ВІТРЯКИ: кому прибуток, а комусь – головний біль

Наша газета вже детально писала про проблеми, що виникають у процесі впровадження зеленої енергетики у Миколаївській області. Зокрема у публікації «Гроші на вітер: що з того матиме місцева громада?» («РП» від 22.02.18) ми детально розповідали про те, як інвестор будівництва вітряних електростанцій (ВЕС) «враховує» інтереси людей, що мешкають у безпосередній близькості від енергетичних об’єктів. Попри протести місцевої громади, «дядьки з великими грошима» тишком-нишком, а вряди-годи й  не зважаючи на думку людей, ставлять «вітряки» мало не під хатами селян. Ті від цього, м’яко кажучи, не у захваті, проте вітряні електростанції продовжують зростати на мапі області як гриби після дощу. І не дивно, «зелена» енергетика – доволі прибутковий бізнес, доступ до якого мають зовсім не бідні люди.

А нещодавно до редакції звернулися представники села Ташине Березанського району, де також планується будівництво парку ВЕС. Нас запросили у село, і журналіст «РП» негайно відбув у відрядження…

«Зелена експансія» від компанії Ахметова

Село Ташине розташовано на північному заході Березанського району, на березі Тилігульського лиману. До райцентру Березанки – близько 30 кілометрів автомобільної дороги. Частина території сільської ради входить до складу Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», який насамперед відомий як середовище для багатьох водоплавних птахів. Ташине приваблює й  рибалок: скажімо, вже в ці дні до теплих вод лиману заходить чорноморська кефаль.

Але село та його люди живуть здебільшого не з туризму та рибальства, а із сільського господарства. Із 10707 гектарів земель сільгосппризначення, що в межах Ташинської сільської ради, більша частина – 8412 гавикористовується як рілля, ще 2295 віддано під пасовища. Найбільший сільгоспвиробник – ТОВ «Адмірал-Агро» – веде свою історію з 2008 року й наразі обробляє понад 2 тисячі гектарів землі. Підприємство не лише дає роботу й стабільне джерело доходу для десятків ташинців, а й наповнює бюджети всіх рівнів – лише за рахунок плати за землю бюджет Ташинської сільської ради щороку поповнюється на півмільйона гривень. Зі свого боку, пайовики регулярно отримують цілком конкурентну орендну плату.

Крім того, «від землі» живуть й десятки менших фермерів та одноосібників. Відтак як громом посеред чистого неба для багатьох із них стала звістка про те, що якийсь заїжджий інвестор планує побудувати на теренах Ташинської сільради аж з півсотні вітряків – елементів нової вітряної електростанції. Тож не дивно, що аграрії задалися питанням: чи не втратить у ціні їхня земля, чи й надалі вона приноситиме дохід людям і громаді?

22 червня 2019 року у районній газеті «Березань» з’явилося повідомлення про оприлюднення Детального плану території для будівництва та експлуатації об’єктів вітроелектростанції у межах територій Анатоліївської, Краснопільської та Ташинської сільрад та звіту про стратегічну екологічну оцінку. З цього повідомлення сільські  мешканці довідалися про «наполеонівські плани» – звести на теренах їхніх сільських рад масштабний промисловий об’єкт – вітряну електростанцію проектною потужністю у 565 мегават! Вона складається з… вітрових електроустановок, розподільчих пунктів напругою 35 кВ закритого типу, повітряних ліній електропередач напругою 35 кВ та/або 110 кВ, підземних кабельних ліній, під’їзних шляхів, адміністративно-диспетчерського пункту і таке інше.

Але селян насамперед неабияк збентежило те, що орієнтовна площа проектування – цілих 35 тисяч гектарів, а це фактично загальна площа території всіх сільських рад. «То що – вітряк можуть поставити прямо під моєю хатою?» – із острахом задалися питанням люди.

Також тамтешні мешканці з подивом дізналися, що «добродієм», котрий вирішив «ощасливити» їх надпотужним енергетичним об’єктом, виявився… чи не найвпливовіший український олігарх Рінат Ахметов – кінцевий бенефіціар ТОВ «ДТЕК Тилігульська вітроелектростанція» (скорочено – Тилігульська ВЕС). Це товариство й планує запровадити вітряну енергетику на території зазначених сільрад.

Пан Ахметов, звісно ж, до Ташиного, Анатоліївки та Краснопілля особисто не прибув. Натомість на тутешніх просторах частими гостями стали представники ДТЕК «Тилігульська ВЕС» на чолі з директором ТОВ Олександром Погорілим. Вони взялися переконувати місцеві громади у численних «плюсах» від запровадження на теренах поблизу Тилігульського лиману такого нечуваного блага цивілізації, як «зелена» енергетика.

Немає аніскільки сумнівів, що для власників проекту він обіцяє чималі бариші. Навряд чи такий досвідчений бізнесмен, як Ахметов, став би викидати гроші просто на вітер. А ось «вітер», що перетворюється на «зелені» кіловати, – досить прибутковий бізнес, адже держава з бюджету компенсує виробникові різницю між реальною вартістю електроенергії та ціною кіловата на енергоринку.

А що з цього матимуть селяни?

«Манна небесна» чи..?

«Вітряки – це манна небесна, яка впала на наш район». Це – заголовок з районної газети «Березань». У статті розповідається про громадські слухання по обговоренню плану містобудівної документації – Детального плану території площею 35 тис. га, яка планується для будівництва та експлуатації об’єктів вітроелектростанції. У газетній публікації (тішимо себе надією, що не замовній. – Ред.) наголос робиться на безпечності проекту та повідомляється про різноманітні блага та «бонуси», що їх мають отримати внаслідок впровадження проекту сільські громади.

Так, директор ТОВ «Тилігульська ВЕС» О. Погорілий пообіцяв, що соціальний пакет за зайняті землі становитиме 1250 євро за вироблений мегават потужності. З сільськими радами, на території яких стоятимуть вітряки, укладатимуться договори соціального партнерства на кожні три роки (а далі? – Ред.). Крім того, інвестор обіцяє побудувати якісні під’їзні шляхи до своїх об’єктів, котрі буцімто не поступаються якості автодороги Миколаїв – Одеса.

А головний еколог А.М. Мозговий запевнив присутніх, що «досвід будівництва подібних вітроелектростанцій свідчить про мінімальний вплив на навколишнє середовище і здоров’я населення». Мовляв, вітряки будуть розташовані на відстані не менше півтора кілометра від найближчої оселі, а це – вдвічі більше існуючих санітарних норм.

Утім у газеті ніби «принагідно», в одному абзаці, згадуються і виступи противників будівництва – але… один із них «прискіпливо допитувався», а інша – «не дочитала книгу до кінця». Ну що з них візьмеш, нерозумних?!.. Дайош вітроелектрифікацію всієї країни!

Та побувавши в Ташиному, я переконався: такими собі «йолопами», що ніяк не можуть второпати всіх переваг сучасної цивілізації у вигляді зеленої енергетики, виявилася значна частина ташинців. Принаймні, 167 мешканців Ташиного та 50 жителів сусіднього села Люблиного написали листа на ім’я Президента України, Кабміну та місцевих органів влади, в якому висловили своє категоричне заперечення проти планів розміщення на території Ташинської сільради об’єктів альтернативної енергетики.

Але чомусь про це колективне звернення у «хвалебній статті» в районці – ані пари з вуст… Натомість газетні рядки щедро присипані «манною небесною».

Тож «Рідне Прибужжя», керуючись насамперед необхідністю захисту прав та інтересів громадян та дотримання свободи слова, надало можливість й пересічним ташинцям висловити свою позицію на сторінках обласної газети. Причому, аби дотриматися балансу думок, ми уважно вислухали і тих, хто виступає проти проекту Тилігульської ВЕС, і, тих, хто є прихильником такої ідеї.

Слово – людям:

 Віра Капацин:

– Я маю три з половиною земельні ділянки і налаштована категорично проти будівництва вітряків на нашій території. Адже в мене і нашої родини немає іншого доходу, ніж від користування землею. Ми тримаємо господарство, здаємо ріллю в оренду. З цього і живемо. Крім того, якщо вони встановлять поблизу нашого села 50 вітряків – яке здоров’я це витримає?

 

Надія Деркач, фельдшерка:

– Я читала праці багатьох українських науковців, які стверджують: вітряки негативно впливають на здоров’я людей, насамперед «дістається» нервовій системі. Якщо ще три-п’ять вітряків, то якось можна витримати, а з півсотні – то вже занадто. Ті ж науковці кажуть, що відстань від найближчого вітряка до людини має становити щонайменше два кілометри, але хіба таке буде у нас? Шкоди зазнають і сільгоспвиробники, чиї землі розташовані неподалік від енергетичних об’єктів, адже потужні лопаті висушуватимуть посіви.

 

Микола Деркач, пенсіонер, одноосібник:

– Я також проти будівництва вітряних електростанцій на території нашої сільради. Із статей в Інтернеті знаю, що це дуже шкідливо для людського здоров’я. А уявіть, на що перетвориться внаслідок будівництва ВЕС наша єдина автодорога з твердим покриттям, що з’єднує наше село і райцентр. Чи вчасно приїде до хворого «швидка допомога», чи завозитимуть регулярно хліб? Та й польові шляхи розриють так, що по них уже не можна буде їздити.

 

Ірина Омельченко, підприємець, керівник ТОВ «Адмірал-Агро»:

– На слуханнях ми уточнили у представників інвестора, які саме дороги вони робитимуть. Ті відповіли – лише ті під’їзні дороги, які ведуть до їхніх вітряків, але аж ніяк не основну дорогу. Та головне запитання інше: чому до проекту включено аж 35 тисяч гектарів земель? Ми досі не знаємо, де саме і на чиїй території розташовані ділянки під будівництво. До речі, на слуханнях у Березанці був телеканал «Україна» (входить до бізнес-імперії Р. Ахметова. – Ред.). Але з телесюжету вирізали всі наші зауваження, пропозиції та заперечення. З телекартинки випливало, що нібито всі учасники слухань – за будівництво вітряків. З протоколу ми також «зникли»… Загалом громади Ташиного та Краснопілля у своїй більшості виступають проти проекту Тилігульської ВЕС, але складається враження, що сільські голови ігнорують думку людей та «грають» на боці грошовитого інвестора.

Ірина Миколаївна поставила й низку інших нагальних запитань, на які поки що немає відповідей. Як «забудовники» поставлять вітряки на землі приватної власності, до того ж рілля в оренді у ТОВ «Адмірал-Агро» та у інших підприємств до 2025 року? Чому в проекті не прописана точна площа, що віддається під будівництво? Які саме землі і яким чином переводитимуться в іншу категорію?

Крім того, як стверджує І. Омельченко, підроблено документи, згідно з якими деякі ташинці нібито давали згоду на будівництво вітряків.

До речі, 31 липня цього року в Ташиному відбулася сходка громадян. «Але сільський голова Л. Машуренко, – каже Ірина Миколаївна, – не тільки не підписала протокол зборів, в якому громада висловила незгоду проти проекту, а й взагалі відмовляється приймати цей документ, що приходить до неї рекомендованим поштовим листом. З цього приводу я вже звернулася до обласної прокуратури, чекаю дієвої реакції».

– Чиновники з району також «морозяться» і нічого нам не кажуть, – продовжує підприємець. – Та й на зборах вони тихесенько просиділи. Проте вони повинні не мовчати, а заспокоїти громаду, детально поінформувати її, – переконана І. Омельченко.

Натомість, як розповіли ташинці, «гонці» від ДТЕК не сидять склавши руки – їздять по селу та вмовляють людей продати частину своїх паїв. Річ у тім, що вітряки планують встановити по лісосмугах, але тих для розміщення великих об’єктів не вистачає – доводиться «здійснювати експансію» на земельні ділянки селян.

 

Катерина Сушкова, пенсіонерка:

– Вітряк планують поставити на землі мого чоловіка. До нас приїжджали геодезисти з Миколаєва та сказали, що вилученню підлягає 17 соток паю. Пропонували за землю усього 400 гривень за сотку. По перше, це сміхотворна ціна, трохи більше тисячі євро у розрахунок на один гектар. А їм же треба ще й під’їзні шляхи побудувати до вітряка, тож загалом у нас відберуть цілий гектар. Та й на іншій частині паю вже нічого доброго не буде. Ми цікавилися ситуацією в інших селах, де стоять вітряки. Так-от: люди вносять у грунт вдвічі більше добрив, ніж раніше, а урожайність мають – меншу, ніж до початку роботи вітроелектростанцій.

 

Олександр Гончаренко, одноосібник:

– Я спілкувався з іншими аграріями на цю тему. Ніяких 20-30 соток вони не забирають – «віджимають» до 1,5 гектара орної землі. А коли побудують свою дорогу, то проїхати через неї, як було колись, – зась. Потрібно мати при собі і паспорт, і документи, що підтверджують право власності на землю. То скажіть: хіба зручно возити ці документи з собою під час збирання врожаю?

 

Олександр Манзарук, землекористувач, 20-річний стаж енергетика:

– Я – проти цього будівництва. У них за проектом передбачено будівництво 180 кілометрів  підземних і до 200 кілометрів – надземних ліній. Через це буде перерита значна частина наших полів та доріг між ними. Вони кажуть, що потім після себе приберуть та відновлять. Я в це не вірю, бо це все слова, обіцянки.

– Ми самі будували під’їзди до полів. То тепер що – віддати їм 46 гектарів польових доріг і літати вертольотом на свою землю? – обурюється Ірина Омельченко.

 

Марія Панасенко, депутатка Ташинської сільської ради:

– Під час зустрічі з людьми директор ВЕС Погорілий сказав, що 35 тисяч гектарів землі помилково включені до проекту, мовляв, їм потрібні лише 240 гектарів. Але чи можлива така «помилка»? Крім того, занепокоєння викликає те, що вітряки планують побудувати на місці полезахисних насаджень. Якщо це станеться, то вітри повністю знесуть з ріллі родючий шар землі. А чому термін дії вітряків до 25 років, а вони беруть землю під них в оренду аж на 49 років?

За словами депутатки, сільський голова зовсім не захищає законні права та інтереси земляків, а всіляко сприяє інвестору. Так, люди висловили подив: чому на День незалежності зі сцени виступали не їхні місцеві талановиті артисти, а… заїжджі музиканти з ДТЕКу?

Перелякані очі і опущені погляди

Щоб отримати відповідь на важливі запитання, прямую до сільської ради. Але голови на місце не застав – за словами секретарки, Лілія Машуренко вирушила десь у справах.

Запитую у працівників сільради: хто з них особисто підтримує проект будівництва вітряків на їхній території?

Більшість з «респондентів», опустивши голови, відмовилися від будь-яких коментарів. «Я не даю ніяких інтерв’ю», – сказала, як відрубала, секретарка сільради Олена Степанова. Але згодом, після нагадувань про те, що місцеве самоврядування здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості, жінка «вичавила» з себе декілька слів: «Так, я за проект будівництва. Але не хочу, щоб це відбувалося на моїй землі».

Сумнозвісний принцип «Моя хата с краю» в дії? Поготів це прикро чути, якщо його сповідує відповідальна особа органу місцевого самоврядування – органу влади, який найближче до людей і повинен їх усіляко захищати і підтримувати.

Згодом одна із бухгалтерок, яка представилася Інною, також висловилася за будівництво Тилігульської ВЕС:

– Я за. Нехай навіть якщо і на моїй землі побудують. Але аргументувати свою позицію не хочу.

– Боїтесь?

І знову – переляканий погляд і опущені очі…

У свою чергу, мешканці Ташиного, котрі разом зі мною завітали до приміщення сільради, мовчати не збиралися. Вони емоційно закинули «конторським» у тому, що вони лобіюють інтереси ДТЕК, а не громади.

А ось іще один прихильник будівництва вітряної електростанції на території сільської ради, Євген Кузнєцов, був більш балакучим. Пан Євген, який є працівником комунального підприємства, якраз закінчив косити траву поблизу школи.

– Що краще поблизу – атомна станція чи чистий вітряк? – риторично запитав чоловік. – Мені здається, другий варіант, бо вони не завдають шкоди ані людям, ані навколишньому середовищу.

– Звідки про це знаєте?

– Фізику надо вчити, – важно парирував косар. – Я був у Ботієвому на екскурсії на подібному об’єкті і спілкувався там з людьми. Мені 80-річна бабуся сказала, що їй байдуже, є вітряки чи немає.

На прощання чоловік незадоволено кинув: «Ви ось з газети приїхали, а ми можемо і телебачення запросити».

Часом не ТРК «Україна», де вийшов «кристально чесний» сюжет про громадські слухання у Березанці?..

Солідарність з паном Кузнєцовим виявила і вчителька Ольга Михайлівна, яка також їздила на «екскурсію» в Ботієве.

Отже, що ж це за містечко і чим воно знамените?

З точки зору теми цієї статті, тим, що поблизу цього села в Запорізькій області розташована Ботієвська вітроелектростанція. Її потужність становить 200 МВт, а будівництво здійснено у дві черги: в грудні 2012 року було запущено 30 агрегатів, в квітні 2014-го — ще 35. Ботієвська ВЕС управляється компанією «Вінд Пауер», яка є дочірнім підрозділом приватного енергетичного холдингу ДТЕК, що входить до складу фінансово-промислової групи «Систем кепітал менеджмент», тобто – також до бізнес-імперії Ріната Ахметова.

Що ж дало сусідство з енергетичним гігантом самому селу?

Якщо послухати Євгена Кузнєцова, то – суцільні блага. Напевно, так скажуть й інші учасники поїздки, організованої компанією ДТЕК, під час якої, як кажуть у Ташиному, всіх учасників щедро поїли-годували та розважали.

Шкоди більше ніж користі?

Проте реальність не така райдужна. Ось яку інформацію від 19 червня 2019 року ми знайшли на одному з інформаційних сайтів Запоріжжя (надаємо текст мовою оригіналу):

«Жители сразу нескольких сел Запорожской области вышли на акцию протеста, чтобы заставить ДТЭК отремонтировать разбитые дороги…

Жители сел Ботиево, Строгановка, Бабановка и Приморский Посад решились на отчаянную меру – вышли на акцию протеста. Люди требовали, чтобы инвестор – компания ДТЭК – отремонтировал дороги в их селах, которые разбились из-за интенсивного движения многотонных грузовых автомобилей во время строительства Ботиевской ветроэлектростанции.

Жители сел неоднократно обращались к главе Ботиевской ОТГ Николаю Чубуклиеву. Люди просили, чтобы он отстаивал интересы громады и потребовал от инвестора выполнениях всех пунктов соглашения, подписанного в ходе общественных слушаний. С момента заключения договора прошло восемь лет, само строительство Ботиевской ВЭС также давно завершено. Но дорог нет, а местная власть — договорилась с ДТЭК, считают местные жители.

«Тракторець у полі гуляє копійчину голові заробляє», «Качество дорог = количество ДТП» — с такими плакатами вышли на акцию протеста местные жители, намекая на то, что Николай Чубуклиев закрыл глаза на разбитые дороги взамен на трактор, который подарил ему инвестор».

А ось що ми прочитали на ще одному сайті:

«Жители сел Ботиево, Приморский Посад, Строгановка Приазовского района Запорожской области бьют тревогу: их дома начали трещать. Виной тому грузовые автомобили, которые круглосуточно ездят по сельским дорогам. Люди жалуются местным властям, пишут коллективные обращения, но в сельсовете только разводят руками.

Житель Ботиево Иван Сухаренко показывает трещины на доме и говорит, что они появились тогда, когда большегрузы начали ездить по селу.

«Сам дом 1980 года постройки, то есть не старый. Сейчас я только успеваю замечать новые трещины. Внутри уже несколько раз обои переклеивал, но это ж не сохранит дом от рассыпания и никто мне не компенсирует этого. Когда у нас в селе было собрание, на которое приглашали и представителя инвестора, то многие жители даже не знали. Нам не говорили, чтобы меньше возмущенных на собрание пришло», – говорит Иван Леонтьевич.

Жители говорят, что в 2010 году, когда инвестор – компания ДТЭК – только планировал строительство и проводил общественные слушания, то было озвучено, что в развитие инфраструктуры сел будут вложены миллионы. Однако на деле оказалось, что после того, как инвестор построил первую очередь объекта, от разбитых дорог все «открестились».

То кому вірити: Євгену Кузнєцову, який перебував у Ботієвому декілька днів, чи мешканцям села, які постійно живуть безпосередньо поряд з вітряними агрегатами?.. Висновок зробіть самі, шановні земляки. А для роздумів наведу такий факт: Є. Кузнєцов не так давно поставив підпис проти будівництва Тилігульської ВЕС. Але, судячи з усього, «ахметівці» вміють «умовляти».

Щодо безпеки для здоров’я та довкілля, то Інтернет просто рясніє інформацією про катастрофічні наслідки від діяльності вітряних електростанцій. Найбільше на самопочуття людини впливає шум від роботи лопатей вітряків, але вчені стверджують , що загрозу несуть і низькочастотні коливання, котрі може зафіксувати лише спеціальний прилад. Унаслідок тривалого сусідства з вітряками у людини з’являється так званий «синдром вітрогенератора», що характеризується порушенням сну, погіршенням пам’яті, шумом у вухах, тахікардією і навіть панічними приступами.

Справедливості заради зазначимо, що це висновки лише окремих учених, а не офіційної медицини. Але мешканці сіл Очаківського району, з якими довелося поспілкуватися під час підготовки згаданого на початку цієї статті матеріалу, підтвердять: з появою поблизу їхніх сіл вітряків стан їхнього здоров’я та самопочуття різко погіршилися. Та й нерухомість упала в ціні: хто захоче купляти хату поблизу безперервно працюючого вітряка?

Словом, є над чим замислитися…

Ми поставили запитання товариству «Тилігульська ВЕС». Проте відповідей в обумовлений термін так і не отримали.

Андрій ТЮРІН

One Comment on “ВІТРЯКИ: кому прибуток, а комусь – головний біль”

  1. Боже, какой бред! Следовало бы сказать пару слов об этом “журналисте” А. Тюрине, но много чести. Деньги свои отработал и молодец! Вот его быстро “уговорили”, ДТЕК так не умеет. Еще бы к этим “приятным” лицам количество земли, которую они обрабатывают “одоосібно”. В одной Деркач 200 га, в другого Деркач 230 га, Омельченко больше 2000 га + другой сельсовет еще, Гончаренко около 100 га. (точно скажу). Манзарук больше 100 га. Панасенко скупила в своем бывшем селе больше 100 га. При том, что все в их семьях безработные, детям и внукам куплены квартиры и не по одной, почти в каждом дворе джипи. Вот это и все “против”. Может еще десяток неоформленных робочих, которые работают у них за копейки, но пойти просто негде. Все отсальные “за”. Простые люди у которых один или нет пая. Которые понимают, что им и их детям в этом селе еще жить и которым нужна помощь настоящих инвесторов, а не этих “налогоплательщиков”, фирма которых даже не зарегистрирована на территории сельсовета, следовательно налогов сюда не платят. И мы не с перепуганными глазами! Просто изначально с такими “журналистами” не хотели общатся. Еще уточню, что за журн-м стояла Омельченко с камерой и снимала кто против нее. И как уже второй месяц эти недоолигархи оскорбляют жителей села кто пошел против них.

Добавить комментарий для Житель села Ташино Отменить ответ