«П’ятидесятники»: на державну земельку простяг свої липкі щупальця ненажерливий «спрут» з… державних чиновників та правоохоронців?

Давно вже минули часи, коли в Україні муляли очі тисячі гектарів необробленої родючої землі. Власники землі тоді мало не ганялися за сільгоспвиробниками, пропонуючи здати в оренду свої паї фактично за безцінь. Але охочих виявлялося не так багато. Наразі ж ситуація – діаметрально протилежна: де не ткнешся – практично не знайти вільного клаптика ріллі, а за годувальницю точиться надзвичайно гостра боротьба серед охочих її обробляти чи мати у власності.

Відтак пронирливі ділки з недавніх пір кинули око й на державну власність. Правдами й не правдами чиновники від землі «нарізають» вільну землю чи то під особисте селянське господарство (ОСГ), або ж здають державні гектари в оренду. Годі й казати, що пересічному громадянинові отримати бодай два гектари під ОСГ – завдання не менш складне, ніж купити квиток на космічну подорож до Марсу. Що вже казати про великі масиви землі державної форми власності! Це – справжні діаманти, що привертають увагу різного штибу пройдисвітів та не чистих на руку чиновників.

Як Скорий спромігся зберегти єдиний в Україні колгосп

Лепетиській сільській раді Березнегуватського району в цьому плані неабияк «пощастило». На території сільради здійснюють виробничу діяльність на державній землі одразу два великі сільгосппідприємства: в обробітку Державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» близько 9 тисяч гектарів сільгоспугідь, а колгосп «Прометей» має в підпорядкуванні 2,5 тисячі гектарів .

Так-так, не дивуйтеся. Ще й досі, після стількох років «доленосних» аграрних реформ, «Прометею» вдалося вистояти та залишитися єдиним в Україні колгоспом. Усі виробничі потужності належать на правах спільної власності колгоспникам, котрі на щорічних зборах визначають важливі питання розвитку свого господарства, а також – обирають керівника. Ось уже близько трьох десятків років незмінним очільником колгоспу є Микола Скорий. Микола Вікторович сповна відповідає своєму прізвищу: попри підступні та потужні владні вітри, що дули чи то зі столичних, чи то обласних або районних пагорбів, не скорився, а зумів зберегти колективне господарство. Не для себе, а для людей.

Що тільки не пропонували Скорому, або навіть погрожували, аби «роздерибанити» успішне сільгоспутворення та землю – й насильницьку приватизацію, і добровільну відмову від землі, і ще якісь сумнівні варіанти. Та багаторічний голова встояв і під спокусами легкої наживи, і навіть не прогнувся під «лещатами» кримінального переслідування – карні справи проти непоступливого керівника сипалися, немов із рогу достатку. Щоправда, потім же і закривалися – через абсурдність та надуманість звинувачень, в які, напевно, не вірили й самі замовники брудних кампаній. Годі й казати, що за всіма цими рейдерськими спробами захоплення чужої власності стояли можновладці разом із «силовим супроводженням» у вигляді правоохоронців та… бандитів. Так-так, вряди-годи слідом за візитами правоохоронців траплялися «наїзди» бритоголових «братків».

Микола Скорий і Микола Михальчук.

На березнегуватських теренах й досі добрим словом згадують батька Махна – колишнього ватажка волелюбного селянства. Справжнім батьком для сотень селянських родин став і Микола Скорий: колгосп «Прометей» забезпечує роботою власних працівників, дбає також про пайовиків та їхні сім’ї, пенсіонерів, соціальну сферу сіл – загалом до тисячі селянських родин мають неабиякий зиск завдяки діяльності колективного господарства. Підприємство сумлінно сплачує податки, дбає й про соціальну сферу – школи, дитсадки, спортивний інтернат. Тому, бачачи таку турботу, мешканці сіл Лепетиської та сусідніх сільських рад і гуртуються довкола свого лідера. Допускаючи у перспективі розпаювання колгоспу, його трудівники все ж поки відтерміновують цей важливий крок, вважаючи: гуртом вижити набагато легше, ніж поодинці.

Як жирні «мухи» на умовний «мед»…

На момент утворення в 1989-му, а це ще був радянський період, колгосп отримав від держави у постійне користування 2731 гектар землі (у подальшому ця площа зменшилася до 2507,3 га). Таким чином було реалізовано рішення депутатів Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10.01.89, яке приймалося з метою розукрупнення колгоспів «Україна» та ім. Чкалова.

Та з певного періоду, поготів із 2007 року, колгосп «Прометей» став об’єктом «пильної» уваги з боку «зацікавлених осіб». Немов на, скажімо так, мед до віддаленого сільгосппідприємства почали злітатися різноманітні «жирні мухи» у вигляді чиновників та людей у погонах. Показово, що зухвалі «нальоти» на колективне господарство, яке фактично є державним підприємством, очолили… «державні мужі». Зокрема протягом кількох років Березнегуватська райдержадміністрація воліла за допомогою Феміди виключити з державного земельного кадастру відомості щодо права постійного користування земельною ділянкою 2,5 тисячі гектара колгоспом «Прометей». Мовляв, вважали чиновники, в 1990 році ці дані було безпідставно включено до кадастру. Для чого це робили чиновники, здогадатися не важко: як відомо, вільна земля в Україні є ласим шматком для дерибану та легкої наживи.

Проте, детально розібравшись у суті позовних вимог, Миколаївський окружний адміністративний суд Постановою від 2 квітня 2012 року у справі № 2а‑887/11/1470 вгамував апетити Березнегуватської РДА, повністю відмовивши тій у задоволенні позову.

Суд дійшов висновку: попри те, що державний акт на право постійного користування землею колгосп «Прометей» не отримав, фактичне користування здійснюється на законних підставах, а саме – на виконання рішення облвиконкому від 10.01.89 № 5.

Отримавши таке рішення та спокійно продовжуючи обробляти рідну, политу потом своїх батьків-дідів, землю, колгосп у подальшому намагався оформити державний акт на право постійного користування. Але і тут шпильки почала встромляти все та ж Березнегуватська райдержадміністрація. Тамтешні держиморди навідріз відмовилися давати дозвіл колгоспу «Прометей» на виготовлення згаданого акта. Утім, як переконаний Микола Скорий, головні замовники рейдерської атаки сиділи у столичних та миколаївських владних кабінетах.

І знову колгоспникам довелося шукати правди у судах. Зрештою, після тривалих судових процесів, Вищий адміністративний суд України у 2017 році вкотре підтвердив: колгосп «Прометей» на законних підставах користується землею державної форми власності. Ба, більше: відмову Березнегуватської райдержадміністрації в наданні дозволу на виготовлення державного акта було визнано протиправною.

Але… на той момент державні акти на землю вже перестали виготовляти. Адже, з моменту набрання чинності Закону України «Про державний земельний кадастр», з початку 2013 року запрацював електронний державний земельний кадастр, куди й почали переносити дані з паперових носіїв щодо речових прав на землю.

Здавалося б, сама держава в особі Березнегуватської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області мали б потурбуватися про захист прав сотень селян та державної власності, ініціювавши внесення до електронного кадастру відповідних відомостей про право постійного користування землею колгоспом «Прометей». Але цього прогнозовано не сталося. Натомість, уже в 2019 році, причому зовсім випадково, Микола Скорий дізнався: землі колгоспу внесено… до земель запасу. Тобто нависла реальна загроза того, що невдовзі ріллю виставлять на аукціон, а також роздадуть під ОСГ громадянам. Можна лише припустити, що дорогоцінна земелька дістанеться «потрібним» людям.

– Це фактично означало б крах усього того, що створювалося важкою працею багатьох поколінь моїх земляків та призвело б до справжньої соціальної катастрофи в селах Кавказ, Новоросійське, Мурахівка та інших населених пунктах, – з розпачем каже Микола Вікторович. – Адже за такого розвитку подій люди позбудуться не лише роботи та засобів до існування, а й – можливості отримати земельні паї в результаті майбутньої приватизації земель колгоспу. А соціальна сфера неминуче і швидко прийде в занепад.

Тишком-нишком «інвентаризували»

З не меншим подивом та обуренням М. Скорий взнав, що, виявляється, ще в 2013 році було проведено інвентаризацію всіх земель на території Лепетиської сільської ради. Дозвіл на початок робіт дала своїм розпорядженням райдержадміністрація, а розпочало та контролювало процес Головне управління Держкомзему. Безпосередньо ж роботи виконувало державне підприємство «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Так ось: у результаті цієї інвентаризації землі, що перебувають у постійному користуванні колгоспу «Прометей» та ДП «ДГ «Реконструкція», тишком-нишком перевели в землі запасу! Тобто в категорію земель, котрими в будь-який момент можна розпорядитися на розсуд чиновників, адже де-юре земля нібито стала вільною від речових обтяжень..

Яким же чином із документів зникла згадка про два державні підприємства, поготів враховуючи, що Дослідне господарство «Реконструкція» мало на руках акт постійного користування на державну землю? Яким нормативним актом землі було вилучено з постійного користування та зараховано до земель запасу? Не менш дивовижним виглядає й той факт, що протягом шести років той же Микола Скорий і гадки не мав про те, що, виявляється, 2,5 тисячі гектарів землі змінили свою категорію й перейшли до розряду «нічийних».

Юрій Лостік (ліворуч) здійснює прийом обурених громадян.

До того ж, до 2016 року була чинною форма державної (виділено нами. – Ред.) статистичної звітності 6-зем, відповідно до якої колгосп «Прометей» на праві постійного користування розпоряджався 2,5 тис. гектарів державної землі сільгосппризначення. Чому ж тоді дані інвентаризації від 2013 року ніяк не відобразилися на формі 6-зем?..

Чи не тому, що, сфальшувавши дані інвентаризації у 2013 році, недобросовісні чиновники підготували «плацдарм» для подальшого рейдерського захоплення державних земель загальною площею майже 12 тисяч гектарів?..

– Висновки, що не відповідають реальному стану речей, – зазначає голова колгоспу, – Інститут землеустрою зробив на підставі Реєстру земель запасу державної форми власності. Цей документ підписав нинішній начальник Березнегуватського районного відділу Держгеокадастру Віктор Недогон. Коли я його прямо запитав, чому він вніс до реєстру завідомо недостовірні відомості, то він відповів, що помилився. Але в мене немає жодних сумнівів, що Віктор Петрович – лише рядовий виконавець «схеми» із захоплення та подальшого дерибану державної землі, а відтак «помилився» не з власної ініціативи. Бо інакше б не працював на своїй посаді вже з наступного дня.

Замість розслідування злочину – переслідування потерпілих

Ось, здавалося б, де є широке поле діяльності для правоохоронних органів. Справді, чому б прокурорам та слідчим не розкрити цинічну оборудку із рейдерського захоплення державної землі? Проте чини в погонах не квапляться відновлювати законність. Так, Миколі Скорому лише через суд вдалося добитися внесення відповідного повідомлення про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але, як каже Микола Вікторович, розслідування ведеться надто кволо.

Натомість до села Кавказ завітав «гонець» з Головного управління Держгеокадастру, який повідомив Миколі Скорому, що поліцією розпочато кримінальне провадження у зв’язку із… самозахопленням земельної ділянки, котрою нібито незаконно користується колгосп «Прометей». Мова йде про три поля загальною площею близько 400 гектарів, котрі на Публічній кадастровій карті вже позначаються як державні землі запасу.

До речі, протягом ось уже двох місяців Микола Вікторович не може збагнути – чи то він свідок, чи підозрюваний у даному кримінальному провадженні. Але вже зараз цілком очевидно, що явно надумана карна справа є елементом тиску на незговірливого голову колгоспу. Адже ще в попередні роки численні суди однозначно розставили всі крапки над «і»: даною землею господарство користується на повністю законних підставах! Ну, а те, що свого часу чиновники проявили злочинну бездіяльність та спочатку не сприяли виготовленню державного акта на право постійного користування, а згодом – фальшували результати інвентаризації та внесли недостовірні дані до кадастру, – ось ці факти і мали б неабияк спонукати до активних дій органи правопорядку. Але ті навпаки – проявляють «рвєніє» відносно законослухняних громадян.

Уважний читач, напевно, спитає: а як бореться за свої порушені права Державне підприємство «ДГ «Реконструкція», адже воно може незабаром позбутися ще більшого масиву землі? Відповідно трударі сільгосппідприємства можуть втратити останні надії на клаптик власної землі, яку можна отримати шляхом майбутньої приватизації.

– А ніяк, – зазначає Лепетиський сільський голова Микола Михальчук. – Ви ж і самі прекрасно знаєте, хто там «царствує», відтак – їх повністю влаштовує нинішній стан речей.

Слід сказати, що в публікації «ЗЕМЛЯ-КОРМИЛИЦА: как фирмы депутата Кормышкина наживаются на госпредприятии» («РП» від 07.11.19) журналісти з’ясували: у той час, як державне підприємство ледве животіє, компанії впливового латифундиста, депутата Миколаївської обласної ради Юрія Кормишкіна заробили на наданні послуг «Реконструкції» майже 100 мільйонів (!) гривень. Розслідувачі також «розкопали», що інтереси державного підприємства та бізнес-імперії переплелися не тільки в господарчих, а й у кадрових питаннях. Скажімо, «люди латифундиста» посіли ключові посади у державному підприємстві.

Тож нескладно спрогнозувати, хто саме буде головним «бенефіціаром» у разі, якщо землі «Реконструкції» таки пустять «з молотка».

А на кону стоять дуже великі кошти. За інсайдерською інформацією, «розцінки» є такими: лише за сприяння у передачі державної землі в оренду тій чи іншій фірмі нечисті на руку чиновники можуть покласти в кишеню близько 300 доларів США за один гектар. Тож, якщо помножити цей «тариф» на загальну площу земель, що нині перебувають у користуванні колгоспу «Прометей» та ДП «ДГ «Реконструкція», матимемо «на круг» 3,5 мільйона доларів. Непоганий «ужинок» для корупціонерів! Утім це ще «дрібнички» порівняно з реальною вартістю цієї землі – вона є на порядок вищою від зазначеної цифри.

Огородилися від простих громадян

Не дивно, що «земельний спрут» не гребує будь-якими методами, аби будь-що зламати опір того ж Миколи Скорого або Лепетиського сільського голови Миколи Михальчука, котрі відстоюють права та інтереси пересічних селян та місцевих громад, а не «апетити» аферистів-скоробагатьків та злочинців при посадах. До речі, пан Скорий називає і ім’я високопоставленого поліцейського керівника, який відкривав-закривав кримінальні справи на догоду своїм «подільникам». Лише днями стало відомо, що даного пана переведено на службу до іншої області.

– Під час неформальної зустрічі з одним із впливових чиновників Держгеокадастру, – зазначає голова колгоспу «Прометей», – той мені прямим текстом сказав – за 50 тисяч доларів будуть вирішені всі проблеми з документами та кадастром.

Але принциповий керівник не пристав на незаконну пропозицію «п’ятидесятників», адже, за його словами, право постійного користування державною землею і так за законом належить «Прометею». Окрім звернення до правоохоронних органів, Микола Скорий та Лепетиський сільський голова написали скарги до різних інстанцій, адже мають на меті зупинити земельне рейдерство та захистити людей від злочинної зграї.

ДП «Миколаївський інститут землеустрою» на відповідне звернення відреагував досить оперативно, протягом декількох днів. У відповіді за підписом в. о. директора інституту Олени Сандольської зазначається, що інститут може доопрацювати раніше затверджену технічну документацію з інвентаризації земель державної власності в межах Лепетиської сільської ради, тобто – виправити всі «помилки», що призвели до початку рейдерської атаки на державні землі. Але – лише за дорученням замовника або за рішенням суду.

Та чи готові у Держгеокадастрі надати дозвіл на роботи з виправлення завідомо неправдивої інформації?

Далеко не з першої спроби Микола Скорий та Микола Михальчук, а з ними і журналісти, змогли пробитися до керівництва Головного управління Держгеокадастру. Огородившись охоронцями та пропускною системою від простих громадян, земельні чиновники, здається, надто відірвалися від землі. І справа, безперечно, далеко не в нумерації поверхів, на яких сидять «вершителі земельних питань» із ГУ.

Зрештою, вдалося записатися на прийом громадян до «старого знайомого» – першого заступника ГУ Юрія Лостіка, який не так давно був очільником Головного управління. Адже, як відомо, в грудні 2019 року всіх керівників регіональних управлінь Держгеокадастру було відсторонено від виконання своїх обов’язків з метою комплексної перевірки роботи відомства, яке має густий корупційний шлейф.

«Ходоки» з Березнегуватщини воліли отримати відповідь на головне запитання: яким чином у результаті інвентаризації землі, що були в постійному користуванні колгоспу «Прометей» та ДП «ДГ «Реконструкція», перейшли до категорії земель запасу? Адже жодної законної підстави на це, відповідно до Земельного кодексу України, не було.

Як колишні міліціонери стали «великими» фахівцями по землі

Але відповіді на це конкретне та нагальне запитання Микола Скорий і Микола Михальчук так і не отримали. Натомість Юрій Лостік закинув Миколі Скорому: а нумо, покажіть держакт на право постійного користування землею!

Лукавив, ох і лукавив Юрій Юрійович, адже йому, безперечно, відомі судові рішення, відповідно до яких саме Березнегуватська райдержадміністрація проявила протиправну бездіяльність, не надавши дозвіл на виготовлення державного акта на право постійного користування.

Також пан Лостік проявив неабияку «ерудицію» та «обізнаність», заявивши, що ці землі являються державними.

– Але не землями запасу! – емоційно парирував Лепетиський сільський голова Микола Михальчук.

– Це – питання до розробника…

Але й тут Ю. Лостік вочевидь плутає святе із грішним, адже основні питання слід адресувати не розробнику документації, а саме земельному відомству, одним із керівників якого є Юрій Юрійович. Адже саме Головне управління Держкомзему у 2013 році спочатку замовило, а потім затвердило технічну документацію на землю. І, як ми вже знаємо, саме працівник Держкомзему надав тоді недостовірні дані про те, що спірні землі буцімто є землями запасу, а не перебувають у постійному користуванні колгоспу «Прометей».

Одне слово, вийшла розмова глухого зі сліпим. Відтак маємо надію, що обіцяна «чистка» регіональних органів Держгеокадастру матиме не декларативний, а реальний характер – з тим, щоб поганою мітлою вичисти авгієві конюшні земельної корупції.

До речі, Юрій Лостік понад 20 років служив в органах внутрішніх справ, зокрема тривалий період – на керівних посадах. Та в 2017 році міліцейського пенсіонера «потягнуло до землі», й він за дивовижно короткий строк зробив карколомну кар’єру від начальника відділу правового забезпечення до керівника Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області. До речі, обласне земельне відомство свого часу «підсилилося» ще одним вихідцем із системи МВС – Андрієм Кіро, який на даний момент є виконувачем обов’язків начальника головного управління.

Тож можна лише припустити, що такий потужний «міліцейсько-земельний тандем», маючи стійкі зв’язки в силових структурах, має змогу «втихомирювати» непокірливих землекористувачів шляхом відкриття-закриття кримінальних справ, і не тільки.

Так, як написав в одній із скарг Микола Скорий, тривалий час він безуспішно звертався до державних реєстраторів, аби занести до державного реєстру інформацію про право постійного користування колгоспом «Прометей» на три земельні ділянки. Але реєстратори приймати документи відмовлялися.

Зрештою, такий сміливець знайшовся. Але…

«Після того, – пише у скарзі М. Скорий, – як 23 січня 2020 року державний реєстратор Баловненської сільської ради на підставі заяви та наданих документів здійснив державну реєстрацію права користування даними земельними ділянками та надав відповідні витяги з Державного реєстру, до нього невдовзі зателефонував слідчий ГУ Національної поліції Артем Артеменко, погрожуючи відкриттям кримінальної справи за проведення державної реєстрації. Консалтингова компанія відповіла, що нехай відкриває, бо порушень законодавства немає. Але ввечері того ж дня до державного реєстратора приїхали три бандюки. І одразу ж наступної ночі реєстратор скасував реєстрацію та написав заяву на звільнення з роботи, сказавши, що здоров’я йому дорожче».

Отакої!

* * *

Редакція надсилає дану публікацію на реагування до голови Миколаївської облдержадміністрації Олександра Стадніка та до столичних владних інстанцій, сподіваючись на відновлення законності. Ми й надалі уважно відстежуватимемо розвиток подій та інформуватимемо своїх читачів. Адже переконані: в результаті «битви за землю» мають виграти лише ті трудівники, які на ній працюють, а не хитромудрі ділки, котрі під «ширмою» захисту державних інтересів чинять свавілля та брутально порушують права та інтереси громадян. «П’ятидесятники» мають опинитися там, де і належить у правовій державі, а саме – на лаві підсудних.

Андрій ТЮРІН

Земельний кодекс України

Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії.

One Comment on “«П’ятидесятники»: на державну земельку простяг свої липкі щупальця ненажерливий «спрут» з… державних чиновників та правоохоронців?”

  1. Кормуха геть обнаглів . але хай знає – тільки сунеьтся до нас то схвате по рилу.

Добавить комментарий