Не чіпайте журналістів!

У переліку найбільш небезпечних професій у багатьох країнах обов’язково значиться «журналіст». Приблизно третя-четверта позиція після шахтарів, рятувальників, поліцейських. Насправді створення чергового сюжету або репортажу часто пов’язане з небезпекою для життя, особливо якщо журналіст прямує в «гарячу точку». Рівень його заробітку (за західними мірками) фактично повністю залежить від унікальності репортажу або статті. Та кожен сам обирає собі професію та рівень небезпеки. Можна писати нейтральні соціальні матеріали, є варіант – їхати в «гарячі точки» по репортажі.

Олена ІВАШКО.

Незалежно від того, хто що обирає, за неофіційною статистикою, близько половини журналістів за всю свою творчу діяльність хоч раз отримували зовнішні погрози на свою адресу. Це про Україну. Половина! Чи не забагато для демократичної вільної країни?

Ситуація з фізичною безпекою журналістів в Україні загрозлива. За даними НСЖУ, за 11 місяців 2018 року Індекс фізичної безпеки журналістів фіксує 78 нападів на працівників ЗМІ.

«Ця цифра вражає й непокоїть, адже якщо порівняти з 2017-м, коли було зафіксовано 89 нападів на журналістів, стає очевидним, що наша професія дуже небезпечна, – зазначає перший секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ. – У 2018 році серед регіонів перше місце за кількістю нападів на медійників посідали Київ та Київська область. Друге – Дніпропетровська область».

Пані Ліну особливо непокоїть те, що 2018-го почастішали випадки застосування сили до жінок-журналісток. Торік у вересні трапилося сім нападів на працівників ЗМІ, і шість із них – на жінок.

З одного боку, дивує таке агресивне ставлення до журналістів. З іншого – херсонський варіант: «стрілятимемо в журналістів!».

Може, трохи забулась ця історія, та продовження досі немає. У грудні здійснено напад на редакцію газети «Новий день». Тоді під час чергового засідання «круглого столу» до редакції вломилися молодики й почали стріляти й застосували до присутніх газ.

У тому начебто поліція розбирається. Насправді представник забутої партії вирішив нагадати про себе, чи тема «круглого столу» комусь не сподобалася. Великі сподівання, що винних знайдуть. Не уявляю себе під час обстрілу в редакції. Жах, переляк, намагання сховатися.

Вони, херсонці, сховалися й вижили. А на Миколаївщині триває тихе полювання на журналістів. Нещодавно виселили з історичної будівлі дві редакції. Бо «хтось» схотів придбати цей будинок. У ньому працювали на абсолютно законних умовах редакції двох видань: газети «Рідне Прибужжя» та Центру журналістських розслідувань. Не чекаючи ухвал суду, прийшли чиновники й «попросили» звільнити приміщення. До цього відключали опалення, електрику: «хай вже самі підуть». Не пішли. Борються.

Попереду виборча кампанія, яка, за словами міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, має відбуватися спокійно і мирно – без пострілів, сльозогінного газу та силових акцій.

Прошу про одне: не чіпайте журналістів! А якщо когось із наших хоч раз зачепите, помщуся.

Олена ІВАШКО, «Урядовий кур’єр»

Добавить комментарий