ОЦЕ ТАК «ВІДКОРЕГУВАЛИ»! За брудну неякісну воду снігурівчан змушують сплачувати захмарні гроші

Попри своє географічне розташування та наявність великих річок, водойм та інших джерел води, Миколаївщина потерпає від нестачі якісної акви. Чимало мешканців регіону за питну воду сумнівної якості платять непомірно високу ціну. Ось і жителі міста Снігурівки надіслали до редакції колективного листа, в якому вкрай обурливо оцінюють нещодавнє рішення виконкому Снігурівської міської ради щодо різкого підвищення з 30 квітня тарифу на водопостачання та водовідведення.

Лист покликав у дорогу

Та спочатку давайте ознайомимось з листом снігурівчан до редакції:

«Мешканці Снігурівки часто користуються водою, яка придатна тільки для технічного застосування. Питну воду ми купуємо окремо, але вона також досить дорого коштує. Технічна вода до цього часу змінювалася в ціні декілька разів. У 2015 році 1 куб води коштував 19,50 грн., невдовзі ціна зросла до 35,36 грн., а з 30 квітня поточного року має підвищитися до 46 грн.

Жителі міста Снігурівки обурені такою ціною на технічну воду тому, що зарплатня, пенсії та курс долара не підвищувалися. Звідки подорожчання, людям не пояснили ні документально, ні в усній формі. Снігурівчан просто поставили перед фактом.

Просимо вашої допомоги щодо розгляду цього питання».

Ось такий «якісний» продукт споживають снігурівчани.

Це колективне звернення підписали 39 мешканців багатоквартирних будинків по вулицях: Суворова, 31, 88, 98, 100, Інгулецька, 25.

Журналіст негайно виїхав у відрядження, аби на місці вивчити проблему. Та насамперед поспілкувався з самими снігурівчанами, що зібралися на імпровізований мітинг усередині двору однієї з п’ятиповерхівок по вулиці Суворова.

Як розповіли споживачі комунальних послуг, жоден із них не п’є ту воду, що тече з кранів. Так звану «питну воду» використовують суцільно для миття підлог, прання одягу та інших технічних потреб.

Місцеві мешканці обурені непомірними тарифами на неякісну воду.

– На перший погляд, – каже снігурівчанка Тетяна Засєченко, – з крану ллється начебто нормальна вода. Але варто рідині відстоятися, як на стінках ємності з’являється іржа, слизь, а на поверхні плавають якісь білі клапті… Пити це не тільки неприємно, а й украй небезпечно.

Вода «виливається» у копієчку

За словами місцевих мешканців, вони змушені купувати для пиття та приготування їжі очищену питну воду в бюветах, що розташовані в житлових мікрорайонах. Вартість такої акви становить 60 копійок за літр. Щодо води з кранів, то тариф донедавна становив близько 35 гривень за один кубометр, наразі ж виконком міськради збільшив і цю чималеньку суму аж до 45 гривень 34 копійок! Так, водопостачання з 30 квітня 2019 року коштуватиме 16,88 грн., водовідведення – 28,46 грн.

Чималенькі суми! Поготів, якщо врахувати, за воду якої саме «якості» спустошуються кишені снігурівчан.

Варто зазначити, що значна частина мешканців п’ятиповерхівок мають мізерні доходи: пенсії по 1,5-2 тисячі гривень, або ж мінімальні зарплати у розмірі трохи більше 3 тисяч гривень «чистими». Тож навіть додаткові десятки гривень, що доведеться щомісяця платити за збільшеним тарифом, тяжким тягарем ляжуть на сімейні бюджети містян.

– Я пропрацювала вчителем понад 42 роки, – розповіла Катерина Прокопівна Ревуцька. – Пенсія становить 3 тисячі гривень, інших доходів не маю. Пільги з мене нещодавно зняли. Відтак змушена економити на кожному літрі води. Так, очищену питну воду купляю лише для приготування чаю. Більше нічого не варю… На виборах я голосувала за нинішнього мера Леоніда Голоблю, але рішення підняти ціну за воду оцінюю вкрай негативно.

– Ми проживаємо вдвох з чоловіком, – долучається до розмови ще одна пенсіонерка, Віра Іванівна Попович. – На двох щомісяця використовуємо з крану до 4 кубів води, ось і рахуйте, наскільки боляче по нас вдарить останнє збільшення тарифу. У мене родичі мешкають у Херсонській області, то вони за голову схопилися, ще коли почули про наш старий тариф у 36 гривень. А як бути зараз?..

Але не тільки ціна на воду викликає обурення у мешканців Снігурівки. Люди наперебій почали скаржитися журналісту «РП» і на пошкоджені білою речовиною (вочевидь, це солі. – Ред.) чайники та відра, і на труби каналізації, що забиваються мало не щомісяця.

Та чи не найбільша претензія від снігурівчан – це те, що можновладці не чують їх та приймають таке важливе рішення фактично таємно, не порадившись із громадою…

– Провина міської влади, – вважає пенсіонерка Валентина Зима, – в тому, що вони не надали жодних пояснень – у зв’язку з чим і на скільки збільшується тариф на воду. Принаймні, у районній газеті не було жодної інформації на цю тему.

До речі, сама пані Валентина з метою економії відпрацьовану воду з пральної машини спочатку виливає у ванну, а згодом використовує її для зливу в унітазі.

Словесна «еквілібристика» від чиновників

Достоту наслухавшись критичних зауважень на міську владу з боку пересічних жителів, разом із трьома представниками громади вирушаємо до міської ради – з тим, щоб з перших вуст почути позицію відповідальних чиновників.

Одразу по обіді мера Голоблю на місці не застали, натомість «ходоків» та журналіста «РП» згодилася прийняти заступник міського голови Галина Вітенко. Галина Зіновіївна одразу ж почала «заспокоювати» людей: мовляв, тариф на воду не підвищили, а… зробили корегування.

Леонід Голобля.

Цікаво: комусь із снігурівчан стане легше від цієї облудної словесної «еквілібристики»? Навряд чи. Адже в своїх платіжках за воду люди відтепер отримуватимуть значно більші суми.

– Тариф не мінявся з 2017 року, – продовжила й надалі «заколисувати» співрозмовників віце-мер. – А з того ж часу подорожчали і електроенергія, і паливно-мастильні матеріали. Варто подякувати й тим працівникам комунального підприємства, котрі, ліквідовуючи аварії, «колупаються» у вогкій ямі за мінімальну зарплату.

– Але ж, – зазначаю, – у Миколаєві такі ж самі і мінімальна заробітна плата, і вартість електроенергії, проте тариф чомусь становить 19 гривень, а не 45.

– У Миколаєві багато працюючих підприємств…

– А чому не було обговорено новий тариф з депутатами, громадськістю?

– Для корегування тарифу не потрібно збирати депутатські комісії та погоджувати, – бадьоро «відрапортувала» Галина Зіновіївна. – Саме ж рішення виконкому було опубліковано в Інтернеті.

– Але ж ви продаєте людям помиї, а не питну воду!

– Аналіз води ми проводимо. Іржа і слизь трапляється у воді? То, може, варто поміняти труби у будинку?

Тетяна Засєченко, котра слухає цю розмову, не стримується. «У нас усі труби в домі замінені на нові, – з обуренням каже жінка, – проте якість води не витримує жодної критики!».

«Перепалка» між жінками триває ще декілька хвилин, аж поки в дверному прорізі не з’являється мер Л. Голобля. Леонід Миколайович люб’язно запрошує снігурівчан та журналістів до свого робочого кабінету. Але згодом тональність голосу градоначальника стає дедалі дратівливішою. Адже мешканці дорікають йому і за те, що з існуючими розмірами пенсій та зарплат їм украй важко платити за воду, і за те, що їм нічого не пояснили, коли істотно підвищили тариф.

Чи зрозуміє ситий голодного?

Навівши аргументи, тотожні поясненням своєї заступниці, мер зазначив, що вода – такий саме товар, як і газ, і хліб, і інші продукти на ринку, відтак за нього потрібно платити економічно аргументовану ціну. Збільшилися тарифи на електроенергію чи розмір мінімальної зарплати – ось і платіть, шановні снігурівчани, 45 гривень за один куб! А планували ж підвищити тариф ще більше, додав градоначальник.

Під час цієї розмови у мене особисто склалося стійке враження, що Снігурівському міському голові зовсім невтямки і байдуже, як вижити людям за таких високих тарифів з одного боку, і мізерних пенсій та зарплат – з іншого.

А й справді, чи почує ситий голодного? Згідно з декларацією самого мера, у 2018 році пан Голобля отримав 239 тисяч 89 гривень заробітної плати (подякуємо пересічним снігурівчанам, котрі забезпечили таку достойну платню для «слуги народу»!), та й ще – 81 тисячу 250 гривень пенсії. Загалом – понад 320 тисяч гривень, або майже 27 тисяч гривень на місяць. Не «голодує» й заступниця мера пані Вітенко: у 2018 році вона отримала з міського бюджету зарплатню в розмірі майже 221 тисячі гривень.

Погодьтеся, за таких доходів чиновників заплатити дві-три сотні гривень за воду – не проблематично. А як бути «звичайному» пенсіонеру чи бюджетнику? Отож-бо…

Справедливості заради зауважимо, що за мера Голоблі відбулися й позитивні зрушення щодо водозабезпечення мешканців невеличкого степового містечка. Так, раніше вода подавалася за графіком, нині – цілодобово. З’явилися й комунальні пункти з продажу доочищеної води цілком задовільної якості. Проте тарифна політика, як на мене, аж ніяк не враховує фінансові можливості більшості снігурівчан і стрімко «вимиває» останні копійки з їхніх зовсім не пухких гаманців.

Баштанський досвід заслуговує на увагу

Немов виправдовуючись, Леонід Голобля зауважує: тарифи на воду зростають скрізь в області.

– Ось ми підтримуємо тісні зв’язки з Баштанкою, – навів приклад міський голова. – Наразі у них розглядається питання підвищення тарифу, і вода коштуватиме близько 60 гривень.

Чи справді це так? Телефонуємо до очільника Баштанської ОТГ Івана Рубського.

– Та Ви що, – щиро дивується Іван Васильович, – ні про які 60 гривень і мови не може бути! Ми хоч і підвищили недавно тариф на водопостачання та водовідведення, але зовсім трохи, з 35,76 до 39,68 гривні. Ми не можемо різко збільшити тарифи, адже чудово розуміємо купівельну спроможність населення. Відтак намагаємось триматися золотої середини: аби і наш водоканал був на плаву, і споживачі мали можливість платити за воду.

Уважний читач, напевно, помітив: нові ціни на воду в двох містах не надто різняться. Але – одне важливе «але»: якість баштанської води є цілком нормальною (про це, зокрема, свідчить, опитування місцевого населення), і її можна назвати питною, – на відміну від тих «помиїв», що ллються в кранах снігурівських багатоповерхівок.

Та й, судячи з усього, баштанці незабаром ще вигідніше вирізнятимуться від сусідів, адже не сидять склавши руки, а наполегливо шукають шляхи вирішення проблеми. Як розповів Баштанський міський голова, лише минулого року на розвиток систем водопостачання та водовідведення було спрямовано близько 10 мільйонів гривень – як власних бюджетних коштів, так і інвестиційних, залучених «ззовні».

– Це ми робимо на перспективу, задля зниження тарифів для населення у подальшому, – пояснив Іван Рубський.

Слід також зазначити, що у Баштанці щодо тарифної політики триває постійний діалог з місцевою громадою – як на сторінках місцевої преси, так і шляхом розміщення найвичерпнішої інформації на сайті міської ради. Проводяться різноманітні соціологічні дослідження – з тим, щоб дізнатися думку громади з тих чи інших проблемних питань. Снігурівчани ж, судячи з усього, живуть в умовах інформаційного та комунікаційного «вакууму».

Численні порушення і «двійка» по арифметиці…

До речі, як розповіла журналісту «РП» голова Снігурівської райдержадміністрації Інна Бойко, група снігурівчан зібрала підписи і звернулася до фахівців з метою ініціювати перевірку правильності нарахування тарифу на водопостачання та водовідведення. У березні 2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області було проведено аналіз окремих складових планових розрахунків тарифів у м. Снігурівці. Як констатували спеціалісти цієї служби, «розрахунки нових тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення здійснено з порушенням вимог законодавства та потребують додаткового опрацювання».

– А разом із депутатом обласної ради Андрієм Закусіловим, – додала І. Бойко, – ми перевірили просту арифметику при розрахунку тарифу і знайшли «нестиковку» майже на… 600 тисяч гривень.

Інна Володимирівна щиро дивується тому, яким саме чином члени виконкому розглядають питання тарифу і як при цьому міський голова «запудрив їм мізки». Також треба взяти до уваги те, що одразу чотири члени виконавчого комітету працюють у міськраді – сам мер, два його заступники та секретар, тобто є зацікавленими особами, котрі дружно голосують в унісон «лінії партії».

– Я багато разів казала міському голові, – зазначає голова РДА, – що є державна програма «Питна вода», є програма з екології, і на їх виконання вже давно можна було зробити проект з очищення води в свердловинах. Але все марно! Скажу навіть більше: я свого часу дуже чекала, що Леонід Голобля очолить міську владу, бо думала, що він з міліції й має добре знати закони. Але я в ньому розчарувалася повністю…

Первомайські пориви і вознесенські «рекорди»

Ми принагідно поцікавилися: якою є ситуація з централізованим водозабезпеченням у деяких інших містах Миколаївської області?

– Плачу за куб 29 гривень 76 копійок, – розповів Євген, мешканець однієї з новобузьких багатоповерхівок. – Вода у нас задовільної якості, проте незручно те, що вона подається не постійно, а за графіком: з 6.00 до 8.00 зранку, потім з 12.00 до 13.30 і, зрештою, з 17.00 до 20.00 ввечері. Проблемою є й те, що через низький тиск вода до верхніх поверхів часто не доходить. Відтак я встановив у себе потужний насос.

У найпівнічнішому місті Миколаївщини – Первомайську – також не все гаразд із забезпеченням мешканців питною водою. Вода має цілком пристойну якість (це, щоправда, не стосується будинків із застарілими комунікаціями), але, як зауважує місцева мешканка Олена Ш., «у минулому році мій брат нарахував 50 поривів лише на ділянці завдовжки 100 метрів». Звісно, що через постійні аврали крани первомайців часто пересихають. Тариф на водопостачання та водовідведення у Первомайську становить 32,45 грн.

Представники громади м. Снігурівки прийшли до своїх «слуг».

А ось місто Вознесенськ є своєрідним рекордсменом, проте місцеві мешканці не надто раді цьому факту. Адже тариф на водопостачання та водовідведення у 35-тисячному місті є рекордно високим не лише на теренах Миколаївщини, а й одним із найбільших в Україні. Тривалий час, з 15 квітня 2017 року, ця сума становила 44,28 гривень за кубометр. Цього ж року вознесенців «порадували» новою цифрою в платіжках – 50 гривен 62 копійки.

– Окрім того, що нашу воду не можна назвати питною, вона ще є небезпечною для здоров’я, бо фактично стікає після Южно-Української атомної станції і в ній повно радіонуклідів, – вважає громадський активіст, голова Вознесенської асоціації «Зелений світ» Сергій Колесніков. – А надвисокий тариф пояснюється насамперед корупційною складовою при розрахунку собівартості водовідведення, а також високими енергозатратами.

* * *

Підсумовуючи, можемо констатувати наступне. Мешканці тих міст області, котрі користуються централізованим водозабезпеченням та водовідведенням, здебільшого не задоволені якістю питної води та високими тарифами на акву, котра за своїми характеристиками подеколи більше нагадує технічну рідину. Тож місцевій владі потрібно звернути якомога пильнішу увагу на цю проблему, адже від якості питної води напряму залежить здоров’я і якість життя людей. Крім того, варто приймати нові тарифи не в таємниці від громади, а ведучи постійний діалог зі споживачами комунальних послуг. І баштанський досвід має бути у пригоді горе-мерам.

Андрій ТЮРІН
Фото автора та з відкритих джерел

P. S. Під час підготовки цієї статті стало відомо, що 25 квітня відбулася позачергова сесія Снігурівської міської ради. У порядок денний було внесено питання про скасування нових, «відкорегованих», тарифів на питну воду. Проте «слугам народу» не вистачило трьох голосів, аби відмінити «драконівські» розцінки на один із найзатребуваніших товарів. Серед тих, хто голосував проти скасування нових тарифів, був і мер Голобля…

One Comment on “ОЦЕ ТАК «ВІДКОРЕГУВАЛИ»! За брудну неякісну воду снігурівчан змушують сплачувати захмарні гроші”

  1. Слава Украине! Слава тэтульности та здобулости! Гопакуемо! Путин – пуйло! Москаляку та коммуняку – на гилляку! Плачэмо – скачэмо! Ворам в законе от Закона – слава! Гэроям – слава!

Добавить комментарий для дурДом Отменить ответ