Право на землю є. Теоретично

Публікація «Кому відмову, а кому й – земельку знову» («РП» від 9 квітня 2020 року), судячи з усього, зачепила за живе наших читачів. Після виходу статті, в якій розповідалося про «дивний» розподіл сільгоспземель Софіївської сільської ради Новобузького району з боку ГУ Держгеокадастру, до нашої редакції звернулися одразу декілька мешканців цієї ОТГ, котрі поділилися своїми історіями.

– У «Рідному Прибужжі» я прочитала статтю про нашу Софіївську об’єднану територіальну громаду, – розповіла пенсіонерка Світлана Маєвська. – Це все – правда. Простим людям добитися земельної ділянки – практично нереально. На останній сесії сільської ради погодження на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 гектари та надання у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення було надано майже сімом десяткам моїх земляків. І, наскільки мені відомо, майже всі отримали відмови від Головного управління Держгеокадастру на розроблення землевпорядної документації.

Сама ж Світлана Володимирівна, яка працювала на багатьох відповідальних посадах місцевого самоврядування, намагається отримати земельну ділянку ще з 2015 року, проте марно. Остання така відмова датована 26 березня 2020 року – відповідний наказ підписав перший заступник начальника ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області Юрій Лостік. У якості підстави чиновник вказав, що «передача земельних ділянок у приватну власність здійснюється за погодженням з об’єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)».

Проте, як писала наша газета, наявність у заявника такого рішення місцевої ради ще нічого не означає. Ось, до прикладу, Ніна Авраменко на сесії Софіївської сільської ради, що відбулася 17 лютого ц.  р., отримала від депутатів погодження на розроблення проєкту землеустрою. Але, звернувшись із заявою до ГУ Держгеокадастру та надавши при цьому наявні графічні матеріали, Ніна Петрівна отримала відкоша.

Аргументуючи відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо виділення у власність земельної ділянки, в. о. начальника Головного управління Андрій Кіро зазначив, що «місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і технікоекономічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проєктів землеустрою щодо впорядкування територій».

Так, справді, така вимога міститься у статі 118 Земельного кодексу. Натомість ця відмова є нікчемною з точки зору права, адже у ній не вказано конкретно, що саме – вимоги якого закону чи нормативного акта – порушила заявниця. Відтак, посилаючись на ефемерне порушення, чиновник, на нашу думку, зловживає своєю посадою та нехтує правами громадян на землю, гарантованими Конституцією України та іншими законами.

У минулому номері ми розповідали, що мешканець Баштанки Олександр Присяжний довів за допомогою судової системи незаконність відмови керівника ГУ Держгеокадастру на розроблення документації з землеустрою. Звісно, це коштувало пенсіонеру часу, нервів та грошей на судовий процес, аби довести свою правоту. Розрахунок посадовців від землі, вочевидь, – на те, що далеко не кожен громадянин наважиться звернутися до суду. Та й поки вирішуватиметься питання у судовому порядку, а це, зрозуміло, справа далеко не одного місяця, державну ділянку із земель запасу можна вигідно «реалізувати» грошовитим претендентам на дорогоцінну земельку.

Це, власне, підтверджує і мешканка с. Улянівки Софіївської ОТГ Новобузького району Надія Оселедченко.

– Усю землю у нашій громаді фактично забрали декілька чоловік, – каже Надія Пилипівна. – У нас що, людей більше немає? Ось, до прикладу, у нас мешкає Микола І., який має групу інвалідності. Батьки в нього померли. Він разів зо п’ять писав заяви на землю і щоразу отримував відмови. Я й сама проробила 19 років у колгоспі, але незадовго до приватизації землі мене призначили по переводу на посаду завідувачки Будинку культури. На зборах з розпаювання вирішили: земельний пай таким, як я, не видавати. Натомість ті, хто проробив один день у колгоспі, отримали землю. І хоча пізніше мені вдалося «вибити» клаптик у 1,5 гектара, переконана: несправедливості у розподілі земельних ділянок – і раніше, і зараз – вистачає. Тож дуже прошу рідну газету – не забувайте, пишіть про нас і наші проблеми.

Ми й не думаємо звертати з колись обраного шляху захисту прав громадян, шановна Надіє Пилипівно! Власне кажучи, діяльність того ж Головного управління Держгеокадастру – завжди у полі зору наших журналістів. У цьому неважко переконатися, прогорнувши бодай цьогорічну підшивку нашої газети. Проте дивує інше – неспроможність (чи небажання?) нової влади побороти корупцію в стінах земельного відомства. І важко навіть припустити, що станеться, коли запрацює так званий ринок землі. Якщо нічого кардинально не зміниться у діяльності Держгеокадастру, то процес ризикує перетворитися на «дикий базар» – із рейдерськими захопленнями, протиправними діями чиновників та злочинною бездіяльністю правоохоронних органів.

Зателефонував до редакції і наш читач із села Баратівки Софіївської сільської ради Петро Бреус. За словами 73-річного пенсіонера, він, його дружина та ще дві мешканки села – Любов Решетняк та Віра Озеряник протягом багатьох років намагаються отримати по два гектари землі під особисте селянське господарство.

– І ось минулого року ми звернулися до сільської ради з таким проханням. Відповідно, зібрали всі необхідні документи і направили їх до Держгеокадастру. Але нам там відмовили, пославшись на брак вільної землі, – побідкався Петро Терентійович. – При цьому біля нашого будинку раніше був колгоспний сад площею понад 10 гектарів. І лише нещодавно ми дізналися, що комусь там виділили землю.

З метою вирішення болючої проблеми літні люди декілька разів їздили зі свого села до Софіївки – а це чималі витрати на транспорт, та й дорога, м’яко кажучи, не з кращих. За словами Петра Терентійовича, він особисто спілкувався з сільським головою Сергієм Лозовим. Але… Результат, як кажуть, красномовніший за будь-які слова. Те ж подружжя Бреусів, яке має на двох понад 70 років педагогічного стажу та по дві вищі освіти, змушено виживати на жалюгідну пенсію…

Звісно, сільська громада поки що не розпоряджається сільгоспземлею державної форми власності, що розташована на території сільської ради. Але й мовчазливо дивитися, як у Миколаєві «дерибанять» їхню ж землю, киваючи на розділ компетенції, місцеві очільники та депутати не мають жодного морального права. Калатати у всі дзвони, приймати відповідні рішення на сесіях сільської ради, зрештою, звертатися до правоохоронних органів, – це цілком до снаги сільській владі.

Але чи вжила вона всі важелі впливу, аби захистити своїх земляків?.. Питання, як кажуть, риторичне.

* * *

Тримаємо на контролі наші звернення до різних державних інстанцій щодо порушених проблем. Так, ми направили на реагування до владних структур нашу публікацію «П’ятидесятники»: на державну земельку простяг свої липкі щупальця ненажерливий «спрут» з… державних чиновників та правоохоронців?» («РП» від 20.02.20), в якій розповідалося про спроби рейдерського захоплення колгоспу «Прометей» Березнегуватського району. І хоча у статті, зокрема, йшлося і про погрози державному реєстратору, котрий наважився внести до державного реєстру інформацію про право постійного користування колгоспом «Прометей» на три земельні ділянки, Міністерство юстиції України не знайшло підстав для реагування.

«Лист редакції Миколаївської обласної газети «Рідне Прибужжя» не стосується питань, які пов’язані з діяльністю Міністерства юстиції України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління Міністерства», – зазначено у листі за підписом заступника міністра з питань державної реєстрації Ольги Оніщук. Відтак, повідомила чиновниця, наше звернення переадресовано за належністю до… Держгеокадастру.

Отакої! Виходить, діяльність державних реєстраторів жодним чином не корелюється з Міністерством юстиції України?!..

ДумайТе.

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий