Кредитна історія тривалістю в майже 13 років

До редакції «РП» звернувся 67-літній Петро Васильович Годованюк – пенсіонер органів внутрішніх справ, який мешкає в селі Лимани Вітовського району. Десь трохи більше року тому спокійне розмірене життя чоловіка було перервано. Адже пенсіонер випадково дізнався: він не може ані продати, ані вчинити інші правочини зі своїм майном – будинком, в якому проживає, а також з двома невеличкими земельними ділянками.

Хто ж наклав «лапу» на власність лиманчанина?

Отже, влітку 2007 року П. Годованюк був змушений взяти позику в банку, адже на той момент важко захворів та конче потребував коштів на дороге медичне обстеження та лікування. Тому 22 серпня Петро Васильович уклав кредитний договір з ТОВ «Український промисловий банк», відповідно до якого йому був наданий кредит у 1 тисячу доларів США строком до 21 липня 2010 року. Відповідно, для забезпечення виконання зобов’язань, 22 серпня 2007 року між банком та клієнтом був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Н.А. Реуковою та зареєстрований в реєстрі за № 1341. Згідно з умовами Іпотечного договору накладено заборону на відчуження на майно, належне йому на праві приватної власності, а саме: житловий будинок у Лиманах з надвірними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельну ділянку площею 0,1865 га для ведення особистого селянського господарства.

На щастя, згодом діагноз смертельно небезпечної хвороби у чоловіка не підтвердився, відтак Петро Васильович вже за декілька місяців, завчасно, погасив банківський кредит. Відповідно «Укрпромбанк» надав позичальнику пакет документів, які свідчили: кредит погашено у повному обсязі, відтак банк претензій до Петра Васильовича Годованюка не має.

У 2009 році «Український промисловий банк» зазнав глибокої фінансової кризи, через що був ліквідований. Водночас непродані активи цього банку-банкрута, у тому числі заборгованість за кредитними договорами та перелік незадоволених вимог кредиторів банку, 5 вересня 2013 року були передані в управління ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал».

Напевно, уважний читач спитає: а яке відношення до цієї банківської історії має законослухняний лиманівський пенсіонер? Адже Петро Годованюк повністю розрахувався за кредит з «Укрпромбанком» ще тоді, коли фінансова установа була «на плаву».

– Намагаючись перестрахуватися, за порадою свого товариша, який працював у банківській сфері, я тоді ж відправився до банку-правонаступника. Там мене запевнили, що ніяких боргів у мене перед ними немає, тож я на цьому заспокоївся. І лише через шість років я випадково дізнався, що іпотека не знята, – зазначає Петро Годованюк.

А оскільки на той момент усі папірці, що стосувалися його взаємовідносин з «Укрпромбанком», пенсіонер викинув, вважаючи їх непотрібним хламом, йому не залишилося іншого виходу, ніж шукати захисту у Феміди.

14 травня 2019 року П.В. Годованюк подав позов до Національного банку України, Товариства «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», третя особа – приватний нотаріус Н.А. Реукова з вимогою зняти обмеження у користуванні своєю власністю – будинком та двома земельними ділянками. Позивач попросив скасувати запис у Державному реєстрі іпотек, внесений на підставі Іпотечного договору, посвідченого 22 серпня 2007 року приватним нотаріусом Реуковою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за відповідним номером.

Під час судового засідання з’ясувалося, що банком не було повідомлено реєстратору про виконання позивачем основного зобов’язання та припинення договору іпотеки, внаслідок чого на сьогодні в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомості майна містяться записи про обтяження та наявний запис у Державному реєстрі іпотек.

Відповідач – Національний банк України – відмовся визнавати позовні вимоги лиманівського пенсіонера! З Нацбанку до суду був направлений відзив на позовну заяву, в якому відповідач попросив відмовити у задоволенні позовних вимог Петра Годованюка, посилаючись на те, що доводи і твердження в позові є безпідставними і такими, що не узгоджуються з нормами законодавства України. У відзиві вказується, що погашення заборгованості за кредитним договором може підтверджуватися лише письмовими доказами – у вигляді виписок, квитанцій чи інших розрахунково-касових документів, які мають відомості про сплату ним кредитних коштів.

Суддя Жовтневого суду Вікторія Полішко, намагаючись знайти істину у цій цивільній справі, зробила одразу декілька запитів у банківські установи. Зрештою 9 грудня 2019 року до суду надійшов лист з ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал». Товариство передало перелік вимог кредиторів (вигодонабувачів), розрахунки з якими не проведено. У переліку активів, переданих в управління ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», інформація щодо кредитної заборгованості П.В. Годованюка була відсутня.

Здавалося б, усі крапки над «і» розставлені», відтак рішенням Жовтневого районного суду від 3 лютого 2020 р. позов Петра Годованюка було задоволено повністю. Суд зокрема ухвалив скасувати заборону на відчуження власності Петра Васильовича – домоволодіння та двох земельних ділянок, а також скасувати запис у Державному реєстрі іпотек, внесений на підставі іпотечного договору, посвідченого 22 серпня 2007 року приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Реуковою Наталією Анатоліївною.

Крім того, судовий збір було вирішено стягнути у солідарному порядку зі сторін, що програли судовий процес, – з Національного банку України та ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ «Капітал».

Здавалося б, крапку в багаторічній кредитній історії нарешті поставлено. Проте Національний банк не погодився з рішенням Жотвневого райсуду та подав апеляцію до Миколаївського апеляційного суду.

Отримавши судову повістку, пенсіонер, який ні в чому не винний, знову втратив спокій, адже змушений повторно доводити, що біле – це біле, а чорне – чорне. Звичайно, вилощеному фінансисту, який сидить у зручному кріслі державної установи, байдужі оті страждання якогось там мешканця далекої Миколаївщини. Зрештою, не за свої кошти він подає апеляцію. Але чи не «попахує» у даному випадку звичайнісіньким волюнтаризмом та самоуправством з боку посадової особи? Адже суд першої інстанції знайшов беззаперечні докази тому, що Петро Годованюк вчасно розрахувався за наданий кредит. До того ж ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ «Капітал» не має жодних претензій до колишнього клієнта «Укрпромбанку».

22 квітня має відбутися засідання Миколаївського апеляційного суду в даній справі. Редакція повідомить своїх читачів про прийняте рішення. Також закликаємо громадян бути вкрай обережними у взаємовідносинах з банківськими та іншими кредитними установами – зокрема уважно вчитуйтесь в усі умови кредитного договору, а також – зберігайте документи навіть після погашення позики. Інакше – ризикуєте потрапити в халепу, в яку вскочив наш читач із села Лимани.

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий