Селу Пересадівка – 270 років!

Село Пересадівка – центр однойменної сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (з 2017 р. – Воскресенська селищна рада Вітовського району), розташовано на правому березі річки Інгул, за 25 км на північ від міста Миколаєва. Населення – 3200 чоловік.

Поселення на березі мальовничої річки Інгул з’явилося на початку ХVIII століття під назвою Домаха і до 1750 р. у ньому вже налічувалося більше 30 дворів, що були розкидані по берегу річки в безплановому порядку. І лише в 1770-1775 роках у Домаху з Бессарабії царизмом було переселено 30 сімей молдован. Отже, 1750 рік – це заснування Пересадівки.

Про виникнення поселення Домаха і про його назву існує кілька легенд. Але більш історично правдоподібною є та, що пов’язана із запорозькими козаками. Запорозькі козаки прославилися в бойових походах проти турків на Очаків. Серед них був і козак Домаха (прізвисько козака). Всім новачкам, що приходили на Січ, козаки давали прізвиська. Так, цей молодий козак у першому ж поході проти турків, у першому бою, зумів здолати знатного турка і як воєнний трофей йому дісталася його шабля. Шабля була зроблена з дамаської сталі, яка дуже цінилась у вояків, а в козаків називалась «домаха». Тому молодому козаку дали прізвисько Домаха.

Козак Домаха брав участь у визвольній війні 1648-1653 років, також багато разів брав участь у воєнних походах проти татар і турків. Під старість козак Домаха на кордоні запорозьких земель (на місці, де зараз знаходиться Пересадівка) збудував бурдюг (землянку), де й доживав свій вік.

Старий козак Домаха ловив рибу в річці Інгул, мав скот, який випасав у Ковильному степу, і так собі жив. Коли козаку Домасі було майже 100 років, біля його бурдюга стали поселятися інші козаки та втікачі з північних і центральних земель України. Так виникло поселення Домаха, яке назване на честь запорозького козака. І це була перша назва села Пересадівка.

У 1789 р. генерал-губернатор Новоросійського краю започаткував будівництво м. Миколаєва. Для цього та з метою заселення краю царський уряд переселяв добровольців. Ці переселенці з’явилися і в поселенні Домаха. У 1795 році тут проживало 479 чоловік. З тих пір наше село і називається – Пересадівка. Населення займалося в основному скотарством і землеробством, а з початком будівництва м. Миколаєва селян примушували брати участь у будівництві міста.

У 1855-1860 роках біля села було відкрито великі поклади будівельного каменю. Його стали добувати і використовувати при будівництві будинків, хлівів та інших споруд. Селяни почали будувати за селом млин (вітряний). Так, на кінець 1900 року їх було збудовано вісім. На цей час у Пересадівці проживало 2446 жителів (1263 чоловіки і 1183 жінки).

У 1863 році в Пересадівці побудували церкву, яку потім розвалили в 30-х роках 20-го століття.

До 1860 року торгівлі в селі не було. В 1885 р. у Пересадівку приїхав з Харкова купець першої гільдії І.Т. Ященко. Він відкрив велику крамницю, в якій продавались продовольчі та господарські товари. Тут же був розміщений вугільний лісосклад. Ященко торгував до 1922 року. Після цього всі приміщення і двір зайняло сільське споживче товариство (ССТ). У 1863 році в селі відкрили приходську школу, в 1873 р. – земську однокомплектну, в 1908 р.– земську двокомплектну школу.

В 1920 році в селі було відкрито машинопрокатну станцію і власну станцію по ремонту техніки.

За період 1922-1924 років були відновлені довоєнні посівні площі, розвивалася торгівля. Потім почалося будівництво місцевими силами мосту через річку Інгул. Міст завдовжки 29 метрів було відкрито 24 квітня 1928 року. По річці Інгул ходив катер, жителі села використовували його, щоб добиратися до Миколаєва.

У селі в 1919 році відкрили фельдшерський пункт, у 1920-му– амбулаторію. Тут працював лікар, три фельдшери і акушерка. В 1920 р. у селі запрацювали сільський клуб і бібліотека. В 1923-му – було вже дві трудові школи, в яких навчалися 196 учнів.

У 1932 році в Пересадівці було шість тракторів, три комбайни, молотарка, сівалки та інші машини. В період голодомору 1932-1933 років від голоду померло більше 400 жителів села. В 1938-му на базі 2-х початкових і однієї семирічної школи організована середня школа, в якій у 1940 р. навчалося близько 1000 учнів (у т. ч. із сусідніх шкіл).

У 1928 році в Пересадівці працювала стаціонарна установка кіно, розпочалася радіофікація села. В 1941-му в селі діяло 500 радіоточок.

Село під час війни 1941-1945 років

17 серпня 1941 року в село вступили фашистські війська. Два з половиною роки окупації фашисти грабували село, знущалися з жителів, 56 чоловік розстріляли (серед них голову сільради Пушкаревського М.М.), 263 людини відправили на каторжні роботи або в концентраційні табори.

Самовіддано боролися проти загарбників на фронтах Вітчизняної війни 345 пересадівців, 244 – не повернулись, загинули.

18 березня 1944 року радянська армія звільнила село від фашистів. При цьому загинуло понад 270 радянських воїнів. Серед них і Герой Радянського Союзу старший сержант Істомін Юхим Абрамович.

Під час війни в селі було зруйновано 24 житлові будинки і 42 громадські споруди. Не стало тракторів, коней, комбайнів. У 1944 р. під час відступу загарбники зірвали дерев’яний міст через р. Інгул. Силами жінок і стариків він був відремонтований за короткий час. У 1948 р.почалася електрифікація села. В 1950-му в селі працювали лікарня на 15 ліжок, клуб на 350 місць, бібліотека.

У 1962 році колгосп ім. Сталіна перейменовано у колгосп «Родіна». Головою колгоспу до 1967-го був Пятанчук І.І. За зміцнення колгоспу і поліпшення соціально-побутової сфери села І.І. Пятанчук нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Протягом 1967-1986 років головою колгоспу в селі був Москаленко Георгій Леонтійович. Майже 20 років, перебуваючи на цій посаді, Г.Л. Москаленко робив усе, щоб збільшити виробничі показники колгоспу, поліпшити соціально-побутову сферу села, покращити добробут селян. За великі заслуги у досягненнях колгоспу Георгій Леонтійович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна, у 1985 році йому присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства». Починаючі з 1974 року, колгосп «Родіна» п’ять років поспіль нагороджувався перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, Радою Міністрів СРСР, у 1975-1976 рр. був занесений на Всесоюзну Дошку пошани на ВДНГ СРСР. За досягнення у вирощуванні бахчових культур колгосп був премійований автобусом (1976 рік).

У різні часи учасниками Виставки досягнень народного господарства СРСР було понад сто пересадівців, 15 колгоспників отримали медалі, премії і дипломи виставки. Протягом 20-тироків (1967-1987) ордени і медалі СРСР вручено 156 пересадівцям. За рахунок колгоспу протягом 1970-1980 рр. утримувалися дитячий садок (60 дітей), групи продовженого дня в школі (5 груп), діти отримували безкоштовно обіди, 490 учнів – безкоштовні сніданки: хліб і молоко.

З 1970-го по 1980 рік у Пересадівці силами колгоспу були побудовані: Будинок культури із спортивним залом, дитячій будинок, Будинок побуту, середня школа з актовим та спортивним залами для 600 дітей, двоповерхове приміщення сільради, лікарський комплекс, поліклініка на 150 відвідувачів на добу, стаціонарна лікарня на 75 ліжок і грязеводоамбулаторія на 13 ліжок. У селі було прокладено 10 км водогону, 12 км асфальтованих доріг, 15 км з твердим покриттям, усе село було газифіковано. В 1976 році в експлуатацію введено теплично-овочевий комбінат. Чисельність працюючих – 150-170 чоловік. На той час у колгоспі «Родіна» працювало 1250 колгоспників, усі отримували стабільну щомісячну зарплату, а по результатах року – 13 зарплату.

В селі Пересадівка, починаючі з 30-х років, активно працює споживкооперація в особі пересадівського споживчого товариства (ССТ). Станом на 01.01.1998 у ССТ нараховувалось 11 одиниць торговельної мережі, в тому числі: продовольчі магазини – 7, промислово-господарчі – 2, громадського харчування – 2, ларьок – 1. Працівників ССТ – 48 чоловік. Пересадівське ССТ було не тільки кращим у Жовтневому районі Миколаївської області, а й визнане «Кращим Сільським Товариством України» в 1999 році, ввійшовши до трійки кращих товариств України, за що голові правління Пересадівського ССТ Компанійцю В.А. було вручено Почесну грамоту та цінні подарунки.

Слід відзначити також тих пересадівців, які залишили визначений слід в історії села:

Г.О. Чайка – перший голова ради селянських депутатів з1918 року. Розстріляний білогвардійцями 01.09.1919. Ім’ям Чайки названа одна з вулиць села.

М.М. Пушкаревський – голова сільради у 1941 році. 17.08.1941 німці арештували його та розстріляли. Ім’я Пушкаревського носить один із провулків села.

І.І. Пятанчук – голова колгоспу з 1947-го по 1967 рр., орденоносець.

Ю.А. Істомін – ст. сержант, Герой СРСР, загинув під час звільнення села від фашистів, іменем Істоміна названа одна з вулиць села.

Г.Л. Москаленко – голова колгоспу «Родіна» з 1967-го по 1986 рік, орденоносець, заслужений працівник сільського господарства.

В.Я. Волох – учасник ВВВ, заступник голови колгоспу «Родіна», орденоносець.

М.Ф. Шпак – директор Пересадівської середньої школи, 1960-1987 рік, орденоносець.

М.М. Харківець – співак і композитор Микола Трубач. У 2004 році присвоєно звання «Заслужений артист України»

Отака наша Пересадівка та вся наша громада села. На жаль, починаючи з 1998 року по сьогоднішній день, покращення в житті селян немає: розпався колгосп, знищені теплиця, мехдвори і ферми. Єдине що в 1996 році колгосп «Родіна» разом з громадою села закінчили будувати церкву, яку назвали Церква Святого Михайла Архістратига. І тепер щорічно, 21 листопада, на храмове свято нашої церкви громада села відзначає День села. Це буде 270-та річниця нашого села. Вітаємо громаду села з цим ювілейним Днем народження! Бажаємо подальшого процвітання селу, яке має таку багату історію і прекрасних людей.

В.А. Компанієць,
Почесний ветеран України, житель села Пересадівка

Добавить комментарий