Діти на вістрі конфлікту…

Загально прийнято вважати, що сім’я – це маленький, але вкрай важливий осередок суспільства. Від успішності родинних стосунків, створення належних морально-психологічних умов у сім’ї великою мірою залежить і ефективність виховання майбутнього покоління. Проте коли ці відносини руйнуються, насамперед страждають саме діти. Поготів важко, коли процес розлучення батьків супроводжується чварами, подальшим протистоянням, а подеколи – і справжньою «війною», в якій навряд чи є переможці…

«Вона мене розлюбила…»

До редакції звернувся мешканець Миколаївського району Василь Коротич. Ми навмисно вказуємо в газеті вигадане прізвище нашого заявника – з тим, щоб не завдати морально-психологічної травми двом неповнолітнім дітям. Але, гадаємо, головні «дійові особи» впізнають себе і зроблять належні висновки.

Що ж спонукало чоловіка шукати захисту в ЗМІ?

– З 2006-го по 2017-й роки я мешкав разом зі своєю дружиною Наталею, – взяв слово Василь. – Я працюю по «стройках», і якось жінка вмовила виїхати на заробітки до Польщі, мовляв, там будівельникам платять набагато більше, ніж в Україні.

За словами чоловіка, коли він працював за кордоном, молодший син якось надіслав йому мобільним телефоном повідомлення: мами вдома немає, а він сам готує собі сніданок – смажить яєчню. А потім – скопіював любовну переписку.

«Я все кинув – і мерщій повернувся додому, – продовжує свою розповідь Василь. – Дружина заявила, що вона мене розлюбила, і за деякий час ми офіційно розлучилися».

Наталя стала проживати з дітьми у спільній квартирі в с. Степовому, а вже ексчоловік – окремо. «Я весь час допомагаю своїм дітям, – каже Василь, – купляю їм одяг, телефони, комп’ютери, організовую їхній відпочинок. Аж раптом мені надходить лист від виконавчої служби про те, що я завинив 70 тисяч гривень аліментів».

Як зазначає В. Коротич, колишня дружина запропонувала йому компроміс: він поступається своєю часткою квартири, а вона зобов’язується відмовитися від претензій на зазначений борг. «Я їй відповів – квартиру перепишу тільки на дітей», – пояснює чоловік свою незгоду пристати на таку пропозицію.

За твердженнями нашого співрозмовника, спочатку після розлучення в нього не було жодних проблем щодо спілкування з дітьми.

– Але коли колишня дружина вийшла заміж, – продовжує Василь, – відтоді вона не дає мені змоги вільно спілкуватися – мовляв, я і алкоголік, і наркоман, і не допомагаю дітям. Але річ у тім, що певний час я не брав чеки, коли фінансово підтримував власних дітей. Скажімо, якось Наталя повідомила, що накопичився значний борг за газ. Тож я одразу без жодних зволікань дав їй 5 тисяч гривень – звісно, без жодних квитанцій.

Третейський суд – Служба у справах дітей

Аби врегулювати ситуацію щодо спілкування з дітьми, чоловік звернувся до районної Служби у справах дітей. «Комісія з питань захисту прав дітей заявила, що права батьків рівні. Проте за два місяці мені надійшов лист, в якому повідомлялося, що я можу бачити дітей лише у кожні другі та четверті вихідні кожного місяця. Це було зроблено на підставі того, що Бичкова (начальниця зазначеної Служби. – Ред.) поїхала до дітей, а ті сказали, що не бажають зі мною жити. Але все це вигадано, адже дітки мене люблять і воліють проживати саме зі мною».

За словами Василя, колишня дружина неодноразово писала на нього заяви до поліції – і що нібито він завдав їй травм, що призвели до онкологічного захворювання, і що він її б’є, ба навіть попалив її речі… Як стверджує Коротич, усіляко перешкоджає його вільному спілкуванню з дітьми і новий чоловік Наталі, який, за його даними, ніде не працює і, можливо, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. «Діти також кажуть, що і Наталя, і її чоловік раніше надто зловживали спиртними напоями, а одного разу я побачив сліди побиття на тілах дітей. Проте вони попросили мене, щоб я про це нікому не казав».

Одне слово, Василь характеризує свою колишню дружину вкрай негативно, поготів – з того моменту, коли їх спільне сімейне життя дало тріщину. А відтак чоловік подав заяву до суду, в якій просить Феміду призначити місце проживання дітей разом з ним. «Вона маніпулює дітьми, мовляв, ти з ними не побачишся. Дітям не надається достатньо уваги, а «дитячі» гроші їй потрібні, аби робити ремонт у квартирі та утримувати свого чоловіка, який ніде не працює, а сидить вдома», – аргументує В. Коротич.

На думку батька, всі його негаразди відбуваються через заангажовану позицію начальниці Служби у справах дітей Наталі Бичкової. «Вона повинна була перевірити, де діваються кошти, який спосіб життя веде мати, як харчуються діти. Але ніхто цього не робить. Мене навіть не запросили на комісію, під час якої було обмежено моє право бачитися з дітьми», – каже він.

Ба більше, Василь Коротич навіть звернувся до поліції, аби заявити про злочин з боку службової особи. «За телефонним зверненням до Бичкової Н.В. як особи, яка підписала рішення, та поставленого питання, чому мене не опитували на комісії, остання повідомила, що вона до комісії збирала матеріал відносно мене в с. Михайлівка (місце фактичного проживання чоловіка. – Ред.) та отримала інформацію, що я зловживаю алкоголем, при перебуванні дітей у мене б’ю їх, та що вказані відомості надані їй у сільській раді. Вищевказані твердження Бичкової Н.В. спростовані працівниками сільради, які запевнили моїх рідних, що Бичкова Н.В. у квітні до Михайлівки не приїжджала. Будь-які відомості їй не надавалися, зокрема в письмовому вигляді», – йдеться в цій заяві.

До речі, соціальна працівниця Михайлівської сільської ради станом на 2020 рік підтвердила журналісту, що у зазначений період до неї ніхто не звертався щодо В. Коротича, способу його життя та умов для проживання дітей.

Щоправда, у Миколаївському районному відділенні поліції не внесли повідомлення про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але наразі адвокат В. Коротича розпочав процес оскарження таких дій посадових осіб поліції у суді.

Слово – другій стороні конфлікту

Дотримуючись принципів об’єктивності та балансу думок, редакція звернулася по коментарі і до інших сторін конфліктної ситуації.

– Після розлучення мій колишній чоловік забирав дітей до себе в будь-який момент, коли хотів, – розповіла Наталя. – Але потім почалося… Я йому телефоную і кажу, щоб привіз сьогодні дітей. А він – то в нього немає часу, то ще чогось. Якось мені зателефонувала соціальна працівниця нашого села і повідомила, що мій чоловік звернувся до Служби у справах дітей із заявою, що нібито я обмежую його право бачитися з дітьми. Але на комісії вирішили, що це не відповідає дійсності, натомість порадили знайти компроміс і вирішити це питання мирно. Після чого він знову став забирати дітей до себе, коли йому заманеться, при цьому міг невчасно привезти їх до мене. Зрештою, коли він написав заяву до поліції, що мій нинішній чоловік б’є дітей, і що вони не доглянуті, то вже я була змушена звернутися до соціальної служби, щоб встановити терміни побачення дітей із батьком. Через карантин комісія ухвалювала рішення дистанційно.

– Чи було при цьому враховано вашу думку?

– Так. Я погодилася з тим, щоб діти були з батьком з вечора п’ятниці по вечір неділі, кожні другі та четверті вихідні щомісяця. Але, знову ж таки, діти не завжди вчасно поверталися додому. А загалом я припускаю, що весь сир-бор розгорівся через квартиру…

Наталя запевнила журналіста, що діти забезпечені всім необхідним, а її нинішній чоловік має постійну роботу на одній із фірм. «У нас усе супер!» – підсумувала на завершення нашої розмови мати дітей.

Та чи все «супер» у дітей, котрі опинилися на вістрі протистояння між найближчими для них людьми? Навряд чи… І мова, звісно, не про матеріальний фактор.

Фахівець із соціальної роботи Степівської сільської ОТГ Тетяна Гогоренко повідомила, що діти в своїй новій родині почуваються добре. «Наскільки я знаю, мама – розумна, нормальна жінка, і дітей вона колишньому чоловіку віддає на побачення. Самі ж діти доглянуті, у них хороша, тепла квартира. Фінансове становище також не викликає занепокоєння. Тож рішення районної комісії – обґрунтоване, адже воно не порушує нічиїх прав».

Звісно, ми зателефонували і начальниці Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації Наталі Бичковій. Ми запитали чиновницю, чи не відбулося порушення прав батька, зокрема при проведенні дистанційного засідання комісії з питань захисту прав дітей.

– У Коротича однобічне визначення цієї проблеми, – вважає чиновниця. – У батька дуже велика заборгованість по аліментах, тож було рекомендовано, щоб за рахунок цього боргу він переписав на діток свою частку квартиру. Наразі він подав до суду позов, щоб визначити місце проживання дітей. Скажу вам, що такого брудного позову протягом двадцяти років роботи у Службі я ще не читала. До того ж мали місце і хамська поведінка, і нецензурщина на мою адресу. Натомість нинішній чоловік Наталі – цілком нормальна людина. Тож я не думаю, що рідний батько навчить дітей чомусь хорошому. Сусіди в Степовому підтвердили, що коли Коротич приїздив спілкуватися з дітьми, то саме ним провокувалися конфлікти. Все село обурено з цього приводу! А Наталю я знаю як спокійну, адекватну людину, яка не забороняла батькові спілкуватися з дітьми.

Наталя Бичкова також зазначила, що це не вона одноособово приймала відповідне рішення на комісії з питань захисту прав дітей, адже до її складу входять 12 осіб з різних структурних підрозділів райдержадміністрації та державних установ.

– А чому зазначене рішення комісії підписано вами як заступником голови комісії? – запитую у посадової особи.

– Це – «хвороба» практично всіх районних служб, адже зазвичай керівник райдержадміністрації як голова комісії доручає провести зсідання своєму заступникові. Потім ми озвучуємо голові те, що відбувалося на комісії.

– А чи вивчалися вами умови проживання дітей, чи забезпечені вони всім необхідним?

– Більш ніж забезпечені. Їм, мабуть, не вистачає лише одного – батьківських аліментів. У подібних випадках я завжди кажу одне: як би що не було між вами, ви все одне залишаєтесь рідними мамою і татом, тож заради дітей потрібно шукати компроміс.

Цілком погоджуємось у цьому твердженні з Наталею Володимирівною, адже діти в будь-якому випадку не повинні страждати від непорозумінь, а підчас і відвертої ворожнечі між батьками. Адже дитяча психіка вкрай чутлива до подібних негативних емоцій, а отримана у дитинстві душевна рана може не загоїтись до кінця життя.

Як знайти компроміс?..

І все ж: як знайти компроміс у подібних складних випадках?

Це питання – із розряду риторичних. Проте є й юридичний аспект проблеми: чи було дотримано процедуру при проведенні засідання комісії, яка й визначила час спілкування дітей з батьком?.. Чи справді посадовці Служби у справах дітей діяли об’єктивно і неупереджено?

– Так, процедури дотримано, – вважає Н. Бичкова. – Наскільки я пам’ятаю, про дату і час засідання ми повідомляли адвоката Коротича. У подібних випадках ми направляємо запрошення всім, але якщо людина не з’являється і не повідомляє про причину неявки, то комісія вирішує, чи можна проводити засідання за таких обставин. Утім рішення комісії позаяк не утискує прав батька, адже вихідні дні розподілені порівну.

З одного боку, це так. Проте ж батько воліє проводити набагато більше часу зі своїми дітьми і, судячи з нашої розмови з ним, цього він прагне щиро. Та й мати, очевидно, бажає дітям тільки добра. Відтак крапки над «і» в цій неприємній історії має поставити суд, до якого звернувся Василь Коротич з проханням визначити місце проживання дітей саме з ним. Гадаємо, людина в мантії врахує всі нюанси цієї справи та ухвалить зважене рішення, яке насамперед піде на користь малолітнім дітям.

Але, яким би не було рішення Феміди, важливо в майбутньому будь-що не допустити, щоб діти стали розмінною монетою у відносинах між батьками…

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий