Кадастровий номер: фантом від держави

Довкола української землі коїться чимало дивовижних речей. Лише у минулому номері «Рідного Прибужжя» у статті «Про те, як чиновники земельну ділянку «загубили» ми розповідали про неприємності, які спіткали мешканку Вітовського району в зв’язку із сумнівними діями «ділків від землі». А днями до редакції звернувся військовий пенсіонер з села Нечаяного Миколаївського району Олександр Малецький, який розповів не менш обурливу історію.

У даному випадку йдеться не про землю сільгосппризначення і навіть не про гектари родючої землі. Каменем спотикання стали 22 сотки, що їх 1997 року приватизувала донька нашого читача Юлія Адаменко (натепер – Рожкова. – Ред.) з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування житлового будинку». Право власності на землю в селі Нечаяному за адресою вул. Шевченка, 29 засвідчив державний акт на право приватної власності на землю, який містить відповідний номер та серію.

2002 року в Україні було запроваджено автоматизовану систему ведення Державного земельного кадастру із присвоєнням земельним ділянкам відповідних кадастрових номерів. Як запевняли ідеологи нововведень, кадастровий номер є підтвердженням того, що земельна ділянка занесена до загальної бази даних, а також є запобіжником будь-яким махінаціям з нею. Адже кадастровий номер земельної ділянки – це унікальний цифровий код (номер) земельної ділянки, який не повторюється на всій території України та присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації. Аналогом кадастрового номера є, до прикладу, ідентифікаційний податковий код кожного громадянина.

Але, як і мільйони інших українців, Ю. Адаменко не поспішала отримувати кадастровий номер для своєї земельної ділянки, вважаючи, що її права як землевласника, будучи підтвердженими держактом на землю, надійно захищені законом. Аж раптом наприкінці 2009 року в селі Нечаяному, як, утім, і в багатьох інших селах та районах України, дізналися про нову ініціативу тодішнього глави уряду Юлії Тимошенко. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 844 від 5 серпня 2009 року держава бралася за бюджетні кошти виготовити державні акти на землю мільйонам українців.

Звісно, що селяни почали масово звертатися до органів місцевого самоврядування, де приймали заяви та пакет документів для приватизації землі. Олександр Малецький від працівників сільради дізнався, що можна безоплатно отримати і кадастровий номер на земельну ділянку його доньки.

– За деякий час після подачі заяви та наявних документів нашу земельну ділянку, втім, як і моїх сусідів, ретельно виміряли працівники з теодолітом. Але технічну документацію на руки не видали, сказали, що вона зберігатиметься в земельному відділі.

Зазначимо, що після завершення всіх робіт на державному акті Ю. Адаменко кадастровий номер не поставили. Тож влітку 2011 року Олександр Малецький звернувся із запитом до відділу Держкомзему у Миколаївському районі, аби дізнатися про наявність кадастрового номера. Звідти з серпня 2011 року повідомили, що дана земельна ділянка справді належить громадянці Ю.О. Адаменко та має кадастровий номер 4824282701:04:015:0002. Цю офіційну відповідь засвідчила власним підписом заступник начальника відділу В.О. Шоломон.

Пенсіонера цілком влаштувала дана відповідь, адже він переконався, що земельна ділянка має конкретний кадастровий номер, а відтак – пройшла державну реєстрацію та її внесено до бази даних. Тож можна уявити здивування та розпач Олександра Петровича, коли в 2019 році він випадково дізнався: у Державному земельному кадастрі (ДЗК) ділянки з наведеним вище кадастровим номером не існує!

Як же так виходить: з одного боку, на руках у Малецького є офіційна відповідь від офіційного органу – відділу Держкомзему в Миколаївському районі – про наявність кадастрового номера на земельну ділянку. Водночас, у Державному земельному кадастрі даний кадастровий номер відсутній.

Як таке сталося і хто в цьому винний? Аби отримати відповіді на ці запитання, пенсіонер в інтересах своєї доньки почав звертатися в різноманітні державні органи, в тому числу Держгеокадастр – центральний орган виконавчої влади, який було створено шляхом перетворення Держкомзему.

У Головному управлінні (ГУ) Держгеокадастру у Миколаївській області констатували, що в автоматизованій системі ведення Державного земельного кадастру (Національній кадастровій системі) земельної ділянки, що належить на правах власності Ю. Адаменко, не існує. Це, в свою чергу, не дозволяє видати витяг з ДЗК про земельну ділянку для подальшої реєстрації права на нерухоме майно в реєстрі речових прав.

При цьому чиновники чомусь послалися на те, що земельна ділянка надавалася Юлії Адаменко до 01.01.2004, тобто – до створення автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру.

Це справді так, і ніхто цей факт не заперечує. Але ж правдою є й те, що в 2010 році, вже після запровадження цієї автоматизованої системи, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер. Проте з невідомих причин після присвоєння кадастрового номера його чомусь не було внесено до Державного земельного кадастру. Чому так сталося?

На жаль, у Держгеокадастрі, попри неодноразові запити Олександра Малецького, так і не спромоглися надати відповіді на це дуже нагальне запитання. Що мало місце – звичайне недбальство з боку працівників земельного відомства, або навіть шахрайство, як припускає пенсіонер?

Щоправда, у Головному управлінні «підбадьорили» пенсіонера, зазначивши: «У разі, якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки – зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, у разі, якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року».

– Але ж, – зауважує Олександр Петрович, – замовником документації був не я, а державні органи, котрі реалізовували ініціативу уряду Юлії Тимошенко. Я ту технічну документацію і в очі не бачив… Тепер, аби виготовити технічку, мені потрібно викласти із власної кишені декілька тисяч гривень.

І справді, виникає чимало запитань. Якщо громадянин свого часу скористався законною можливістю та зробив кадастровий номер за рахунок бюджетних коштів, то чому справу не було доведено до логічного завершення? Чи, може… гроші успішно «освоїли» та відзвітували про виконання державної програми, а фактично не було нічого зроблено?

У Миколаївському районному відділенні поліції, реагуючи на звернення О. Малецького, повідомили: «Встановлено відсутність складу кримінального та адміністративного правопорушення». Хто б сумнівався!

До кого тільки не звертався Олександр Малецький зі своєю проблемою – від районних структур і аж до Офісу Президента та народних депутатів. Але всюди отримував формальні відписки, котрі були наче скопійовані одна з одної. У деяких таких «документах» навіть неправильно вказувався адрес розташування земельної ділянки, що свідчить про «ретельність» перевірки фактів за зверненням пенсіонера.

До прикладу, з Офісу Президента України звернення О. Малецького одразу ж переадресували до центрального офісу Держгеокадастру в м. Києві. Там також не стали розглядати звернення пенсіонера по суті. Пославшись на силу-силенну якихось пунктів та підпунктів різноманітних положень та інструкцій, Олександра Петровича фактично «послали» на… дві букви – ГУ. Тобто те саме Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, дії, а точніше, бездіяльність якого якраз і оскаржував «наверху» нечаянський пенсіонер.

Ідеологи земельної реформи кажуть, що відкриття ринку землі дасть змогу володарям земельних наділів стати справжніми господарями своєї власності та розпоряджатися нею на свій смак та розсуд. Проте в цьому є великий сумнів. Адже якщо зараз довкола землі твориться суцільний хаос і безлад, а держава навіть не відповідає за свої попередні дії, то що буде після зняття мораторію на продаж сільгоспземель?..

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий