Усе поміщення обігріває одна-єдина батарея, та й інші умови для проживання жахливі. До того ж договір з комунальним підприємством «Дирекція Єдиного Замовника Океан» укладається терміном на рік, і текст угоди містить довгий перелік пунктів, через які він може втратити чинність достроково.

Отже, приставши на цю пропозицію, Вікторія, по-перше, проживала б там з дітьми на пташиних правах і в поганих умовах, а, по-друге, її взагалі б зняли з квартирного обліку. Цілком схоже на «багатоходівочку» чиновників з метою позбутися настирливого скаржника. І долею дітей, схоже, ніхто з них надто не переймався.

Ми запитали у нашої відвідувачки: чи спілкувалася вона з вищим посадовцем майже півмільйонного міста. «Так, записувалася до Олександра Сєнкевича на прийом, – зазначає Вікторія Яско. – Але коли приходила в мерію, то мені казали, що він у відрядженні».

Цілком припускаємо, що у міського голови майже півмільйонного міста надто багато клопотів і він може не знати про скрутну ситуацію, в якій опинилася багатодітна матір. Тому направляємо дану публікацію на ознайомлення та реагування миколаївському меру О. Сєнкевичу. Тож на цьому крапку не ставимо…

Андрій ТЮРІН

Оставить комментарий