Коли куштуватимемо солодкі й дешеві помідори?

Чому в розпал сезону улюблений овоч зовсім не відповідає літнім стандартам та ще й коштує так дорого.

Помідори – чи не найбільш популярні овочі у всьому світі, й зокрема в Україні, завдяки смаковим якостям, розмаїттю сортів і не надто складній технології вирощування. Затребувані вони і тому, що споживати їх можна у будь-якому вигляді. Найбільше смакують свіжі, щойно зірвані із грядки, особливо польові. Їх можна смажити й варити, консервувати і в’ялити, сушити та робити з них сік, виготовляти кетчупи й різні соуси.

Український лідер з вирощування помідорів – Херсонщина. Не пасе задніх і сусідня Миколаївська область. Під томатами тут 6 тисяч гектарів земель, бо саме на сонячному півдні України найкращі умови для їхнього дозрівання. Вирощують овочі у Вітовському, Снігурівському, Вознесенському, Баштанському районах на територіях, де є зрошення. Адже недарма кажуть, що в помідора «голова має бути на сонці, а ноги у воді». Проте цього літа навіть у південних областях помідор уже не той і ціни на нього захмарні.

Чи не занадто золоте оте золоте яблуко?

Цьогорічні літні ціни на улюблені всіма томати приголомшили. Де це бачено, щоб у липні в Миколаєві рожеві помідори коштували 65 гривень, а червоні – 35 і більше. Що вже казати про інші регіони країни! Звісно, ціна поступово знижується, але досі вдвічі та чи навіть втричі перевищує торішню.

У соціальних мережах ціни на помідори обговорюють постійно.З’ясовується, що в Миколаєві тепличні рожеві й червоні помідори продають у середньому по 30 гривень, ґрунтові – по 18-20. Знайома зі Львова пише, що в них ціни трохи вищі: рожеві по 40, червоні «сливки» – по 27.

Насправді ґрунтові «сливки» щойно потрапили на ринок. Масово вони будуть у продажу в першій декаді серпня. Однак це не виправдовує високої ціни на помідори наприкінці липня в найпомідорнішому краї! Перші тепличні також щороку дорожчі, але ж не по 65 гривень за кілограм.

Що ж відбувається? Відповідь на це запитання надають і садівники-городники, і спеціалісти-виробники. Усі кажуть про несприятливі саме для томатів нинішні погодні умови. Заслуговує на увагу думка пана Валерія, досвідченого городника з Миколаєва, який вирощує на власній ділянці й у теплиці все – від традиційних культур до екзотичних: інжир, пепіно, гранат, апельсин, лимон, гуаву.

«Цього року в нас, на півдні, слід було висаджувати розсаду ще на початку травня, – ділиться думками пан Валерій. – Однак, по-перше, тоді було холодно, тож городники побоялися саджати. По-друге, надто багато свят. Люди розслабилися й забули про ті помідори. Коли ж схаменулися, було вже пізно. Несподівано різко й дуже рано почалася літня спека. Помідори щойно стали цвісти, але не зав’язувалися, бо при +30 градусах пилок стає стерильним. Тому й мало помідорів. А ті, що є, захворіли».

Зрозуміло, якщо томатів – тепличних чи ґрунтових – замало, то ціна буде занадто високою.

Не менше нарікань, ніж ціна, викликає у споживачів якість, смакові властивості літніх помідорів. Вони тверді й водянисті, червоні зовні, зелені всередині, із зеленим стрижнем. Та й не пахнуть помідорами, хіба що травою. Серйозні товаровиробники вважають, що такі смакові якості притаманні тим томатам, які вирощують із порушенням технологій, з додаванням небажаних добрив і речовин. Так і отримуємо «не той» помідор! І, звісно, тепличний овоч ніколи не смакуватиме так, як ґрунтовий.

Доведеться рік потерпіти

У 1980-х моя бабуся висаджувала в передмісті Миколаєва майже 500 кущів помідорів. Вона вважала, що земля не може пустувати. До збирання врожаю, звісно, долучалася вся родина й найближчі родичі, що приїжджали на південь підзарядитися вітамінами. Томати слід було відразу переробляти, бо вони погано зберігаються. Пам’ятаю, як ми збирали ті помідори, а мама всю ніч крутила з них томатний сік. Річ у тому, що плоди були настільки великими, що у трилітрову банку не влазили, тож консервувати їх не було змоги. Наступного ж ранку прокидаємося, а город знову червоний від стиглих помідорів. Відтоді мама, відмовляючись вживати томатний сік, жартувала: «То не сік, то моя кров. Не можу пити власну кров». А сік насправді був дуже смачним – солодкий, запашний і густий, наче кетчуп. Такі тоді були помідори.

А ще пам’ятаю, як їздили у студентстві в колгоспи на збирання томатів. По-перше, тоді було набагато більше господарств, які вирощували овочі, і площі під помідорами були чималі. По-друге, смак того польового помідора ні з чим не може зрівнятися. Зірвавши соковитий помідор, протреш ганчіркою і смакуєш просто на полі.

Нині кількість господарств, що спеціалізуються на овочах, на Миколаївщині зменшилася. Великих агропідприємств, за винятком одного-двох, немає, овочівництвом займаються фермери. Один з них Володимир Федорович, господарство якого у Вітовському районі, нарікає на «непомідорний» рік. Маючи 102 гектари землі під томатами, очікував зібрати по 85 тонн з гектара. Але погодні умови втрутилися в наміри, тож, каже, аби взяти по 70 тонн.

«Загалом непросто вирощувати овочі. Цього року помідори у всіх хворіють. Однак у якості своєї продукції не сумніваюся, – ділиться він. – Ми регулярно проводимо аналізи овочів у сертифікованих фірмах. Відповідно до їхніх висновків, лікуємо томати – додаємо необхідних добрив, інших речовин. Прагнемо досягти європейських стандартів, за якими нам скоро доведеться здійснювати господарську діяльність. Перший такий досвід уже здобули. Почули зауваження – неодмінно виправляємо».

Володимир Федорович повідомив, що свою продукцію повністю відправляє на одне з потужних переробних підприємств, з яким заздалегідь укладено угоду.

На переробку відправляє томати і фермер Сергій, який має 50 гектарів площ під цим овочем.

«Щотижня проходимо обласну сертифікацію, перевірку на вміст нітратів і важких металів, – каже він. – За тиждень до збирання врожаю проходимо всі передбачені аналізи. До того ж продукцію аж надто ретельно перевіряють на переробному підприємстві. Тож за якість відповідаємо».

Сергій зазначає, що помідорний бізнес цього року постраждав. Причина – значні перепади температури вдень та вночі, зливи і град під час цвітіння й в’язання плодів, хвороби.

Директор ТОВ у Вітовському районі підтверджує, що рік «непомідорний», це рік огірків та перцю. Однак попри погодні умови, які також вважає головними винуватцями кризи, сподівається зібрати по 90 тонн з гектара. Виробники запевняють споживачів, що масово овоч потрапить на ринок у першій декаді серпня. Проте вони прогнозують, що ціна низькою все одно не буде. Від 5 гривень з поля до 10-15 гривень за кілограм на оптових ринках. Звісно, у роздріб дорожче. І навіть попри це ніхто з них у майбутньому не відмовиться від вирощування томатів.

Мені ж пощастило. Побачивши мої помідорні страждання, якими я поділилася у Фейсбуці, приятелька-колега каже: «Приїжджай, пригощу тебе справжніми помідорами». Яке то було щастя! Плоди запашні, тонкошкірі, соковиті – справжній смак дитинства. Що ж, імовірно доведеться рік потерпіти без таких томатів. Але любов до помідорів не пройде і не зів’яне.

Олена ІВАШКО,
«Урядовий кур’єр»

Добавить комментарий