Про «реформи» та перспективи

Протягом останніх 35 років ми чули від можновладців багато гучних заяв щодо необхідності реформ. Натомість, починаючи з останнього генсека М. Горбачова і до сьогодні, ми сповна побачили та оцінили ці «реформи», «покращення», «життя по-новому» та «кінець епохи бідності».

І що з того?

На мою думку, реформа – це комплекс заходів, вжитих владою, в результаті чого зросла економіка, а з нею – і рівень життя кожного громадянина.

Чи є в нас усе це?

Звісно, що немає. І це ви чудово знаєте навіть без моїх нагадувань.

А тому постають одвічні філософсько-практичні питання – «Хто винен?» і «Що робити?»

Ми звикли у всьому звинувачувати президента, уряд, парламент, губернатора і т.  д. Одне слово, всіх, крім себе.

Але є і наша провина в тому, що відбувається. Насамперед, у нашій пасивності та безініціативності. Адже ми, пересічні громадяни, мовчазливо спостерігаємо за тим, як унаслідок «реформ» руйнується країна, падає життєвий рівень, зникають з мапи малі села… Ми абстраговано спостерігали й за тим, як проводилась «медична реформа» в цілому в державі та на місцях. А сьогодні кожен із нас бачить, чим обернулася ця «реформа» для Доманівки. Це і закриття пологового будинку, і ліквідація інфекційного відділення. А коронавірус немов отой лакмусовий папірець лише яскраво підкреслив, що медицини в нас практично не залишилося. До речі, самі можновладці та багатії, знаючи це, лікувалися від нової вірусної хвороби в Олександрівській лікарні в Києві, а не в медичних закладах «на місцях».

Отже, для мене та, сподіваюсь, для вас, є цілком очевидним, що тільки пересічні громадяни, громада можуть вирішувати нагальні проблеми власного життя-буття.

Закони України «Про місцеве самоврядування», «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та інші дають нам можливість зробити власне життя кращим.

Наразі завершується процес формування спроможних громад – хто не об’єднався добровільно, буде приєднаний до інших ОТГ адміністративно, тобто – примусово.

Ексміністр розвитку громад і територій України Альона Бабак пропонувала: «Перш ніж затвердити межі та перелік громад, які входитимуть до тієї чи іншої ОТГ, ми маємо з’ясувати, чи є ще там проблеми».

Межі та перелік громад затверджено. Натомість, які проблеми нашої громади ми спромоглися включити до державної програми?

Жодної! Отже, виходить, у нас проблем немає?!..

І знову будемо казати, що винен уряд, президент…

Подивіться, шановні друзі, на перелік рішень Доманівської селищної ради та її виконавчого комітету – напевно, десь 90% з них стосується розподілу землі та виготовлення технічної документації на неї.

А де ж перспективи розвитку громади? Де, зрештою, вирішення питань наповнення бюджету та його раціонального використання?..

У нашій громаді сьогодні гостро постало питання існування медицини. Маємо пристосовані будівлі, є в наявності деяке обладнання. Залишились ще (поки що) лікарі та медичні сестри, а надати якісні медичні послуги – ми не в змозі. Районна державна адміністрація, районна рада і селищна рада не спромоглися прийняти вчасно програму порятунку та розвитку медицини Доманівської громади. Зрештою, прийняли, але коли…

На тлі розмов урядовців про згортання невдалої медичної реформи ми повинні створювати програму розвитку комунальної медицини, налагоджувати зв’язки з медичними установами з метою лікування мешканців громади. Сьогодні, із запізненням, роботу в цьому напрямку розпочато: готується програма, статут, розрахунки, залучено спеціалістів з Міністерства охорони здоров’я. Я тримаю руку на пульсі та постійно інформуватиму вас про хід виконання цієї роботи.

Тепер – поговоримо про освіту. У цій важливій галузі новий Закон України «Про повну загальну середню освіту» ставить перед нами нові завдання та виклики.

По-перше, варто впорядкувати мережу закладів освіти. До 2022 року потрібно привести у відповідність до вимог законодавства статути освітніх закладів, які надають профільну освіту (10-12 класи). У 2020 році за індексом фінансової спроможності шкільної освітньої мережі Доманівська ОТГ посідає третє місце (щоправда, з кінця) у переліку громад Миколаївської області. Нам не вистачає більше двох мільйонів гривень для фінансування наших шкіл. Це – саме ті кошти, які ми втрачаємо на філіях і наповнюваності класів Доманівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2.

Тож ми мусимо сформувати шкільну мережу таким чином, щоб збільшити кількість учнів, а відтак – отримати освітню субвенцію з державного бюджету в більшому обсязі. А задля цього доцільно створити на території громади заклад освіти, в якому хотіли б навчати своїх дітей не тільки батьки з Доманівки, а й – жителі інших населених пунктів. Такими привабливими об’єктами у нас є гуртожиток (пансіон) Доманівського закладу ЗСО № 1 та спортивний комплекс Доманівської ДЮСШ. І вже до 1 липня ц. р. необхідно надати пропозиції до Кабінету Міністрів України з метою включення цих об’єктів до загальнодержавної програми. До речі, цим проєктам вже понад 10 років. Ви тільки уявіть, скільки дорогоцінного часу ми згаяли…

Глибоко переконаний і робитиму все від мене залежне, аби підтримати ініціативу вчительського та батьківського колективів Доманівського закладу ЗСО № 1 щодо створення корпоративного закладу загальної середньої освіти. Це на сьогодні – єдина можливість відповідно до нового законодавства зберегти в Доманівці 10-12 класи.

По-друге, вкрай необхідно змінити стратегію розвитку освіти та культури в Доманівській ОТГ. До речі, на сьогодні такої стратегії досі немає. Тож потрібно формувати єдиний освітньо-культурний простір громади. І головне в цій стратегії – кошти повинні виділятися не на утримання будівель, а на роботу з дітьми та іншими категоріями населення громади.

Наприклад, позашкільна освіта повинна фінансуватись із розрахунку на одну дитину, а вже батьки самі вирішуватимуть, на який саме заклад спрямувати кошти, що їх виділено на їхню дитину (це так званий ваучер).

На жаль, ми не створили у Доманівському закладі ЗСО № 1 позашкільний структурний підрозділ, який би сьогодні фінансувався з державного бюджету. Але ж педагогічний колектив цього закладу зробив таку пропозицію ще два роки тому.

Отже, Програма розвитку освіти Доманівської громади на 2018-2022 роки не відповідає вимогам сьогодення, відтак слід негайно створювати нову програму, яка б відповідала потребам громади та кожного її жителя.

Для розвитку Доманівської ОТГ потрібно мобілізувати всі наявні фінансові можливості та ресурси.

Мене дивує і навіть обурює твердження деяких чиновників та депутатів селищної ради, мовляв, освіта «з’їдає» кошти громади. Адже 20 млн грн освітньої субвенції, що надходять з державного бюджету, – це не що інше, як інвестиція в розвиток громади. Учителі, які отримують заробітну плату за рахунок субвенції, платять податки тут, у Доманівці (а це 3,6 млн грн щорічно!). Також вони витрачають свої кошти, купуючи різні товари та послуги у доманівських підприємців, обслуговуються в банківських установах та в інших організаціях на місці. То про яке «проїдання» може йти мова?..

До того ж, будь-якій здравомислячій людині зрозуміло, що інвестиції в освіту – це не марнотратство, а інвестиції в наше майбутнє.

Отже, нам життєво важливо треба збільшувати розмір освітньої субвенції. А задля цього слід створити престижний, сучасний освітній простір Доманівської селищної ради.

Та й у межах громади ми не повинні сидіти склавши руки, очікуючи на манну небесну. Передусім, слід звернути увагу на те, яким чином використовується рілля та сплачуються податки з неї. Адже ні для кого не секрет, що в в наших умовах саме земля є головним бюджетоутворюючим чинником.

Тож пропоную: для збільшення дохідної частини бюджету селищної ради необхідно провести ревізію земель. Кожен клаптик землі повинен контролюватись громадою і приносити користь для громади у вигляді справедливого податку. Вважаю, що попри все треба розширювати базу оподаткування від використання земель сільгосппризначення.

Я впевнений, що за бажання ми можемо змінити ситуацію на краще і жити заможніше. Але ми маємо бути активними та згуртованими, вірити у власні сили та добиватися виконання окреслених завдань.

Віктор ВЛАСЮК,
заступник Доманівського селищного голови

Добавить комментарий