Кому служить державна земля, або Про дивовижну «амнезію» деяких районних чиновників

Про поневіряння мешканців Лепетиської сільської ради Березнегуватського району наша газета розповідала у попередніх публікаціях. Так сталося, що люди, котрі десятиліттями працювали на рідній землі, у підсумку залишилися відірваними від «годувальниці» та позбавленими права бодай на клаптик  ріллі. А всі негаразди – тому, що «наверху» вперто не бажають відірватися від «годівнички», котра годує кого завгодно, тільки не простих селян.

Ситуацію ускладнює та обставина, що біля керма державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» перебуває не свій, місцевий керівник, а заїжджий «варяг», якому, напевно, проблеми села кортять не більше, ніж доля австралійських кенгуру. Тож і не дивно, що зиск від близько 10 тисяч гектарів сільгоспземлі мають насамперед фірми обласного депутата Кормишкіна, а не пересічні сільські трудівники. Вони протягом багатьох років хочуть стати повноправними господарями своєї землі, проте чиновники їх гучні вимоги «в упор» не бачать і не чують…

На відміну – від «Рідного Прибужжя», котре завжди стоїть на сторожі інтересів людей праці. Тож наш журналіст без зволікань виїхав у відрядження на запрошення ініціативної групи с. Лепетихи.

Тільки-но в’їхавши до великого села, ми неабияк здивувалися: під’їзди до одного з виробничих підрозділів ретельно вичищали за допомогою мітли. Таку схильність до чистоти посеред загальної розрухи мої співрозмовники пояснили прозаїчно: мовляв, готується чергове окозамилювання у переддень Дня поля, яке мало пройти на базі «Реконструкції». Уважне сільське око помітило це ще зо місяць тому, коли невеличку ділянку на місцевих нивах почали мало не щодня поливати з пожежного брандспойта. Ще б пак: потрібно ж у вигідному світлі  продемонструвати учасникам заходу «посухостійкі» сорти та гібриди…

– На жаль, – констатує Лепетиський сільський голова Микола Михальчук, – нас не чують не лише столичні керівники, а й нинішній очільник «Реконструкції». Здебільшого керівниками державного підприємства призначають пришлих людей, котрі ячмінь від пшениці не можуть розрізнити… Зате різницю між доларами та євро вони знають чітко.

Учасники зустрічі в приміщенні сільської ради емоційно доповнили слова сільського лідера: нинішнє керівництво ДП «ДГ «Реконструкція» у селі з’являється не дуже часто, у проблеми селян вникає мало… Зате звільнити з роботи – можуть навіть вагітну…

Микола Михальчук.

За нинішньої ситуації село стрімко старішає та помирає: старше покоління іде у кращі світи, а молодь здебільшого покидає рідні домівки у пошуках кращої долі. Це й не дивно: на єдиному сільгосппідприємстві працює обмаль людей, іншої роботи практично немає, а розбиті дороги та відсутність розгалуженої соціально-культурної інфраструктури навряд чи приваблюють молодих людей залишатися у рідному селі. І, за словами сільського голови, керівництву «Реконструкції» та тим, хто за ними стоїть, абсолютно байдужна доля села – вони тут тимчасові «гості».

– А от якби земля працювала на громаду та людей, ситуація була б зовсім іншою, – зазначає М. Михальчук. – Нині  ж, без землі, у селі робити немає що.

За словами Миколи Миколайовича, який, до речі, чимало років стояв біля керма ДП «ДГ «Реконструкція», ще не пізно врятувати підприємство та село. Як варіант, сільський голова пропонує перетворення державного підприємства у комунальне – з тим, щоб сама громада визначала і керівників «Реконструкції»,  і стратегію розвитку, відтак – мала б зиск від його діяльності. Але, на жаль, столичні можновладці вперто не помічають голоси сотень мешканців сільської глибинки, внаслідок чого дослідне господарство продовжує стрімко занурюватися в багно глибокої фінансово-економічної кризи. І це у той час, коли фірми того ж Юрія Кормишкіна отримують багатомільйонні «бариші» від співпраці з «державним» підприємством (про це ми детально писали у наших попередніх публікаціях).

А поки що… Наразі люди повністю відірвані від управління підприємством. Ба такий промовистий факт: селяни навіть не знають підсумків нещодавнього конкурсу на посаду директора. А навіщо? Вони – лише гвинтики у механізмі з висмоктування всіх «соків» з лепетиської землі. Адже подальша доля підприємства вирішується не тут, а десь «нагорі». До речі, мені навіть озвучили «тарифи» за право обіймати директорську посаду – вони, якщо вірити моїм співрозмовникам, вимірюються цифрами з багатьма нулями. Звісно ж,  у заокеанській валюті.

За словами Миколи Михальчука, він, голова Березнегуватської райдержадміністрації Владислав Дмитрів та двоє членів ініціативної групи с. Лепетихи у листопаді минулого року побували на прийомі у голови облдержадміністрації Олександра Стадніка, вручивши йому відповідне колективне звернення. Глава області пообіцяв своє сприяння у вирішенні застарілої проблеми. Але, на жаль, поки що жодних змін на краще не відбулося…

Як казали члени ініціативної групи, їм вдалося добитися порушення кримінального провадження за фактами зловживань у діяльності «Реконструкції», проте на тому все і скінчилося.

Попри все, лепетиські активісти не сидять склавши руки. Наразі вони мають намір у судовому порядку добитися скасування Постанови Кабінету Міністрів України у частині передачі земель від держави лише до об’єднаних територіальних громад. Хіба ж-то ми не громада? ¬- міркують у Лепетисі, відтак сповнені рішучості усунути цю дискримінаційну норму. А й справді, навіть у Конституції України не прописана така адміністративно-територіальна одиниця, як ОТГ.

Та й загалом, як ми чудово знаємо, руйнація українського села триває вже багато років. І, на жаль, з черговою зміною влади зрушень на краще в аграрній сфері не спостерігається. Адже будь-які «реформи» чи «закони» приречені на провал, якщо людям села не надати у розпорядження головне джерело їхнього добробуту – землю. А поки що різного штибу скоробагатьки, перекотиполе та відверті аферисти продовжують дерибанити колись успішне підприємство, прирікаючи селян на злидні.

– Ми вимагаємо від влади передачі бодай частини землі ДП «ДГ «Реконструкція» до комунальної власності. А ми вже самі дамо їй раду, аби користь мав і бюджет, і прості люди, мешканці наших сіл, – сказав на завершення зустрічі Микола Михальчук, і його підтримали всі присутні.

* * *

Віктор Недогон.

Зазначимо, що факти можливих зловживань з боку посадових осіб ДП «ДГ «Реконструкція» члени ініціативної групи с. Лепетихи направили до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області. Звідки матеріали переслали до Березнегуватського відділу поліції Снігурівського ВП ГУНП для проведення перевірки.

Зрештою, відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань із правовою кваліфікацією за ч. 1 статті 364 Кримінального кодексу України «Зловживання владою або службовим становищем».

І що ж?..

А нічого!

Як розповів один із заявників, Володимир Герун, лише одного разу до села приїздили співробітники поліції, котрі опитали людей. І… з того часу ані пари з вуст. Попри те, що з моменту порушення справи минулого вже півроку.

То що, запитують селяни, кримінальне провадження тихо закриють, як це було і раніше?..

Зате надійшла «конструктивна» відповідь щодо можливості розпаювання землі. Віце-президент Національної академії аграрних наук М.В. Роїк, посилаючись на силу-силенну нормативних актів, повідомив: «Академія не має правових підстав та повноважень для розпаювання земель і майна підпорядкованих їй наукових установ та дослідних господарств».

Але ж, парирують мешканці Лепетихи, ні про яку наукову діяльність у нинішній «Реконструкції» навіть і близько не йдеться. Адже люди щодня бачать і занедбані полі, і суттєві порушення основ сівозміни, і численний «караван» вантажівок, що у жнива вивозять зерно у невідомому, як кажуть, напрямку. Хоча, знову ж таки, для багатьох не секрет, у чиїх інтересах і на чию кишеню працює де-юре державне підприємство.

* * *

Під час відрядження мені та іншим журналістам вдалося поспілкуватися з начальником відділу Держгеокадастру в Березнегуватському районі Віктором Недогоном. Щоправда, склалося стійке враження, що візиту преси Віктор Петрович не надто зрадів.

І на те були вагомі причини. Адже журналісти поставили пану Недогону низку незручних запитань.

До прикладу, щодо інвентаризації земель державної формивласності, що мала місце в 2013 році. По-перше, цю процедуру провели таємно, і про неї  навіть не знав той же голова колгоспу «Прометей» Микола Скорий, тодішній директор «Реконструкції» М. Михальчук та представники сільської ради.

І приховувати було що. Адже на підставі Реєстру земель запасу державної форми власності землі, що були в постійному користуванні ДП «ДГ «Реконструкція» та колгоспу «Прометей», було віднесено до… земель запасу. Тобто  категорії земель, вільних від будь-яких зобов’язань, а відтак – таких, що можна будь-якого моменту виставити на продаж та отримати за них дзвінку монету.

Так от, згаданий Реєстр якраз і засвідчив власним підписом нинішній начальник Березнегуватського районного відділу Держгеокадастру Віктор Недогон. Так-так, той самий пан Недогон, який роком раніше у суді… доводив законність користування державними землями з боку колгоспу «Прометей» (зрештою, суд  погодився з цими аргументами).

Як же сталася така швидка «метаморфоза», котрій, напевно б, позаздрив і хамелеон?..

– Державний акт на право постійного користування відсутній… – тільки й спромігся «вичавити» із себе «земельний» чиновник.

А хіба роком раніше цей акт був у наявності? І невже рішення суду не є беззаперечною істиною та «дороговказом» для будь-якого громадянина України, а поготів – для державного службовця?

– А чи є у районному відділі треті примірники результатів інвентаризації 2013 і 2019 років, як те прописано в розпорядженнях щодо необхідності їх проведення? – спитав чиновника журналіст «РП».

– Ні, немає. Вони є у розробника і у замовника документації – відповідно, Центру Державного земельного кадастру і Головного управління Держгеокадастру.

– І все ж, – знову поцікавилися журналісти, – чи зможете Ви якось прокоментувати те, що на Реєстрі земель державної форми власності стоїть Ваш підпис?

– Ні, не зможу… – знову пішов в «отказну» чиновник. – Сім років уже минуло.

Дивна «амнезія»!

Утім, таку забудькуватість могли б швидко «вилікувати» слідчі – звичайно, у разі, якщо вони мають бажання докопатися до істини. За нашими даними, зі зміною деяких поліцейських начальників, котрі «гальмували» справу, з’явилися реальні шанси розслідувати це зовсім не складне кримінальне провадження, що стосується дивних оборудок із землями державної форми власності на території Лепетиської сільської ради. Будемо сподіватися, що цю кримінальну справу доведуть до логічного завершення – відновлення законності та покарання винних осіб.

Від цього буде залежати, кому слугуватиме лепетиська земля – державі та людям, чи пройдисвітам та аферистам?..

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий