Дещо про «вовків в овечих шкурах»…

Зовсім нещодавно вщухли виборчі пристрасті, коли протягом декількох місяців громадяни України мали визначитися і обрати головного керманича країни. Зрештою, українці зробили свій вибір, проголосувавши проти існуючої вакханалії корупції, брехні та лицемірства. Принагідно виборці сподіваються, що внаслідок зміни центральної влади будуть відправлені на «звалище історії», а то і на тюремні нари, зухвалі можновладці на місцях, котрі буквально погрузли в корупційних скандалах. Та чи отримаємо «на виході» нові персоналії? У цьому великий сумнів мають доманівчани, котрих намагалися ошукати вже під час виборчої «естафети».

Членів ДВК пошили у дурні?

Альона Комарчук – добре відома в смт Доманівці активістка, учасниця багатьох передвиборчих кампаній. Відтак пані Альона має чималий досвід роботи в дільничних виборчих комісій (ДВК) – як членом комісій, так і на керівних посадах. Чудово знає нюанси цієї відповідальної та непростої праці. У другому турі цьогорічних виборів Президента України А. Комарчук пристала на пропозицію працювати в ДВК від кандидата Володимира Зеленського. За словами жінки, районний виборчий штаб команди Зе в Доманівському районі очолював Василь Іванченко – людина, яку також чудово знають на теренах Доманівщини. Свого часу Василь Миколайович очолював Доманівську райдержадміністрацію, також він неодноразово висувався в депутати від різноманітних політичних сил – БЮТ, «Народний фронт», БПП. Такий собі політичний «перекинчик»…

– Люди, які згодилися працювати членами дільничних комісій від Зеленського, в магазині, що належить родині Іванченка, здавали йому копії своїх паспортів, – розповіла Альона Комарчук. – Я одразу запитала: якою буде винагорода? На що Василь Миколайович відповів: поки нічого не знаю, а коли привезете протоколи з ДВК, тоді розрахуємось.

Як зазначає пані Альона, коли після виборів вона та її колеги приїхали до Іванченка, той видав їм дві тисячі гривень із розрахунку на шістьох осіб. Як легко підрахувати, в середньому виходить близько 333 гривен на одну людину. Не багацько… Поготів якщо врахувати, що «премія» за подібну роботу зазвичай принаймні вдвічі вища. Не дивно, що Альона Комарчук поцікавилася у Василя Миколайовича: це що, всі кошти?..

– Він сказав, що так, це всі гроші за роботу, і більше нічого не буде, – каже жінка. – Але коли на другий день після виборів я почала обдзвонювати своїх знайомих в інших районах, то з’ясувалося, що члени дільничних комісій від Зеленського отримали там від 650 до 750 гривень на людину – винагорода коливалася залежно від розміру виборчої дільниці. Це підтвердила і куратор штабу команди Зе у Вознесенську, і відповідальна особа в Миколаєві, котра здивувалася: мовляв, він що, досі не віддав у повному обсязі всі гроші, що отримав на членів ДВК ще за тиждень до виборів?

За підрахунками Альони, «навар» на цій нехитрій оборудці становив близько 80 тисяч гривень – чималенька сума! Адже, як підрахували ошукані члени комісій, загалом від Зеленського у ДВК району працювали близько двох з половиною сотень осіб. «Я також зателефонувала людям, котрі раніше працювали з Іванченком від інших партій, і вони повідомили, що він весь час дурив людей», – додала А. Комарчук.

Виходить, членів дільничних виборчих комісій на Доманівщині брутально пошили у дурні, не виплативши їм значну частину від «гонорару»?

Віддайте наші гроші!

Утім люди не стали миритися з подібним станом речей. 3 травня біля магазину, що належить В. Іванченку, відбулася акція протесту. Ось що написав про цю подію сайт Pervomaisk.info:

«У Доманівському районі штабом керував екс-голова місцевої РДА Василь Іванченко. Він учасник земельного скандалу, крапку в якому має поставити суд, а також помічник-консультант нардепа від «Народного Фронту» Вадима Підберезняка.

Зв’язатися з В. Іванченком після виборів люди не змогли. Він не брав слухавки, а останні дні був за кордоном. Тому члени комісій вирішили вимагати від нього пояснень, коли той з’явився в селищі. Групою прийшли до магазину, який належить родині екс-посадовця і разом з тим служить місцевим штабом.

Вочевидь, присутність журналістів і організована група обурених примусили «розпорядника коштів» змінити свою думку і розрахуватися з людьми. Коментувати ситуацію журналістам Василь Іванченко відмовився, більше того, виштовхав кореспондента за двері. Своїм землякам же пояснював, що його не так зрозуміли і гроші він віддав би. Та люди в це не вірять.

Ходоки біля магазину Іванченків.

Олена Луценко: «Відсидіти цілі сутки там, і нічого не получити, мізер отой. Він мені сказав, що це була тільки перша частина. Я цього не чула. І люди цього не чули. Якби сьогодні не телебачення і люди не зібралися, ніхто б нічого не віддав. Я дзвонила, він відбивався. А він говорить, зайнятий був, у Польщу збирався. Що я могла ще зробити».

Віра Степанівна: «Я прийшла до нього і говорю: Василь Миколайович, до мене перезвонила Лєна з штабу, і сказала, що Ви повинні заплатити ще стільки, скільки дали. А він до мене з таким криком:

– А хто така Лєна?

– Я кажу, Ви що, не знаєте?

– Не знаю, вона там начне розказувати. Нічого я не даю».

Місцеві жителі змогли одразу повернути собі гроші. Вони ж зателефонували й іншим членам ДВК, які живуть у сусідніх селах. Тепер люди вимушені шукати транспорт і витрачати гроші на дорогу до районного центру, щоб отримати належні кошти. 300 гривень – гроші хоч і не великі, та потрібні. Наприклад, Олена Луценко, яка не погодилася з тим, що її пошиють в дурні, планує їх витратити на харчування дитини у школі».

За словами (у наведеному фрагменті вона названа дівочим прізвищем – Луценко. – Ред.) Альони Комарчук, у присутності телебачення Василь Іванченко поводився з членами дільничних комісій від Зеленського набагато «лагідніше» – одразу виплатив решту суми.

Свої гроші людям довелося вибивати «з боєм».

– Але як Ви згодилися працювати на ДВК від Зеленського, знаючи, що районний штаб буцімто очолює людина, яка раніше вже була замішана в подібних скандалах? – запитали ми у пані Альони.

– Я довіряю людям, – щиро зізналася А. Комарчук, – хоча і раніше чула, що він дурить людей, але я цьому не вірила, адже не можна всім догодити. Вважала його порядною людиною… Але коли він зі мною так вчинив, забрав отой мізер… мені ті кошти конче потрібні, щоб заплатити за харчування дитини в школі.

«Я – не я,і кобила не моя…»

Цікаво, що в коментарі сайту «Преступности.нет» сам Василь Іванченко… спростував, що очолював будь-який виборчий штаб. Мовляв, він лише консультував главу виборчого штабу Зеленського в Доманівському районі.

«Поэтому никаких вопросов ко мне по работе как руководителя штаба не было и не могло быть. Я слышал, что там есть вопросы, я знаю, что там выплачивалось 50 процентов до того, а 50 процентов – после. Там возникли вопросы из-за того, что некоторые члены комиссий, будем так говорить, хотели получить деньги, работая на одного кандидата, и за второго. Некоторые члены УИК отказывались ехать, везти протоколы, а требовали деньги. […] По деньгам я знаю, что все соглашались работать на волонтерских основаних», – зазначив у коментарі журналісту Василь Іванченко. Також Василь Миколайович наполягав на тому, що він нічого не знає про «фінансовий бік» виборчої кампанії команди Зе.

Але ж це, м’яко кажучи, неправда! Адже, за свідченнями членів ДВК, з якими довелося поспілкуватися, перемовини щодо оплати праці з ними проводив саме Василь Іванченко, та й кошти вони отримували безпосередньо з рук Василя Миколайовича.

– Усі в районі знали, що Іванченко представляє Зеленського, – каже А. Комарчук. – А Іра Гузенко («офіційний» голова виборчого штабу від команди Зе. – Ред.) виконувала суто технічні функції. Адже всі організаційні питання вирішував саме Іванченко. Та й розрахунки з членами дільничних комісій здійснював також Василь Миколайович. Я після виборів прийшла до його магазину «Меркурій» у Доманівці, здала йому протоколи, після чого він витягнув із шухлядки гроші…

Мешканка с. Лідіївки Наталя Гаврилова у першому турі президентських виборів представляла у ДВК іншого кандидата.

– Після першого туру голова нашої комісії, який був від Зеленського, попросив мене відвезти протоколи до Доманівки, – згадує Наталя Миколаївна. – Там я передала їх Іванченку. Той поцікавився, чи не хочу я в другому турі працювати вже від Зеленського. Я спитала, хто він є, на що отримала відповідь – «керівник штабу». Коли ж я запитала про оплату, то він зазначив, що це буде благодійність. Я сказала, що такого не може бути! Зрештою, після виборів ми отримали одну тисячу гривень на трьох. І Іванченко, і Іра Гузенко сказали, що більше грошей не буде…

І лише після акції протесту біля магазину «Меркурій» Наталя Гаврилова отримала другу частину «гонорару». Серед тих потерпілих, кому поталанило повернути гроші, і Любов Степанівна Гриценко з села Зброшкове, і багато інших членів дільничних виборчих комісій Доманівського району.

Журналіст «РП» зателефонував до Василя Іванченка і попросив його прокоментувати цю, м’яко кажучи, некрасиву історію.

– Що я маю до виборів? – одразу ж спантеличив Василь Миколайович.

– Ви ж очолювали районний штаб Зеленського?

– Хто таке сказав, Ви що, смієтесь?

– Люди кажуть, що домовлялися саме з Вами, зокрема здавали копії паспортів, здійснювалися всі фінансові розрахунки…

– Там працювала людина. А я не працював і не міг працювати, бо працюю керівником іншої партійної організації. Офіційно. Це не до мене питання… – сказав на завершення, напевно, зовсім неприємної для нього розмови пан Іванченко і по-англійськи, не прощаючись, кинув слухавку.

І. Паламарчук і В. Іванченко на лаві підсудних. Фото з архіву «РП».

Оце так поворот! Виходить, цього разу Василь Іванченко не підтвердив навіть ту інформацію, що надавав сайту «Преступности.нет»? Не кажучи вже про те, що Василь Миколайович спростував слова багатьох членів дільничних виборчих комісій, які домовлялися про участь на виборах «від Зеленського» саме з паном Іванченком, і отримували гроші також від нього!

То, Василю Миколайовичу, Ви все ж таки визначіться: коли саме Ви говорили правду? І чи говорите Ви її взагалі? Погодьтеся, ну не можуть десятки людей «в унісон» брехати, а одна особа бути «білою і пухнастою».

Брехунам та негідникам – не місце у новій владі!

Щодо Альони Комарчук, то вона не тільки обурена такими підступними вчинками пана Іванченка, а й виступає категорично проти одіозних політиків у майбутній владі.

– Я не допущу, щоб він щось очолював! Брехунам і корупціонерам не місце біля нового Президента, бо буде так саме, як і було. Нам потрібна нова влада, щоб думали про людей, про район, а не про себе і свої інтереси.

Що ж, це природне бажання добропорядних громадян. Проте ми наразі не погоджуємось зі словами А. Комарчук про те, що пан Іванченко є корупціонером. По одній-єдиній причині: презумпцію невинності ніхто не відміняв, відтак факт скоєння протиправного вчинку має бути встановленим і доведеним судом, і тільки судом. Поки що ж кримінально-судова «сага», в якій фігурантом є Василь Іванченко, триває вже… п’ятий рік!

Гадаємо, читачам буде цікаво дізнатися, на якому етапі перебуває так звана «справа доманівських жниварів».

Та насамперед стисло нагадаємо про гарячі події липня 2014 року. Тоді у країні тільки-но перемогла Революція Гідності, а на сході країни тривали перші бої за територіальну цілісність та незалежність України. Натомість у коридорах влади Доманівщини точилися власні «баталії», котрі мали неабиякий корупційний «душок». У мешканки Доманівського району Лариси Мірошнікової посеред білого дня з поля «експропріювали» значний урожай – 111 тонн добірного зерна пшениці. «Жниварями» виявилися тодішні голова Доманівської райдержадміністрації Василь Іванченко і начальник райвідділу міліції Ігор Паламарчук. Судячи з наявних фактів, «схему» з «порятунку» чужого приватного збіжжя організував саме Василь Миколайович, а силове супроводження «операції» забезпечив міліцейський керівник.

Звісна річ, за заявою потерпілої було відкрито кримінальне провадження: Василя Іванченка звинуватили в злочині за ч. 2 статті 364 Кримінального кодексу України («Зловживання службовими повноваженнями»), а Ігоря Паламарчука – за ч. 1 статті 365 КК («Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу»).

Минуло вже майже п’ять років… Гадаєте, кривдників Лариси Мірошнікової вже покарано, а законні права та інтереси потерпілої відновлено? Де там… Правоохоронно-судовий маховик хоч і вдалося зрештою запустити, проте крутиться він неохоче і явно зі скрипом.

Судіть самі. Спочатку кримінальне провадження мало не під «мікроскопом» розглядали прокурори, внаслідок чого було втрачено чимало часу. Потому ж справу таки передали до зали Феміди, але й та не відзначилася оперативністю.

А суд і нині там…

Врешті-решт, Первомайський міськрайонний суд зусиллями судді Володимира Закревського «розродився» вироком – шість років покарання на двох, щоправда, умовно. Проте радість потерпілої від довгоочікуваного торжества правосуддя невдовзі затьмарив вердикт Миколаївського апеляційного суду, котрий відмінив рішення первомайського суду через очевидне процесуальне порушення, а саме: під час ухвалення вироку у справі «доманівських жниварів» суддя Закревський знаходився у дорадчій кімнаті по іншій судовій справі.

Потерпіла сторона не сумнівається: це був свідомий суддівський «ляп» з тим, аби зрештою виправдати «ясновельможних» панів. І справді, невдовзі після повторного розгляду Первомайський міськрайонний суд вироком від 30 жовтня 2017 року таки виправдав і пана Іванченка, і пана Паламарчука! А потерпіла, Лариса Мірошнікова, залишилася біля розбитого корита.

Натомість пані Мірошнікова та сторона обвинувачення (прокуратура) оскаржили незаконне, на їхню думку, рішення первомайської Феміди. Зокрема прокурор вказав на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та на істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

Але цього разу через процесуальні нюанси апеляцію розглядали не в Миколаєві, а в Херсоні.

І ось нещодавно, а саме 23 квітня 2019 року, ухвалою Херсонського апеляційного суду вирок Первомайського міськрайонного суду від 30.10.17 скасовано та призначено новий розгляд справи у суді першої інстанції в іншому складу суду.

Варто сказати, що херсонські судді дуже професійно, ретельно та неупереджено розглянули апеляційну скаргу. Про це свідчить бодай такий факт: текст ухвали зайняв більше ніж 20 сторінок! До того ж служителі Феміди знайшли чимало недоліків та упущень у роботі своїх первомайських колег. Відтак незабаром у Первомайську розпочнеться вже третій за ліком розгляд однієї і тієї ж судової справи. Можливо, хоч за нового Президента корупціонери та інші порушники отримають те, що їм і «належить» за законом, а добропорядні громадяни – захист своїх законних прав та інтересів.

А коли справдяться надії доманівчан на те, що у місцевих владних кабінетах нарешті з’являться нові обличчя, а не старі вовки в овечих шкурах?..

Андрій ТЮРІН

3 Comments on “Дещо про «вовків в овечих шкурах»…”

  1. Як по М.В. Гоголю ,”всі пруться до нового корита”.
    І дуже гарно Микола Васильович ,,про суди” … написав .

  2. 333 гривенника…Іуда інших цифр не знає…
    Але люди вже стали іншими. Вони активно відстоюють свої права і у вовків в овечій шкурі шансів немає.

Добавить комментарий