Сезон відпусток: від Коблевого до Кемера

У розпалі – сезон літніх відпусток. Мільйони українців або вже скористалися гарантованим державою місяцем безтурботного життя, або ж тільки планують провести довгоочікувану відпустку з максимальною користю для себе та своєї родини. Дехто ж безпосередньо зараз, у ці перші серпневі дні, насолоджується свіжим бризом та плескається у теплих морських хвилях.

Звичайно, з кожним роком літній, і не тільки, відпочинок стає дедалі дорожчим. Відтак далеко не всі можуть собі дозволити поїхати, до прикладу, на море, не кажучи вже про закордонні вояжі. Ми підсумували досвід деяких наших земляків, котрі все ж скористалися гарантованим Конституцією України правом на відпочинок. Запитали своїх респондентів про таке: де і яким саме чином вони набиралися наснаги і нових вражень цього літа, скільки при цьому витратили коштів?

Найближче море для мешканців Миколаївщини – це Чорноморське узбережжя. Насамперед, йдеться про Очаків, Рибаківку та Коблеве. До прикладу, дістатися приморського Очакова з обласного центру – всього нічого: якась година їзди на маршрутці чи власній автівці. Але потрібно бути вкрай обережним: якщо від Великої Коренихи до Кам’янки дорогу відремонтували, то друга половина дистанції вряди-годи може неабияк засмутити автомобілістів величезними ямами та «горбами» на дорозі.

Звісно ж, відпочинок у Очакові та Чорноморці – для невибагливого туриста. Навіть обабіч центральних вулиць приморського містечка можна побачити величезні купи сміття, «амбре» від яких «доповнюється» запахом небезпечного карантинного бур’яну – амброзії. Мало розвинута в Очакові й сучасна рекреаційна інфраструктура, обмаль цікавих місць. Та й море – здебільшого з присмаком прісного лиману. Але в цьому є і перевага – вода тут зазвичай тепла. Й сюди залюбки їдуть як бабусі з онуками, так і інші мешканці області та України, котрим не по кишені більш розвинені та упорядковані курорти. Судіть самі: за житло в Очакові чи на базі відпочинку з людини беруть починаючи зі 100-150 гривень. Такі бюджетні «тарифи», скажемо відверто, доволі не обтяжливі за нинішньої дорожнечі.

За аналогічну суму можна зняти житло і в Рибаківці, і в Коблевому. Щоправда, в курортному селищі Коблеве є й «круті» готелі, тижневий відпочинок в яких на пару осіб становитиме 30-40 тисяч гривень. Варто зазначити, що такі фінансові умови цілком порівняні з такою популярною серед відпочивальників країною, як Туреччина.

Але про туристичну Мекку поговоримо дещо згодом. Поки що зауважимо, що значна частина мешканців області, аби заощадити на проживанні, їздять до морського узбережжя на один день. Так виходить істотно дешевше, хоча, звісно, викликає певні незручності, бо частина доби витрачається на подорож.

До прикладу, з нещодавніх пір серед мешканців Лиманів та навколишніх сіл Вітовського району стали популярними поїздки на Кінбурнську косу. Ініціатор такого виду туризму, староста сіл Лиманів та Лупаревого Наталія Панашій, минулого року «розвідала» таку можливість, і відтепер сільські трударі щосуботи чи щонеділі вирушають до унікального куточка Миколаївщини, який з одного боку омивається «справжнім» морем.

Отже, вихідного дня маршрутки, попередньо зібравши замовлення, вдосвіта везуть людей до Очакова, звідси катером – захоплююча поїздка до Кінбурну. І вже о восьмій годині мешканці Галицинівської ОТГ плескаються у лагідних хвилях Чорного моря. А варто зробити декілька десятків кроків поперек коси, то можна скупатися в не менш теплих водах Дніпровсько-Бузького лиману.

Багато сільських мешканців вирушають на косу цілими родинами та великими компаніями. Задоволення – цілком по кишені більшості сільчан: поїздка в обидва боки обходиться у 230-240 гривень на одну людину. На Кінбурні можна скористатися й платними послугами: парасоля від сонця, два лежаки та стіл обійдуться у 150 гривень.

«Загалом відпочинок на один день на морі обходиться десь у 300 гривень на людину. Люди у захваті», – підсумовує Наталія Панашій.

До речі, дістатися коси можна безпосередньо і з Миколаєва – квиток в обидва кінці на катері «Нібулону» коштує 237 гривень. Але чимало справжніх цінителів дикої природи вирушають на Кінбурн на декілька днів, як-от відома миколаївська журналістка Олена Івашко.

За її словами, найчастіше туристи обирають для тривалого відпочинку садиби і бази відпочинку, розташовані в селах Покровка, Покровські хутори та Римби. У цих місцевостях господарі пропонують комфортний відпочинок зі зручностями, готові організувати харчування чи надають змогу готувати самостійно.

«У селі Покровка, – каже пані Олена, – можна оселитися у садибі, в якій гостинні господарі запропонують відпочинок у двомісному номері за 700 гривень, тримісному «люксі» – за 1500, або ж 4-місному «супер люксі» – за 2300-5500 гривень (зі сніданком). У готелі, що також розташований у Покровці, стандартний двомісний номер коштує 1100 гривень за добу, бунгало – 2200 гривень, двокімнатний «люкс» – 1650 гривень. Приблизно такі самі ціни ще в одному готелі неподалік».

Сама ж завзята туристка уподобала хутір Римби, з якого і до моря, і до лиману однаково близько. «І дістатися до нього зручніше – слід лише доїхати до 333-го причалу Очакова, сісти на катер, заплативши 90 гривень. Є бюджетні варіанти – понад 150 гривень на добу, є дорожчі з гарними умовами. За номер на трьох зі зручностями, кондиціонером, телевізором, кухнею доведеться віддати 900 гривень за добу».

Також серед миколаївців є популярними одноденні «тури» до Рибаківки, Коблевого, Южного. Кажуть, що найчистіші море та пляж – саме біля Южного. Не оминають наші земляки й сусідню Херсонщину. Найближче від Миколаєва розташовані такі популярні морські курорти, як Залізний Порт, Скадовськ, Лазурне. Умови проживання – подібні порівняно з аналогічними місцями на Чорноморському узбережжі Миколаївщини. Натомість на Херсонщині, поготів у другу половину літа, можна вдосталь насолодитися дешевими соковитими кавунами та запашними динями, смарагдовим виноградом та морепродуктами – креветками, рибою.

Арабатська стрілка… Ця справжня перлина українського Півдня заслуговує на окрему розповідь. Автор цих рядків декілька років тому уподобав мальовничий куточок, розташований на крайньому південному сході Херсонської області. Омита з одного боку Азовським морем, а з іншого – Сивашем, коса відкриває безліч перспектив для відпочинку та оздоровлення. Окрім купання в чистому морі чи мілководній затоці, можна половити рибу, намазатися чудодійними грязями, набрати рапи у Рожевому озері, відвідати аквапарк та численні кафешки. Приємно перебувати й у центрі місцевої громади – селі Щасливцеве, благоустрій якого поліпшується із місяця в місяць.

Та чи не найбільша принада Арабатки – гаряче джерело, що розташовано у декількох кілометрах від села Щасливцеве. Геотермальний (температура води – до 65 градусів!) гейзер містить мало не всю таблицю Менделєєва. Мінеральна вода із джерела є ефективним протизапальним, знеболювальним та спазматичним засобом. Проте людям з деякими хронічними захворюваннями заходити до озерця із гарячою водою – зась. На жаль, через безконтрольність з боку влади біля гейзера щороку фіксується декілька смертних випадків.

Що ж до самого відпочинку, то він, як і скрізь, від найдешевшого, але невибагливого, до найелітнішого. Гостей Арабатської стрілки чекають як у приватному секторі сіл Генгорка, Щасливцеве та Стрілкове, так і у численних пансіонатах.

Варто сказати, що Арабатська стрілка з’єднує між собою материкову Україну і Крим. Щодо півострова, то після незаконної анексії до Автономної Республіки їздить на відпочинок зовсім небагато наших громадян. Хтось – не вирушає до окупованої території з патріотичних міркувань, комусь не по кишені кримська дорожнеча, декого лякають потенційні проблеми із митницею та російською владою.

І все ж миколаївка Світлана, попри всі застороги, наважилася позасмагати під ласкавим кримським сонцем. Разом із чоловіком жінка власною автівкою вирушила до західного узбережжя північного Криму. За її словами, адміністративний кордон швидко подолати майже неможливо: якщо українські прикордонники пропускають досить оперативно, то на російському шлагбаумі можна простояти по шість і більше годин. «Обурює і те, – каже Світлана, – що коли люди в машинах по декілька годин чекають у черзі, то, аби справити природні потреби, змушені бігати до куценьких кущиків край дороги, адже туалетів – катма. Коли ж, нарешті, мандрівники дістаються російської митниці, то на деяких очікує розчарування – багатьох росіяни завертають назад. З різних причин: або документи здалися підозрілими, або надто багато продуктів узяли із собою».

Але Світлані таки вдалося подолати всі перешкоди, і зрештою разом із чоловіком вона плескалася у чистому та ласкавому морі. Що найбільше вразило жінку, то те, що на пляжу ніхто не ходить і не продає кукурудзу, пахлаву, пиріжки – популярний у материковій Україні «бізнес на піску» тут суворо заборонений. Щодо цін на продукти харчування, то для українців вони зависокі, порівняно з «доанексійним» періодом.

А ось Олександр із дружиною, до речі, вперше в житті, вирішили відпочити в Туреччині, котра справедливо вважається одним із світових центрів морського відпочинку. В туристичному агентстві вони оплатили відпочинок у п’ятизірковому готелі в місті Кемер, яке розташоване на середземноморському узбережжі Туреччини. Дуже чисте та лагідне море, відмінне обслуговування в режимі «все включено», яскраві враження від знайомства з новою країною – усе це закарбується в пам’яті молодих людей надовго. Авіапереліт за маршрутом Одеса – Кемер та семиденне проживання обійшлися сімейній парі у 1015 євро. «Дорогувато, звісно, – каже Олександр, – але воно того варте».

– У комфортабельному номері ми отримали всі зручності, а харчування здійснювалося у режимі «шведського столу». Басейн, шезлонги, алкогольні напої та коктейлі – все це входило до вартості путівки. Єдине, на що ми витрачалися додатково, то це сувеніри, екскурсії та активний відпочинок. Так, ми отримали чимале задоволення від рафтингу по місцевій гірській річці. Було весело та драйвово! – згадує Сашко.

За словами чоловіка, відпочинок у Туреччині та Коблевому за порівняних цін  – то мовби небо і земля. «Ми ні про що не думали, обслуговування на найвищому рівні. Всюди чисто та охайно. До того ж весь персонал добре спілкується російської мовою», – відзначає Олександр.

Єдине, що засмутило українців, – це те, що відпочивальникам із Західної Європи приділяється дещо більше уваги, ніж туристам із Східної Європи. Це й не дивно: ті мають набагато більше грошенят, ніж туристи з країн СНД.

А де відпочивали ви? Ще не були у відпустці? Тоді гарних подорожей та чудових вражень!

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий