ОТГ – не панацея?..

Реформа місцевого самоврядування ось уже декілька років  залишається однією з найактуальніших тем українського соціуму. З ким об’єднуватися тій чи іншій сільській раді, який буде від цього зиск громаді та конкретній людині? В якому напрямку рухатися далі?.. І чи є нові громади панацеєю від багатьох застарілих, болючих проблем?

На теренах Новобужжя «піонером» процесу децентралізації стала Новополтавська об’єднана територіальна громада, яка де-факто запрацювала з 15 листопада 2017 року, з моменту обрання депутатів та голови ОТГ. До складу Новополтавської громади увійшли села Єфремівка, Новополтавка, Трояни, Шевченкове, Богомази та селище Полтавка, населення яких становить 3664 особи. Очолив «первенця» децентралізації Новобузького району Юрій Медведєв, який отримав вотум довіри від більшості земляків.

Богомази: Богом і владою забуте сільце…

Своє знайомство з практичною діяльністю Новополтавської ОТГ я почав з віддаленого села Богомази, в якому проживає всього декілька десятків мешканців. Значна частина з них і зібралася біля місцевої крамнички, аби поспілкуватися з журналістом «РП».

Відверто кажучи, населений пункт справляє гнітюче враження. У самому центрі села стоять напівзруйновані хати, а біля них «красуються» величезні купи сміття. «Картину маслом» доповнюють густі зарості амброзії та інших карантинних бур’янів. Утім потопають у них і інші села громади, тож ту ж амброзію впору розміщати на гербі Новополтавської об’єднаної громади. А справжнім «раритетом» Богомазів є… дерев’яні опори електричних стовпів. Можна тільки уявити, з яким захватом розглядали б цю забуту історичну реліквію туристи з Німеччини, США, Японії та інших розвинених країн.

Звісно ж, це жарти з розряду чорного гумору. Самим же мешканцям Богомазів не до веселощів. Наперебій вони почали жалітися на своє безрадісне життя-буття, в якому, схоже, немає й промінчика надії.

Так, у кранах значної кількості осель немає питної води (і це також проблема не одних Богомазів). Завдяки начальнику виправної колонії, що розташована поблизу села, людям завозять бочками технічну воду, котра йде на потреби господарства – напоїти худобу, полити городи. Вартість чималенька – 130 гривень за три куба, але люди раді й такій можливості, бо без води, як відомо, і не туди, і не сюди. Питну ж акву вони вишукують в окрузі – набирають із джерел, а також купляють у мешканців сусіднього села, що не входить до складу Новополтавської ОТГ. Але взимку «дорога життя» до сусідів вряди-годи перетворюється на неприступну «цитадель» – її замітає величезними сніговими заметами, які утворюються через… так-так, оті вже згадані раніше півтораметрові бур’яни на узбіччях. Як побідкалися селяни, вони неодноразово вказували сільському голові Ю. Медведєву на необхідність покосити траву обабіч дороги до сусіднього села, але неодмінно отримували відповідь: та то ж Баштанський район, себто – «не моя компетенція».

Зустріч з мешканцями Шевченкового-2.

На щастя, прогорнути дорогу від снігу завжди допомагає керівник місцевого господарства «Красна Баштанка» Віктор Сербін. Але для чого тоді сільська влада?..Андрій Молдован народився і виріс у Богомазах, але нині мешкає в іншому місці. Молода людина каже, що у справах часто буває у рідному селі, але щоразу боляче приїздити до вкрай занедбаної малої батьківщини. У селі немає ані дитячого майданчика, ані ФАПу з аптекою, ані клубу…

Учасники імпровізованої сходки села як один висловлюють своє невдоволення діями, а радше – бездіяльністю сільського голови Юрія Медведєва. За словами мешканців Богомазів, з моменту створення ОТГ їхнє життя не тільки не покращилося, а стало лише гірше.

Але ж заперечую, що ви ж також голосували на виборах голови громади за кандидатуру нинішнього очільника?

– Так, голосували, – каже Ольга Гордєєва. – Але ж ми купилися на його передвиборчу обіцянку про те, що кожна повнолітня молода людина буцімто отримає по два гектари землі під особисте селянське господарство. Через нашого депутата Оксану Сіканець ми написали відповідні заяви, але що з ними сталося, й досі не відомо. Нашим дітям – зась до землі, натомість чомусь на ріллі довкола Богомазів господарюють люди з інших сіл…

– Мабуть, землю отримали «любі друзі», – бере слово і сама депутатка О. Сіканець. – Сільський голова пояснив мені, що наші мешканці не отримують омріяні гектари через те, що немає вільної землі.

А із натовпу випускаються нові стріли людського гніву… Молода мама Світлана Дейнека каже, що в неї маленька дитинка дошкільного віку, яку возять до дитсадка в іншому селі за допомогою шкільного автобуса. Так-от, каже жінка, транспортний засіб не опалюється навіть узимку. Молода мама цілком резонно обурюється і тим, що дитинці потрібно вставати дуже рано, адже шкільний автобус заїжджає в село о сьомій годині. А у зворотному напрямку дітей завозять до домівок аж о п’ятій годині вечора. Годі й казати, що учні молодших класів значну частину дня змушені тинятися шкільними коридорами. Про яку якість освіти може йти мова у такому випадку?..

«На наше село голова ОТГ Медведєв не звертає жодної уваги», – такий гіркий «вердикт» насамкінець нашої розмови виголошують мешканці Богомазів.

Шевченкове-2: у жахливих «обіймах» амброзії, сміття та захаращеності

Та мій маршрут пролягає далі. В селі Новополтавці, у приміщенні сільської ради, очільника громади не застаємо – «десь поїхав у Новий Буг», як сказали працівниці органу місцевого самоврядування.

У декількох десятках метрів від адмінбудівлі сільради помічаю чоловіка, який якраз косить амброзію та інші бур’яни.

«Оце так молодець пан Медведєв! Організував рішучий наступ на карантинні рослини»,  – було подумав я. Але – одне суттєве «але». Амброзію у мало не зріст людини поблизу головного офісу ОТГ почали знищувати… 20 вересня, тобто тоді, коли пік цвітіння вже минув. Та й усе центральне село ОТГ буквально «нашпиговане» цим капосним карантинним бур’яном, що викликає у людей не тільки тяжкі види алергії, а й навіть може призвести до астми.

Досхочу, до свербіння в очах і носі, я надивився на «царицю бур’янів» і в інших селах об’єднаної громади… Зокрема у Шевченкове-2, де на зустріч із журналістом зібралося зо чотири десятки місцевих мешканців.

Першою взяла слово депутатка Новополтавської ОТГ Нінель Яворська:

– Чи не найболючіша для нас проблема – це дорога від села до траси Н-11. Не в кращому стані – й шлях від Шевченкове-2 до Шевченкове-1. Так, у літній період ми користуємось грунтовою дорогою. А коли підуть дощі? До нашого села відмовиться їздити маршрутка.

Депутатка звертає увагу й на те, що бюджетні установи, які вже не функціонують, лякають своєю захаращеністю та занедбаністю. Це – і стара школа, і ФАП. «Вони псують вигляд нашого села, – зазначає Н. Яворська. – Це стосується і сміття, котре централізовано ніде не вивозиться. Люди хто палить побутові відходи, хто викидає по балках…

Ніяк зі створенням ОТГ не було вирішено й багаторічну проблему забезпечення населення питною водою. Водогону в Шевченкове-2 немає, а вирити свердловину влада тільки обіцяє. Відтак люди купують воду та перевозять її бочками або з Шевченкове-1, або з господарства «Красна Баштанка». Декілька сотень гривень за 4 куба води (ціна коливається у різних продавців) – ці витрати непомірним тягарем лягають на зовсім не багаті сімейні бюджети місцевих жителів.

Такі саморобні ворота зробили діти Шевченкового-2, щоб грати у футбол.

І добре ще, що керівник «Красної Баштанки» В. Сербін іде назустріч людям і дозволяє населенню використовувати технічну воду зі своєї ферми для поїння скоту, причому – за символічною платнею. Подякували селяни Віктору Миколайовичу і за іншу допомогу – безкоштовні завезення силосу і соломи, оранку городів, безоплатну доставку декількох кубів води на рік.

Член виконкому ОТГ Анатолій Вільчинський оцінює роботу сільської ради як незадовільну. «Насамперед це стосується діяльності Юрія Медведєва на посаді голови, – каже чоловік. – Обіцялося багато чого – і дороги зробити, і воду, але реально не робиться нічого».

Депутатки Нінель Яворська та Тетяна Єрьоменко також украй незадоволені нинішньою ситуацією, коли сільрада звертає обмаль уваги на Шевченкове-2. Жінки бідкаються і на те, що шкільний автобус не доїжджає до зупинки в селі. Та й сам зупиночний павільйон бажає кращого: зламана лава, недороблений козирок…

– Керує Юрій Васильович погано, – каже Т. Єрьоменко. – У нашому селі його ще ніхто не бачив. Деякі люди навіть не знають голову ОТГ у лице. До речі, дехто каже, що ми, депутати, нічого не робимо, приміром, не косимо бур’яни. Але за які гроші я найматиму працівників? Я сім разів зверталася до Медведєва, щоб вивезли сміття за селом. Результат – майже нульовий.

– Востаннє бачили пана Медведєва у нас ще під час виборів, – зазначає пенсіонерка Ніна Казьмирук. – Він сидить у кабінеті і боїться до нас приїхати.

Зрештою, Віктор Сербін набирає номер телефону сільського голови. Запрошує того на зустріч із людьми.

– Віктор Миколайович, Ви займаєтесь єрундой, – «парирує» Юрій Медведєв.

– Ви хоч раз тут були?

– Був, і неодноразово.

На цих словах Ніна Казьмирук не витримує й звертається до сільського керманича:

– Шановний голово, Вас неодноразово викликали  до нас, щоб вирішити наші проблеми. Але жодного разу Ви не приїхали! Так, поставили майданчик, але він страшний. Вам – тут не місце, і Вас потрібно звільнити з цієї посади, а замість – поставити господаря, який би вирішував проблеми людей.

Бур’яни у центрі с. Новополтавка.

Можливо, це думка лише однієї людини? Відтак звертаюся до присутніх: кого влаштовує діяльність Юрія Медведєва на посаді сільського голови?

Жодної піднятої руки…

Сідайте, Юрію Васильовичу. Вам – двійка. Точніше, суцільний «нуль» підтримки з боку громадян.

«И вообще, я не я, лошадь не моя, и сам я не извозчик»

Селище Полтавка зустріло аналогічними проблемами. Всюди хащі, розбиті дороги, бур’яни, безгосподарність та безпорадність…

Місцева активістка Тамара Поліщук повідала мені й про таку «родзинку»:

– Трансформатор, з якого подається електроенергія на наші будівлі,  – не стоїть на чиємусь балансі. Часто трапляються аварії, перепади електрики, через що «горять» наші побутові прилади – пральні машини, холодильники, мікрохвильові печі. Ми неодноразово зверталися до Юрія Медведєва з проханням узяти трансформатор на баланс сільради, а потім – передати на баланс РЕС. Він неодноразово обіцяв це зробити, але не виконав свою обіцянку. Мовляв, то номера немає на трансформаторі, то ще щось…

Не може зарадити сільський голова мешканцям вулиці Станційної, що живуть у квартирах барачного типу, приватизувати землю під будівлями. Юрій Медведєв у відповідь на звернення людей зазначив: мовляв, самі звертайтеся до корпорації «Хліб України» з клопотанням щодо вилучення земельної ділянки з підприємства та передачі її на баланс сільської ради.

«Відхрестився» Юрій Васильович і від проблем двох сімей, котрі постраждали від пожежі в сусідній квартирі одного з бараків. Унаслідок надзвичайної пригоди в оселях валиться дах, є небезпека подальшої руйнації будівлі.

Ніхто палець об палець не ударив і задля того, аби обстежити величезні дерева, під якими живуть люди, на предмет аварійності.

Але виникає запитання: а хіба всі перелічені питання це не компетенція Новополтавської ОТГ та особисто її голови? Зрештою, за яку роботу чиновники отримують чималеньку зарплату?..

І я вже не здивувався занедбаній будівлі колишнього дитсадка, у приміщеннях якого зараз брудно і гуляє вітер… «Нам дуже прикро, що валиться така хороша будівля, яку можна було б використовувати для потреб людей», – із біллю  в голосі каже Т. Поліщук. Жінка, як може, охороняє будівлю, але її сили не безмежні.

«Тікає від мене до туалету»

Новополтавка, центр села. Градус напруги та невдоволення місцевих мешканців тут також зашкалює. Відтак місцеві мешканці 15 березня ц. р. зібрали підписи, аби заслухати на загальній сходці села голову ОТГ Юрія Медведєва. «Ми хотіли ознайомитися із штатним розкладом та доходами працівників апарату нашої ОТГ, та ознайомитися з перспективним планом розвитку. Але отримали від Юрія Васильовича відповідь, що підписів для проведення зборів недостатньо», – зазначає Любов Гресь.

Тоді небайдужі громадяни у районній газеті опублікували статтю «Для чого створювали ОТГ: для її розвитку чи ситого життя управлінців?».

Показово, що відповідь на звернення групи громадян Юрій Медведєв також надав через районку, у статті «ОТГ створена і функціонує для людей». Він відкинув усі звинувачення на свою адресу й похвалився здобутками, принагідно «присоромивши» авторів «анонімного звернення», мовляв, «собака гавкає, а караван іде».

Цікаво: а чому б сільський голова одразу не зустрівся  з людьми та, дивлячись  у вічі, не відповів на найнагальніші питання, що так хвилюють громаду? Оце б і було виявом справжньої демократичності управління та поваги до земляків.

До речі, конкретної відповіді про зарплату, надбавку та премії працівникам апарату Юрій Медведєв так і не надав, зазначивши, що «виплата заробітної плати та інших надбавок та премій суворо контролюється фінансовим департаментом облдержадміністрації».

В умовах інформаційного вакууму селом почали поширюватися різноманітні чутки, мовляв, Юрій Медведєв отримує за свою «кипучу діяльність» аж до 100 відсотків премії від посадового окладу. Так це чи ні, наразі достеменно не відомо, проте в своїй декларації за 2018 рік Юрій Васильович задекларував 188 тисяч та ще 13 гривень заробітної плати, або ж – близько 15 тисяч гривень на місяць. Здається, зовсім непогані доходи голови на тлі тотальної забур’яненості та засміченості сіл, зруйнованих доріг та відсутності централізованого водопостачання тощо.

І все ж ініціативні громадяни таки домоглися загальних зборів громадян Новополтавки та ще чотирьох сіл ОТГ. Вони відбулися 6 липня 2019 року, тобто майже через чотири місяці після першого звернення людей з вимогою проведення сходки.

– Але конструктивної розмови не вийшло, – каже Л. Гресь. – Голова на жодне наше запитання так і не відповів, а згодом – узагалі втік від людей, лише почувши гостре слівце від однієї з жінок. До речі, офіційний протокол загальних зборів сіл ОТГ – геть брехливий, бо його робили штатні працівники сільської ради.

Згодом у районній газеті від імені групи жителів Новополтавської громади знову пролунали запитання, на які люди так і не отримали відповіді на зборах. До прикладу, чому екскаватор, який придбали за бюджетний кошт, зберігається не в місці паркування техніки сільської ради, а в приватному господарстві члена виконкому? А де стоїть легковий автомобіль, придбаний за 198 тисяч гривень?

«Кожен мешканець ОТГ має право запитати в обраної влади, куди спрямовуються наші податки та наскільки ефективно використовуються кошти», – зазначили автори відкритого листа.

– Він – ледацюга, брехливий і тікає від людей, – категорично заявила Людмила Камера. – Коли він мене бачить, то тікає до туалету і сидить там доти, доки я не піду геть.

«Розправа» із «непокірним» аграрієм

На підтвердження своїх слів Л. Камера приводить бодай такий факт: у зриві зборів потім звинуватили… Віктора Сербіна. Згодом Віктора Миколайовича на вересневій сесії сільської ради виключили зі складу членів виконкому Новополтавської ОТГ, з формулюванням «за неадекватну поведінку» та за зрив згаданої сходки громадян.

– Це повна неправда і нісенітниця, – з обуренням каже жінка.

До речі, й інші депутати сільради, з якими довелося поспілкуватися, рішуче спростовують, що такі формулювання лунали під час сесійного засідання.

– Нам на сесії сказали, – згадує Ольга Сіканець, – що Сербіна виводять зі складу виконкому через те, що він не хоче допомагати селу. Всі депутати тепер у шоці…

За словами депутатки, вона перед початком скандальної сесії не отримала на руки ані порядок денний сесійного засідання, ані проекти рішень.

Депутатка Нінель Яворська доповнює колегу: «Нам сказали, що Сербін не хоче бути спонсором села, відтак потрібно його вивести зі складу виконкому. Мене обурило, що було потім написано в тексті рішення. Зазвичай «бумажки» нам дають вже на самій сесії. І вряди-годи запрошують на сесію «сьогодні на завтра».

– Вчинили неправильно, – вважає депутатка Тетяна Єрьоменко, –  бо Віктор Миколайович все одно нам допомагає. Зокрема платить великі податки, та й завжди відгукується, коли до нього звернешся.

До речі, стверджувати, що Сербін нічим не допомагає громаді, – то повне безглуздя. Адже протягом року підприємство «Красна Баштанка» сплатило до сільського бюджету майже 3 мільйони гривень податків і зборів. На тлі власних надходжень сільської ради у 2018 році у 7,8 млн грн – більш ніж вагома цифра. А якщо врахувати, що інші землекористувачі несуть податкове навантаження на гектар ріллі у рази менше, то і поготів.

Хіба це не вагома допомога своєму рідному селу? А врахуйте ще, що «Красна Баштанка» виплачує достойну орендну плату – 3 тис грн за 1 га, також пайовикам безоплатно надається по 2 центнери силосу, 50 кг борошна, солома, безкоштовно вивозиться сміття, оранка городів… А 70 мешканців села мають стабільну роботу на сільгосппідприємстві.

Не будемо переповідати всі нюанси взаємовідносин між керівниками, але очевидно: Юрій Медведєв так і не знайшов спільної мови з керівником базового господарства Віктором Сербіним.

– Мабуть, це сталося тому, що я як найбільший платник податків звертаю увагу на недоліки у роботі ОТГ і ставлю голові надто незручні запитання, – припускає В. Сербін. – Наприклад: яка робота проводиться, щоб вивести всіх землекористувачів із «тіні» і таким чином збільшити дохідну частину бюджету? Наскільки ефективно використовуються бюджетні кошти?

До речі, Віктор Миколайович вважає, що рішення сільської ради було сфальсифіковано, відтак має намір звернутися з даного приводу до правоохоронних органів.

Вільне Запоріжжя: немов інша планета

По сусідству з Новополтавською ОТГ знаходиться ще одна об’єднана територіальна громада Новобужжя – Вільнозапорізька сільська рада, в якій проживають 3194 жителі. Під час свого відрядження завітав і на територію цієї ОТГ. Так от: уже перше знайомство з селами цієї громади приємно вражає. Навіть у маленькому сільці Степове, в якому обмаль мешканців, на вулицях покошені бур’яни і досить чистенько. Трава викошена і на узбіччях доріг, що з’єднують населені пункти.

Що вже казати про центральне село ОТГ – Вільне Запоріжжя! Порівняно з Новополтавською ОТГ складається враження, що потрапив до іншої планети. Всюди чисто, охайно, затишно. Такі рівнесенькі асфальтові дороги й у місті не всюди побачиш. А ошатності та естетичній вишуканості зупиночних павільйонів можуть позаздрити навіть міські мешканці.

А який чудовий парк та квітник нещодавно висаджено поблизу сільської ради! У самій же будівлі сільської ради зроблено чудовий ремонт: приємно тут працювати і працівникам апарату ОТГ, і відвідувачі почуваються комфортно.

Голові ОТГ Олександру Латію до всього є діло. Він – частий гість і в бюджетних установах, і просто на вулицях сіл громади. Олександр Миколайович намагається як ефективно використовувати власні кошти, так і залучати гроші з державного бюджету та за рахунок грантових програм. Приміром, завдяки залученню державних коштів було з «нуля» побудовано сучасну амбулаторію. А в приміщенні бібліотеки за ініціативою сільського голови встановлено апарат для очищення питної води. Будь-який мешканець сільради за символічну платню може придбати смачну та очищену водичку.

У своїй роботі сільський голова сповідує відкритість та за найменшої потреби радиться з мешканцями ОТГ. Так, кожні два-три місяці відбуваються сходки сіл, на яких іде обмін думками та пропозиціями між владою та громадою.

У с. Вільне Запоріжжя: тут приємно жити.

Вільнозапорізьку ОТГ було створено лише в цьому році, але вже існують плани її приєднання до якоїсь іншої громади. О. Латій вважає, що оптимальним варіантом було б об’єднати зусилля Вільнозапорізької і Новополтавської сільських рад, причому центром зробити саме Вільне Запоріжжя. Але як буде насправді – вирішать лише люди.

«Ми працюємо»

Оскільки на робочому місці я Новополтавського сільського голову Юрія Медведєва не застав, то зателефонував йому пізніше.

Одразу зазначу, що Юрій Васильович або «туманно», або взагалі конкретно не відповів на значну кількість моїх запитань. До прикладу, коли я спитав сільського голову про рівень премії до його зарплати, то він переадресував мене «на економіста».

– Юрію Васильовичу, я в районній газеті прочитав Вашу статтю, де Ви пишете: «Великою проблемою стала несплата податків за використання ріллі». Що сільською радою та Вами особисто робиться, аби подолати цю проблему?

– Податки у нас платять всі, ми працюємо з людьми. Викликаємо, пояснюємо, бумаги надсилаємо.

– Власні надходження бюджету ОТГ за 2018 рік становили 7,8 мільйона гривень, а витрати на утримання апарату – 2,6 млн грн, тобто третину від загальної суми. Чи вважаєте таку пропорцію нормальною?

– Зараз я дам слухавку економісту, вона Вам розкаже… – знову «перевів стрілки» пан сільський голова.

Жіночка на другому кінці дроту виявилася більш компетентною, зокрема розповіла, що у 2019 році премія Юрія Медведєва становила 25 відсотків до окладу. А загалом у штаті сільради – 19,5 працівника (хтось працює на півставки).

Але знову прошу взяти слухавку сільського голову:

– Юрію Васильовичу, на останній сесії Ви запропонували депутатам вивести Віктора Сербіна зі складу виконкому з формулюванням, що він не хоче допомагати селу.

– Ну, він сам сказав, що буде платити податки, а допомагати більше не буде.

– Але ж у тексті рішення написано вже інше – у зв’язку з неадекватною поведінкою та за зрив зборів у Новополтавці.

– Так, щодо «неадекватної поведінки» я днями сказав Сербіну, що це моя 100-відсоткова помилка, я вибачаюсь.

– Тобто в рішенні було написане одне, а Ви сказали депутатам інше?

– Так. Я розберусь з нашим юристом з цього приводу.

– Добре. Юрію Васильовичу, при відвіданні сіл перше, що кидається у вічі, це засилля бур’янів, амброзії. Побачив їх навіть біля будівлі сільської ради.

– Не може такого бути. Може, то чиясь приватна територія.

– Та ні, саме поблизу сільради. Та й усі села потопають у бур’янах…

– Ну не може такого бути! Там, де є такі ділянки, у всіх є приписи, готовимо на комісію.

– У Вільному Запоріжжі, до речі, прямо протилежна картина – всюди чисто, трава скошена.

– У нас більша територія… Та й люди у них більш дружні, налагоджено систему. Ну, по Шевченковому я визнаю. Це і недоопрацювання місцевих депутатів, і моє також. Ми в цьому році і так багато вклали грошей – і в садки, і в школи, і в бібліотеки, і в будинки культури. А наступного року вже робитимемо асфальти.

– Проблема питної води залишається найболючішою.

– А що питна вода? Свердловина є, людям бочками завозиться.

Зрештою, Юрій Васильович відверто сказав: «Я за крісло не тримаюсь. Ось наступного року будуть вибори, нехай люди і поставлять мені оцінку».

Цілком погоджуємось із цими словами.

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий