Фермерська земля: кримінальні жнива…

Попри гучні заяви з високих трибун, рейдерство, зокрема земельне, продовжує залишатися однією з чорних плям сучасної України. Наша газета у попередніх публікаціях розповідала про різноманітні методи «віджиму» чужої землі та урожаю у тих, хто мав на них повне законне право. Але ситуація, про яку піде мова нижче, вразила своїм кримінальним розмахом навіть нас, досвідчених газетярів. Аж надто швидко та цинічно земля «передавалася» іншим власникам.

Фермерство – сімейна справа

Як це часто буває, передумовою для початку журналістського розслідування став лист до редакції від нашого читача. Мешканець Доманівки Василь Капінос поскаржився, з одного боку, на підступні дії земельних рейдерів, та, водночас, на повну бездіяльність правоохоронних органів, котрі мали б швидко приступити до відновлення законності та порушених прав законослухняного громадянина. Але з якихось причин і поліція, і прокуратура поки що не квапляться виконувати покладені на них суспільством обов’язки. А безкарність, як відомо, породжує все нові і нові злочини, що, власне, якнайкраще символізує незавидне місце України у світовому рейтингу корупції.

Отже, про все по порядку. Ще далекого 1997 року простий сільський трудівник Іван Миколайович Капінос, створивши Фермерське господарство «Спутнік», оформив 50 гектарів землі на території Зеленоярської сільської ради того ж Доманівського району. Право господарювати на «годувальниці» державної форми власності засвідчив Державний акт на право постійного користування на землю.

Понад два десятиліття фермерське господарство сіяло та збирало врожаї, сумлінно сплачувало податки, забезпечувало матеріальними статками своїх працівників. Фактично, земля стала чи не основним джерелом доходів для невеличкої сім’ї.

2016-го Іван Капінос помирає, і члени фермерського господарства обрали новим головою його сина, Василя Івановича. Відповідно до законодавства на В.І. Капіноса були переоформлені всі установчі документи господарства. У липні 2016 року, тобто впродовж піврічного періоду після смерті спадкодавця, Василь Іванович подав документи до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини на право постійного користування земельною ділянкою площею 50 гектарів.

Але, попри наявність спадкової справи, з об’єктивних причин В.І. Капінос не зміг довести процес до кінця. Адже в тому ж 2016 році він тяжко захворів – переніс інфаркт, у нього виявили злоякісну пухлину. Майже всі сімейні заощадження були витрачені на дорогі ліки та операції.

«Тільки і чекають, аби урвати земельку»

Утім попри всі негаразди члени фермерського господарства продовжували обробляти землю, сплачуючи при цьому податки та збори. Аж раптом у червні 2020-го цілком випадково Василь Іванович дізнався, що землю ФГ «Спутнік» нібито роздано іншим особам. Відповідно до отриманих у вільному доступі документів стало відомо, що земельну ділянку площею 50 гектарів «порізали» на клапті по 2 гектари і віддали їх у власність 25-ти новоявленим «латифундистам».

Показово, що коли Василь Капінос пішов до поліції та написав заяву про викрадення фермерської землі, правоохоронці відмовили йому в порушенні кримінального провадження. А й справді, яка дрібничка – поцупили якихось нещасних 50 га ріллі. От якби мішок картоплі вкрали… Тоді б, немає жодних сумнівів, поліціянти швиденько б завели карну справу та викрили «матьорого» рецидивіста.

Коли ж фермер звернувся по роз’яснення до начальника відділу Держгеокадастру в Доманівському районі О.В. Ульянова, то той, за словами Василя Івановича, повідомив: цим питанням займається Головне управління Держгеокадастру, а районний відділ буцімто ніякого відношення до долі фермерської землі не має.

– А коли той же Ульянов, – продовжив свою гірку розповідь В.І. Капінос, – сказав мені, що цю землю буде обробляти фермер Дерко, і що це питання вже вирішено, я зрозумів, що став жертвою рейдерського захоплення землі. Ці служби тільки і чекають, поки хтось помре з голів фермерських господарств, а потім немов шуліки налітають на ці господарства, щоб відібрати землю будь-яким способом. І таких прикладів є багато по області. Відтак усім людям зрозуміло, за які кошти керівники земельних структур міняють собі джипи мало не щороку.

Та біда, як відомо, не приходить одна. Невдовзі фермер Капінос з обуренням дізнався про те, що посіяний ним ще восени минулого року урожай пшениці та ячменю був скошений іншими особами на площі 45 гектарів. За попередніми оцінками, фермерському господарству було завдано збитків на суму від півмільйона до одного мільйона гривень (точну суму має визначити експертиза).

– Вкрали моє зерно у період з 28-го по 29 червня, – зазначає Василь Іванович. – Дерко, який косив поля, повідомив, що це питання погоджено з Ульяновим та якимось паном із Миколаєва, який нібито перекупив землю у отих 25-ти осіб та здав йому в оренду.

І лише цього разу в Доманівському відділенні Вознесенського відділу поліції Головного управління Нацполіції в Миколаївській області бодай якось зреагували на заяву громадянина. Щоправда, доманівські пінкертони чомусь кваліфікували цей резонансний злочин, вчинений у великих розмірах і вочевидь за попередньою змовою групи осіб, за пунктом 1 статті 185 Кримінального кодексу. Тобто, за версією поліціянтів, мала місце крадіжка… у незначних обсягах.

Цікаво, що цю версію поліції підтримали і прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020150210000227. Ось прізвища цих вельмишановних панів та панянки: С.В. Кологривий, К.В. Льовін, А.О. Параконна.

Отже, збиток у майже один мільйон гривень був кваліфікований за найскромнішою кваліфікацією статті 185 КК України. Звертаємо на це увагу Генеральної прокуратури України та Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві. Ставимо цим структурам лише одне запитання, на яке сподіваємось отримати відповідь: чи не мало місце зловживання службовим становищем з боку посадових осіб правоохоронних органів, зокрема прокуратури?..

«Втратив пам’ять» і хутко зник…

Під час нашого журналістського розслідування ми побачили і відверте, цинічне порушення українського законодавства. Про це, власне, і піде мова нижче.

Перебуваючи у відрядженні у Доманівці, я відвідав не лише місцеве відділення поліції, а й районний відділ Держгеокадастру. Там мені «з порогу» заявили», що пан Ульянов… якраз того дня пішов у відпустку.

Отакої! Виходить, журналісти «Рідного Прибужжя» володіють рідкісним даром змушувати вищестояще керівництво дотримуватися норм трудового законодавства щодо своїх підлеглих? А й справді, Олександру Ульянову настав час дещо відпочити від трудів праведних. Питання тільки в тому, на який саме період…

Натомість погодилася відповісти на мої запитання державний кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру в Доманівському районі Маргарита Маханькова.

– Людина користується землею, поки жива, потім земля відходить державі (а як же успадкування речових прав? – Ред.). Але… я не юрист, я землевпорядник. Загалом розпорядженням земель державної форми власності займається Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

– Тобто в обласному центрі самі дізналися, що десь у Доманівському районі помер голова фермерського господарства. Але яким чином?..

– Не знаю… Вони затребували в ЗАГСі довідку про смерть, ми надали.

– Кому ж дісталася земля фермерського господарства?

– Я в якості кадастрового реєстратора приймала заяви на поділ цілісного масиву на 25 ділянок. Я відпрацювала ці заяви, але люди отримали витяги у Миколаєві, бо був указаний миколаївський ЦНАП. Потім, за деякий час, прийшла заявка на об’єднання цих новоутворених земельних ділянокв одну земельну ділянку площею 50 гектарів. А хто новий власник, Ви і самі можете побачити на Публічній кадастровій карті.

– Чи багато фермерської землі вилучено подібним чином у Доманівському районі?

– Небагато, але є, – зізналася Маргарита Владиславівна. І порадила за декілька тижнів звернутися по детальнішу інформацію до свого начальника, коли він вийде з відпустки.

Утім, судячи з документа, який потрапив у розпорядження редакції, Олександр Ульянов воліє не надто проливати світло на вочевидь темні оборудки із землею. Принаймні на запит адвоката Петра Лукіянчина, який представляє та захищає інтереси В.І. Капіноса, начальник земельного відділу в офіційному листі відповів:

«Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України розпорядженням землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів здійснюють головні управління Держгеокадастру в областях. Зважаючи на це, відділ не володіє інформацією про причини вилучення земельної ділянки СФГ «Спутнік» площею 50 га до земель запасу, та на підставі яких документів відбувалося таке вилучення».

Утім ми висловлюємо великий сумнів щодо правдивості слів пана Ульянова. Адже у наказі ГУ Держгеокадастру, яким припинялося право постійного користування фермерською землею, чорним по білому написано: це рішення прийнято «враховуючи клопотання Відділу у Доманівському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.02.2020 № 316/412-20».

Ось така дивовижна амнезія сталася із Олександром Ульяновим протягом якихось п’яти місяців! Він, бідолашний, зовсім забув про клопотання очолюваного ним відділу на адресу ГУ Держгеокадастру. А й справді, чиновнику варто вже відпочити…

Та все це, шановні читачі, лише «квіточки». Про справжні «ягідки» поговоримо нижче.

«Дива» від Держгеокадастру

Отже, як ми вже знаємо, відділ Держгеокадастру 28 лютого 2020 року клопотав перед Головним управлінням щодо необхідності вилучення фермерської землі із постійного користування. У Миколаєві з відповіддю не забарилися: 11 березня датований наказ № 5155/0/14-20-СГ про припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою. Цей наказ підписав, щоправда, не перший заступник начальника ГУ Держгеокадастру Юрій Лостік, який через відсутність повноцінного очільника відомства тривалий час виконував його обов’язки, а заступник начальника управління Андрій Кіро.

Таким чином 11 березня фермерська земля знову потрапляє в категорію земель запасу, а відтак де-юре могла, до прикладу, бути виставленою на аукціон, на якому б «розігрувалося» право оренди. Від цього принаймні виграв би бюджет. Але цього не сталося. Держгеокадастр видав низку наказів, відповідно до яких 25-ти громадянам України було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою – для ведення особистого селянського господарства.

І що ж тут незаконного чи дивного, напевно, запитаєте ви?

А ось що. Редакції «РП» стало відомо, що як мінімум один із таких наказів, а саме № 4773/0/14-20-СГ, був виданий і підписаний тим же паном Кіро… 10 березня 2020 року. Тобто – раніше, ніж земля була виключена з постійного користування у фермерського господарства! Крім того, клопотання про дозвіл на розробку документації із землеустрою надійшло до Головного управління ще раніше – 6 березня. Ось такий «полтергейст» у часі!

Хіба при цьому не мали місце зловживання службовим становищем і підроблення документів? Сподіваємось, правоохоронні органи дадуть відповідь і на ці, і на інші важливі запитання, які ми поставили в цій статті.

У наших попередніх публікаціях ми наводили чимало прикладів, коли пересічні громадяни місяцями, а то й роками добивалися від Головного управління Держгеокадастру реалізації свого конституційного права на отримання двох гектарів сільгоспземлі для ведення особистого селянського господарства. При цьому заяви громадян тижнями «пилилися» в зовсім не корупційних кабінетах Головного управління, після чого громадяни часто-густо отримували відмову у розробленні землевпорядної документації. Причини відмов були різними – то закорючка не така, як треба, то нібито ця земля не підпадає під якийсь там квартальний план приватизації. Щоправда, остання вимога аж ніяк не узгоджується із Земельним кодексом, але то таке.

Одному з наших читачів зрештою поталанило – він після довгих поневірянь і лише у судовому порядку добився виділення землі, але це йому коштувало чималих зусиль, нервів та кількох років життя.

Проте в нашому випадку відбувалися справжні дива, і деяким громадянам пощастило отримати «годувальницю» у рекордно стислі строки – ба, навіть розпочали «процес» раніше, ніж земля потрапила у категорію земель запасу!

Володіли землею недовго

Отже, жодному із 25-ти громадян, які звернулися по «землю Капіноса», не було відмовлено у розробленні технічної документації. Потім усім дружненько, в один день (23 березня 2020 року) і одним наказом (№ 6097/0/14-20-СГ) затвердили цю «технічку». А ще за декілька днів «щасливчики» зареєстрували своє право власності у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Якщо врахувати, що якийсь час претенденти ще витратили на виготовлення землевпорядної документації, то стає зрозуміло: всі ці «оборудки» здійснювалися стахановськими методами!

Але найцікавіше – попереду. За дивним збігом обставин наприкінці березня 2020 року усі 25 власників землі продали свої земельні ділянки, причому, звертаємо на цю увагу, – одній особі. Ще за декілька днів новоявлений «латифундист» подає заяву до ГУ Держгеокадастру щодо об’єднання цих земельних ділянок. Ви вже, напевно, не здивуєтесь, що і в цьому разі в земельному відомстві пішли назустріч «простому громадянину» – мешканцю Миколаєва Олексію Цуркану. Масиву у 50 гектарів присвоюється кадастровий номер 4822781500:10:000:0342.

Зареєструвавши дану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, громадянин 15 квітня здає ріллю в оренду вищезгаданому фермеру Дерку. Що цікаво, речове право оренди чомусь було зареєстровано не в Доманівці, а аж у Мостівській сільраді Доманівського району. А саме державне речове право власності на земельну ділянку було зареєстровано в Кумарівській сільській раді Первомайського району.

Для чого це робилося? Чи не для того, щоб Василь Капінос завчасно не дізнався про зміну статусу землі?

А далі, як ми знаємо, з 45-ти гектарів було зібрано фермерський урожай, який важкою працею та з чималими фінансовими витратами виростив доманівський фермер.

Отже, на реалізацію доволі складної та багатоступеневої «схеми» її організатори витратили всього декілька тижнів. У підсумку фермерська земля стала власністю однієї особи – причому не того, хто споконвіку робив на рідній землі, а пана із далекого міста.

У нас є всі підстави стверджувати саме про ретельну підготовку та змову групи осіб з метою реалізації «схеми» з відбирання фермерської землі. Адже всі операції здійснювалися, що називається, в супершвидкісному режимі, злагоджено та за дивовижного сприяння з боку Головного управління Держгеокадастру.

Маємо ми і припущення щодо тієї швидкості, за якою земля переходила із одних рук в інші. На момент здійснення оборудок уже було відомо про те, що Головне управління Держгеокадастру має очолити інша людина. От, мабуть, тодішні «господарі життя» і поспішали, аби урвати ще якісь матеріальні блага на закінчення свого «царювання»…

«Вперше чую…»

Але і це ще не все.

У процесі розслідування нам удалося поговорити з декількома громадянами, котрі за документами нібито оформили на себе по два гектари землі, а за декілька днів після набуття прав власності позбулися вартісного майна. Так от: ті, з ким нам вдалося поспілкуватися, ні про які два гектари, які вони нібито отримали у власність у поточному році, і гадки не мають!

Виходить, їхні особисті дані зловмисники брутально викрали та використали у своїх брудних цілях?

Зазначимо, що, наскільки нам відомо, серед цих людей є чимало мешканців обласного центру, також – жителі декількох районів Миколаївщини і навіть сусідніх областей, але жодного – з Доманівського району. Тож принагідно виникає слушне запитання: яким чином ці люди одночасно дізналися про наявність вільної землі десь на безкрайніх теренах Доманівщини, потім – усі одночасно і у найкоротші терміни оформили права на землю, а затим – написали довіреності на одну і ту ж особу – Ю.А. Радутного, якому довірили вчиняти всі правочини із землею від свого імені? Зрештою всі земельні ділянки опинилися в руках однієї особи. Ним і став мешканець Миколаєва Олексій Цуркан. За нашими даними, він – керівник приватної фірми, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Ця «контора» зокрема розробляє технічну документацію для земельних ділянок, тож, вочевидь, у своїй повсякденній діяльності тісно «перетинається» з Головним управлінням Держгеокадастру.

Також, за нашими даними, всі довіреності та договори купівлі-продажу землі для цих 25 осіб реєструвалися у одного і того ж «довіреного» приватного нотаріуса.

Чи не забагато «випадковостей»?..

Ось, до прикладу, фрагменти моїх бесід із деякими з цих «щасливчиків». Імена змінено в інтересах слідства та з метою захисту важливих свідків, але ми готові надати вичерпну інформацію правоохоронним органам.

Вікторія:

– Та не було у мене ніяких гектарів.

– Але ж за документами саме Ви на невеличкий термін стали власницею земельної ділянки.

– Мені про це невідомо.

– Може, Ви комусь надавали свої документи?

– Ні. Можливо, десь є ксерокопії моїх документів.

– А чи знаєте Ви панів Радутного і Цуркана?

– Перший раз чую. Я взагалі жодного відношення до землі не маю.

Петро:

– Ніякої заяви на отримання землі я не писав.

– А за документами Ви продали землю пану Цуркану.

– Не знаю таку особу…

Олександр:

– Вперше чую про землю в Доманівському районі. Загалом три або чотири роки тому я вже отримав на себе два гектари під ОСГ.

– А прізвища панів Радутного і Цуркана Вам відомі?

– Ні, не знаю.

Отже, виходить, принаймні у частини людей незаконно заволоділи копіями документів та використали їх у «схемі» із «віджиму» фермерської землі?

Якщо це так, то це очевидний злочин!

* * *

Та чи здатні нинішні правоохоронці професійно та незаангажовано розслідувати кримінальні провадження та довести їх до суду? Принаймні той «ентузіазм», з яким доманівські слідчі та прокурори приступили до розслідування резонансного злочину щодо крадіжки зерна у великих розмірах, насторожує та змушує припустити бодай про небажання людей у погонах займатися своїми безпосередніми обов’язками.

Загалом, враховуючи масштаб «схеми» та ймовірну задіяність у ній високих чинів з обласного центру, видається малоймовірним, що цю справу можуть ефективно розслідувати «пінкертони» з глухого райцентру. На наше переконання, це – компетенція фахівців Слідчого управління Головного управління ГУ Нацполіції в Миколаївській області. Звичайно, за належного та професійного процесуального керівництва з боку некорумпованих обласних прокурорів.

Тож направляємо дану публікацію на реагування до столичних правоохоронних інстанцій – з тим, щоб ці зухвалі злочини були розкриті, а винні – отримали по заслугах.

Андрій ТЮРІН

P.S. Коли статтю вже було підготовлено до друку, стало відомо: порушено ще одне кримінальне провадження. Прокурори все ж угледіли ознаки можливого зловживання з боку посадових осіб Головного управління Держгеокадастру та відділу в Доманівському районі. Порушено кримінальне провадження за частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України.

P.P.S. Ми намагалися зв’язатися з О.В. Цурканом та отримати його коментар з приводу даної ситуації, навіть залишили наш контактний телефон працівникам його фірми. Але той нам так і не зателефонував…

Добавить комментарий