«Розподіл» землі по-Коломацьки, або Чому «дітей лейтенанта Шмідта» потягнуло до землі?

Поки у столичних верхах відчайдушно мізкують над відкриттям ринку землі, на місцях тривають не менш гарячі «приватизаційні жнива». Охочі обзавестися дорогоцінною «годувальницею» не гають часу й віднаходять все нові способи прибрати до рук дорогоцінні гектари та сотки.

Остап Бендер, напевно, неабияк здивується. Адже великий комбінатор і гадки не мав про такий спосіб поліпшення власного матеріального становища: звернутися до суду та отримати необхідне рішення по землі, при цьому, вочевидь, заздалегідь домовившись із виконавчим органом, який представляє територіальну громаду, про не оскарження такого судового вердикту.

У Реєстрі судових рішень України ми знайшли цікаву судову справу за № 625/557/19 (під головуванням судді  Коломацького районного суду Харківської області Д.К. Лосєва), за якою одному з мешканців Коломацького району Харківської області неабияк пощастило. Чолов’яга «відшматував» на свою користь майже 10 гектарів державної землі.

«Фортануло» не пересічному селянинові, а директору приватного сільськогосподарського підприємства “Лілія” Олександру Різуненко, про що вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень та з інших відкритих реєстрів.

Отже, ближче до справи! 2 жовтня 2019 року громадянин Різуненко Олександр Андрійович подав до суду позов, в якому просив: визнати за ними право на земельну частку (пай) площею 9,95 умовних кадастрових гектарів на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ХР 16-00-000444, зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю 14 березня 1996 року за № 1, на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області із не витребуваних земельних часток (паїв). А, у разі неможливості, просив надати земельну ділянку із земель запасу.

Обґрунтовував він позов дуже просто, вказавши, що колись нібито був включеним до списку громадян – членів КСП «Коломацьке», яке згодом було реорганізовано в КСП «Україна». Водночас зазначив, що рішення відносно його виключення не приймалося.

Та чи було саме так насправді? Суд мав би ретельно перевірити відомості, викладені у позові. Та чомусь суддя Лосєв обмежився переписуванням у рішенні лише тексту самої позовної заяви.

Хіба це не дивно? Тож виникає чимало запитань, зокрема: чому працівнику колгоспу під час приватизації не було видано земельний пай відповідно до чинного законодавства? Яким чином позивач міг залишитися членом КПС, якщо самого КСП в природі вже давно не існує?  Врешті, чи мав він право на виділення йому паю? Чи не було виділено йому інший пай, або земельну ділянку, котра його тим чи іншим способом замінює?

Та чи справді Різуненко на момент розпаювання був членом КСП? А звідки взялася інформація, що КСП «Коломацьке» було реорганізоване в КСП «Україна», а не в інші підприємства?

Отже, чимало неочевидних речей суд просто проігнорував та не перевірив. А чому не витребував на їх підтвердження належні докази? Чому жодних процесуальних дій суддею не вчинено? Як так сталося?..

Не менш цікавим є й те, що Різуненко згадав про порушення його прав, а саме про не виділення йому паю, лише 23 лютого 2018 року! Вдумайтесь, пан Різуненко, який все своє життя проживає на території Коломацької селищної ради, про що вбачається із того ж самого рішення, тільки в 2018 році дізнався про розпаювання земель у місцевому господарстві, яке сталося чверть століття тому. Дивовижна «амнезія»!

При всьому цьому ані пан Різуненко, ані його представник до суду, аби підтримати свій же позов, не з’явилися. Були заздалегідь упевнені у своїй перемозі?

Ба більше, й представник відповідача – Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області – в судове засідання також не з’явився. Попри те, що про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Натомість від селищного голови В. Гуртового до суду надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за відсутності представника відповідача. При цьому жодних пояснень щодо позовних вимог Коломацькою селищною радою не надано. Чому не надано? Чи не має юристів у громаді, щоб стати на захист громади? Та де там, є, і не менше трьох, відповідно до податкових декларацій, які розміщені у відкритому доступі, а це – більше чім достатньо для громади з невеликою кількістю населення. Чому ж не були захищені права громади?

Викликає багато запитань і щодо того, що селищний голова, який покликаний захищати та відстоювати інтереси громади, не оскаржив таке сумнівне судове рішення. Мимоволі спадає на думку запитання: а хіба це не кругова порука за формулою «Позивач – суддя – голова громади»?

Цікавим є те, що суд в рекордно стислі строки, а саме протягом одного місяця, розглянув цю справу. І це в той час, коли більшість судових справ триває роками, а подекуди і більше! Чи для всіх громадян закон однаковий?

Отже, завдяки Феміді та дивовижній пасивності селищного голови, що є дуже дивним,  від громади, за рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 19 листопада 2019 року у справі № 625/557/19, «відтяли» чималий шмат землі – площею 9,95 га.

Але даруйте, хіба громаді не потрібні кошти від використання цієї земельної ділянки, котрі витрачалися б в інтересах всіх мешканців селищної ради? Чи в Коломацькій селищній раді вже вирішені всі нагальні проблеми?

А чи згодні з таким рішенням жителі самої громади? Мабуть не згодні, бо про такі «дєлішкі» попросту не знають!

До речі, з яких земель виділятиметься дана земельна ділянка – з ріллі, пасовища? Адже при формуванні паїв в 90-х роках паї складалися саме з двох частин – ріллі та пасовища.

Зазначимо і таке. Новоспеченого володаря 10 гектарів пана Різуненка  аж ніяк не можна назвати «безземельним селянином». Адже, відповідно до декларації за 2018 рік, у власності Олександра Андрійовича та членів його родини вже було дев’ять земельних ділянок загальною площею 16,5 гектарів. Але, напевно, землі мало не буває.

Зокрема, йому вже було виділено в 2012 році 2 га землі! Та не буде це повторним виділенням йому земельної ділянки, тепер вже за рішенням суду? Чи не завдає це збитків державі та громаді в цілому?

Не менш цікавими є й інші рішення цього ж суду – справи № 625/12/19, № 625/126/19, відповідно до яких позивачі зажадали землі, вказавши, що багато років тому померли їхні… двоюрідна прабабуся та двоюрідна бабуся (!) відповідно, які мали право на земельні паї. Як тут не згадати гоголівські «Мертві душі»!

І в цих випадках представник Коломацької селищної ради не з’явився до суду. Звісно, що рішення були прийняті на користь «дітей лейтенанта Шмідта».

* * *

Пересічному жителю Коломацької селищної ради, не кажучи вже про  інших громадянин, отримати бодай два гектари земель під ОСГ – завдання практично не підйомне. Навіть учасникам АТО, котрі ризикували власним життям та здоров’ям заради Батьківщини, доводиться з боєм «вибивати» обіцяні державою земельні клаптики. Та й те вдається далеко не всім. Бо, як часто кажуть заявникам у Держгеокадастрі, вільної землі практично не лишилося.

Натомість, як бачимо, місцеві «діти лейтенанта Шмідта» з легкістю, за допомогою судових рішень, стають щасливими власниками десятків гектарів.

Але сподіваємось, що ця історія не залишиться без належної оцінки правоохоронних органів!

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий