ДІАЛОГ СЛІПОГО З ГЛУХИМ, або Коли ґвалту на гривню, діла – на к(К)опійку…

Реноме принципового журналіста

У січні 2018-го старостою сіл Парутиного, Каталиного та Прибузького, що на Очаківщині, обрали Всеволода Ільїна. Як повідомлялося тоді в засобах масової інформації, за Ільїна проголосували близько 75 відсотків людей, які завітали до виборчих дільниць. Результат, погодьтеся, більш ніж вагомий та достойний, що засвідчив великий кредит довіри з боку місцевих мешканців до новообраного керівника старостинського округу.

Але комусь це не сподобалося. Голова Куцурубської ОТГ Інна Копійка підтримувала під час виборів іншу кандидатуру. Напевно, Інна Василівна була так роздосадувана результатами підрахунку голосів, що навіть не спромоглася зателефонувати Ільїну та привітати його з перемогою. Звертаємо увагу в даному випадку не лише на негласні вимоги ділового етикету, а насамперед на суто людські стосунки, котрі, напевно, були неабияк зіпсовані між двома керівниками саме з того моменту.

І хоча Всеволод Ільїн мешкає у Каталиному всього декілька останніх років, він для Очаківщини людина не нова, а за великим рахунком, – навіть знакова. Протягом багатьох років відомий журналіст очолював районну газету «Чорноморська зірка», й з-під його гостро наточеного пера вийшло безліч гострих та безкомпромісних матеріалів, в яких кого він тільки не викривав – і нечистих на руку чиновників, і злодійкуватих прокурорів, і несумлінних працівників міліції. На компроміси Ільїн не йшов, чим ще більше розлючував місцеву «еліту». Натомість із кожним новим журналістським розслідуванням, памфлетом чи фейлетоном він здобував дедалі більшу повагу та довіру з боку пересічних очаківців. В. Ільїна тричі обирали до Очаківської районної ради від Каталиного і Прибузького. Саме цим «капіталом довіри» і можна пояснити настільки приголомшливу вікторію Всеволода Олександровича на виборах старости трьох сіл у 2018 році.

Тривалу частину своєї трудової біографії Всеволод Ільїн присвятив розбудові газети «Рідне Прибужжя», де обіймав посаду першого заступника головного редактора. І тут він не побоявся викрити сумнівні фінансові оборудки безпосереднього начальника. За що був спочатку підданий обструкції, а в подальшому – вигнаний з роботи. Та у численних судах, що тривали протягом багатьох місяців, Ільїн довів свою правоту, принагідно осоромивши свого кривдника.

Пам’ять про велику людину – збережено

До чого такий розлогий екскурс в історію? Та до того, що Всеволод Ільїн – людина принципова, чесна, безкомпромісна. Вряди-годи – надто різка у своїх оцінках і висловлюваннях, та ця категоричність іде від щирого серця та сумління, а не від меркантильних чи якихось інших міркувань. Оселившись у Каталиному, Всеволод Олександрович із болем та обуренням спостерігав і за розбитими вщент автодорогами, і занедбаними водопроводами із каналізаціями. Ба, навіть украй захаращений пам’ятник Герою України Федору Іванову в Парутиному викликав у Всеволода Ільїна чималий внутрішній спротив та нерозуміння: чому, ну чому ж місцева влада не подбала про достойне збереження пам’яті людини, котра так багато зробила для Парутиного та навколишніх сіл? Хіба ж це по-людськи?..

Новообраний староста приступив до виконання своїх обов’язків із твердими намірами змінити ситуацію на краще. Та зла доля розпорядилася інакше: невдовзі після обрання на посаду В. Ільїн важко захворів, відтак значну частину календарного року перебував на лікарняному. Переніс дві складні операції. Натомість навіть за таких несприятливих обставин новообраний керівник трьох сіл спромігся реалізувати одне із найнагальніших завдань, що поставив перед собою, – капітально відремонтувати пам’ятник Федорові Іванову. І це – попри фінансову неспроможність старостинського округу: навіть за найменшою бюджетною копійкою потрібно їхати до Куцурубу, де розташований центр громади. Такі вже реалії децентралізації…

Отже, задля реалізації шляхетної мети Всеволод Ільїн не використав жодної бюджетної копійки. Натомість було оголошено збір народних коштів. Завдяки вмінню переконувати інших людей староста знайшов і меценатів, котрі пожертвували чималеньку суму для фактично зведення нового постаменту знаменитому землякові. Левову частку коштів виділив від щирого серця відомий миколаївський бізнесмен Володимир Фалько, котрий особисто знав парутинського голову.

Бюст виготовлено відомим миколаївським скульптором Іваном Булавицьким з нових композитних компонентів, що вирізняються не лише ошатністю, а й довговічністю. Водночас було облагороджено територію довкола пам’ятника – до цього доклали зусиль небайдужі земляки, з-поміж яких усе ж варто виділити місцевого фермера, депутата Куцурубської ОТГ Миколу Кепіна.

Нарешті, було призначено дату урочистого відкриття бюсту. На урочистості, окрім людей, які взяли безпосередню участь у зведенні монументу, прибула й голова ОТГ Інна Копійка.

– І уявіть собі, – з розпачем каже В. Ільїн, – фактично новий об’єкт було побудовано без копійки бюджетних коштів, а пропіарилася на ньому в районній газеті саме Копійка, котра не доклала до його зведення жодних зусиль!

Премія розбрату

Годі й казати, що взаємовідносини між двома керівниками, які не заладилися із самого початку, загострилися ще більше. А ще більший клин у ці стосунки було забито вже на початку цього року, коли Ільїн дозволив собі – ти ба, який нахаба! – витребувати від Куцурубської ОТГ відомості про нарахування премій штатним працівникам громади за підсумками 2018 року.

Що виявилося із цього «секретного документа», який, насправді, є публічним документом щодо використання бюджетних коштів Куцурубської громади, відтак – відкритим для кожного мешканця ОТГ?

За період з 1 січня по 31 грудня 2018 року на преміювання всіх працівників ОТГ з бюджету Куцурубської сільської ради об’єднаної територіальної громади було витрачено 460 тисяч 138 гривень 36 копійок.

Загалом працівників – 41, тобто у середньому кожен мав би отримати десь по 11 тисяч гривень. Але такий підхід – це як мірити середню температуру по лікарні. Так, найбільшу премію – 58 тисяч з гаком гривень – отримала голова ОТГ Інна Копійка. А, до прикладу, одна із працівниць господарсько-земельного відділу була заохочена аж… 2500 гривнями, що, як не важко підрахувати, у 23 рази менше, ніж винагорода «отаманші» сільської ради.

Чому так? Чи доречні такі диспропорції? Чи було дотримано принцип соціальної справедливості? Ці питання Всеволод Ільїн публічно поставив перед своєю громадою. До речі, сам староста сіл Парутиного, Каталиного та Прибузького отримав від Копійки «щедру» винагороду у розмірі аж… 0 (нуль) гривень.

Перепрошуємо, забули, ще й стільки ж – копійок.

Утім, як зауважив парутинський староста, порівняння та оцінку дій І. Копійки кожен із депутатів та виборців може робити сам. «Я ж особисто не впевнений у її об’єктивності та неупередженості», – зазначив Всеволод Олександрович.

До речі, розмір заохочення всім іншим працівникам сільської ради призначає своїм розпорядженням очільник ОТГ, а розмір премії самій керівниці громади встановлюють на сесії депутати. То чи не покарала таким чином пані Копійка принципового та незговірливого старосту?..

Утім, інформаційним приводом для відрядження кореспондента «РП» все ж стали дещо інші події. 5 лютого свій день народження відзначав у трудовому колективі директор Парутинського палацу культури Олександр Іващенко. Запросили до святкового столу й старосту, Всеволода Ільїна.

Чоловічий «гріх» і зізнання

– Я пристав на пропозицію поспілкуватися в неформальній обстановці, бо був не дуже знайомий із колективом цього закладу, тож хотів ближче познайомитися, – каже В. Ільїн. – Прийшов, подарував імениннику сувенір, проте всіляко відмовлявся від частування. Загалом я їжджу на роботу з Каталиного до Парутиного і в зворотному напрямку на своїй автівці, відтак зовсім не вживаю на робочому місці алкоголь, навіть пиво. Це, до речі, може підтвердити будь-який працівник чи мешканець старостинського округу. Але того дня таки підняв чарку за здоров’я директора. Минуло геть небагато часу, як стук-стук – у дверях з’явилася голова ОТГ пані Копійка…

Цілком логічно припустити, що знайшовся якийсь «доброзичливець», який поінформував Інну Василівну про великий «гріх» Ільїна. Та ж не забарилася й напрочуд оперативно примчалася до Парутиного, «прихопивши» також свою заступницю Ларису Горгуленко.

– Ви що, випили? – гнівно звернулася Інна Копійка до Ільїна в його робочому кабінеті.

– Так, не заперечую, – по-чоловічому зізнався той.

Показово, що до інших учасників святкового застілля, за наявною інформацією, не було застосовано жодних санкцій, натомість до Парутиного був викликаний поліцейський патруль, який склав протокол щодо перебування старости на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння.

Ми зовсім не виправдовуємо поведінку Ільїна. «Вживати» на роботі не личить жодному працівнику, тим паче якщо йдеться про керівника. Проте принаймні дивує «вибірковість» праведного гніву з боку Інни Копійки, а також плітки, що потім почалися розповсюджуватися селом (можна лише здогадуватися, з чиєї подачі). Мовляв, Ільїн того лютневого дня перебував мало не в «лежачому», «нєвмєняємому» стані.

Те, що це зовсім не відповідає дійсності, доводять і свідки нашумілих подій, з якими довелося поспілкуватися в селі, й той факт, що ще до приїзду поліції Всеволод Ільїн разом із Ларисою Горгуленко здійснили огляд підвалу, який планується облаштувати під спортивний зал. Тобто В. Ільїн, попри свій нібито непритомний стан, наче і не було нічого продовжував виконувати свої функціональні обов’язки.

Очевидний оксюморон.

Адмінкомісія чи… «шоу»?

15 березня «розбирати» Ільїна до Парутиного з Куцурубу, і не тільки, приїхала численна «делегація» – чимало людейз «контори», старости всіх старостинських округів, а також якісь інші, зовсім не знайомі Всеволоду Ільїну, люди.

– Городили під час засідання адмінкомісії всіляке, – згадує парутинський староста, – і те, що вода тече, а староста підшофе, і те, про що я ще сорок років тому писав у «Чорноморській зірці»… Загалом «розбирати» мій вчинок приїхали чоловік під п’ятдесят. До речі, я спитав того чоловіка, який мені дорікав водою: «Ви звідки будете – з Парутиного чи Прибузького?». Виявилося, що з Куцурубу… Ось таке «шоу»…

У понеділок, 18 березня, до Парутиного нагрянув черговий «десант» з ОТГ – на чолі з Інною Копійкою, керівниками структурних підрозділів та комунальних підприємств громади. І хоча назвали захід пафосно – «Діалог із владою», багатьом у селі було зрозуміло: їдуть знову гнобити та принижувати непокірливого старосту…

– «Наїзди» на нашого старосту – це неправильно, – вважає мешканець Парутиного Василь Семенович Кепін. – Ільїн – активний керівник, береться за різні справи. Та що він зробить без грошей? Натомість навіть за таких несприятливих умов наш староста у стислі терміни спромігся залучити спонсорські кошти та відновив пам’ятник Ф. Іванову. А великі премії понавиписували іншим…

Звісно ж, у селах Парутинського старостинського округу є чимало невирішених, дошкульних проблем. Руйнація колись зразкової сільської інфраструктури розпочалася одразу ж, як у кращий світ пішов Федір Іванов, а це вже майже півтора десятиліття тому. То чи винен у цьому Ільїн, котрий у керма, зважаючи на тривалу хворобу, лише декілька місяців?!..

Та й чи багато зможе зробити староста за відсутності фінансів (усі гроші, як відомо, розподіляються в ОТГ) та порозуміння з головою громади?

– Так, стосунки з очільником об’єднаної громади негативно впливають на стан справ, – погоджується Всеволод Ільїн. – Але я не мовчатиму, адже бачу чимало недоліків у роботі керівництва ОТГ.

Замість людського моря – порожні стільці

Як приклад староста наводить публікацію в «Рідному Прибужжі» від 22 листопада 2018 року. Назва статті – більш ніж промовиста: «Куцурубская ОТ(П)Г». Під час журналістського розслідування репортери Центру журналістських розслідувань з’ясували, що бюджетні кошти в Куцурубі спрямовуються не стільки на поліпшення життя місцевих мешканців, скільки на освоєння цих грошей «потрібними» підрядниками. Деякими «оборудками» Куцурубської ОТГ зацікавилися правоохоронні органи, було відкрито кримінальне провадження, але про це поговоримо дещо пізніше.

А наразі повернемося до подій 18 березня. Після огляду території та комунальних об’єктів працівники ОТГ зібралися у Парутинському палаці культури, де їх чекало… ні, не людське море, а зо два-три десятки місцевих мешканців. Чи то час незручний обраний для спілкування з громадою, чи то люди свідомо проігнорували заїждже начальство, але факт залишається фактом: повноцінного спілкування, чи то пак оголошеного «діалогу», з «ширнармасами» не вийшло.

А як щодо конструктиву?

І з цим великі проблеми. Не скажу, що на зміну «шоу» прийшов «балаган», але подеколи у холодній глядацькій залі було аж надто спекотно та галасливо. Адже більшість присутніх з числа парутинців підтримали свого старосту та були вельми негостинно налаштовані до приїжджих «співбесідників». Пані Копійці та її підлеглим довелося вислухати чимало гострих критичних зауважень на свою адресу…

Зокрема згадали парутинці про зовсім не копійчану премію, що її виписали депутати пані Копійці.

– Я отримала премію з куцурубського бюджету, я жодної копійки з Парутиного не отримала! – спробувала виправдатися Інна Василівна.

Дивне твердження, адже, наскільки відомо, бюджет об’єднаної територіальної громади формується за рахунок всіх її мешканців та населених пунктів, у тому числі – й Парутиного.

Мінімальну ж, точніше, «нульову» премію Всеволода Ільїна пані Копійка пояснила тим, що у того зарплатня вище, ніж у інших старост.

– Він свою зарплату заслужив, – одразу ж упевнено пролунало заперечення із зали.

І справді, дохід держслужбовця формується як за рахунок базової ставки, так і враховуючи ранг та стаж посадовця. То хіба провина Ільїна в тому, що він відповідально та сумлінно трудився протягом багатьох десятиліть на відповідальних посадах, прирівняних до держслужби? На відміну, до речі, від тієї ж Копійки, котра прийшла на керівну посаду в сільській раді після фельдшерської діяльності, котра, безперечно, також є важливою і потрібною людям.

«Ви самі клоуни!»

Зрештою, як і очікувалося, Інна Копійка пішла в наступ. Склалося стійке враження, що голова громади використовує імпровізовану трибуну в якості «гільйотини» для покарання непокірного старости.

– У вас нічого не робилося і не робитиметься, – гнівно кинула у глядацьку залу Інна Василівна, – бо ви обрали такого старосту, який… 5 лютого був «нєвмєняємий», п’яний. Ваш староста займається плітками, пияцтвом на роботі… У мене душа болить. Раніше село Парутине процвітало в районі, а зараз поросло травою.

Ось, виявляється, хто є справжнім винуватцем багаторічного занепаду Парутиного! На ешафот його, на ешафот!

Та зачекайте, пані Копійко. Зупиніть свій словесний по… добре, похід. Давайте послухаємо й інших людей. Наприклад, шановану в селі людину – члена виконкому Куцурубської сільської ради Володимира Якушова:

– 5 лютого я бачив Ільїна. Чи був він п’яний? Якби мені не сказали про це наступного дня, я навіть би не здогадався. Ну, випила людина сто грам… так із цього зробили таке шоу! Ільїна обрало село, і якщо ви думаєте, що зробили з нього клоуна, то вийшло навпаки – ви самі із себе зробили клоунів!

– Ми працюємо на благо всієї громади, – спробувала «вставити п’ять копійок» пані Копійка.

Ці слова викликали хвилю обурення в залі. Чи не є це справжньою оцінкою авторитету та рейтингу голови ОТГ серед парутинців?

– А які повноваження у старости, – продовжив В. Якушов, звертаючись до Інни Копійки, – тільки докладати Вам і розписуватися? У такої людини, як Ільїн, Вам потрібно вчитися, – насамперед, порядності, розуму, мудрості.

Слово – «обвинуваченому»

Слід сказати, увесь цей час Всеволод Ільїн слухав промовців мовчки, лише подеколи темніло його обличчя. Зрештою, надали слово і йому.

Високий, худорлявий, дещо сутулий, але по-молодечому завзятий чоловік вийшов до трибуни. Ільїн не виправдовувався. Навпаки…

– Якби повернутися до 5 лютого, я вчинив би так само. І звітую я не перед вами, пані Копійко та пані Горгуленко, а перед своїми виборцями.

Всеволод Олександрович стисло прозвітував про свої здобутки і «поразки» на посаді старости. Серед перших – відновлення пам’ятника Герою України Федору Іванову. «Це не просто постамент, це – нагадування жителям наших трьох сіл про те, що зробив для нашої громади і яким був Іванов».

За часів короткого старостування Ільїна також вдалося налагодити збирання сміття в Парутиному, майже повністю огородити тамтешнє кладовище, на часі – аналогічні роботи в Каталиному. Завдяки співпраці з головою Очаківської райдержадміністрації Сергієм Самоуковим поступово приступили до вирішення «каналізаційної проблеми». Є конкретні напрацювання та домовленості з головою обласної федерації футболу О.С. Пасічним щодо будівництва у Парутиному сучасного футбольного поля та роздягалень.

Серед проблемних питань – небажання окремих мешканців Каталиного та Прибузького укладати угоди на вивезення сміття, незадовільний стан автодоріг тощо.

– Але найбільша моя поразка, – зазначив В. Ільїн, – полягає в тому, що мешканці наших сіл не дослухалися до думки створити одну велику сільську громаду – Очаківську.

Щодо «співпраці» з керівництвом Куцурубської ОТГ, то Ільїн навів такий приклад:

– Якось ми проводили суботник на кладовищі. Наступного дня телефонує Горгуленко та каже – дайте звіт щодо того, що зробили на суботнику. Я кудись поспішав у термінових справах, відтак забіг до дівчат у нашій конторі та попросив направити звіт електронною поштою. А одна працівниця каже, що не може цього зробити. Питаю: чому саме? У відповідь – нам заборонили Вам допомагати… Хто саме? – Копійка. Для мене це було дико, неприпустимо.

Навів Ільїн і приклад кадрової роботи в ОТГ. Якось на нараді представляли молоду дівчину, претендента на керівника спортивного напрямку:

– Я запитав у неї: яке вона має відношення до спорту? Мені дають відповідь: «пряме». Допитуюсь: яке саме? Мені відповідають: вона дуже любить спорт. Ось так підбирають кадри у ОТГ, так їх затверджують!

Розповів парутинський староста і про відверто хамську поведінку з боку пані Копійки на адресу члена виконкому Володимира Якушова. З тих пір В. Якушов засідання виконкому свідомо ігнорує…

«Пройшовся» Ільїн і по тому, як Куцурубська ОТГ використовує значні бюджетні кошти, – «сотні тисяч гривень витратили на два тротуарчики, посипані невідомо чим». Натомість парутинський староста, за його словами, ніяк не може отримати відповіді на запитання, яким чином використовують субвенції, субсидії і дотації, як здійснюється робота зі стягування податків. Або, до прикладу, чому одне велике сільгосппідприємство платить з одного гектара до бюджету 981 гривню, а інші – у півтора разу більше? Чи немає тут корупційної складової?

– Я звертався до депутатів: чи подобається вам, що вас і нас у газетній публікації називають «Куцурубською ОПГ»? У статті йдеться про оборудки пані Копійки, її сина та колишнього чоловіка. Якщо це неправда, наклеп, то давайте дамо спростування у газеті або звернемося до суду. Якщо правда – то давайте вимагати публічний звіт голови ОТГ.

На завершення своєї яскравої промови Всеволод Ільїн поділився з присутніми своєю римованою творчістю:

Життя питання ставить руба:

Чого нам ждать від Куцуруба?

У відповідь кує зозуля –

Найбільшої у світі дулі!

Кримінальне «нічтожєство». А хто ж таланти?

Виступ парутинського старости вельми не сподобався Інні Копійці.

– Я пройшла три суди – два очаківських і один апеляційний, і виграла ці суди, – мало не «заверещала» на всю залу пані Копійка. – Не чіпайте моєї сім’ї, моїх дітей… Ви їх ламаного нігтя не варті! Порівняно з ними Ви… нічтожєство.

Ось так відверто по-хамськи голова ОТГ відреагувала на цілком конструктивний та виважений виступ Всеволода Ільїна. Щодо «нічтожєства», то й справді, Ільїн має «нічтожний» кримінальний талант. Точніше, зовсім його не має. Натомість «сім’я» (Ви про що подумали, шановні читачі?) Копійки весь час миготить у пресі в світлі різноманітних корупційних скандалів та порушених кримінальних справ.

Можливо, пані Копійка забула, відтак нагадаємо: наразі у Заводському районному суді м. Миколаєва триває розгляд кримінальної справи за ознаками статті 191 Кримінального кодексу «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». На лаві підсудних – п’ять чоловік, серед них – Ігор та Микола Копійки, відповідно екс-чоловік та син Інни Копійки.

До речі, про діяння фігурантів «сімейного підряду» добре обізнаний навіть Генеральний прокурор України Юрій Луценко. Ось що він написав у мережі Фейсбук по гарячих слідах після затримання членів… організованої групи, назвемо поки що їх так:

«Сьогодні ввечері в Миколаєві затримані на місці злочину члени злочинної організації, керівником якої є заступник голови фракції «Опозиційний блок» Миколаївської міської ради Копійка І.М. за участю свого сина Копійки М.І., помічника, двох керівників підконтрольних йому підприємств в сфері ЖКГ. Ця організація систематично протягом 20162017 років здійснювала розкрадання бюджетних коштів. У грудні 2017 року члени ОЗГ, намагаючись приховати свою злочинну діяльність, були викриті в передачі хабара в сумі 250 тисяч гривень співробітнику прокуратури, який завчасно повідомив про це своєму керівництву», – написав тоді Луценко.

І справді, пан Ільїн не вартий і «нігтя» таких ясновельможних панів!

А в Єдиному державному реєстрі судових рішень ми знайшли цікавий документ, що стосується вже безпосередньо очолюваної Інною Копійкою ОТГ.

Отже, у березні 2019 року слідчий суддя Очаківського міськрайонного суду видав ухвалу, якою задовольнив клопотання прокурора призначити будівельно-технічну експертизу в рамках кримінального провадження № 42019151030000001 від 8 січня 2019 року.

Де «зариті» бюджетні кошти?

Про що йдеться? І яке, власне, відношення має до даної кримінальної справи пані Копійка? Судіть самі.

Процитуємо вищезгаданий документ:

«Своє клопотання в. о. начальника Очаківського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 обґрунтовував тим, що СВ Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019151030000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом використання службового становища посадовими особами Куцурубської сільської ради ОТГ в інтересах ТОВ «АБЗ-М», шляхом безпідставного перерахування останньому 680629 грн. 75 коп., згідно договору підряду № 9 від 19 грудня 2018 року, за умовами якого підрядник зобов’язався виконати комплекс робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Набережна в с. Дніпровське Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області».

При цьому, що цікаво, договір було укладено 19 грудня 2018 року, а акт приймання виконаних будівельних робіт за вказаним договором підписаний 27 грудня 2018 року. Тиждень на використання сотень тисяч бюджетних гривень – оце так молодці!

Та орден декому на груди вішати зарано, адже, як випливає з документа, ремонтні роботи були виконані неякісно, з порушенням існуючих нормативів. Говорячи більш зрозумілою мовою, можна зробити припущення: якщо звинувачення прокуратури знайдуть підтвердження у суді, то йдеться про звичайнісінький «дерибан» бюджетних коштів Куцурубської об’єднаної громади з боку відповідальних посадових осіб.

Відтак припущення наших колег із Центру журналістських розслідувань не втрачає своєї актуальності: Куцурубська ОТГ чи… все ж таки ОПГ?..

Андрій ТЮРІН

Очаківський район

P.S. У підзаголовку до даного матеріалу в слові «діла» можна зробити наголос на різних складах, чи не так?

Добавить комментарий