ЗВІДКИ ДРІВЦЯ? Із лісосмуги, «вєстімо»…

У минулорічних публікаціях («Браконьеров «крышуют» лесники и полиция?» від 19.07.18 і «Кто остановит «лесорубов»?» від 30.08.18) наша редакція порушувала тему масової вирубки лісових насаджень на території Прибузької сільської ради Доманівського району. Журналістські матеріали тоді були направлені до поліції Миколаївської області та особисто надіслані міністру внутрішніх справ Арсену Авакову. Але правоохоронці у своїх відповідях зазначили: ніяких правопорушень у діях лісорубів не вбачається.

Минуло більше року. За цей час вже змінилася виконавча вертикаль у нашій державі. І що ж? Зателефонувавши днями до нашої редакції, Прибузький сільський голова Віктор Матющенко повідомив, що незаконні рубки лісу в межах земель сільради продовжуються. Віктор Володимирович запросив кореспондента особисто побувати на місці та переконатися у правдивості його слів.

Виїхавши у відрядження, автор цих рядків разом із Віктором Матющенком та його заступником Олександром Гунівенком наочно побачили: поблизу села Прибужжя, у так званих Докучаєвських полезахисних лісосмугах, якраз здійснюється активна вирубка дерев. На узбіччі однієї із лісових ділянок ми помітили бригаду лісорубів, а поблизу вже було складовано попиляні стовбури дерев. Неподалік «припаркувалися» «Жигулі» із поки що порожнім причепом.

Ось така «дорога» в лісосмузі.

Побачивши наш інтерес, з лісосмуги вийшов незнайомець у «камуфляжі», який представився майстром лісу Віктором Рябченком. На моє запитання: «Що тут відбувається?» чоловік відповів: «Наймаємо людей, вони рубають», після чого з обуренням кинув: у нас, мовляв, усе законно.

На підтвердження своїх слів лісівник показав лісорубський квиток від 4 листопада 2019 року та Договір № 117 від 5 листопада ц. р. В угоді зазначається, що замовник – Державне підприємство «Веселинівське лісове господарство» та виконавець – фізична особа-підприємець Невідомська Катерина Георгіївна уклали договір про надання послуг, пов’язаних з лісівництвом.

Що це за послуги?

– Це – санітарні рубки, – пояснив Віктор Рябченко. – Якщо цього року хворе дерево не спиляти, то воно пропаде і не пустить з кореня пагін. Перед тим, як до справи візьмуться лісоруби, сюди приїздять екологи і визначають, де здорові дерева, а де хворі.

При цих словах Віктор Матющенко не витримує та вказує на цілком здоровий спил дерева: чим це дерево завинило?

– У нього пошкоджений верх, Ви в цьому не понімаєте, – миттєво парирує працівник лісгоспу.

Тоді просимо майстра лісу продемонструвати мітки на ще живих деревах, відповідно до яких здійснюють свою роботу лісоруби. Завдання виявляється надскладним…

А ще за мить нашу бесіду перериває вантажівка з повним кузовом дров, що мчить ґрунтовкою вдовж лісосмуги. ГАЗон зупиняється, і з нього виходить… лісничий Доманівського лісництва Веселинівського лісгоспу Василь Шітив. Василь Васильович – один із нещодавніх дійових осіб однієї з наших попередніх публікацій, в якій розповідалося про побиття Прибузького сільського голови Віктора Матющенка. До речі, сам Віктор Володимирович переконаний: спровокована бійка біля його обійстя – це помста йому особисто за принципову позицію щодо вирубки лісових насаджень. Утім наразі ця справа слухається в суді Доманівського району, тож дочекаємося остаточного вердикту Феміди.

Між тим Віктор Матющенко нагадує працівникам лісгоспу про те, що відповідно до статті 5 Лісового кодексу до земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Ба більше: з 1 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року. Відповідно до цього документа, лісосмуги віднесено до земель сільськогосподарського призначення і врегульовано їх передачу в оренду. Громада може створити комунальне підприємство і закріпити лісосмуги у постійному користуванні – з тим, щоб зберегти їх від знищення.

Про надважливу роль полезахисних лісосмуг для екології та сільського господарства годі й нагадувати: вони надійно захищають поля від суховіїв, пилових бур, поліпшують водний режим ґрунту та запобігають ерозії, чим сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур та покращенню родючості ґрунтів.

І хоча Прибузька сільська рада ще не взяла полезахисні смуги на свій баланс, цілком очевидно: юридичні претензії лісівників на ці земельні ділянки – безпідставні. Адже в якості аргументу вони посилаються на… державний акт на землю від 1969 року.

«Якщо цей бєспрєдєл триватиме і надалі, – в серцях кидає Віктор Матющенко, – то на баланс можна бути взяти хіба що голі пеньки та хащі».

До речі, промовистий нюанс: коли спробував сфотографувати Василя Шітива на фоні вантажівки з дровами, той відвернувся від фотооб’єктива та забажав, щоб я не робив цього. Дивно: чого боятися посадовій особі при виконанні своїх службових обов’язків, якщо вона здійснює свою діяльність у законний спосіб?..

Викликає багато запитань і те, як саме лісоруби здійснюють санітарну вирубку. Пройшовшись по ділянці, де щойно було здійснено лісорубні операції, переконався: під сокиру та пилку потрапили насамперед товсті стовбури – ті, які легко можна реалізувати та мати за них копійчину. Натомість чимало «нетоварних» деревець, котрі не мають попиту на ринку, залишилися на місці – попри те, що деякі з них повністю мертві або мають явні ознаки усихання. Виходить, під виглядом санітарної рубки та турботи про лісові насадження здійснюється бурхлива комерційна діяльність?..

Віктор Матющенко: ось така «санітарна рубка».

А чого «вартує» прорублена дорога посеред лісосмуги! Це, звичайно, зроблено для зручності лісорубів – з тим, щоб зменшити відстань до польової дороги. У самій же лісосмузі через кожні 15-20 метрів ми побачили тліючі багаття, в яких, очевидно, спалювався малоцінний хмиз. І – жодної людини поблизу. Можна лише здогадуватися, яка катастрофа могла статися, якби піднявся вітер та перекинув вогонь на вцілілі дерева. Адже і за штилю ми побачили обвуглений бік одного з дерев. І це називається турботою про природу?..

Далі наш шлях пролягає в лісосмугу, в якій дерева рубали ще минулоріч. Що й казати, враження – гнітючі. Прямо уздовж лісової ділянки всередині прорубана дорога завдовжки більше кілометра, на котрій – жодної рослинності, крім трави. Обмаль дорослих, зрілих дерев дуба, ясена, береста росте й обабіч цього «автошляху». Натомість чого вдосталь, то це молодих деревець та непролазних хащів – тобто того матеріалу, за який не виручиш великі гроші. А доповнили безрадісну картину купи хмизу, що хаотично розкинуті де попало. Отже, після так званої санітарної рубки ми побачили повну «антисанітарію»!

А в ще одній лісосмузі Віктор Матющенко демонструє первісні границі лісового насадження – рівчаки. Так от: через не доглянутість молода порость захопила майже з десяток метрів вбік від своїх «законних володінь». То чому тут не було проведено санітарну рубку?.. Чи не тому, що від молодої порості не матимеш «навару»?..

Принагідно Прибузький сільський голова ділиться наболілим. За його словами, взяти на баланс полезахисні смуги можливо лише за співпраці та порозуміння з лісівниками. Але, як бідкається Віктор Володимирович, наразі ті не надають необхідні документи, через що неможливо провести інвентаризацію цих земель.

– Я пропонував директору Веселинівського лісгоспу: давайте спільно, відповідно до закону, оформимо ці землі в комунальну власність. А потім ми могли б віддати лісосмуги в оренду лісівникам, адже вони фахівці в цій справі. Але при цьому все мало відбуватися вже під нашим контролем – з тим, щоб запобігти варварським рубкам. Пропонувалося й створення підприємства з переробки хмизу та інших відходів на паливні пілети. Але у відповідь – тиша.., – зазначає Віктор Матющенко.

– Куди ми тільки не зверталися – і до поліції, і до прокуратури, і на «гарячі лінії» вже колишнього губернатора області Савченка – все марно, – додає Олександр Гунівенко. – Ніхто не вбачає порушень у здійсненні незаконних вирубок лісосмуг, які належать нашій громаді. Натомість після цих звернень на адресу мене та сільського голови лунають погрози.

Хмиз палять навіть під вцілілими деревами.

Посадові особи місцевого самоврядування звертають увагу і на таке: Василь Шітив працює у Веселинівському лісгоспі, а його громадянська дружина Катерина Невідомська очолює приватну структуру, яка рубає ліс. Чи немає тут корупційної складової та ознак «сімейного бізнесу»? А й справді, виглядає дивним, коли пан Шітив керує вантажним автомобілем з дровами, який не належить лісгоспу.

Лише за приблизними, найскромнішими підрахунками Прибузького сільського голови та його заступника, річний обіг «лісового промислу» тільки на теренах Прибузької сільської ради становить щонайменше 5 мільйонів гривень. Та скільки з них доходить до каси державного підприємства? Це та інші нагальні запитання ми адресували директору ДП «Веселинівське лісове господарство» Леоніду Дем’яненку.

– Точної цифри вам не скажу, – зазначив у телефонній розмові Л. Дем’яненко, – але це приблизно 300-400 тисяч гривень на рік (цікаво, а де «осідає» різниця?.. – Ред.).

– А яке взагалі відношення до полезахисних лісосмуг має лісгосп, адже така можливість не передбачена статтею 5 Лісового кодексу?

– Усі лісові смуги відносяться до лісового господарства згідно з Державним актом на ці землі.

– Державний акт оформлений на Веселинівський лісгосп?

– Я точно не скажу… бо не пам’ятаю.

– Даруйте, але я заходив на Публічну кадастрову карту, і ці лісосмуги не позначені як землі лісогосподарського призначення.

– Є державні акти, і лісосмуги входять у матеріали лісовпорядкування. А оскільки ці землі закріплені за лісгоспом, то вони не можуть перейти в користування сільської ради.

– А хто робить обстеження дерев щодо їхнього стану?

– Фахівці «Херсонлісозахисту». А безпосередньо мітять уже наші працівники.

– Чому санітарні рубки здійснює не лісгосп, а приватні структури?

– Бо у нас немає власних працівників для цих цілей. У нас працюють лише майстри лісу, які проводять охорону лісу від пожеж та самовільних рубок.

– Що по договору повинні виконати приватники?

– Спиляти помічені дерева, почистити ділянку і спалити хмиз, якщо його хтось із людей не забере.

– Що далі відбувається зі зрубаними деревами?

– Вони приймаються на баланс лісгоспу, і вже державне підприємство їх продає. Задля цього приватник своїми машинами звозить дрова на наш майданчик. Потім ліс реалізується і за готівку, і безготівковим способом.

– Продавець – лісгосп?

– Так. Але і ФОП Невідомська може придбати ці дрова у нас, попиляти на чурбаки меншого розміру й продати.

Зробимо невеличку ремарку. В розпорядженні редакції виявилися копії накладних про продаж лісоматеріалів приватною структурою. Лише із наявних документів, що виписані протягом короткого періоду часу, можна сміливо припустити: ФОП Невідомська впродовж року реалізовує деревини на десятки, якщо не на сотні тисяч гривень. Ось тільки виникає запитання: яка частина з цих грошей потрапляє до каси Веселинівського лісгоспу, поготів зважаючи на тісний сімейний зв’язок між лісничим та приватним підприємцем? І чи можливий у такому випадку неупереджений контроль з боку «зелених вартових» за другою стороною договірних відносин?

– Ну, проживають вони разом… – скупо прокоментував цей злагоджений «сімейний тандем» Леонід Дем’яненко.

На думку директора лісгоспу, жодної шкоди екології не завдають і прорублені посередині лісосмуг дороги, і багаття посеред лісових насаджень. А те, що при цьому від вогню потерпають живі дерева, то…

– Це порушення, – визнав Л. Дем’яненко. – Ми в таких випадках винних притягуємо до відповідальності.

– А чому не стримується «експансія» лісосмуг за нормативні межі?

– Ми не можемо цього робити, бо то не наша земля. У нас є чіткі фотоплани, де чітко вказані межі.

Згодом директор Веселинівського лісгоспу надіслав мені копію Державного акта на землю від 1969 року. Справді, у плані земель, наданих у постійне користування лісгоспу, є й 166 гектарів лісосмуг у межах Прибузької сільської ради, а також – 12 гектарів під прилеглими шляхами. Ці ділянки півстоліття тому було вилучено із користування колгоспу ім. Суворова. Але землі передавалися… Вознесенському лісгоспу. Тож виникає запитання: а до чого тут ДП «Веселинівське лісове господарство»?..

Зрештою, коли ми зайшли на Публічну кадастрову карту, то не побачили належності цих лісосмуг до жодного лісового господарства. У цих земельних ділянок – немає кадастрового номера, не вказані також тип власності та цільове призначення.

Отже, з усього виходить: лісосмуги на даний момент – нічиї. Чим, судячи з усього, і користуються беручкі на легкі гроші ділки. Громаді ж у спадок можуть залишитися лише голі пеньки, а також незахищені від безжальних степових вітрів пустелі…

Андрій ТЮРІН

Надсилаємо дану публікацію на реагування голові Миколаївської облдержадміністрації Олександру Стадніку.

Добавить комментарий