Одним усе, іншим – закон?..

В одному з попередніх номерів ми розповідали про поневіряння фермерської родини з Веселинового. Протягом багатьох років чиновники Держгеокадастру водили за ніс сільських трударів, відмовляючи у праві на рідну землю. Проте «пересічному» миколаївському прокурору вдалося стати господарем «фермерських» гектарів без будь-яких надзусиль. Магія прокурорського мундиру, не інакше…

Стаття викликала неабиякий резонанс на Веселинівщині, тож люди запросили журналіста «РП» знову відвідати їхній район, аби розповісти про власні проблеми із отриманням земельних ділянок.

Надія Іванівна Усатюк, Ігор Васильович Платонов, Михайло Антонович Платоненко, Алла Анатоліївна Гашій, Павло Володимирович Пироженко, Сергій Юрійович Луцієнко та багато інших учасників зустрічі поскаржилися: їм в отриманні землі для ведення особистого селянського господарства відмовлено Веселинівською селищною радою. Усім «безземельщикам» надійшла стандартна відповідь за підписом селищного голови Олександра Румянцева. У ній повідомляється, що «реалізувати Ваше конституційне право у повній мірі буде можливим за наявності відповідної кількості земель сільськогосподарського призначення, які будуть у розпорядженні Веселинівської об’єднаної територіальної громади».

Також в офіційному листі зазначається, що земельні ділянки першочергово надаються пільговим категоріям населення, таким як ліквідатори аварії на ЧАЕС, воїни-афганці, багатодітні сім’ї, діти-сироти віком понад 18 років, молоді спеціалісти, які працюють в агропромисловому комплексі, а також пенсіонери бюджетної сфери, які пішли на пенсію за віком, пенсіонери по інвалідності, ветерани праці та діти війни.

Слід одразу сказати, що землею комунальної форми власності розпоряджається Веселинівська ОТГ, котрій передані відповідні повноваження від ГУ Держгеокадастру. Проте, зі зміною розпорядника, земельне питання не втратило своєї гостроти і викликає певне обурення серед веселинівців.

Олександр Румянцев.

Здавалося б, керівництво ОТГ передбачило можливість отримання землі для шанованих ветеранів громади. Ось, до прикладу, Олексій Миколайович Волинчик є ветераном праці, багато років трудився будівельником, доклавши зусиль до зведення багатьох громадських будівель району – шкіл, будинків культури, ферм тощо. За звитяги має нагороду – «Знак Пошани».

– Коли був молодшим, то не претендував на отримання землі, – каже ветеран. – Зрештою, написав заяву. Але коли дізнався, в якому місці мені планують видати землю, то відмовився від неї. Бо, як повідомили місцеві аграрії, ділянка розташована в глибокій балці, до якої навіть не заїде трактор.

Ще одна претендентка на два гектари, Ольга Миколаївна Шмегельська, хворіє на цукровий діабет, ніде не працює. Вона також отримала відмову в отриманні дозволу у розробленні землевпорядної документації. «Селищний голова мені сказав, що коли отримаю групу інвалідності, тоді можу прийти по землю. А хіба мені зараз не потрібні гроші на ліки?» – риторично запитує жінка.

Значна частина моїх співрозмовників повідомила, що їм взагалі не надано відповіді на їхні заяви щодо отримання двох гектарів під ОСГ. Мовляв, всі ці заяви зберігаються в селищній раді «до кращих часів». Подеколи ці «папірці» зникають у невідомому напрямку, як це сталося із заявою ветерана праці Л.О. Таран. Відтак літній людині довелося писати вже другу заяву з одного і того ж питання.

До розмови долучився і депутат Миколаївської сільської ради Веселинівського району Андрій Коваль.

– Просто так землю під ОСГ ніхто не отримує, – стверджує Андрій Андрійович. – Ти повинен або одразу ж продати землю, або здати її в довгострокову оренду, і тільки тоді тобі дадуть згоду на два гектари. В іншому разі виявиться, що вільної землі або немає, або потрібно чекати її в черзі. Я, до прикладу, є одноосібником. Проте мені ці два гектари не виділить ані Держгеокадастр, ані ніхто інший, бо я їм не вигідний.

Під час зустрічі було порушено і тему пасовищ. Люди поскаржилися, що багато земель під пасовищами роздано в приватні руки та розорано, через що власникам корів немає де випасати худобу. Звичайно, ця тема актуальна в багатьох регіонах Миколаївщини, але навіщо тоді було створювати Веселинівську об’єднану територіальну громаду – лише для того, щоб «дублювати» проблеми, що дісталися у спадок від попередників?..

До честі Веселинівського селищного голови Олександра Румянцева, він винайшов можливість вислухати претензії земляків і також став учасником зустрічі журналіста з представниками місцевої громади.

– Із того земельного масиву, що у жовтні 2018 року був переданий нам у комунальну власність з Держгеокадастру в процесі передачі повноважень нашій громаді, – повідомив Олександр Валерійович, – частину земель Держгеокадастром раніше було надано у постійне користування або в оренду. Щодо решти землі, то на комісії, що діє при селищній раді, ми прийняли рішення – поділити її певним чином, з урахуванням того, що на дві тисячі гектарів вільної землі надійшло понад 4,5 тисячі заяв.

За словами селищного голови, пропонувалося три варіанти розподілу земельних ділянок: перший – виставити їх на аукціон, другий – виділити по два гектари громадянам, і третя пропозиція – взагалі нічого не вчиняти із землею. Зрештою, комісія при селищній раді пристала на другий варіант, надавши пріоритет певним пільговим категоріям населення, про які йшлося вище. Хоча чесно зізнаюсь: я був прихильником першої пропозиції, адже тоді б і бюджет поповнювався, і не було б нинішнього роздраю. Натомість вирішили так, як вирішили.

Олександр Румянцев визнав, що частина вільних земель справді знаходиться у балках та інших місцях, не надто придатних до ведення сільгоспвиробництва.

Та наскільки справедливо, з урахуванням інтересів різних категорій населення, розподіляються наявні земельні ділянки? Принаймні, виглядає дивним, що деякі родини зовсім не мають землі в своєму розпорядженні, а в деяких сім’ях одразу по декілька чоловік отримали по 2 гектари. Невже всі вони є представниками пільгових категорій?..

«Я не можу всього пам’ятати… Кажіть прізвища, з усіма будемо розбиратися, – парирував селищний голова. – А щодо публічності, то вся інформація розміщується у нас на сайті».

На цю пропозицію пролунали конкретні прізвища… Як повідомили люди, дехто із нових землевласників працює секретарем у судовому засіданні, а хтось є дитиною депутата…

Щодо несвоєчасних відповідей на заяви громадян, то селищний голова пояснив, що це робилося для того, аби громадяни не зверталися повторно із своїми зверненнями. «Усі ці заяви, що не потрапляють під категорію пільгових, залишаються у нас, і вони будуть розглядатися. Тоді, можливо, застосовуватиметься принцип черговості надходження цих звернень».

До слова сказати, сам Олександр Валерійович не обділений землею-годувальницею. У володінні його сім’ї – понад 16 гектарів землі, частина з якої, майже 5 гектарів, дісталися у спадок від померлих родичів. Водночас, судячи із декларації О.В. Румянцева, він та його дружина також скористалися своїм конституційним правом на отримання 2 гектарів землі. То, виходить, не так і важко отримати оті дорогоцінні гектари? Поготів, якщо ти при посаді?..

Щодо проблеми пасовищ, то Олександр Румянцев зазначив, що в рішеннях сесії прописується, що два гектари виділяються як пасовища, а надалі вже новий власник землі розпоряджається земельною ділянкою на свій розсуд. «Скажіть, хто примушує вас здавати пасовища в оренду?» – запитав у присутніх селищний голова.

– Це зрозуміло. Але як вирішує цю суспільно гостру проблему місцева влада? – спитав журналіст «РП».

– У деяких селах уже проведено сходки громадян з даного питання, – зазначив О.В. Румянцев. – Вирішується питання щодо обрання уповноваженої особи від мешканців села, з якою і будемо підписувати відповідну угоду щодо здачі пасовища в оренду. Крім того, до протоколу додаємо список людей, котрі будуть користувачами цього громадського пасовища. Орендна плата цілком помірна – близько 300 гривень за гектар.

* * *

Замість висновків. Загалом склалося враження, що учасників зустрічі не надто влаштували пояснення селищного голови з того чи іншого земельного питання. Воно й зрозуміло: поки для пересічних веселинівців визначили певний порядок та черги на багато років із незрозумілою перспективою, люди бачать, як можновладці з легкістю отримують землю для себе та своїх родичів. Веселинове та район – зовсім не великі, тут всі у всіх на виду.

То що виходить: одним усе, а іншим – закон?..

Звичайно, невдовзі на усіх нас очікують вибори у місцеві органи влади, і виборцям цілком до снаги переобрати нинішній депутатський склад чи голову громади. Ось тільки… вільної землі від цього навряд чи побільшає.

Позаяк констатуємо: сподівання на те, що після передачі повноваження щодо розподілу землями сільськогосподарського призначення від Держгеокадастру до ОТГ настане «всеобщєє благоденствіє», виявилися марними. Натомість, певні зрушення на краще все ж відбулися. Так, земля під ОСГ передається лише місцевим мешканцям, а не «зальотним» прокурорам та іншим «гастролерам». Та й ухвалені рішення щодо землі приймаються не таємно, а комісією, потому ж розміщуються на сайті селищної ради.

І все ж земля, як і раніше, залишається яблуком розбрату та джерелом суспільного невдоволення…

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Добавить комментарий