Про те, як Держгеокадастр землю «любить»

У номері «Рідного Прибужжя» від 23 квітня 2020 року ми розповідали про поневіряння баштанського пенсіонера Олександра Присяжного. Заслужена людина, яка все своє трудове життя присвятила сумлінній праці в галузі сільського господарства, на схилі літ опинилася віч-на-віч з матеріальними проблемами. Тож ветеран аграрної ниви, аби бодай якось звести кінці з кінцями, спробував отримати два гектари землі для ведення особистого селянського господарства. Така можливість гарантована кожному громадянину України. Але то – на папері. Реальність виявилася куди як менш прихильною до Олександра Андрійовича…

Пенсіонер діяв у чіткій відповідності до чинного законодавства – на Публічній кадастровій карті України знайшов вільний клапоть ріллі, зробив викопіювання уподобаної земельної ділянки у землевпорядника, заручився підтримкою депутатів відповідної сільської ради. Проте на тому все й застопорилося. А все тому, що у Головному управлінні Держгеокадастру в Миколаївській області почали чинити всілякі перепони заявнику в реалізації його конституційного права на землю-годувальницю.

Через явно надумані причини Олександр Присяжний щоразу отримував у земельному відомстві відкоша. То, мовляв, копії документів засвідчені не належним чином, то начебто земельна ділянка не підпадає під якийсь ефемерний план безоплатної приватизації.

Згодом Олександр Андрійович зрозумів, а «знаючі люди» підтвердили: без енної суми грошей для кишені чиновника отримати оті два гектари простій людині – зась. Але як принципова людина, що на дух не переносить корупцію, пенсіонер відмовився платити «мзду» і звернувся до суду – з тим, аби в правовому руслі відстояти свої законні права та поставити на місце хабарників, котрі вже давно не відчували землі під ногами.

Миколаївський окружний адміністративний суд в особі судді В. В. Біоносенка став на бік скривдженого шукача правди та справедливості. У судовому рішенні недвозначно вказано на те, що Головне управління Держгеокадастру НЕЗАКОННО відмовило баштанському пенсіонеру в праві на землю.

Лише після тривалих поневірянь Олександр Андрійович Присяжний домігся реалізації своїх конституційних прав і отримав землю. Зазначимо, що чиновники, котрі допустили порушення законних прав заявника, відбулися легким переляком, що, на наш погляд, може свідчити лише про одне: у корупціонерів є надійна «криша», зокрема в правоохоронних органах. Це припущення набуває майже впевненості, адже «РП» розповідало і про інші кричущі випадки того, як претендентів на землю роками водять за ніс, відмовляючи в двох гектарах ріллі під ОСГ. Проте винні особи не понесли жодної відповідальності!

А нещодавно до журналіста «РП» звернувся… знову ж таки наш давній знайомий Олександр Присяжний. Цього разу заслужений баштанець попросив присоромити в обласній газеті недобросовісних чиновників земельного відомства, котрі безпідставно відмовляють у праві на землі його дружині – Лідії Маковей.

Хронологія чергового знущання з людини і Закону є наступною.

Ще в 2018 році Лідія Володимирівна вподобала собі вільну земельну ділянку в межах території Лук’янівської сільської ради Баштанського району. Написавши заяву до ГУ Держгеокадастру та надавши відповідне викопіювання, жінка сподівалася на позитивне вирішення питання, адже все було зроблено у чіткій відповідності до чинного законодавства.

Та де там!

У відповіді за підписом тодішнього керівника Головного управління Юрія Лостіка йшлося, що дану ділянку вже віддано іншому громадянину, тож Лідії Володимирівні порадили шукати землю в іншому місці.

Але і наступні спроби виявилися марними. У земельному відомстві знаходили все нові й нові підстави, щоб відмовити заявниці у наданні дозволу на розроблення технічної документації.

Відтак, як і її чоловік, Лідія Маковей змушена була звернутися до суду. Миколаївський окружний адміністративний суд повністю задовольнив законні вимоги претендентки на землю. Проте у ГУ не поспішали виконувати його вердикт, подавши апеляційну скаргу. Але і п’ятий апеляційний адміністративний суд також визнав протиправними дії посадовців Головного управління Держгеокадастру та зобов’язав ГУ повторно розглянути заяву Л. Маковей про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 гектари.

Утім заяву таки було розглянуто, натомість – усе з тим же «нульовим результатом». Наказом першого заступника начальника ГУ Держгеокадастру Ірини Демчук від 11.11.20 Лідії Маковей було відмовлено у розробленні землевпорядної документації через те, що… бажана земельна ділянка нібито перебувала у власності іншого громадянина.

Лідія Володимирівна не здалася, і вкотре написала чергову заяву. Але жінка вже не здивувалася, що їй знову відмовили у праві на землю, щоправда, з «новим» формулюванням – мовляв, значилося у офіційній відповіді за підписом в.  о. начальника Головного управління Андрія Кіро, «у змісті поданого клопотання не зазначені умови відведення земельної ділянки (ст. 118, 123 Земельного кодексу України)».

Ну хіба це не знущання з простої людини та повне ігнорування Закону та здорового глузду?!..

Зазначимо, що ще 9 жовтня 2019 року було виконавче провадження Держгеокадастру з вимогою зобов’язати Головне управління повторно розглянути заяву Лідії Маковей. Але щоразу чиновники від землі трактували судове рішення на свій лад. Зрештою з боржника навіть було стягнуто виконавчий збір у розмірі
18892 гривні.

Та що з того нечистоплотним ділкам? Вони, напевно, сплачували ці кошти не з власної кишені, а з бюджету організації.

А 26 лютого 2020 року Миколаївським окружним адміністративним судом було видано вже другий виконавчий лист, цього разу – щодо стягнення з Головного управління Держгеокадастру судового збору в розмірі
768,40 грн.

Згодом до справи долучився… Офіс Президента, адже мешканка Баштанки зажадала справедливості у Гаранта Конституції Володимира Зеленського.

Утім все закінчилося звичайнісіньким бюрократичним «пінг-понгом». Офіс Президента «спустив» звернення Лідії Маковей до Держгеокадастру. А з Києва, погрозливо помахавши пальчиком, доручили Головному управлінню в Миколаєві «ретельно розглянути зазначені у зверненні питання та вжити відповідних заходів реагування згідно з вимогами законодавства».

І що? Та знову повний пшик. Наразі у Лідії Маковей немає ані землі, ані надії на те, що колись будуть реалізовані її конституційні права.

Ось так виконуються закони та дотримуються права людини при «новій» владі. І хоча не так давно змінилося керівництво Головного управління Держгеокадастру, віз, як кажуть, і нині там. Тож нещодавно Лідія Володимирівна подала черговий позов до Миколаївського окружного адміністративного суду.

– А що мені залишається? – каже жінка. – Мабуть, у Держгеокадастрі надто люблять землю, що так неохоче з нею розстаються.

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий