«СПРАВЕДЛИВІСТЬ» ПО-СНІГУРІВСЬКИ, або Як міською радою брутально нехтується конституційне право громадян на землю

Снігурівчанин Віктор Шумік щиро дивується. Статтею 14 Конституції України держава гарантувала йому та іншим громадянам право отримати землю у власність. Але наразі минуло понад три роки, відколи Віктор Іванович вирішив стати власником земельної ділянки в межах рідного міста та подав відповідну заяву до Снігурівської міської ради. І, як розповів В.І. Шумік, звернувшись до редакції «РП», місцева влада всіляко перешкоджає йому в реалізації одного з фундаментальних конституційних прав.

Вирішив започаткувати селянське господарство

Каменем спотикання стала невеличка земельна ділянка площею 1,7 гектара, розташована по вулиці Потьомкіна, 13/2, що на околиці районного центру, в районі «птичника», як кажуть місцеві мешканці. У кращі часи тут успішно функціонувала качина ферма, проте згодом виробничий об’єкт занепав та припинив економічну діяльність. Майно підприємства було розділено між колишніми працівниками, причому остаточну крапку в приватизації виробничих корпусів було поставлено в судах зовсім недавно – у 2015 році. Важливий нюанс, необхідний для розуміння подальшого розвитку подій: майно розділили, а земля під нежитловими приміщеннями та довкола них залишилася комунальною, міською.

Віктору Шуміку дісталися у власність дві будівлі. Варто сказати, що Віктор Іванович не лише сумлінно трудився на птахофермі, а й, коли підприємство збанкрутувало, разом з однодумцями зумів зберегти цілісні майнові комплекси від розграбування та руйнації. Аби забезпечити засоби для існування для себе та своєї родини, чоловік самотужки обробляв свій власний пай та розпочав невеличку підприємницьку діяльність з розведення свійських птахів. А наприкінці 2015 року В.І. Шумік та його дружина Галина Володимирівна вирішили скористатися своїм законним правом на безоплатне отримання землі під своїми корпусами та на прилеглій території у власність для ведення особистого селянського господарства (ОСГ). Це – цілком у рамках чинного законодавства, адже дана земельна ділянка на той момент не була обтяжена іншими речовими правами та має категорію земель сільськогосподарського призначення, як того вимагає закон щодо умов створення ОСГ. При цьому стаття 121 Земельного кодексу обмежує максимальну площу земельної ділянки – не більше двох гектарів на одного громадянина.

Спочатку все йшло «як по маслу». Снігурівська міська рада на сесії від 27 січня 2016 року ухвалила рішення № 10, яким надавався дозвіл громадянам України Шуміку В.І. та Шумік Г.В. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 гектарів у власність для ведення особистого селянського господарства. Дещо згодом, а саме рішенням сесії міськради від 19 лютого 2016 року, було внесено незначні, суто технічні, зміни до даного рішення.

Отримавши дозвіл, громадяни Шуміки звернулися до землевпорядника, який досить оперативно виготовив відповідний проект землеустрою. Підкреслимо, що цей проект був погоджений з відповідними державними інстанціями, зокрема територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а саме – Держгеокадастром.

Два тижні і… два з половиною роки

13 травня того ж року Віктор та Галина Шуміки подали погоджений проект землеустрою до Снігурівської міської ради для затвердження. Відповідно до Земельного кодексу міськрада протягом двох тижнів мала затвердити проект землеустрою та передати його у власність.

І ось тут, як каже сам Віктор Іванович, для нього і почався «біг по замкненому колу». Сесії, постійні комісії, суди… Адже попри положення частини 9 статті 118 Земельного кодексу щодо двотижневого терміну, який дається на затвердження погодженого проекту, Снігурівська міська рада досі не лише не затвердила проект землеустрою, а й перетворила чітко регламентований процес отримання землі під ОСГ у справжнісінький фарс. Минуло вже не два тижні – а понад два з половиною роки!

Так, на засіданні постійної комісії, що відбулося 18 травня 2016 року, громадянам Шумікам було винесено рішення: для подальшого розгляду питання проект необхідно доопрацювати. Мовляв, схема земельної ділянки у проекті не співпадає із планом-схемою, що додавалася до заяви, на підставі якої було видано рішення сесії № 10 від 2016 року. Також принагідно з’ясувалося, що до міської влади звернувся громадянин П., який заявив про порушення його інтересів з боку В.І. Шуміка. П. є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою Потьомкіна, 13/1.

Дивна річ: Держгеокадастр, який є спеціалізованим державним органом у сфері земельних відносин, погодив проект землеустрою, не знайшовши жодного порушення законодавства. Щодо того, що дві план-схеми дещо не збігалися, то й тут немає жодного «криміналу», адже відповідно до статті 118 Земельного кодексу в клопотанні на виділення землі зазначаються не точні, а орієнтовні (виділено мною. – А.Т.) розміри земельної ділянки. До заяви також додаються графічні матеріали, на яких вказано бажане місце розташування земельної ділянки, а погодження інших землекористувачів потрібно лише у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб. Детальну ж схему земельної ділянки робить кваліфікований землевпорядник.

Заявник нічого не порушив. Але…

Отже, головна умова – щоб у проекті земельна ділянка розташовувалася саме в тому місці, де просив заявник, а її розмір не перевищував два гектари. До того ж Віктор та Галина Шуміки не порушували речові права інших громадян, інакше б їм не погодив документацію відповідний орган Держгеокадастру. Але… члени «земельної» комісії Снігурівської міської ради вирішили діяти на власний розсуд.

А як же Закон, запитають законослухняні читачі? Годі вам, шановні, – у Снігурівці, як виявляється, діють свої «закони» і «понятія».

Протягом ще приблизно півроку Віктор Шумік листувався з міською радою, аж поки там не «змилостивилися» і нарешті не винесли питання затвердження проекту землеустрою до сесійної зали. Проте рішення так і не було прийнято: на сесії, що відбулася 18 листопада 2016 року, позитивно висловилися з даного питання 12 депутатів – при мінімально необхідній кількості у 14 голосів.

Повторно дане питання було винесено на позачергову сесії Снігурівської міської ради 8 грудня 2016 року. Але результат для Шуміків також виявився негативним…

Зневірившись у місцевих «слугах народу», Віктор та Галина Шуміки з метою захисту власних інтересів звертаються по допомогу до Феміди. Дослідивши матеріали справи та вислухавши учасників процесу, Снігурівський районний суд своїм рішенням від 26 квітня 2017 року визнав протиправними порушення Снігурівською міською радою строків розгляду заяви Віктора і Галини Шуміків про затвердження проекту землеустрою і зобов’язав міськраду – розглянути вказану заяву на найближчій сесії та прийняти рішення відповідно до закону.

На жаль, високий суд у своєму рішенні не вказав, якого саме закону має дотримуватися міська рада – Закону України чи… «закону» Снігурівки. Відтак митарства пересічних снігурівчан продовжилися…

А Віктор Шумік сповна пізнав чергове коло знущань та відвертого ігнорування своїх законних вимог з боку «слуг народу». Великі сподівання Віктор Іванович покладав на обрання, в квітні 2017 року, нового мера Снігурівки – Леоніда Голоблі. Натомість, як показали подальші події, ситуацію так і не було приведено у відповідність до чинного законодавства й при новому очільникові міста. Ба, більше. Уже «за Голоблі», а саме 12 грудня 2017 року, на сесії рішенням № 10 громадянам Шумікам не лише вкотре було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою (чим було проігноровано рішення суду!), а й взагалі скасовано попереднє рішення міської ради, яким надавався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Отакої!

Іншими словами, «знахабнілих» претендентів на землю, говорячи більш зрозумілою мовою, «послали», попри те, що люди витратили чимало часу, коштів та нервів задля досягнення своєї мети та діяли у чіткій відповідності до Закону. Знову ж таки, підгрунтям для відміни свого ж рішення стала підстава, вельми далека від українського законодавства. Депутати в обґрунтування свого рішення послалися на нібито порушення п. 4 статті 120 Земельного кодексу, відповідно до якої «у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди». Проте депутати, які проголосували за таке рішення, чомусь не взяли до уваги той очевидний факт, що йдеться не про жилі будинки чи споруди, а про нежитлові приміщення! Отже, застосування даної норми у даному випадку є недоречною. Проте навіть якщо керуватися «логікою» депутатів, то на руках у В. Шуміка є погодження від чотирьох інших власників майна, яке, знову ж таки за «версією» слуг народу, дає йому право на зазначену земельну ділянку.

Міськраду знову «поправив» суд. Ну та й що?

Знову ж таки, чергове правове невігластво Снігурівської міської ради було зупинено у судовому порядку. Рішенням від 23 липня 2018 року (набуло законної сили 23.08.18. – Ред.) Миколаївський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов Шуміків та визнав протиправним і скасував рішення Снігурівської міськради від 12.12.17 № 10 про відмову затвердження їхнього проекту землеустрою. У тексті рішення, зокрема, вказується, що питання дотримання законів та прийнятих відповідно до них підзаконних актів під час складання проекту землеустрою перевіряється тим державним органом, який погоджує його або проводить його експертизу. Інакше кажучи, суд чітко та недвозначно сказав: «перевірка» або «корегування» проекту – це аж ніяк не в компетенції міської ради!

Здавалося б, отримавши чергового юридичного ляпасу, деякі депутати міської ради мали б схаменутися та нарешті привести свою діяльність у відповідність до чинного законодавства, тим паче, маючи на руках рішення одразу двох судів, які недвозначно вказали: Віктор та Галина Шуміки не порушували жодних законів, відтак проект має бути затверджений міською радою.

Та де там…

Питання, звичайно, винесли на розгляд сесії. Але потім почалися дивовижні речі.

– По-перше, сесії Снігурівської міської ради вирізняються малою відвідуваністю депутатів, – зазначає представник В.І. Шуміка Анна Козирєва. – Із 26 депутатів на сесію зазвичай з’являється трохи більше половини. Також складається враження, що у вирішальний момент перед голосуванням хтось за домовленістю або полишає сесійну залу, або немов за домовленістю не голосує «за», і все – рішення не приймається.

Чому так відбувається? Можливо, хтось із депутатів або чиновників міської ради натякав Віктору Шуміку на необхідність дати хабара з метою «протягнення» необхідного проекту рішення на сесії?

– Ні, цього не було, – каже Віктор Іванович. – Усі знають, що я принципова людина і ні на які незаконні пропозиції не пристану. Чому я маю комусь платити, якщо право на землю мені гарантувала держава?

«Ми не можемо впливати на депутатів»

Відтак журналіст «РП» вирушив у відрядження, аби з’ясувати позицію міської ради, яка затято – ось уже понад два з половиною роки замість передбачених законом двох тижнів – «затверджує» проект землеустрою.

Та спочатку я побував на території колишнього птахокомплексу. Місцеві мешканці із числа колишніх працівників «птичника», яких зустрів, вельми обурені зволіканням міської ради щодо реалізації законних прав Віктора Шуміка.

– Як же так? – риторично запитує Микола Зима. – Віктор Шумік усе життя працював на цій землі, має до неї безпосереднє відношення, а його «футболять» на сесіях. Водночас той, хто не працював тут жодного дня і появився невідомо звідки, може «прихватизувати» цю земельну ділянку.

За словами місцевих мешканців, громадянин П. протягом останніх років за допомогою найманих працівників використовував землю для посіву й подальшої реалізації цибулі та іншої городини, також вирощував гриби. Та й капітальна прибудова до одного корпусу розміром приблизно 10 на 40 метрів, вочевидь, була збудована підприємливим ділком незаконно, адже «новобудова» з’явилася на комунальній землі.

– Чи відомо про незаконне використання землі міській раді? – запитую у першого заступника Снігурівського міського голови Олега Поскрипки, адже мера Л. Голоблі на час мого візиту на робочому місці не застав.

– Так, відомо… Це не законно, відтак і маємо намір владнати земельні відносини.

Дивно, але чому цей безлад відбувається за рахунок порушення прав іншого, законослухняного, громадянина? Тож запитую чиновника: коли, зрештою, буде затверджено проект землеустрою В.І. Шуміка і, таким чином, будуть виконані і вимоги чинного законодавства, і рішення судів?

– Ми не можемо впливати на депутатів, – запевнив перший віце-мер. – Тож проект затвердять лише тоді, коли за нього проголосують депутати.

Цікаве твердження. Адже, як повідомив виданню «Снігурівка.ІНФО» депутат Вадим Журавель, на однієї з сесій міськради на депутатів чинився тиск під час голосування за преміювання міського голови Леоніда Голоблі.

«На сесії відбувалося бозна-що. Вони з трудом нашкрябали 14 голосів і коли дійшло до питання про преміювання міського голови, один депутат, Євгенія Дигало, утрималася. Після цього на депутата почали тиснути, мовляв, як ти можеш не дати премію меру? Вирішили поставити на переголосування. Тоді вже вона не витримала і проголосувала «за», – розповів депутат.

А ось коли перейшли до «земельного блоку» питань, то, за словами Журавля, недорахувалися двох людей і через відсутність кворуму сесію закрили. Тому жодного земельного питання не було розглянуто.

А ось депутат, член комісії з питань земельних ресурсів Костянтин Лебедєв вважає, що ситуація, коли деякі його колеги не виконують рішення суду, є неприпустимою в правовій державі.

– Мабуть, комусь це потрібно, – каже Костянтин Миколайович. – До речі, секретар міської ради Андрющенко весь час утримувалася при затвердженні цього рішення, і їй «підголосовували» один-два депутати. Особисто я підтримую цей проект, бо він цілком у межах чинного законодавства, що підтверджено у судовій інстанції. У мотиваційній частині судового рішення чорним по білому написано: виключне право щодо експертизи проекту мають органи, які його погоджують. Відтак ніхто не має права робити ревізію проекту, навіть депутати, бо це не наша компетенція!

Аби переконатися у правдивості слів депутата Лебедєва щодо голосування окремих депутатів, прошу надати мені результати однієї з останніх сесій міської ради (від 26.11.18), де саме ставилося на голосування «питання Шуміків». Десять депутатів висловилися «за» затвердження проекту землеустрою, ще п’ять – «утрималися». Серед тих, хто, м’яко кажучи, не посприяв прийняттю єдино можливого, законного рішення, справді є секретар міської ради Тетяна Андрющенко, а також депутати Марина Білоусова, Лариса Муравко, Наталія Кучерявенко і… мер Леонід Голобля, який має право голосу при розгляді сесійних питань.

Справедливість дорівнює законності!

Мені вдалося поспілкуватися з деякими депутатами, котрі, утримавшись при голосуванні, фактично зірвали процес затвердження проекту землеустрою, як того вимагають Закон і судові рішення.

«Питання спірне», – вважає Марина Білоусова.

А як же рішення двох судів?.. Хіба вони не поставили остаточну крапку в усіх суперечках?

«Я на сьогодні не бачу рішення суду, це Ваші слова», – спантеличила мене своєю відповіддю депутат.

No comments.

Ще один «слуга народу», Лариса Муравко, здивувала аж ніяк не менше:

– Я голосую «за» лише по тих питаннях, в яких розбираюся. Земельна комісія не може подати інформацію однозначну і правильну. Один член з цієї комісії говорить одне, інший – протилежне. Кому я маю вірити? Як мені приймати рішення? І я не проголосувала проти, я утрималася, – спробувала слабко «виправдитися» депутат.

Отже,.. утрималася від виконання Закону? І навіщо потрібно знати думку земельної комісії, якщо є судове рішення, в якому все чітко розписано?..

– Є співвласники майнового паю, є земельна ділянка, – пояснив свою позицію телефоном міський голова Л. Голобля. – Проект на земельну ділянку виготовлявся Шуміком з порушенням, адже не погоджувався з іншими власниками майна. Чому він повинен мати більше, ніж інші?

Популістську риторику мера щодо «справедливості» коментувати важко. Натомість цікаво: про які такі «порушення» торочить градоначальник? Адже жоден суд, що відбувся, не лише не знайшов бодай найменші порушення з боку Віктора та Галини Шуміків, а й повністю підтвердив законність та правомірність дій претендентів на отримання землі для потреб ОСГ!

– Нами було запропоновано виготовити документацію на земельні ділянки під будівлями, а решту землі реалізувати через аукціон. І це – справедливе рішення, – продовжив Леонід Миколайович.

– Але справедливе рішення – це законне (виділено нами. – Ред.) рішення. Ви згодні із цим?

– Так, згоден, – нарешті погодився зі мною мер. – Шумік довів своє право на землю в двох судах, і він претендує на земельну ділянку на законних підставах. Але це… рішення депутатів – погодитися з рішенням суду або ні.

– Але ж у правовій державі судові рішення є обов’язковими для виконання всіма громадянами, в тому числі держслужбовцями та депутатами. Чи кожен буде голосувати як йому заманеться, не зважаючи на Закон?

– Це – позиція депутатів (і мера також! – Ред.), – «відрубав» мер Голобля. – А вони представляють інтереси громади.

Замість післямови

Ось така дивна аргументація. Виявляється, окремим депутатам Снігурівської міської ради дозволено діяти всупереч чинному українському законодавству?

Варто взяти до уваги і таке. Якби проект землеустрою був погоджений вчасно, то Віктор Шумік міг би і надалі розвивати та розширювати свій невеличкий бізнес, від чого користь мав би і міський бюджет – у вигляді додаткових податків від використання «узаконеної» земельної ділянки. Чи, можливо, у Снігурівці немає вже болючих проблем розвитку міста, на які можна було б спрямувати додаткові кошти? Звісно ж, це далеко не так, годі бодай звернути увагу на незадовільний стан більшості автодоріг і тротуарів невеличкого містечка, житлового фонду тощо.

То чиї ж інтереси лобіюють міський голова і окремі депутати Снігурівської міської ради – громади чи…? І хто, зрештою, зупинить це правове свавілля та знущання не лише над законами та пересічними громадянами, а й над здоровим глуздом?

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Добавить комментарий