Кому відмову, а кому й – земельку знову

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об’єктом права власності українського народу. Щоправда, як зазначається, від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Мешканка села Софіївка Новобузького району Галина Лавриненко переконана: чиновники гендлюють дорогоцінною земелькою зовсім не в інтересах пересічних громадян, а діють виключно у власних корисних інтересах та на догоду впливовим і грошовитим ділкам.

Право на рідну землю

Галина Валентинівна – корінна мешканка Софіївки: тут вона народилася, тут закінчила загальноосвітню школу. Доля розпорядилася таким чином, що на довгі роки закинула її на Дніпропетровщину. Та приблизно зо чотири роки тому жінка повернулася на малу батьківщину, працевлаштувалася на посаду землевпорядника Софіївської сільської ради.

Що ж змусило нашу читачку звернутися до журналістів?

Галина Лавриненко емоційно пояснює: несила вже дивитися на те, як корумповані чиновники на власний розсуд розпоряджаються землею у межах Софіївської сільської ради. Сама Галина Валентинівна вже з півдесятка разів зверталася до Головного управління Держгеокадастру із заявами про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектари для ведення особистого селянського господарства. Але щоразу з Миколаєва надходили відмови на ці звернення, водночас земля надавалася «потрібним людям».

Останню таку відмову Г. Лавриненко, як і шість її земляків, отримала 10 березня цього року. Громадяни, попередньо заручившись підтримкою депутатів на сесії сільської ради, що відбулася 17 лютого 2020 року, воліли отримати землю під ОСГ на місці нічийної балки, що розташована неподалік від села Софіївка на південний схід. Земельна ділянка на той момент мала кадастровий номер 4824585000:03:000:0605.

– Уже 19 лютого ми відвезли відповідні заяви до Головного управління Держгеокадастру, – розповідає Галина Лавриненко. – До своїх заяв додали ксерокопії документів, графічне зображення земельної ділянки та витяги з рішення сесії Софіївської сільської ради про надання погодження на розробку проєкту землеустрою, все – відповідно до вимог чинного законодавства.

Відмови через «дерибан»?

Але всі сім громадян отримали від Держгеокадастру відкоша за підписом виконувача обов’язків начальника відомства Андрія Кіро. Підставою для такого рішення у Головному управлінні зазначили: «Земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності (ст. 122 Земельного кодексу України, п. 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України)».

– Але в цей же час ця земля була «роздерибанена», – впевнена Галина Валентинівна. – Адже разом з нами погодження депутатів на землю отримав один місцевий «землебарон» та його родичі. Вони цю земельну ділянку обробляли багато років, не сплачуючи до бюджету жодних коштів.

Зайшовши до Публічної кадастрової карти, ми переконалися, що на місці колишньої земельної ділянки площею 17,6 га з кадастровим номером 4824585000:03:000:0605 вже утворено вісім нових ділянок із відповідними кадастровими номерами: одна площею 3,6 га, решта – по два гектари. І хоча вказано, що поки тип власності не визначений, немає сумнівів у тому, що ці ділянки незабаром опиняться у приватній власності.

Ось тільки виникає запитання: чому новими землевласниками не стануть Галина Лавриненко та шість інших громадян, котрі вчасно та відповідно до законодавства подали заяви до Держгеокадастру? Чи не тому, що вони хотіли отримати земельні ділянки під ОСГ, вирішивши діяти у законний спосіб?

«Поки готувалася відмова нам, Держгеокадастр дав дозвіл на розробку проєкту другим людям без погодження сільської ради, грубо порушуючи чинне законодавство. Люди, які отримали дозвіл, є підприємцями, мають у власності багато землі і значно заможніші, ніж ми, прості смертні. Таким Держгеокадастр не відмовляє», – йдеться у колективному зверненні до редакції.

Відповідні заяви громадяни написали також на ім’я керівника Служби безпеки України, прокурора Миколаївської області та керівника відділу у сфері протидії корупції Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

– Але тільки-но ми зареєстрували дану заяву в Головному управлінні Держгеокадастру, – розповідає Галина Валентинівна, – як до мене звідти зателефонували та спитали, чому я направила скаргу саме на них. Я, в свою чергу, запитала у них: а для чого тоді створений цей відділ, хіба не задля того, аби розірвати корупційне коло?

У Держгеокадастрі – своя логіка

Утім, за словами жінки, це далеко не поодинокий випадок подібного розподілу землі в межах Софіївської сільської ради. Серед тих, кому відмовили в отриманні двох гектарів ріллі, – й подружжя Перевязків. Людмила Миколаївна та Микола Пилипович багато років сумлінно пропрацювали у місцевому колгоспі. Та буквально за тиждень до приватизації колективного господарства їм, як і багатьом іншим працівникам, «настійливо» порекомендували написати заяви про звільнення. Таким чином, трударі опинилися поза списком на приватизацію землі. Тож, у надії на справедливість, пенсіонери написали заяви в Головне управління Держгеокадастру, сподіваючись отримати бодай по два гектари рідної землі, рясно змащеної їхнім селянським потом.

Та сподівання виявилися марними. Знову відмови!

«Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельна ділянка, зазначена в доданих до заяви графічних матеріалах, включена до переліку земельних ділянок, які передбачені до передачі у власність учасникам антитерористичної операції у межах норм безоплатної приватизації», – йдеться у відповіді від 19 березня 2020 року за підписом в.  о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Андрія Кіро.

Навіть проста людська логіка підказує, що літні люди, які важкою працею вже давно заслужили право на оті нещасні два гектари, повинні б мати пріоритет в отриманні земельних ділянок. Але в Держгеокадастрі – своя логіка та порядки. Тож, цілком очевидно, «чиновники від землі» цинічно прикриваються турботою про учасників АТО, аби вкотре розпорядитися землею на власний розсуд.

Принаймні Галина Лавриненко аніскільки не сумнівається, що земельку знову отримають місцеві багатії. На підтвердження своїх слів Галина Валентинівна звертає увагу на такий факт: земельна ділянка площею 7,4 га з кадастровим номером 482585000:01:000:0590 була сформована Держгеокадастром зовсім нещодавно, спеціально під «прихватизацію». При цьому, що найцікавіше, даний клапоть землі є частиною балки Криничної, проте чомусь не було сформовано та не присвоєно кадастровий номер усьому земельному масиву, що, безперечно, було б логічно.

Чому ж так сталося?

– Десь за два чи три роки тому, – зазначає жінка, – я вже зверталася до районного відділу Держгеокадастру, щоб отримати в цій балці землю під ОСГ. Але там мені усно повідомили, що ця земельна ділянка нібито зарезервована під заліснення. При цьому в письмовій відповіді ГУ Держгеокадастру мені відмовили у наданні дозволу вже з іншої причини, а саме через те, що ця земля буцімто має… колективну власність.

Та минає якийсь час, і вже 7,4 гектара на Публічній кадастровій карті позначені як землі запасу, тобто – як земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Отже, у Головному Держгеокадастрі спочатку всіляко, під різними приводами та підставами, відмовляли громадянам України в отриманні землі, аж раптом дорогоцінна земелька виявляється вже в категорії земель, котрі можна будь-якої миті приватизувати. Звісна річ, що ці земельні ділянки з великою долею ймовірності не отримають ані Галина Лавриненко, ані подружжя Перевязків.

– Уже заздалегідь обговорено та вирішено, кому перейдуть ці 7,4 гектара, – зауважує Г. Лавриненко. – А решту частину балки поки не виділяють, бо не можуть знайти, на кого оформити земельні ділянки. Ось і весь секрет…

На думку Галини Валентинівни, землю при цьому отримають не учасники АТО, а підставні особи, котрі згодом за безцінь продадуть її справжнім господарям – місцевим скоробагатькам.

Сільський голова: це не моя компетенція

С. Лозовий.

Ми зателефонували Софіївському сільському голові Сергію Лозовому та попросили його прокоментувати дану конфліктну ситуацію, котра, на нашу думку, викликає неабияку соціальну напругу на селі.

– Земельна ділянка розташована за межами села, її розпорядник – Держгеокадастр, – сказав С. Лозовий. – До того ж, на неї претендували 14 осіб. Тож, як кажуть у народі, хто перший встав, того і капці. Можливо, люди, яким надали дозвіл, звернулися до Держгеокадастру раніше? (Це не так, адже Головне управління повідомило зовсім іншу причину відмови. – Ред.). Але хто і коли саме здавав документи до Держгеокадастру, я знати не можу, бо це не компетенція сільської ради. Мої повноваження закінчилися на моменті підписування рішення Софіївської сільради. Хочуть відстояти справедливість – нехай подають до суду. А загалом я не відчуваю соціальну напругу в зв’язку із цією ситуацією. Я особисто відчуваю напругу через те, що землевпорядник із сином та секретар зі своїм чоловіком вирішили вскочити в останній вагон та отримати по два гектари землі. Щодо Перевязка, то одна земельна ділянка була надана атовцям, а другу відмову він отримав через те, що не було погодження сільської ради.

Стаття 13 Конституції України. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

За словами сільського голови, наразі 300 жителів громади не можуть реалізувати своє законне право на отримання земельної ділянки. У той же час землю активно скуповують місцеві багатії – треба думати, не без «допомоги» хватких на руку чиновників Держгеокадастру. Тож цілком імовірна ситуація, що коли місцеві об’єднані територіальні громади переберуть на себе реальні важелі з управління землями сільгосппризначення за межами населених пунктів, то вже і розподіляти не буде чого…

* * *

Щодо конкретної ситуації, то маємо надію, що і обласна прокуратура, й інші правоохоронні органи ретельно розглянуть колективне звернення громадян та дадуть правову оцінку тим, хто звик розпоряджатися землею не по закону, а виключно згідно з власними корисними інтересами. Тож на цьому крапку не ставимо. Далі буде.

Андрій ТЮРІН

2 Comments on “Кому відмову, а кому й – земельку знову”

  1. замішані всі.якщо провірити держєрстр за останні 3 роки на право володіння земельними ділянками за межами села все одразу проясниця-хто перед потяга .а хто доганяє.всі хто при владі думають що вони боги.

  2. Цей гандон кіро повністю під лостиком і за 1 га вимагають 500-800 долларів і тільки після оплати хабаря можешь отримати свої 2 га

Добавить комментарий