Володимир Борухов: 75!

Мабуть, немає більш швидкоплинної матерії аніж час. Проте все одно не віриться, що другові нашої редакції уже цієї неділі, 17 січня, виповнюється така солідна ювілейна дата – 75 років від дня народження.

Герой цього нарису вперше побачив  світ у красивому, але водночас багатостраждальному білоруському краї, який найбільше потерпів під час Другої світової війни. Власне кажучи, у перший місяць першого мирного післявоєнного року у містечку Рогачов, що на Гомельщині, й народився хлопчик, якого нарекли ім’ям Володя.

Звісна річ, хлопець сповна відчув на собі всі труднощі того суворого, непростого часу. Коли трохи підріс, захопився спортом, поготів – грою мільйонів футболом.

Успіхи не забарилися. У складі шкільної команди Володимир виблискував на республіканському та всесоюзному рівнях. Борухов пограв і за гомельську команду майстрів, ба навіть потрапив у дубль головної на той час команди Білорусі – мінського «Динамо». І хоча там не закріпився, футбол став дороговказом Володимира Борухова на все його подальше життя. Тож зовсім невипадково талановитий футболіст вступив до Смоленського інституту фізичної культури.

Майже півстоліття тому, а саме з 1973 року, дипломований організатор фізичної культури та спорту переїхав до Миколаєва. Молодий фахівець неабияк загартувався у кінноспортивній школі на посаді заступника директора у мудрого О. Л. Зозулі. З головою поринувши у роботу, Володимир Васильович домігся вагомих результатів у вигляді гучних перемог миколаївських вершників на найпрестижніших міжнародних змаганнях, у тому числі – на Олімпіаді 1980 року, де було здобуто золоту олімпійську нагороду.

А з 1975 року вся трудова діяльність В. В. Борухова тісно пов’язана із самовідданою працею на благо сільського спорту Миколаївщини. Колись ступивши на ниву ФСТ «Колос», Володимир Борухов сприяв значному розквіту цього популярного на селі фізкультурно-спортивного товариства. Це – і нові відкриті спортивні арени в багатьох куточках області, і нові цікаві змагання, прогресивні методи в організації навчально-виховного процесу тощо. Тож невипадково 1990 року

Володимиру Борухову довірили почесне, але водночас і вкрай відповідальне право очолив обласну організацію спорттовариства «Колос». Варто зазначити, що керівника в спортивному товаристві не призначають, а обирають самі його члени на чергових звітно-виборчих конференціях. І протягом майже трьох десятиліть колеги неодмінно підтверджували вотум довіри Володимиру Васильовичу як справжньому професіоналу та новатору своєї справи. А це багато про що говорить! Крім того, Володимир Борухов неодноразово обирався делегатом на Конгрес Федерації футболу України та членом Президії ГО ВФСТ «Колос».

Серед турнірів, які було започатковано під умілим керівництвом нинішнього ювіляра, – обласні сільські спортивні ігри, Кубок АПК з футболу пам’яті Ю. Маврокордато, турнір з важкої атлетики пам’яті М. І. Співака, змагання з веслування пам’яті М. М. Рябошапки, численні дитячо-юнацькі турніри. Багато уваги приділяється й функціонуванню дитячо-юнацьких спортивних шкіл. А ми, газетярі «РП», завдячуємо нашому другові і за те, що на початку 90-х було запроваджено новий щорічний турнір – Кубок серед сільських команд на призи газети «Рідне Прибужжя».

Завдяки копіткій, підчас невидимій сторонньому оку багаторічній роботі, Миколаївщина посідає чільні позиції на «колосовській» мапі України. На всеукраїнських сільських спортивних іграх наша збірна багато разів посідала призові місця і навіть ставала переможцем, а миколаївські аматори здобували вікторії в окремих номінаціях.

Тож цілком заслужено 2004 року Володимиру Борухову присвоєне високе звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». А 2010-го Володимира Васильовича відзначено Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом».

До вищесказаного слід додати, що ювіляра відзначають найкращі людські якості – порядність, принциповість, людяність. Попри велику зайнятість по роботі, Володимир Васильович завжди приділяв достатньо уваги сім’ї, вихованню дітей. А нині справжньої втіхою для дідуся є його онук Володя.

І хоча минулого року Володимир Борухов склав свої повноваження голови, він підготував на «капітанському мостику» обласного «Колоса» достойну зміну, передавши важелі правління своєму заступнику Валерієві Запорожцю. Та, попри вади зі здоров’ям, продовжує залишатися на орбіті «Колоса», ділячись своїм безцінним досвідом.

17 січня Володимир Васильович Борухов підкорив свій черговий, 75-річний рубіж. Цього дня до ювіляра завітали його колеги і друзі, та побажали насамперед міцного здоров’я, а також щастя, добра і сімейного затишку. До святкових привітань долучився і весь колектив газети «Рідне Прибужжя».

Андрій ТЮРІН

Фото з особистого архіву В.В. Борухова

Оставить комментарий