Убивство на околиці Єланця: в пошуках справедливості…

Ця кримінальна історія, в якій одна молода людина вбила іншу, мала продовження у вигляді вироку суду, який набув законної сили. Та попри те, що вбивця був відправлений за грати на довгих 14 років, мати жертви впевнена: винуватець трагедії відбувся надто легко, а його подільники й взагалі уникнули будь-якого покарання.

Сергій Коротаєв на початку жовтня 2017 року повертався із чергових заробітків за кордоном. Досвідчений суднозварник, діставшись Миколаєва, зателефонував матері та повідомив, що скоро буде в рідному Єланці. Але додому молода людина так і не доїхала, принаймні, живим…

Марія Миколаївна, не дочекавшись Сергія, наступного дня повідомила поліцію про зникнення свого старшого сина. І лише приблизно зо три тижні потому понівечене тіло чоловіка було знайдено неподалік від райцентру. А невдовзі працівники поліції затримали у Миколаєві, при намаганні виїхати за межі області і, ймовірно, України, головного підозрюваного – також мешканця Єланця, Сергія Тарасенка.

Слідчі дії та судовий процес тривали півтора року. Зрештою, вироком Вознесенського міськрайонного суду від 27 травня 2019 року С. Тарасенка було визнано винуватим у скоєнні злочинів одразу за чотирма статтями Кримінального кодексу України, в тому числі за ст. 115 КК – «Умисне вбивство». І хоча сумарно Тарасенко «заробив» аж на 26 років позбавлення волі, суд, шляхом часткового складання призначених покарань, ізолював убивцю від суспільства на 14 років.

Суд встановив, що 2 жовтня 2017 року, перебуваючи в житловому будинку громадянина Н. у с. Михайлівка Єланецького району, С. Коротаєв назвав дівчину С. Тарасенка нецензурною лайкою, через що в останнього виник умисел на вчинення умисного вбивства кривдника.

Далі обвинувачений пішов до свого літнього будинку, який розташований по сусідству, де з одного з вуликів дістав обріз мисливської рушниці аж 1952 року випуску. Цю зброю, як йдеться у судовому вироку, Тарасенко в серпні того ж 2017 року взяв у свого знайомого Бутка (прізвище змінено. – Ред.) нібито з метою самозахисту.

Отже, заховавши обріз рушниці та ще чотири набої в рукаві куртки, обвинувачений повернувся до будинку громадянина Н., де запропонував Сергію сісти в його автомобіль марки «Жигулі» та вирушити на територію аеродрому, що розташований у двох кілометрах від Єланця. Нібито Тарасенко вмовив тезку поїхати туди для спільного вживання наркотичних речовин.

Зазначимо, що всі ці події записані зі слів вбивці, адже жертва ані підтвердити, ані спростувати його слова вже не зможе. Але виглядає принаймні дивним те, що, по-перше, «скривджений» Тарасенко наважився на вбивство нібито через образу на адресу своєї дівчини. Хіба чоловіки не вирішують подібні проблеми іншим чином, у чесному поєдинку? А, по-друге, для того, щоб зловити «кайф» (якщо це справді так було), навіщо було їхати так далеко? Адже це можна було зробити, не виїжджаючи за межі села.

Але читаємо суддівський вирок далі.

«3 жовтня 2017 року, близько 03 години 00 хвилин, обвинувачений Тарасенко С.С., продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вбивство Коротаєва С.С., дістав з куртки обріз мисливської рушниці та з відстані приблизно одного метра здійснив постріл в область грудної клітини потерпілого. В результаті здійсненого пострілу Коротаєв С.С. почав тікати в лівий бік від автомобіля та впав на землю, після чого обвинувачений спорядив обріз мисливської рушниці патроном та умисно здійснив ще один постріл в область спини потерпілого, в результаті чого той перестав подавати ознаки життя».

Здавалося б, «кривава вендета» відбулася, і вбивця мав би негайно, аби не бути викритим, залишити місце злочину. Але коли Тарасенко підійшов до автомобіля загиблого, у нього, як записано в тексті судового рішення, …виник «корисливий умисел, направлений на таємне викрадення майна». Здобиччю злочинця стали ні багато ні мало 46 тисяч гривень і 100 доларів США.

І тут постає логічне запитання. Можливо, Тарасенко одразу планував вбивство земляка з метою заволодіння чималими коштами, а не керуючись ефемерною образою на адресу нібито його дівчини?

Адже, якщо проаналізувати хронологію подій, то вбивця не раптово зустрів свою жертву, а провів з ним до рокових пострілів майже півдоби. Було це так.

2 жовтня 2017 року у першій половині дня Тарасенко виїхав автобусом з Єланця до Гур’ївки – з тим, щоб у свого знайомого купити таблетки «Метадону» – речовини, що викликає наркотичне сп’яніння. Придбавши наркотики та вживши одну таблетку, Тарасенко рушив на трасу Миколаїв – Нова Одеса, аби на попутному автотранспорті повернутися до Єланця.

Водій автобуса Миколаїв – Кропивницький проїхав повз чоловіка, котрий користується не дуже доброю славою у рідному селищі. Натомість на узбіччі різко загальмував ВАЗ‑2101 вишневого кольору, за кермом якого якраз і був Сергій Коротаєв. Єланчанин після довгої трудової вахти за кордоном повертався додому. Обидва чоловіки знали один одного досить багато років, тож, напевно, один із них зрадів можливості підвезти земляка та почути свіжі новини, а другому, зрештою, поталанило спіймати «попутку»

З нагоди зустрічі обидва Сергії побували спочатку у Новій Одесі, а потім заїхали на околицю Вознесенська. Коротаєв, який повертався із-за кордону із солідним заробітком, пригощав земляка і горілкою, і пивом, і різноманітними продуктами харчування. Напевно, саме тоді злочинець, побачивши, що заробітчанин везе із собою купу грошей, розробив план убивства з метою заволодіння грошима та автомобілем.

Близько опівночі чоловіки дісталися с. Михайлівки Єланецького району, де в будинку Н. продовжили «банкет». І саме тоді, як уже було зазначено вище, Коротаєв нібито образив дівчину Тарасенка.

«Я просто встав і пішов до будинку, де проживаю влітку». Далі, близько третьої години ночі, відбулося вбивство на аеродромі поблизу райцентру. Покидьок на допиті описує події тієї трагічної ночі буденно, наче мова йде не про життя людини, а про щось відсторонене.

Прикривши труп сміттям, що валялося неподалік, убивця сів за кермо «Жигулів», але ті застрягли в осінньому багні. Тоді Тарасенко, з його слів, вирішив пішки йти до селища і невдовзі побачив у темряві своїх знайомих Максима Форзе (прізвище змінено. – Ред.) та Миколу Т., яким незадовго до того запропонував приїхати на аеродром з метою вжиття наркотичних засобів.

Потому Микола пішов додому, а Форзе та Тарасенко на автомобілі виїхали убік обласного центру, аби реалізувати вкрадений автомобіль. Під час руху спочатку Тарасенко викинув з багажника сумку чорного кольору, а Форзе жбурнув у кущі на узбіччя планшет убитого чоловіка. Але оскільки додзвонитися до продавця не вдалося, то чоловіки вирішили повернутися до Єланця, заховавши автомобіль біля одного із ставків.

За два чи три дні Тарасенко разом із Бутком та Форзе все ж повернулися до автівки, що належала вбитому Сергію Коротаєву. На точці прийому металобрухту в мікрорайоні Тернівка міста Миколаєва вони реалізували «Жигулі» за… 100 доларів і 2400 гривень.

А приблизно 15 жовтня, як повідомив Тарасенко, він повернув знаряддя вбивства Максиму Бутку.

Зазначимо, що всі ці дії вбивця вчиняв холоднокровно та продумано, що аж ніяк не схоже на спонтанну помсту за образу якоїсь міфічної дівчини.

Під час слідства та суду Сергій Тарасенко всю провину взяв на себе, відтак отримав покарання у вигляді 14 років позбавлення волі. Також суд зобов’язав його відшкодувати потерпілій – матері Сергія Коротаєва – 121 тисячу гривень заподіяної матеріальної шкоди та півмільйона гривень – в якості моральної компенсації, адже Марія Миколаївна втратила найдорожче на землі – свою дитину.

На перший погляд, покарання цілком суворе та справедливе. Проте Марія Коротаєва так не вважає, адже, на її переконання, насправді було здійснено навмисне вбивство за попередньою змовою групи осіб. Відтак, якби стороні обвинувачення вдалося це довести, то Тарасенко мав би всі шанси провести в місцях не надто віддалених залишок свого жалюгідного життя. За такого сценарію довелося б покуштувати баланди і його подільникам – Форзе і Бутку.

І справді, видається дивовижним, що ані один, ані другий з «товаришів» і гадки не мали, звідки взявся автомобіль. Тим паче, що Єланець – селище невеличке, і після несподіваного зникнення Сергія Коротаєва його шукали, що називається, всім миром. Розшукували і його автомобіль. Невже Форзе із Бутком не здогадалися, що тут попахує «мокрухою»?..

Неабияк обурює Марію Миколаївну і те, що над тілом її сина познущалися – коли відкопали труп, то в ньому були відсутні майже всі внутрішні органи, а також, як засвідчила експертиза, гострим предметом (!) спиляно ногу. За цим фактом у лютому 2018 року було відкрито окреме кримінальне провадження, за ознаками статті 297 Кримінального кодексу. Справу передали на розслідування за місцем скоєння злочину – із Центрального відділу до Єланецького відділення Новоодеського відділу поліції. Було опитано свідків.

– Але на тому все й скінчилося, – каже М.М. Коротаєва. – Жодних зрушень у розслідуванні відтоді немає. Що робить 22 місяці слідчий Олійник, мені незрозуміло. А я хочу знати, хто познущався з тіла мого сина, і вимагаю покарання винних!

Неабияк обурює потерпілу і те, що коли поліція прийшла до Бутка із обшуком і знайшла обріз, то той… написав заяву, що нібито добровільно здав незареєстровану зброю. Оце так «добровільність»!

До речі, нещодавно із зони АТО в Єланець приїжджав Бутко. За словами Марії Миколаївни, коли він її побачив, то чоловіка почало неабияк «трусити», і він буквально втік від неї. Чи не тому, що нечисто на душі?..

Редакція «Рідного Прибужжя» сподівається, що поліція нарешті розслідує це кримінальне провадження, а згодом суд поставить остаточну крапку в цій моторошній історії. Бо, як відомо, безкарність породжує нові злочини.

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий