Своя серед чужих

Мешканка Миколаєва Зіна Р. донедавна (до 2019 року) була споживачем природного газу для побутових потреб. Споживала вона газ для живлення газової плити, водонагрівальної колонки та опалювального котла.

За малої пенсії і занадто великого споживання газу неекономним опалювальним котлом застарілої конструкції у Зіни Р. накопичився борг в оплаті за спожитий газ.

20 травня 2019 р. Публічне акціонерне товариство «Миколаївгаз» (далі – ПАТ) за вказівкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» (далі – ТОВ) несподівано (без попередження) і самоуправно розірвало із Зіною Р. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі – Типовий договір) шляхом відключення її квартири від газової мережі. В акті на відключення, який складений ПАТ, зазначено, що причиною відключення є борг на суму 5210,23 грн. Слід зазначити, що за 4 дні після розірвання договору (24.05.2019) Зіна Р. уклала з ТОВ договір реструктуризації боргу.

ТОВ несподівано розірвало договір, тому що Зіні Р. ТОВ мало було надати, але не надало письмового повідомлення про намір розірвати Типовий договір щонайменше за тридцять днів до бажаної дати розірвання договору (п. 11.4 Типового договору).

ТОВ самоуправно розірвало договір через те, що Цивільним кодексом України (далі – ЦК) встановлений інший порядок розірвання договору. Згідно з частинами 1, 2 ст. 651 ЦК: розірвання договору допускається лише за згодою сторін, або договір може бути розірвано за рішенням суду.

ТОВ може заперечити, оскільки, мовляв, постанова уряду допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі наявності у споживача боргу в оплаті за спожитий газ. Таке заперечення є неправильним (безпідставним), бо статтею 4 ЦК встановлено, що якщо постанова уряду суперечить положенням ЦК, застосовуються відповідні положення ЦК.

Оскільки ТОВ неправомірно розірвало із Зіною Р. Типовий договір, то вона вирішила оскаржити таке розірвання. До кого людина звертається у подібних випадках? Звісно, що, перш за все, до своїх. Для Зіни Р. своїм є Головне управління Держпродспоживспілки в Миколаївській області (далі – Головне управління), у складі якого знаходиться управління захисту споживачів. До кого ж тоді звертатися, як не до Головного управління?

20 грудня 2019 р. Зіна Р. подала до Головного управління заяву. В заяві вона зазначила, що ТОВ, порушивши ЦК, незаконно розірвало з нею Типовий договір. За такої обставини та з урахуванням зими, низької температури в квартирі (10-12 °C) та похилого віку (82 роки) Зіна Р. просила Головне управління невідкладно забезпечити газопостачання до її квартири.

Листом № Р‑357-2019/14.7.2-47від 21.01.2020 Головне управління відповіло за підписом його в.  о. начальника Олега Калнауса. Лист викладений на 4 аркушах.

На тлі необхідності негайного поновлення газопостачання багатослівна відповідь уже викликає недовіру щодо її об’єктивності. В подальшому було встановлено, що необ’єктивність відповіді саме і є її характерною ознакою.

Відповідь починається з інформації про те, що згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Звідси вбачається, що, розглядаючи заяву Зіни Р., Головне управління буде діяти у відповідності до положень ст. 19 Конституції України. А навіщо це зазначати у відповіді? Треба діяти, а не зазначати. Опрацювання відповіді показало, що Головне управління тільки зазначило, а діяло на свій розсуд, усупереч положень Конституції України.

Після інформування Головне управління виклало у відповіді низку роз’яснень. Але Зіна Р. не просила щось там роз’яснити. Вона просила забезпечити газопостачання до її квартири. Закон України «Про звернення громадян» зобов’язує надавати відповіді лише на поставлені запитання. Оскільки Зіна Р. не ставила запитання про надання роз’яснення, то Головне управління надало роз’яснення всупереч вимог Закону України «Про звернення громадян», а значить і всупереч ст. 19 Конституції України.

Головне управління роз’яснило загальні відомості про Зіну Р.: адресу місця її проживання, для чого вона споживає газ та дату відключення її квартири від газової мережі. Мабуть, О. Калнаус, наводячи загальні відомості, побоювався, що Зіна Р. може забути їх. За віком їй же 82 роки.

Далі Головне управління роз’яснило порядок оплати за спожитий газ та розмір розрахункового періоду.

У роз’ясненні наведені також підстава та порядок припинення і відновлення газопостачання. Зазначено, що підставою припинення газопостачання може бути борг в оплаті за спожитий газ. І ні слова про те, що Зіна Р. не визнає цю підставу обгрунтованою (правильною), бо газопостачання може бути припинено лише у порядку, встановленому статтею 651 ЦК. Це вона зазначила у своїй заяві до Головного управління від 20.12.2019, але О. Калнаус цього не помітив або умисно не розглянув.

Не проминув О. Калнаус роз’яснити, що Ленінський райсуд м. Миколаєва відмовив у задоволенні позову Зіни Р. до ТОВ про відновлення газопостачання до квартири і, мабуть, забув роз’яснити, що рішення суду про ту відмову не набрало законної сили, бо подана апеляційна скарга.

Головне управління надало Зіні Р. «цінне» роз’яснення того, що у разі недосягнення між нею та газопостачальником згоди спірні питання можуть бути вирішені в судовому порядку. «Особливо» цінне це роз’яснення тим, що Зіна Р. уже подала до суду позов, а О. Калнаус володіє цією інформацією. То яка користь від цього роз’яснення?

О. Калнаус дослівно чи у скороченому вигляді процитував на 4 сторінках листа окремі пункти Правил постачання природного газу, що затверджені постановою національної комісії НКРЕКП від 30.09.2015 № 2426 (далі – Правила). Але Правила не регулюють відносини між споживачем і газопостачальником при вирішенні питання розірвання договору. Застосування цих Правил у цьому разі є незаконним.

Таким чином, багатослівна відповідь Головного управління за підписом його в.  о. начальника О. Калнауса не має нічого спільного із проблемою Зіни Р. про поновлення газопостачання. Відповідь є анотацією Правил, яка призначена для здійснення інформаційного тиску на Зіну Р. з метою відволікання її від вирішення проблеми поновлення газопостачання, посіяння розгубленості та невпевненості в своїх силах.

Зіна Р., звертаючись до Головного управління, думала, що вона звертається до своїх. Та не так воно сталося. Для Головного управління і, зокрема, для О. Калнауса Зіна Р. чужа людина, яка тільки псує їм «апетит» та вносить дискомфорт в їхнє безхмарне життя «захисників споживачів». Їм байдуже те, що її катують холодом, що вона живе впроголодь, що щоденно і щогодинно ТОВ плюндрує її честь та гідність. Та що ви хочете від О. Калнауса. Здається, що його турбує не захист споживачів, а інше питання – власне збагачення і не завжди у законний спосіб, про що писала ще 04.08.2016 газета «Рідне Прибужжя» у публікації під назвою «Всё пропало: сколько верёвочке не виться…».

Станіслав МАРЧЕНКО,
правозахисник

Добавить комментарий