Іван Білоус: «Вірю, що ситуація у країні незабаром зміниться на краще…»

Іван Білоус – успішний керівник з великим управлінським досвідом, усе своє життя присвятив розбудові системи споживчої кооперації Миколаївщини. Завжди і у всьому Іван Андрійович звик ставити перед собою високу планку і докладати усіх зусиль для досягнення успіху – така вже у нього вдача. У школі навчався на відмінно, успішно закінчив Миколаївський кооперативний технікум, трудову біографію розпочав старшим продавцем Жовтневого райунівермагу Жовтневої райспоживспілки. Набуті у технікумі знання згодом поповнив інститутськими, успішно закінчивши Полтавський кооперативний інститут за спеціальністю економіка торгівлі. Професійні кар’єрні щаблі долав легко та впевнено, бо разом з досвідом зростав і авторитет. Як результат, вісімнадцять років тому кооператори Миколаївщини обрали Івана Андрійовича головою Миколаївської облспоживспілки, а у 2012 році він очолив правління Споживспілки Миколаївської області. Варто підкреслити, що обласна споживча спілка об’єднує розгалужену мережу районних споживчих товариств, райспоживспілок, сільських і міських споживчих товариств, відокремлених підрозділів та кількох десятків підприємств.

– Іване Андрійовичу, Миколаївщину довгий час обминав коронавірус, тоді як у сусідніх областях вже налічувалися десятки хворих на COVID‑19. Чи означає це, що система споживчої кооперації не зазнала суттєвих збитків?

– Не означає. Так, перша хвиля коронавірусу найменше зачепила Миколаївську область. Нині картина радикально змінилася – Миколаївщина перебуває в оранжевій зоні небезпеки. COVID‑19 підкосив і двох наших кооператорів, незважаючи на те, що з метою профілактики сезонних захворювань багато підприємств забезпечило своїх працівників медичними препаратами для підняття імунітету.

Наша сама система зазнала суттєвих збитків: тільки за квітень-травень ринки області втратили близько трьох мільйонів гривень доходів. А за півроку збитки сягнули за триста тисяч гривень. Ресторанне господарство фактично не працювало і за півроку не отримало 300 тисяч гривень прибутків. Збитки у системі громадського харчування сягнули за 33 тисячі гривень. У цій скрутній ситуації була неповноцінною робота й інших підприємств, які у кінцевому результаті недоотримали прибутки, мали збитки і понесли додаткові витрати. На превеликий жаль, вийти на докарантинні обсяги надзвичайно важко, практично неможливо. Бо ж доходи наших підприємств напряму залежать від статків населення, яке щодалі зубожіє. До того ж наближається зима, і до драконівських комунальних тарифів, які невпинно зростають, додасться іще одна суттєва витрата – плата за тепло. Дисципліновані люди, особливо населення середнього віку, готові віддати останню копійку, відмовляючи собі і своїм сім’ям у найнеобхіднішому, щоб не накопичувалися борги. Та ми не опускаємо руки – життя продовжується, працюватимемо і далі у звичайному режимі, намагаючись не втрачати колишні темпи.

– Але, напевне, якісь зміни відбулися за останні півроку, зокрема в організації торгівлі?

– Ні, суттєвих змін в організації торгівлі продовольчими товарами не відбулося. Як і всі, дотримуємося карантинних заходів, упроваджено пропускний та масковий режим, користуємося антисептиками… Варто підкреслити: перша хвиля коронавірусу, внаслідок якої під закриття потрапили підприємства громадського харчування і промислові магазини, багато чому нас навчила. Тому зараз ми працюємо над упередженням подібних випадків. Наприклад, якщо в системі нашого ресторанного господарства працюють виключно кафе, то зараз вони трансформуються у кафе – магазин-кулінарія. Крім того, в магазинах, що спеціалізуються на торгівлі непродовольчими товарами, організовуються, звичайно, по можливості, куточки товарів продуктової групи. То ж сьогодні активно працюємо у штатному режимі над тим, аби максимально задіяти наші площі під ті підприємства, які у разі переходу в червону зону не можна буде закрити.

У кожному трудовому колективі є свій золотий фонд – це люди, які щиро вболівають за результати своєї праці, усі свої сили, знання та досвід віддають улюбленій справі. В числі золотого фонду миколаївської споживчої кооперації заступник голови правління Облспоживспілки Антоніна Неменко, голова правління Березанського райспоживтовариства Сергій Рубцов, голова правління Жовтневої райспоживспілки Галина Лебедєва, голова правління Первомайського райспоживтовариства Володимир Бойчук, голова правління Новобузької райспоживспілки Катерина Волкожа, директор універсальної торговельної бази Облспоживспілки Володимир Мельник, директор ринку «Колос» Сергій Куценко, директор Вознесенського ринку Галина Кострикіна та багато інших.

– У житті спілки були форс-мажорні ситуації, що призводили до збитків?

– За всю свою історію вперше наші ринки зазнали збитків. Переконаний: у швидкому розповсюдженні епідемії коронавірусу великою мірою винні санітарні служби і центральні виконавчі органи, які діяли непослідовно, упереджено і безвідповідально, лобіюючи інтереси власників великих торговельних мереж. Бо ж ринки, де є ветеринарні лабораторії, де проводиться постійне прибирання з дезінфекцією, де високі павільйони і більше свіжого повітря, опинилися під забороною, а супермаркетам, зокрема «Епіцентру», торгівлю дозволено. Можна тільки уявити, яку нечувану виручку отримала мережа супермаркетів, зважаючи на те, що робота ресторанів, кафе і ринків була заборонена. Таким чином, і не тільки на Миколаївщині, була створена штучна соціальна напруга, бо ж основним джерелом заробітку для місцевого населення є сільське господарство і роздрібна торгівля. Більше 10 тисяч жителів нашої області залишилися без робочих місць та засобів існування, в той же час населення було вимушене витрачати свої заощадження на купівлю продуктів у супермаркетах по значно завищених цінах. Хоча, як відомо, саме мережі супермаркетів, немов пилососи, висмоктують гроші у місцевого населення, а податки, на відміну від наших магазинів, надходять у інші регіони.

Більше того, через відсутність ринку насіння, садівничих матеріалів, зокрема розсади, було штучно зірвано весняні роботи на дачах, у садах та на городах. І люди були позбавлені можливості власноруч забезпечити себе продуктами.

Така непередбачувана ситуація з ринками нас дуже підкосила: на сьогодні ми втратили до 20 відсотків підприємців, які були вимушені закрити свій бізнес, оскільки проїли обігові кошти. На ринок вони вже не повернулися. Хочеться вірити, що влада вдруге не стане на граблі і не допустить таких жахливих помилок, бо наслідки можуть бути непередбаченими.

Хоча зараз ми ні від чого не застраховані, ні в чому не впевнені і не маємо жодних гарантій, що подібна дурість не повториться.

– «Вісті…» систематично друкують матеріали, з яких можна почерпнути позитивні новаційні приклади роботи кооперативних підприємств по виходу на докарантинний обсяг продаж. Чи є такі приклади?

– Ми ж розуміємо, що мережа і звичайний магазин – то різні речі. Закупівельні ціни на товари для мережі суттєво відрізняються від закупівельних цін для магазину. Мережа має набагато більше преференцій, знижок і так далі. На сьогоднішній день ця проблема для нас є гострою і актуальною. Тому активно працюємо над створенням кооперативної мережі з єдиним закупівельним центром, який має значно здешевити вартість товарів. У нинішній час це зробити непросто, але щоб вижити, ми повинні адекватно реагувати на виклики часу і проявляти господарську гнучкість. У нас просто немає іншого виходу.

Я вже казав і ще раз підкреслюю: на превеликий жаль, зубожіле сільське населення катастрофічно скорочується, села вимирають і на цей процес ми не можемо вплинути. Але, незважаючи навіть на збитковість, продовжуємо і далі обслуговувати жителів навіть у найвіддаленіших населених пунктах, бо вони наші пайовики і покинути їх не маємо права.

– А як ви ставитеся до адміністративної реформи? Чи зміниться структурно кооперація Миколаївщини внаслідок децентралізації?

– З усіх реформ, які нині проваджуються, зокрема адміністративної, я не бачу жодної, яка б поліпшила життя людей. Та найнебезпечнішою і найболючішою для села стала медична реформа. На превеликий жаль, перший етап цієї реформи вже показав, що сільські люди нікому не потрібні – у багатьох селах немає доріг, відсутнє автобусне сполучення. Про яку швидку допомогу, зобов’язану прибути за 20 хвилин, може йти мова? То ж до діджиталізації торгівлі, особливо на селі, де мешкають переважно літні люди, нам ще дуже і дуже далеко.

Сьогодні насильницьким шляхом ми нічого робити не збираємося. Організації і підприємства працюють, їм заважати не треба, тим більше щось ламати. Ми всі повинні зрозуміти: щоб працювати було вигідно, треба об’єднуватися, укрупнятися, бо дрібнота не виживе – задавлять конкуренти. Я не є прихильником ситуативних нововведень у вигляді хаотичних реформ – усе має відбуватися послідовно, продумано, спокійно і виважено.

– Іване Андрійовичу, колись ви були депутатом обласної ради, а потім довгий час намагалися бути подалі від влади й відмовлялися від запрошень жодної з партій. А зараз, як відомо, балотуєтеся у обласну раду?

– Так. І причиною цьому – пандемія коронавірусу. Хочу підкреслити: Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич був єдиною людиною від влади, яка йшла нам назустріч, намагаючись хоч чимось допомогти.

Коли почалася нечесна гра з закриттям ринків, ми кілька разів намагалися донести свою думку до обласної влади, підготували кілька колективних звернень до голови Миколаївської облдержадміністрації О.В. Стадника. Але нас не хотіли почути, більше того – не пустили навіть на поріг. Тому ми переконані: споживча кооперація обов’язково має бути представлена у владі на різних рівнях, щоб інтереси людей були почуті, захищені і відстояні усіма законними способами.

– Ви оптиміст?

– Так, по натурі я оптиміст. Бо ж якщо бути песимістом, то тоді треба йти на пенсію. А ще я реаліст. І вірю, що ситуація у країні незабаром зміниться на краще. Наш народ не заслуговує того, щоб над ним отак знущалися.

Газета «Вісті Coop»

Добавить комментарий