«Реконструкція»: ласий шматок для рейдерів

Наша газета неодноразово порушувала тему функціонування одного з найбільших державних сільгосппідприємств України – ДП «Дослідне господарство «Реконструкція», що здійснює діяльність у межах Лепетиської сільської ради Березнегуватського району. Здебільшого ці публікації мали критичний характер, адже потужне аграрне підприємство (лише сільгоспугідь – майже 9 тисяч гектарів) унаслідок бездарного керівництва швидко занурюється у глибоку фінансову трясовину, вибратись з якої – завдання практично нездійсненне. Як виявилося, свою «лепту» у розвал колись процвітаючого господарства та його можливе рейдерське захоплення внесли й недобросовісні чиновники…

Аудит виявив бездарність менеджменту

У публікації «ЗЕМЛЯ-КОРМИЛИЦА: как фирмы депутата Кормышкина наживаются на госпредприятии» («РП» від 07.11.2019) наші колеги з Центру журналістських розслідувань (ЦЖР) детально проаналізували фінансово-господарський стан «Реконструкції». Висновки журналістів насамперед ґрунтувалися на офіційній інформації  Південного офісу Держаудитслужби, яка перевірила роботу підприємства з 2015-го по квітень 2018 року.

Лише порушень та недоліків аудитори знайшли на суму в 32,78 мільйона гривень. Крім того, підприємство практично не займається основним видом своєї уставної діяльності – проведенням наукових досліджень в аграрній сфері та вирощуванням високоякісного насіння на продаж. Урожайність на підприємстві виявилася нижчою, ніж у середньому по району (при цьому землі – найкращі в регіоні!), основні засоби виробництва – вкрай зношені, а боргові зобов’язання зростали з катастрофічною швидкістю. Так, борги господарства з 2014-го по 2018 роки збільшилися у 17 разів – з 5,2 млн грндо 89 млн грн, водночас виручка господарства за цей же період виросла всього в півтора разу. І це не дивно, адже, до прикладу, «Реконструкція» реалізовувала власну продукцію за цінами… нижче собівартості. Яка економічна модель витримає таке знущання над нею?..

Навіть недосвідченій у фінансово-економічних тонкощах людині цілком зрозуміло, що господарство стрімко наближається до банкрутства. Чи… його навмисно доводять до банкрутства?

Якщо це так, то кому це вигідно?

У плюсах – фірми Кормишкіна

Як з’ясувалося, «в шоколаді» – ті фірми, з якими господарство укладало угоди на обробіток грунту та збирання врожаю. Виявилося, що на цих роботах 12 фірм заробили майже 100 мільйонів гривень. Як докопалися наші колеги з ЦЖР, право власності на 11 із цих підприємств-підрядників закріплено за відомим на Миколаївщині «латифундистом», депутатом обласної ради Юрієм Кормишкіним. При цьому, що цікаво, вибір ділових партнерів керівництвом держпідприємства здійснювався без конкурсів, а угоди укладалися одразу напряму з виконавцями.

Ба більше, місцеві мешканці розповіли журналістам, що фактично всі питання життєдіяльності ДП «ДГ «Реконструкція» вирішуються не на місці, в Лепетисі, а… в офісі сільгосппідприємств Ю. Кормишкіна у Миколаєві.

Основними причинами такого катастрофічного стану речей перевіряльники назвали вкрай неефективне управління держпідприємством з боку директора Андрія Чернухіна та незадовільну якість бухгалтерського обліку. А. Чернухін очолює підприємство з квітня 2015 року, і саме з цього періоду почалося різке погіршення фінансово-господарських показників.

Зустріч з ініціативною групою.

Гадаєте, після візиту аудиторської служби було виправлено «помилки» та оздоровлено економічний стан, а в ситуацію рішуче втрутилися «власники» підприємства – Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (м. Одеса), та вищестояща організація – Національна академія аграрних наук?

Та де там! Відтоді ситуація тільки погіршилася. Редакція «Рідного Прибужжя» отримала в своє розпорядження звіти про фінансовий стан ДП ДГ «Реконструкція» за різні періоди 2018-го та 2019 років. Ось як зростала за цей час кредиторська заборгованість: на 31 грудня 2018 року – 87,991 млн грн; 31 березня 2019 р. – 116,586 млн грн; 30 червня 2019 р. – 126,112 млн грн; 30 вересня 2019 року – 125,288 млн грн. Як бачимо, навіть станом на вересень минулого року, у період активної реалізації вирощеного урожаю, фінансова ситуація на підприємстві не покращилася.

Замислимось на хвильку: 125 мільйонів гривень боргу!

А тепер, шановні читачі, звернемо увагу ще на одну цифру, що міститься у фінансових звітах підприємства: необоротні активи підприємства досягають 130 мільйонів гривень, із них земля становить 125 мільйонів гривень.

То, виходить, підприємство можуть попросту «з потрухами» забрати за борги?

Оце так догосподарювалися! Неважко здогадатися, хто знову буде «в шоколаді» в разі банкрутства підприємства: половина боргових зобов’язань «Реконструкції» пов’язана із «товарами, роботами, послугами», ще близько 50 відсотків – поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами.

Можемо припустити, що власник отих фірм-підрядників, Юрій Кормишкін, перебуває у чудовому гуморі. Проте у селі Лепетиха, куди ми завітали на запрошення ініціативної групи, панують геть кепські настрої. Адже в результаті вкрай малоефективної господарської діяльності базового сільгосппідприємства людей спіткали суцільні злидні. Ба більше – вони ризикують взагалі залишитися без земельних наділів у результаті майбутнього розпаювання землі.

Як гірко жартують мої співрозмовники, «Реконструкція» як була радгоспом-мільйонером раніше, так ним і залишилася: ось тільки після стабільних прибутків вона поринула в пучину багатомільйонних боргів…

Правоохоронні органи: як охороняють права держави та громадян?

– Добитися правди неможливо, в районі правоохоронні органи наскрізь куплені, – вважає голова ініціативної групи Лепетиської сільської ради з питань розпаювання землі Володимир Герун. – Якось під час збирання насіння соняшнику я неодноразово звертався до прокуратури із повідомленнями, що вантажівки тоннами вивозять урожай без проходження всіх необхідних процедур. До мене приїхав прокурор і сказав, що це треба підтвердити документально. Я запропонував: а давайте зараз разом поїдемо в господарство та побачите, як навантажені фури їдуть повз ваги. Він мені – добре-добре, ми взнаємо. Але тільки вийшовши за поріг, прокурор пішов пити каву із… Чернухіним. То до кого звертатися, де шукати правду?..

В. Герун також звернувся з листом до директора ДП «ДГ «Реконструкція» – з тим, щоб дізнатися, якою є урожайність на підприємстві. Але йому відмовили в цій інформації, пославшись на її… конфіденційність.

– Нічого дивного в цьому немає, – зазначає Лепетиський сільський голова Микола Михальчук, – адже офіційно урожайність є низькою, а насправді – на порядок вищою. Тож є що приховувати.

До речі, про «тінь». Якщо є правдивими дані подвійної бухгалтерії (зарплата офіційна та – «чорна»), яку надали журналісту «РП», то можна лише здогадуватися, скільки коштів крутиться поза межами правового поля, не доходячи, зокрема, до бюджету у вигляді сплачених податків. Лише протягом одного місяця, якщо вірити інсайдерській інформації, «у конверті» було виплачено 150 тисяч гривень.

Микола Михальчук.

Побідкалися сельчани й на байдужість керівників господарства до проблем села. А чи може бути інакше, міркують люди, адже директор та його заступник живуть у Миколаєві і щодня їздять на роботу до віддаленого села. Хіба їм болять проблеми людей?..

– Та найбільше мене вразив випадок, – каже В. Герун, – коли в нашому селі померла дуже шанована людина – колишній комбайнер, заслужений орденоносець Андрій Маркович Кривоконь. Зазвичай для перевезення тіла небіжчика господарство виділяло УАЗ. Але цього разу відмовили, сказавши, що він зайнятий. І прислали… ГАЗ‑53. У мене серце облилося кров’ю, коли вдова, 80-річна бабця, стала біля тієї високої бортової машини й запричитала: «Андрюша, Андрюша, оце ти таке заробив…». Ми також пропонували віддати цій бабусі оті нещасні 8 тисяч гривень, які на той момент щомісячно виділялися ветеранам «Реконструкції» в якості соціальної допомоги. На ці кошти можна було замовити такий-сякий пам’ятник. Проте не дали, відмовили…

Протягом багатьох років працівники господарства, а також його пенсіонери, добиваються розпаювання землі – з тим, щоб отримати у власність земельну ділянку, неодноразово змащену їхнім солоним потом, та мати справедливу оплату за землю, а не «об’їдки з барського столу». Проте весь час цей процес затягується з боку можновладців. Мовляв, кажуть ті, такий величезний масив ріллі необхідний для наукових досліджень. Але ж, як виявили аудитори, наукові дослідження у «Реконструкції» практично не проводяться.

Фальшива інвентаризація

Ба більше: як нещодавно, наприкінці 2019-го, випадково дізнався голова колгоспу «Прометей» Микола Скорий, трудівники села й взагалі можуть залишитися без власного клаптику землі. Адже, як виявилося, на замовлення Головного управління Держземагентства у Миколаївській області у 2013 році було проведено інвентаризацію земель державної власності в межах Лепетиської сільської ради. За підсумками інвентаризації, котру безпосередньо здійснював Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, 11 тисяч 798 гектарів землі сільськогосподарського призначення, яка на праві постійного користування перебуває у користуванні ДП «ДГ «Реконструкція» та колгоспу «Прометей», несподівано потрапили до категорії земель запасу.

Все це відбулося з «легкої руки» тодішнього начальника районного відділу Держкомзему, а нині – керівника відділу у Березнегуватському районі ГУ Держгеокадастру Віктора Недогона. Так, своїм підписом він завірив Реєстр земель запасу державної форми власності в межах Лепетиської сільської ради, куди й «мігрували» землі двох державних сільгосппідприємств.

– Увесь цей «полтергейст», – переконаний Лепетиський сільський голова, а на момент інвентаризації 2013 року – директор «Реконструкції» Микола Михальчук, – відбувався з грубим порушенням Постанови Кабінету Міністрів України № 513 від 23.05.2012. Адже відповідно до п. 7 даного нормативного акта вихідними даними для проведення інвентаризації земель є, зокрема, матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку. У всіх цих документах містилися дані про право постійного користування на землю з боку цих двох підприємств. До того ж, усупереч Постанові уряду, ніякого обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану, аерофотозйомки тощо не проводилося.

Очевидно, що весь процес інвентаризації фактично відбувався у… Миколаєві за адресою: пр. Миру, будинок 34, де, власне, і розташовані Миколаївський земельний інститут та ГУ Держгеокадастру. Наказом Держкомзему і було затверджено недостовірні дані «фальшивої» інвентаризації.

Таким чином чиновники фактично позбавили права постійного користування землею колгосп «Прометей» і ДП «ДГ Реконструкція», котрі обробляють державну землю з 1989 року і з 30-х років минулого століття відповідно. Тож в результаті рейдерської атаки є небезпека порушення державних інтересів, а також нехтування інтересами сотень безземельних селян. Адже, як бачимо на прикладі цих підприємств, створено «оптимальні» умови для подальшого «віджиму» землі. І це – лише в межах однієї сільської ради. А що коїться загалом на Миколаївщині, та в цілому в Україні?..

– Замість того, – робить сумний висновок Микола Михальчук, – щоб охороняти право власності на землю, державні чиновники воліють її просто вкрасти.

На порозі рейдерського захоплення?

Не менш показовою є й позиція правоохоронних органів, куди із заявою про рейдерську атаку на колгосп «Прометей» звернувся Микола Скорий. Замість ретельного розслідування злочину та спрямування матеріалів досудового розслідування до суду, слідчі поліції, недовго думаючи, закрили кримінальну справу.

А куди, цікаво, в цей час дивилася прокуратура, котра також повинна захищати та відстоювати державні інтереси?..

Цинізм ситуації – і в тому, що поліцією водночас було відкрито кримінальне провадження за фактом… самозахоплення земель колгоспом «Прометей»! Як кажуть: з хворої голови на здорову.

Звичайно, Миколі Вікторовичу через суд вдалося відновити кримінальну справу щодо рейдерства. Але чи будуть і надалі зволікати прокурори, чи все ж таки нарешті приступлять до виконання своїх безпосередніх функціональних обов’язків? Покаже час, а також – Генеральна прокуратура, куди ми направляємо на реагування дану публікацію.

Сільський голова, а раніше – керівник «Реконструкції» Микола Михальчук звертає увагу й на такий важливий момент. Безлад та занепад державного підприємства розпочався саме тоді, коли Національна академія аграрних наук стала напряму укладати контракти з директорами Дослідного господарства. Раніше це було прерогативою Селекційно-генетичного інституту (м. Одеса). До того ж враховувалася позиція районної та обласної ради.

Наразі ж усього цього немає. «Перемагає той претендент на директорську посаду, який привезе до Києва товстіший чемодан», – без зайвих натяків заявляє М. Михальчук. До речі, в квітні цього року має відбутися черговий конкурс на посаду директора ДП «ДГ «Реконструкція». І в Лепетисі дуже побоюються, що до «корита» може прибити чергового варяга, який продовжить дерибан колись процвітаючого господарства. Єдиний шлях порятунку базового сільгосппідприємства та взагалі села – призначення на посаду директора свого, місцевого, який живе в селі та переймається тими ж клопотами та проблемами, що і земляки. Та й розпоряджатися землею мусять не приїжджі дядьки, котрі вже «накерувалися» до краю, а депутати місцевої сільської ради, які робитимуть це справедливо, з урахуванням інтересів всієї громади та кожного її жителя.

До речі, як стало відомо, в 2019 році Головне управління Держгеокадастру провело ще одну інвентаризацію земель у межах Лепетиської сільської ради. Її дані також виявилися «засекреченими».

– Ми звернулися до ГУ Держгеокадастру, щоб нам надали інформацію щодо цієї інвентаризації. Натомість отримали відповідь – це, мовляв, не компетенція сільської ради, – зауважує Микола Михальчук. – Але ж вони мали бодай погодити з нами межу, за якою закінчуються землі села та починаються землі сільгосппризначення. Загалом складається враження, що в Головному управлінні Держгеокадастру «окопався» міліцейський клан. Жодних відповідей вони не дають, а якщо і дають, то про що завгодно, тільки не по суті запиту. Тож ми аніскільки не здивуємось, якщо, до прикладу, завтра чи післязавтра нам скажуть: ваші землі за борги віддали Кормишкіну.

* * *

Сподіваємось, що цього не станеться, й земля дістанеться тим, хто на ній тяжко та сумлінно працював протягом багатьох років. Редакція «РП» позаяк не ставить крапку на цій суспільно важливій темі. Далі буде…

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий