ОБЕРЕЖНО: ОРЕНДАРІ! Чому пайовики не задоволені співробітництвом з підприємствами Юрія Кормишкіна?

До нашої газети непоодинокими є звернення власників земельних паїв, які скаржаться на непорозуміння з орендарями землі. Ось і чимало мешканців села Киселівки Снігурівського району не задоволені, і це ще м’яко сказано, співпрацею зі своїми «діловими партнерами» – підприємствами, що орендують їхні земельні паї. Ми провели журналістське розслідування і з’ясували чимало цікавих подробиць, котрі, сподіваємось, допоможуть людям вирішити наявні проблеми та уникнути можливих неприємних «сюрпризів» у подальшому.

Пайовики звернулися до редакції

Отже, давайте спочатку ознайомимось зі змістом претензій сільських мешканців. Ось яке звернення отримала наша редакція:

«Ми, орендодавці фірми ДП «Південне» та ТОВ «АГРО-ЮТАС», хочемо забрати свої земельні паї з таких причин:

  1. Низька орендна плата (це питання не розглядалося впродовж кількох років, хоча в договорі це передбачено).
  2. Ставлення до нас як до орендодавців (збори не проводилися, не було діалогу з питань, які нас цікавлять).
  3. Натуроплата в грошовому еквіваленті була високою порівняно з оплатою за користування земельним паєм. Але забрати свої земельні паї виявилося великою проблемою. У головному офісі цих фірм з нами не хочуть розмовляти, не вказані дні прийому, щоб поспілкуватися з цих питань. Немає й точних адрес, щоб потрапити на прийом».

Під листом – 12 підписів. З двома із підписантів, Любов’ю Кравченко та Наталією Крамарьовою, ми поспілкувалися більш детально в редакції нашої газети, куди вони, власне, й приїхали зі своєю проблемою.

Обидві жінки – пенсіонерки, кожна із них має сім гектарів земельного паю, зароблених нелегкою селянською працею у місцевому колгоспі. З 2004 року вони здають свою ріллю в оренду Дочірньому підприємству «Південне» (ДП «Південне»). Договір 15 років тому укладали з директором Лаврухіним. За словами наших співрозмовниць, вони були цілком задоволені умовами орендної плати та ставленням до себе («директор завжди нас вислуховував, допомагав»), відтак у 2008 році і Любов Миколаївна, і Наталія Іванівна продовжили дію договору оренди ріллі – з п’яти до 15 років. При цьому ставку орендної плати було збільшено – до 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Оскільки державна реєстрація договорів оренди відбулася лише 1 липня 2005 року, то, відповідно, термін дії угод має добігти кінця 1 липня 2020 року.

Це – у випадку Наталії Крамарьової. Адже Любов Кравченко у 2015 році пристала на пропозицію ДП «Південне» та уклала додаткову угоду, згідно з якою термін дії її договору пролонговується до 2027 року. Проте наразі обидва орендодавці категорично не погоджуються і надалі мати справу з орендарем – ДП «Південне», зауважуючи насамперед на досить низький дохід від своєї землі: 8 тисяч гривень орендної плати за сім гектарів (або ж – 1,14 тис. грн./1 га)і справді видаються сміхотворною платнею, поготів зважаючи на те, що деякі орендарі в тому ж Снігурівському районі залюбки платять по 2,5-3 тисячі гривень за один гектар і більше.

Без відповіді…

– Я декілька разів у 2019 році писала рекомендовані листи на ДП «Південне» про свої наміри розірвати договір оренди, – каже Н. Крамарьова. – Пошта робила відмітку, що мої листи надійшли до адресата. Проте жодної відповіді я так і не отримала!

На підтвердження своїх слів пенсіонерка демонструє відмітки про вручення поштових відправлень. Наталія Іванівна побоюється, що через таку «мовчанку» орендар може заявити про неотримання ним повідомлення щодо наміру розірвати договірні відносини. Відтак, відповідно до умов угоди, земля у такому випадку й надалі може залишитися в користуванні тих людей, з якими орендодавець не бажає мати жодних відносин.

За словами пенсіонерок, у Снігурівці знаходиться лише номінальна контора ДП «Південне», адже там з питань розірвання договору оренди та розміру орендної ставки їх неодмінно «посилають» до Миколаєва – саме в обласному центрі, по вулиці Спаській, 19, розташований головний офіс власника. «Начебто, це Кормишкін», – кажуть сільські мешканки. Але на Спаській, 19, куди поїхали пенсіонерки, їм порадили звернутися… до директора ДП «Південне» в м. Снігурівці.

Наталія Крамарьова та Любов Кравченко біля офісу Ю. Кормишкіна.

Зайшовши до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (скорочено – ЄДРЮО), ми переконалися: справді, кінцевими бенефіціарами ДП «Південне» є як Юрій Кормишкін, так і його «брат по душі» (саме так якось публічно висловився про свого компаньйона Юрій Анатолійович) Ростислав Данильченко.

Але ось що цікаво: в ЄДРЮО юридичною адресою ДП «Південне» зазначено: м. Снігурівка, вул. Виноградна, 22. Натомість пайовиків де-факто приймають в іншому місці – по вулиці Суворова, 94, кв. 2. Можливо, пайовики звертаються не за правильною адресою, відтак їхні листи десь губляться?.. Якщо це так, справді є ризик подальшого використання землі тієї ж Наталії Крамарьової всупереч її волі поза оговореного умовами договору терміну – тобто після 1 липня 2020 року?

«У Кормишкіна» нашому візиту не зраділи

Це з’ясуємо дещо пізніше. А поки що, разом із Н. Крамарьовою і Л. Кравченко, я вирішив завітати до Спаської, 19 у Миколаєві – саме тут розташовується офіс «бізнес-імперії Юрія Кормишкіна». За наявною інформацією, впливовий миколаївський «латифундист» має тут робочий кабінет, за цією адресою трудяться й фахівці його численних підприємств.

Зазначу одразу: нашому візиту, м’яко кажучи, не надто зраділи. Це неабияк насторожило: більшість із орендарів намагаються принаймні ззовні дружньо ставитися до власників земельних паїв, адже значною мірою від конструктивності цих стосунків залежить добробут самих землекористувачів. Небажаним гостем відчув себе і автор цих рядків, котрий завітав до «офісу Кормишкіна» разом із киселівськими орендодавцями.

Отже, коли ми підійшли до однієї із зачинених дверей на вході до будівлі, то натиснули на кнопочку. Жіночий голос із решітки «домофону» переадресував нас на сусідні двері, над якими чомусь красувався надпис… «Кредитна спілка «Антея», і трохи нижче – «Час розквіту Ваших мрій!».

Не знаю достеменно, про розквіт чиїх мрій йшлося на рекламній вивісці, але точно – це історія не про Любов Кравченко, Наталію Крамарьову та інших незадоволених пайовиків. Можливо,.. йшлося про працівників офісу?

Що ж, заходимо усередину будівлі. Жіночка на вході повідомила, що погукає нібито начальника земельного відділу. Зрештою, з’являється молода людина років зо 30-35. З’ясувавши мету нашого візиту, молодик категорично відмовився назвати не лише своє ім’я та прізвище, а й навіть посаду! Поготів настрій незнайомця в окулярах неабияк зіпсувався, коли я представився і простягнув йому своє журналістське посвідчення.

Журналісту: «Надайте нотаріально засвідчену довіреність!»

– Я з вами взагалі розмовляти не буду! – сказав, як відрубав, молодик.

– Чому? – цікавлюся.

– Потому шо.

– Скажіть, Ви є працівником ДП «Південне»?

– Ви хочете почути від мене якусь відповідь? – обурився незнайомець. – Не почуєте! Дайте мені нотаріально завірену довіреність про те, що Ви представляєте інтереси цих осіб…

– Але Вас хочемо почути ми! – втручаються в «дискусію» киселівські орендодавці.

Врешті-решт, чоловік «змилостивився» до бесіди з відвідувачами, проте тон і стиль його спілкування важко назвати доброзичливими. Склалося стійке враження, що чоловіка надто дратують його співбесідники, і він воліє найскоріше завершити цю неприємну розмову.

Л. Кравченко: – Я ось поїду в село, мене 20 чоловік запитають: а з ким ти спілкувалася у Миколаєві? А я і не знаю..

Незнайомець: – У Вас єКотик (директор ДП «Південне». – Ред.).

Н. Крамарьова: – Котик до нас навіть не підходить…

Спробую вивести діалог у конструктивне русло, зауважуючи: між орендодавцями та орендарем мають бути партнерські, доброзичливі відносини. І позаяк – потрібно досягати порозуміння у вирішенні тих чи інших проблемних питань.

– Ми постійно йдемо назустріч, – натомість зазначає молодик.

– Але ж, – кажу, – люди дуже не задоволені умовами співробітництва з орендарем! Їх спочатку ганяють зі Снігурівки до Миколаєва, а там кажуть – їдьте в Снігурівку. Хіба це не знущання?..

Зрештою, незнайомець «вичавлює»: мовляв, ми готові вам платити по 15-16 тисяч гривень за пай, але задля цього потрібно укласти нову угоду – з ТОВ «ДП «Південне».

Насамкінець цікавлюся у молодої людини: чи прийме нас цього дня Юрій Кормишкін? «Без понятія. Він мій начальник і не звітує переді мною», – кинувши на прощання, хутко зник «у нетрях» будівлі не ідентифікований на той момент молодик в окулярах.

Отже, це справді був підлеглий пана Кормишкіна?..

Водночас уточнюю у киселівських орендодавців: чому вони не підпишуть нову угоду, цього разу з ТОВ «ДП «Південне»? Гроші нібито пропонують цілком пристойні.

Як з’ясувалося, і Любов Кравченко, і Наталія Крамарьова категорично проти цього! По-перше, кажуть, власником ТОВ «ДП «Південне» також є Юрій Кормишкін, а з його підприємствами вони вже не хочуть мати справу, зважаючи на попередній негативний досвід. А, по-друге, зауважують, вони консультувалися з юристом щодо запропонованого варіанта договору з «новим» орендарем, і в тексті угоди той буцімто знайшов чимало підозрілих пунктів.

Землю обробляє… кіпрська фірма

Що ж, настав час ближче ознайомитися зі структурою ТОВ «ДП «Південне». За схожою абревіатурою приховується вже не «дочірнє підприємство», а «дослідне підприємство», до того ж з приставкою «ТОВ» – товариство з обмеженою відповідальністю. А ось що ріднить обидва «клони» – то це засновники і кінцеві бенефіціари: вже згадані Юрій Кормишкін і Ростислав Данильченко, а також… кіпрська компанія «Далейла Холдінгс Лімітед». Ото здивуються киселівські селяни, коли дізнаються, що їхню землю обробляє компанія з сонячного Кіпру!

Директором же ТОВ «ДП «Південне» зазначена Олена Донченко. До речі, саме ця пані декілька років тому була директором ДП «Південне». Потім на цій посаді її змінив Сергій Кухоцький, а в квітні 2017 року керівником призначено Юрія Котика. Щодо Олени Донченко, то вона не лише є соратницею Юрія Кормишкіна по партії та депутатській діяльності, а й тісно пов’язана з ним спільною бізнес-діяльністю.

– Під час наших попередніх візитів ми зустрілися з Оленою Донченко, – згадує Любов Кравченко. – То вона мене так «рядном накрила», не приведи Господи…

Тож, гадаємо, неважко зрозуміти мотиви Л. Кравченко та інших орендодавців, котрі не хочуть наступати фактично на ті ж самі граблі. Адже якщо до них настільки зверхньо ставляться в ДП «Південне», то де гарантія, що ситуація зміниться, якщо орендарем стане інше підприємство пана Кормишкіна, де, до того ж, директором значиться добре відома їм пані?..

Ретельно дослідивши той договір оренди землі, котрий запропонували до укладання Наталії Крамарьовій та Любові Кравченко, ми побачили декілька «родзинок», які на перший погляд здаються неважливими.

Але то – лише на перший погляд. Так, у розділі «Орендна плата» договору зазначено: «Орендна плата може вноситися орендарем, за згодою сторін, у наступних формах:

– у грошовій формі, в розмірі не менше 3% (три відсотки) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та становить на 2018 рік – 3000.00 грн./га».

Але ж і наразі в договорах оренди землі Наталії Іванівни і Любові Миколаївни прописані ті ж самі 3 відсотки! І вони отримують на руки… 8 тисяч гривень за 7 гектарів землі, або ж – всього 1142,857 грн. за один гектар ріллі. То де ж гарантія, що орендар платитиме більше у подальшому?.. І хіба за хитрим формулюванням цього пункту договору оренди землі не приховуються «жебрацькі» виплати для юридично недосвідчених киселівських власників земельних паїв?

Крім того, на відміну від попереднього договору (з ДП «Південне»), з тексту запропонованої угоди з ТОВ «ДП «Південне» «зникнув» пункт про можливість одностороннього розірвання договору оренди, що, звичайно, на руку орендарю. І вже зовсім дивовижним видається положення про те, що орендар земельної ділянки може передавати у заставу та вносити до статутного фонду право оренди земельної ділянки, нехай і «за письмової згоди орендодавця». Адже статтею 93 Земельного кодексу України чітко регламентовано, що «право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки» (виділено нами. – Ред.). Відтак до чого тут орендар?..

У Снігурівці, за обшарпаними дверима…

Наступним пунктом цього журналістського розслідування стало місто Снігурівка. У невеличкому райцентрі знову зустрічаємося з Наталією Крамарьовою та прямуємо разом до «офісу» ДП «Південне» по вулиці Суворова, 94. Оминувши величезні калюжі у дворах п’ятиповерхівок, підходимо до під’їзду однієї з них. На обшарпаних дверях квартири першого поверху хтось криво нашкрябав фарбою назву – ДП «Південне». Показово, що ані на вході до «офісу», ані всередині ми не знайшли навіть натяку на графік прийому громадян керівництвом підприємства.

Справедливості заради, зазначу: за цією адресою, на відміну від миколаївського офісу Кормишкіна, нас зустріли доволі радо й чемно, та без зайвих зволікань відповіли на всі наші запитання, звісно ж, у межах своєї компетенції.

Ганна Сівакова на вході до «контори».

Серед нагальних питань, з якими звернулася до працівників «контори» Наталія Крамарьова, й таке: чому їй досі не відповіли на її рекомендовані поштові листи до ДП «Південне», датовані 6 листопада 2018 року і 28 березня 2019 року? Адже передбачений законодавством місячний термін, упродовж якого громадяни мають отримати відповіді на свої звернення, вже давно минув… До речі, у своїх листах Наталія Іванівна повідомила орендаря про своє небажання поновлювати договір оренди на новий строк.

– Ми одразу всі листи надсилаємо до Миколаєва, – зазначила бухгалтер Ганна Сівакова. – До речі, у нашому журналі вхідної та вихідної інформації записано, що вони направили Вам відповіді.

– Але ж це неправда. Цього року жодного листа від ДП «Південне» я не отримала, – заперечила Н. Крамарьова.

– Але так мені повідомили з Миколаєва, – лише констатувала Ганна Михайлівна.

– А може, – долучаюся до розмови, – слід було писати не на Суворова, 94, а на юридичну адресу ДП «Південне» – Виноградну, 22?

– Навіщо? – здивувалася Г. Сівакова. – Ви ж переконалися, що ми отримали листи від Н. Крамарьової.

– Але ж людина відповіді так і не отримала!

– Я ж відповіді не готую… Усе вирішує наш центральний офіс, на Спаській, 19.

– Погодьтеся, це ненормально, коли людину зі Снігурівки направляють до Миколаєва, а звідти – знову до Снігурівки.

– Так, це не нормально… Але директор Котик це також не вирішує. Усе вирішує власник.

Ми ні в якому разі ні в чому не звинувачуємо Ганну Сівакову та інших працівниць снігурівської «контори». Вони – люди підлеглі, які лише виконують команди вищого керівництва. Тож усі запитання мають бути адресовані до власника, до Юрія Кормишкіна… Та чи наважиться він на зустріч із журналістом?..

Шукаємо юридичну адресу

Про це дізнаєтесь дещо пізніше. А поки що журналіст разом із Наталією Крамарьовою вирішив відвідати юридичну адресу ДП «Південне». Вулиця Виноградна розташована на самісінькій окраїні районного центру. Випадкові перехожі, у котрих ми запитали потрібну адресу, одразу не могли збагнути, про що йдеться. Натомість коли ми сказали, що шукаємо підприємство Кормишкіна, то люди одразу ж упевнено назвали маршрут.

Отже, Виноградна, 22. Безперешкодно дістатися двоповерхової будівлі – зась. Охоронець спочатку не пропустив нас на територію, але, зрештою, з кимось здзвонившись, дав «добро». На вхідних дверях – жодної таблички із назвою підприємства.

У одній із кімнат нас зустріли чоловік та жінка, які, дізнавшись про мету нашого візиту – знайти відповідальних осіб ДП «Південне», одразу ж «переадресували» нас на Суворова, 94.

– Так, ми працівники Кормишкіна, – каже чоловік, – і за цією адресою багато підприємств.

– А Котик тут з’являється?

– Дуже рідко. Можливо, один раз на місяць… Зараз їх немає, усі на полях.

Зазначу, що ця розмова відбувалася після затяжних рясних дощів, і що робили в полі «Котик сотоваріщі», зовсім незрозуміло. Натомість стало зрозуміло одне: за юридичною адресою пересічним орендодавцям годі й сподіватися на зустріч з директором ДП «Південне». Але, як ми переконалися, і на Суворова, 94 людям «ловити» також особливо нічого – їх одразу направляють до Миколаєва, де… дивись вище. Інакше ніж знущанням з простих власників земельних паїв це назвати важко.

Під час журналістського розслідування ми, проаналізувавши наявні документи, звернули увагу й ще на один цікавий нюанс. ДП «Південне» неодноразово міняло власну юридичну адресу. До прикладу, у 2015 році воно юридично знаходилося в селі Великосербулівці Єланецького району. У 2017-му – вже в селі Киселівка Снігурівського району. Ще за деякий час – вже у Снігурівці, по вулиці Виноградній, 22. І зовсім дивовижним видається той факт, що 5 лютого 2019 року ДП «Південне» міняє юридичну адресу на м. Миколаїв, вул. Авангардна, буд. 8, а рівно за два тижні (! – Ред.), а саме 19 лютого, знову «повертається» на вулицю Виноградну, 22 у м. Снігурівці.

Для чого це робилося? Чи не для того, щоб збити з пантелику недосвідчених власників земельних паїв і таким чином «закріпачити» їхню землю на додатковий термін?..

Орендодавець у суді відстояв власні права

Але вихід позаяк є. Ми знайшли ще одного орендодавця підприємства Юрія Кормишкіна, який спромігся відстояти свої законні права та інтереси. Мешканець Снігурівки Олександр Дорошенко, також незадоволений співробітництвом з ДП «Південне», спочатку намагався «мирним шляхом» розірвати договір оренди, посилаючись на пункт 39 договору, який передбачає розірвання договірних відносин в односторонньому порядку. Проте ДП «Південне» не зреагувало належним чином на лист-попередження О. Дорошенка та відмовилося розривати договірні відносини, посилаючись на норми певних законів.

Тоді орендодавець звернувся до суду. І виграв судовий процес – як на районному рівні, так і в апеляційній інстанції.

– 11 квітня 2019 року винесено Постанову Миколаївського апеляційного суду, – розповів журналісту «РП» Олександр Володимирович, – якою повністю задоволено мою позовну вимогу щодо дострокового розірвання договору з ДП «Південне». Державний реєстратор вже вніс необхідні відомості до держреєстру, і наразі я уклав договір оренди землі з новою фірмою, на значно вигідніших для мене умовах. До речі, сторона, що програла, повинна також відшкодувати мені судовий збір, що його я сплатив при подачі судового позову.

Що показово, з Олександра Дорошенка свого часу також фактично знущалися, «ганяючи» його то до Миколаєва, то знову до Снігурівки… І лише вердикт суду нарешті розірвав це «зачароване коло».

Натепер, дізнавшись про успіх уже колишнього «товариша по нещастю», також мають намір звернутися до суду Наталія Крамарьова та деякі інші орендодавці ДП «Південне». А й справді, вони ж не кріпаки підприємства Кормишкіна, а повноправні громадяни України та володарі власної землі, рясно политої селянським потом.

І знову – зустріч із «незнайомцем в окулярах»

Тривалий час автору цього матеріалу не давало спокою питання: а хто той загадковий персонаж, котрий відмовився представитися в центральному офісі на вулиці Спаська, 19? Можливо, то була геть випадкова людина, яка не має жодного відношення до «бізнес-імперії» Юрія Кормишкіна?

Віталій Міскевич.

Але журналістська удача була на моєму боці. Виставивши у соціальній мережі фото цього молодика, я звернувся до всіх відвідувачів моєї сторінки: допоможіть ідентифікувати «скромнягу»!

І вже досить скоро на мій мобільний зателефонувала дівчина, яка представилася прес-секретарем Юрія Кормишкіна. Дар’я не лише підтвердила, що молода людина працює у них, а й назвала його. «Незнайомцем» виявився начальник земельного відділу групи компаній «ПАЕК» Віталій Міскевич. Дар’я також пообіцяла, що вона організує зустріч журналіста «РП» якщо не з самим Юрієм Кормишкіним, то бодай з кимось із відповідальних осіб його підприємств. І треба ж було такому статися, що на наші запитання доручили відповідати… Віталію Міскевичу.

Справедливості заради зауважимо, що цього разу пан Віталій поводився набагато чемніше. Щоправда, під час нашої розмови він дорікнув журналісту, що ми лише вислуховуємо «пайовиків з негативом». На що отримав контраргумент: ми проводимо журналістські розслідування, реагуючи на звернення громадян. Зрештою, якщо пайовики, які звернулися до редакції, негативно оцінюють свою співпрацю з підприємством Ю. Кормишкіна, то чи винні у цьому журналісти?..

Відповідаючи на наші запитання, Віталій Міскевич зазначив, що 8 тисяч гривень орендної плати за 7 га – це зовсім не жалюгідна сума, а… вдвічі більше, ніж за договором, де прописані 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі.

– Але ж це у рази менше ринкової орендної плати!

– Тому і проводимо збори з людьми й пропонуємо перепідписати договори оренди з іншим підприємством – ТОВ «ДП «Південне» на поліпшених умовах, 17 тисяч гривень.

– А чому людей ганяють по колу, не проводяться збори?

– Не скажу точно… у них є керівник. А збори були, вони брешуть, що не було.

Власне кажучи, нічого принципово нового ми від пана Міскевича не почули. На запитання юридичного штибу він не відповів, мовляв, це не його компетенція, не відповів він і на запитання щодо власників підприємства. Вкотре ми попросили й про зустріч з Юрієм Кормишкіним, але… «Ви ж розумієте, який він зайнятий, напишіть запитання письмово», – порадила нам прес-секретар Юрія Анатолійовича. Тому ми зателефонували директору ДП «Південне» Юрію Котику, аби той відповів на ті запитання, що поки залишилися без відповіді.

Юрій В’ячеславович не здивував. Мовляв, повідомив журналісту директор ДП «Південне», і збори регулярно проводяться, і відповіді на свої звернення Наталія Крамарьова вчасно отримала. Та й взагалі, якщо вірити пану Котику, він завжди готовий поспілкуватися з пайовиками – варто лише зателефонувати йому на мобільний. Щиро здивувався Юрій Котик і тому факту, що людей «футболять» між Снігурівкою та Миколаєвом.

У щирість цих слів можете переконатися самі, шановні киселівські орендодавці. Але нам здається, що пан директор принаймні лукавить, якщо не сказати – говорить неправду.

Замість післямови

Ми далекі від думки узагальнювати ситуацію з киселівськими орендодавцями, котрі звернулися до редакції, на всі фірми Юрія Кормишкіна, що орендують землю у людей. Проте під час нашого журналістського розслідування стало очевидним: відносини між деякими орендодавцями та підприємством, котре обробляє їхню землю, важко назвати партнерськими. Ба, більше: Наталія Крамарьова та деякі її односельці наразі планують звернутися до суду – з тим, щоб достроково розірвати договори оренди з ДП «Південне».

Звичайно, нам хотілося б почути самого Юрія Кормишкіна, який, окрім того, що очолює потужну «бізнес-імперію», є ще й депутатом Миколаївської обласної ради, головою земельної комісії. Пан Кормишкін під час виконання депутатських повноважень неодноразово публічно виступав на захист інтересів людей села. Це – на словах. А на ділі?… Як бачимо, від співпраці з депутатом-«латифундистом» чимало киселівських орендодавців наразі хоче відмовитися якомога скоріше, зважаючи насамперед на мізерну орендну плату та зверхнє ставлення до себе.

Гадаємо, ми дочекаємось, коли пан Юрій Кормишкін нарешті вивільниться від «справ насущних», та готові надати йому слово на сторінках «РП» – звісно ж, пропонуємо наше спілкування в форматі інтерв’ю – з тим, щоб поставити всі крапки над «і».

Про розвиток подій ми інформуватимемо наших читачів у наступних номерах. А власникам земельних паїв хотіли б порадити: перед тим, як підписати договір оренди, дуже добре подумайте, аби вас не пошили в дурні. Не зайвим буде проконсультуватися з приводу майбутньої угоди й з кваліфікованим юристом.

Андрій ТЮРІН
Фото автора і з відкритих джерел

One Comment on “ОБЕРЕЖНО: ОРЕНДАРІ! Чому пайовики не задоволені співробітництвом з підприємствами Юрія Кормишкіна?”

Добавить комментарий для ник Отменить ответ