БУЛО ВАШИМ – СТАЛО НАШИМ: у результаті сумнівної «багатоходівки» миколаївець позбавився нерухомоcті

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Так записано у головному законі нашої держави – Конституції України. Утім мешканець Миколаєва Євген Юр’єв, який прийшов до редакції «Рідного Прибужжя», розповів дещо іншу історію. Адже, за словами Євгена Валер’яновича, одного далеко не прекрасного дня він дізнався, що вже нібито не є власником нерухомого майна… Редакція «РП» провела журналістське розслідування з цього приводу і розкрила сумнівну «багатоходову» схему, внаслідок чого у громадянина було відчужено його майно проти його волі. Тепер справа – за правоохоронними органами.

Грім серед чистого неба

Але про все по порядку. Спочатку надамо слово самому ошуканому миколаївцю.

– Я займаюся підприємницькою діяльністю в якості фізичної особи-підприємця з 1992 року, – розповів Є.В. Юр’єв. – Разом із родичами, тому числі мамою Еммою Іванівною, ми розвивали різні напрямки бізнесу. А наприкінці 2004 року наше підприємство ТОВ «Фірма «Конс» придбало нерухоме майно міської комунальної власності за адресою Московська, 11.

Отже, підприємці купили 11/100 частину будівлі, що розташована на розі вулиць Московської та Великої Морської у напівпідвальному приміщенні за літерою Апд. Договір купівлі-продажу датований 21 грудня 2004 року, продавцем зазначений Фонд комунальної власності Миколаївської міської ради в особі начальника фонду Слуцького В.М. Згідно з експертною оцінкою вартість відчужуваного майна на той момент становила 32 тисячі 262 гривні.

Євген Юр’єв.

Отримавши у власність нерухоме майно, підприємці спочатку використовували приміщення у власних виробничих цілях, а потому стали здавати його в оренду іншим фірмам. Точніше, фірма «Конс» здавала нерухомість в оренду ФОП Юр’єву Є.В., а вже той здавав приміщення в суборенду іншим підприємствам. З кінця 2013 року нерухоме майно беззмінно орендує підприємець Денис Аретний, який відкрив тут магазин.

– Орендна плата сплачувалася без затримок п’ятого числа кожного місяця, – зазначає Євген Юр’єв. – Тож коли орендатор не сплатив вчасно платіж у лютому 2019 року, я дуже здивувався і зателефонував йому, щоб отримати пояснення.

Але від почутого Євген Валер’янович здивувався ще більше! Адже, як з’ясувалося, до власника магазину приїхали невідомі люди і показали якісь документи, згідно з якими у даного приміщення нібито є вже новий власник. «Як сказав мені Денис, – каже Є.В. Юр’єв, – йому незнайомці поставили ультиматум: або плати орендну плату нам, або через місяць забирайся геть. Цікаво, а чому вони не звернулися до мене як до власника?».

«Ви уже не власник майна!»

Варто зазначити, що в 2017 році, після смерті своєї матері, Євген Юр’єв звернувся по юридичні послуги до Сергія Костіна. Адже в 2012 році діяльність фірми «Конс» було припинено, тож Євген Валер’янович хотів переписати нерухоме майно на себе, як єдиний на той момент претендент (інші співзасновники фірми «Конс» документально переуступили це право йому). Тож і почав шукати досвідченого юриста.

– Мої знайомі рекомендували Костіна як гарного професіонала-юриста і порядну людину. Тож я надав йому весь пакет документів на нерухоме майно, і той, подивившись, сказав, що переоформить майно на мене без проблем.

Але, як зазначає підприємець, через фінансові причини він не зміг швидко оформити всі документи. А коли восени 2018-го знову звернувся до Костіна, той спантеличив клієнта: мовляв, він уже не є власником майна!

За словами Юр’єва, юрист надав йому копії документів, згідно з якими майно «було вашим – стало нашим».

Як це сталося без відома власника? Давайте розберемося, спираючись на наявні відомості.

Отже, крок перший. Євгену Юр’єву надали нібито рішення Центрального районного суду від 17 листопада 2005 року. Чому кажемо «нібито», дізнаєтесь трохи згодом.

Так ось. Якщо вірити цьому «документу», до суду з позовом до фірми «Конс» звернулася громадянка Т.К. Мазорук, яка попросила визнати дійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення по вулиці Московській (підвал за літерою Апд), укладений відповідачем у простій письмовій формі. Отакої! Дороге майно, виявляється, було продано шляхом складання якогось звичайного папірця, якого, до речі, як каже В. Юр’єв, ніхто в очі не бачив.

Відповідач, на диво, не заперечував проти позову, і суддя задовольнила позов Т.К. Мазорук. Відтак саме цяособа буцімто стала новим щасливим власником недешевих «квадратів» у центрі Миколаєва.

Фальшивки і недоладності

Але тепер давайте прискіпливіше придивимось до цього «документа». У копії «судового рішення», датованого 17 листопада 2005 року, йдеться про те, що рішення набрало законної сили… 28 жовтня того ж 2005 року, або ж за три тижні до судового засідання! То що, в Центральному райсуді працюють нострадамуси? Чи, можливо, це звичайна описка? Або…

Усе ж схиляємось до третьої версії – судячи з усього, йдеться про грубо «зліплену» фальшивку. У розпорядженні спантеличеного Євгена Юр’єва опинився ще один «документ», а саме – відповідь мешканці Одеси Т.К. Мазорук із Центрального райсуду за підписом, цитуємо, «в. о. голови Центрального районного суду м. Миколаєва» В.О. Алєйнікова. Так ось: у цій «відповіді» вже йдеться про те, що зазначене судове рішення, відповідно до якого змінився власник нерухомого майна по вулиці Московській, набрало законної сили вже… 28.10.2018. Таким чином, судове рішення набрало чинності аж через 13 років після його прийняття! Правовий нонсенс! А якщо взяти до уваги, що «відповідь від Алєйнікова» датована 20 квітня 2018 року, то й тут, вочевидь, без нечистої сили не обійшлося.

Але, що найцікавіше, підпис судді Володимира Алєйнікова було підроблено, причому найбрутальнішим чином! Це зазначив сам суддя, до якого ми звернулися, аби розставити всі крапки над «і».

– У мене, на перший погляд, дуже простий підпис, – зазначив Володимир Олександрович, – але водночас і дуже специфічний, тож його особливості знають навіть суди вищих інстанцій. Та й Ви самі бачите, що мій підпис підробили. До того ж у наданих Вами копіях згадуються архіваріус Відіна і працівниця суду Сафіна. Так от: я майже 30 років працюю у Центральному райсуді і вперше чую ці прізвища!

Після спілкування з суддею Володимиром Алєйніковим стало остаточно зрозуміло: ніякого суду на користь Т.К. Мазорук насправді не було, відтак володарем нерухомості мали залишитися його справжні власники, а саме – Євген Юр’єв. І останній «цвях» на підтвердження цієї версії: Євген Валер’янович зробив офіційний запит до Центрального районного суду, й згідно з відповіддю виявилося, що судового рішення під даним номером у природі взагалі не існує!

Майно пішло «по колу»

Та найцікавіше чекає читачів ще попереду. Адже, якщо вірити копіям інших «документів», 13 вересня 2018 року мешканка Одеси Тетяна Корніївна Мазорук робить негрошовий майновий вклад до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мезосфера». При цьому вкладом є саме 11/100 частини нежитлового приміщення по вулиці Московській, 11. Відповідне рішення, а також акт оцінки вартості та приймання-передачі майна, скріплені печаткою ТОВ «Мезосфера» та підписами директора даного товариства Дмитра Скорінського (прізвище змінено з етичних міркувань. – Ред.) і громадянки Т.К. Мазорук. При цьому вартість майна оцінена у 100 тисяч гривень.

Але й це ще не весь остаточний ланцюжок у хитромудрій «схемі». Минає ще декілька днів, і ось уже 26 вересня 2018 року ТОВ «Мезосфера» продає, а мешканець Миколаєва Сергій Фроленко купує дане приміщення. Але ось що цікаво: протягом менше ніж двох тижнів нерухомість подорожчала майже у п’ять разів, до 474 тисяч 920 гривень. З чого б це? Те, що майно належить продавцеві, засвідчив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що його сформував державний реєстратор Нечаянської сільської ради Миколаївського району В.Ю. Свячений.

Отже, якщо вірити цим відомостям, протягом декількох днів майно перекочувало від мешканки Одеси Т.К. Мазорук до мешканця Миколаєва С.С. Фроленка.

Редакція спробувала зв’язатися з усіма фігурантами «схеми» з переоформлення нерухомого майна, і при цьому з’ясувалися дивовижні речі. По-перше, ми знайшли людину з точними особистими даними (прізвище, ім’я та по батькові, номер і серія паспорта), як і у першого «покупця» майна. Так ось: Тетяна Корніївна Мазорук ніяка не одеситка, а… мешканка одного із сіл Баштанського району. Як виявилося, 72-річна пенсіонерка 37 років сумлінно пропрацювала дояркою у місцевому колгоспі, нині – на заслуженому відпочинку. Ми зателефонували Тетяні Корніївні і буквально ошелешили її звісткою про те, що 2005 року вона буцімто придбала нерухомість у самісінькому центрі Миколаєва, а потім – внесла до уставного капіталу ТОВ «Мезосфера».

– Та Ви що?! – тільки й мовила жінка, дізнавшись про мету мого дзвінка. – Я, крім хати-розвалюхи, нічого не маю, та й в Одесі була тільки на базарі. Вперше чую і про «Мезосферу», і про директора Скорінського.

Щиро перепрошуємо Тетяну Корніївну за цей дзвінок. Але завдяки цій розмові стало остаточно зрозуміло: хтось підступно вкрав і незаконно використав особисті дані пенсіонерки у своїх корисних і, напевно, злочинних цілях.

Фірма-невидимка?

Що ж, тоді ми спробували знайти координати товариства «Мезосфера», яке внесло нерухомість до свого уставного фонду шляхом передачі від «одеситки Мазорук».

Утім за адресою: м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, 91, де мав би знаходитися офіс ТОВ «Мезосфера» відповідно до даних держреєстру, ми не знайшли дане товариство. Відповідальні представники фірми, яка здає офіси за цією адресою, повідомили: такого орендаря вони навіть не пригадують.

Отже, фірма-фантом?

Але й це ще не все. Зайшовши до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ми дізналися,що дане товариство розпочало свою діяльність 22 травня 2018 року, тобто – всього за чотири місяці до укладання угод, в яких фігурує дорога нерухомість по вулиці Московській, 11.

У державному реєстрі єдиним засновником ТОВ «Мезосфера» зазначено мешканця села Трихати Миколаївського району Іраклія Ехвая. Щодо безпосередніх директорів товариства, то вони протягом нетривалого періоду мінялися неодноразово: 14 вересня 2018 року Івана Авраменка змінив Дмитро Скорінський, а 4 грудня 2018 року замість Скорінського був призначений І. Ехвая. Що цікаво: і «придбання», і подальший продаж дорогої нерухомості засвідчив своїм підписом саме Дмитро Скорінський.

При цьому, звертаємо увагу, Дмитро Скорінський в якості директора ТОВ «Мезосфера» прийняв майно від «одеситки Мазорук» 13 вересня 2018 року, а обійняв директорську посаду… днем пізніше. Черговий «полтергейст»?! І чи не забагато нестиковок у всій цій історії?

Ми зателефонували до села Шевченко Вітовського району, де зареєстрований даний «пан директор». В. о. старости села Ольга Кравченко не приховувала свого здивування:

– Скорінський – директор? Та Ви що – серйозно?! Він у нас справді зареєстрований, але проживає десь у Миколаєві.

– Чому Ви не вірите, що він може бути директором?

– Ну, він непутьовий… п’є горілку… та й у школі навчався на двійки…

Не змогли ми розшукати за місцем реєстрації і власника ТОВ «Мезосфера» Іраклія Ехвая. У сільській раді повідомили, що він не проживає в селі «десь із 90-х років».

«Кінцевий бенефіціар»: No comments

Зате журналістська удача нам посміхнулася, коли вдалося знайти телефон «кінцевого бенефіціара» багатоступінчастої «схеми» із перепродажу майна Євгена Юр’єва – Сергія Фроленка. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наразі власником приміщення на вулиці Московській є саме пан Фроленко. Щоправда, бесідавийшла досить неконструктивною, адже Сергій Фроленко навіть не захотів вести розмову по суті та відповідати на запитання журналіста. Мовляв, проводите журналістське розслідування? То й проводьте, а я тут до чого? І кинув слухавку…

Дивна позиція. Адже, якщо ти оформив законну угоду з продажу майна, то що тоді приховувати від журналістів? Дуже підозрілим є і той факт, що ми не змогли знайти ані офіс товариства «Мезосфера», ані його директора, в «директорстві» якого дуже сумнівається людина, яка його добре знає. А якщо ще врахувати, яким чином на першому етапі майно перейшло до «одеситки Мазорук»…

До речі, змінив «місце дислокації» і юрист Костін, який міг відповісти на дуже важливі запитання: наприклад, де і від кого він узяв копії «рішення Центрального районного суду», яке є очевидною фальшивкою, та інших документів?

І ще таке не другорядне питання: якщо у вересні «одеситка Мазорук» передала майно на баланс товариству «Мезосфера», а те, в свою чергу, за два тижні продало нерухомість громадянину С.С. Фроленку, то чому нові власники дали про себе знати лише в лютому 2019 року?.. І, до речі, з моменту придбання нерухомості по вулиці Московській і до лютого 2019 року включно підприємець Юр’єв сумлінно сплачував податки, отримуючи орендну плату від орендаря.

Словом, є дуже багато запитань, відповідь на які мають дати насамперед правоохоронні органи. Адже днями Євген Юр’єв звернувся до поліції із заявою про вчинення злочину за ознаками статей 205-1 («Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців») і 206-2, ч. 2 («Протидія законній господарській діяльності») Кримінального кодексу України. Впевнені, що правоохоронців має також зацікавити факт протизаконного використання персональних даних мешканки Баштанського району Т.К. Мазорук (стаття 182 Кримінального кодексу «Порушення недоторканності приватного життя»).

Отже, чекаємо дієвого розслідування з боку співробітників Центрального районного відділу поліції. А про подальший перебіг подій ми обов’язково повідомлятимемо своїх читачів.

Андрій ТЮРІН

One Comment on “БУЛО ВАШИМ – СТАЛО НАШИМ: у результаті сумнівної «багатоходівки» миколаївець позбавився нерухомоcті”

  1. “В Крыму опасно выйти на улицу”. Именем ливуруции гыдности: гроши ваши, будуть – наши! Путин – пуйло!

Добавить комментарий для Слава Украине! Отменить ответ