Пошта у селі: бути чи..?

Поштове відділення у глибинці – це не лише місце, де можна передплатити газету, відправити чи отримати посилку та переказ, оплатити комунальні платежі тощо. Пошта у селі – ще й своєрідний острівок зв’язку із зовнішнім світом. Тут також можна отримати інші товари і послуги, поспілкуватися, дізнатися про останні новини, врешті-решт. Тожможна зрозуміти розпач сільських мешканців, котрі або взагалі не мають поштового відділення, або ж… Ми отримали колективного листа від мешканців смт Токарівки Веселинівського району, де люди розповіли про багаторічну проблему свого села.

– Наше поштове відділення обслуговує понад 2 тисячі чоловік, – йдеться у листі, який підписали близько ста мешканців селища. – Але ця установа знаходиться у плачевному стані. Ніякого ремонту тут ніколи не робили, через що все валиться і сиплеться, дах тече. А двері та вікна тримаються на «чесному слові».

До свого листа наші дописувачі додали фотографії, частину із яких, шановні читачі, ви маєте змогу побачити як «ілюстрацію» до цієї статті. Коментарі, як кажуть, зайві. Через украй незадовільний стан приміщень про нормальну роботу поштового відділення не може й бути мови. Ба, навіть головний вхід до поштового відділення вражає занедбаністю. Що вже казати про підсобку, яка, здається, ось-ось завалиться через величезні, у декілька пальців «товщиною», тріщини у стіні та даху. З усього видно: капітальний ремонт тут не здійснювався дуже і дуже давно.

Аж ніяк не влаштовує токарівчан і незручний графік роботи сільської пошти. Так, вихідними днями є не лише субота та неділя, а й вівторок. Лише у четвер поштове відділення приймає відвідувачів повний день – до 18.00, решту робочих днів – до обіду.

«Це навмисно зробили такий графік, щоб не платити більшу зарплату, – переконані автори листа до «РП». – Адже поштарі отримують низьку зарплату, яка за розміром є навіть менше мінімальної. Але при цьому вимоги досить великі. Окрім кореспонденції, працівників змушують продавати «прострочений» товар. Тож там повинно сидіти дві людини, а реально працює – тільки начальник пошти, яка, окрім надання поштарських послуг, ще й приймає від людей платежі та продає цукерки з консервами.

Чому ж, спитаєте ви, на пошті приймаються всі платежі – комунальні, за дитячий садочок і так далі? Та тому, що відділення Ощадбанку в селі закрили декілька років тому, а платіжних терміналів, які є у місті чи в райцентрі, – немає зовсім. Відтак начальник пошти крутиться як білка у колесі – і продає печиво із зубною пастою, і проводить досить складні фінансові платіжні доручення.

А що буде, якщо пошти взагалі не стане? Де тоді мешканцям села, насамперед безпомічним ветеранам, заплатити за світло та газ, передплатити улюблену газету чи отримати посилку від родичів?.. Хтось про це подумав із можновладців?

Утім поки що поштове відділення у Токарівці ще є. Вкрай занедбане, занехаяне, але є. І нехай опалення тут пічне, а дров на перші числа грудня ще не було. І нехай, з метою економії, практично не вмикається електрика. Як би там не було, попри всі негаразди послуги поштового зв’язку надаються. Люди ж просять зовсім дрібничку – зробити ремонт приміщень та покращити умови праці поштарів. Наші дописувачі пропонують й інші можливі варіанти розв’язання застарілої проблеми: або виділити дві кімнати під потреби пошти в будівлі сільської ради, або орендувати приміщення в магазині «Продукти» – якраз там, де розміщувалося відділення Ощадбанку. Ці пропозиції були озвучені під час сходки села, яка відбулася 30 листопада за присутності старости Токарівки та навколишніх населених пунктів Анатолія Сергєєва.

– То яким бачите вирішення проблеми? – звернулися ми до пана А. Сергєєва.

– Передусім, кадрове. Людина, що ще працює у поштовому відділенні, звільняється. Тож мене попередили в кадровому відділі Миколаївської дирекції «Укрпошти»: якщо не буде працівника, то поштове відділення взагалі закриється.

– Хто таке сказав?

– Прізвище не знаю, але з кадрового відділу.

– Які Ваші пропозиції?

– Я запропонував керівництву «Укрпошти» перенести відділення до колишнього приміщення Ощадбанку. Там є охорона, «ПриватБанк» готовий розмістити в цьому місці термінали. Але мені відповіли: у нас є своє приміщення, а там потрібно платити орендну плату. Відтак зараз намагаємось вирішити кадрове питання, проте стримує маленька зарплата. Звісно, на території нашого округу є ще два відділення – у Бондарівці та Михайлівці, натомість до кожного з них – шість і три кілометри відповідно. Зрозуміло, що літній людині такі значні відстані не здолати.

– Чи не може місцева влада допомогти з ремонтом приміщень поштового відділення?

– Звісно б, допомогли з роботами, але – за їхні будівельні матеріали. Це було б для нас справою честі. Та вони зовсім бідна організація, навіть не забезпечили відділення паливом на зиму.

Немов виправдовуючись, Анатолій Миколайович зазначив у розмові: він працює лише один рік, і тут одразу ж на його «шию» звалилася така значна проблема. «Але я займаюся цими питаннями, днями маємо завезти на пошту паливо», – запевнив сільський керманич.

Слід сказати, що поки стаття готувалася до друку, А. Сергєєв дотримав свого слова, забезпечивши поштове відділення дровами. Але на головне питання – що робити з фактично аварійною будівлею – відповідь досі не знайдено.

Село Токарівка входить до складу Веселинівської об’єднаної територіальної громади. Веселинівський селищний голова Олександр Румянцев, як з’ясувалося, також добре обізнаний із проблемною ситуацією.

– Як бачимо вирішення проблеми? – перепитує голова ОТГ. – Якщо відремонтуємо наступного року колишнє приміщення Ощадбанку, то з’явиться можливість перевести поштове відділення туди. Проте на новому місці «Укрпошта» має сплачувати орендну плату. Якщо вони цього не бажають, то повинні відремонтувати своє нерухоме майно, це ж не моя зона відповідальності.

А якою є позиція поштовиків? Про це ми запитали у Олександра Мукомела, який лише недавно звільнився з посади керівника Центру поштового зв’язку № 2 (центр – м. Вознесенськ), а зараз працює у Миколаївській дирекції ПАТ «Укрпошта».

– На жаль, у нашого підприємства немає коштів на ремонт, – побідкався Олександр Степанович, – а до того ж, поштове відділення у селі Токарівка є збитковим. Але в будь-якому разі пошта у цьому селі не закриється. Вважаю, що місцевій владі слід активніше шукати шляхів розв’язання проблеми. У багатьох інших сільських радах нам ідуть назустріч, виділяючи відремонтовані приміщення для наших потреб за символічну орендну плату. Подібним чином, до речі, було знайдено компроміс у селі Поділля того ж Веселинівського району.

Отже, як бачимо, проблема не тільки в поштовиках, а й у владі на місцях?.. Можливо, і справді очільникам села Токарівка та Веселинівської ОТГ потрібно не лише констатувати наявний стан речей, а й наполегливо вишукувати власні резерви з метою подолання «поштової кризи». Адже від занедбаного стану поштового відділення насамперед потерпають саме їхні виборці.

До речі, на проблеми забезпечення поштового зв’язку на селі звернув увагу і Президент України Петро Порошенко. На нараді за участю міністра інфраструктури В. Омеляна та керівництва поштового відомства, що відбулася 12 грудня цього року, глава держави наголосив на категоричній неприйнятності скорочення відділень «Укрпошти» в сільській місцевості, а також припинення надання послуги із виплати пенсій через відділення «Укрпошти». За словами Петра Порошенка, державні підприємства мають виконувати певні соціальні функції.

Отже, є сподівання, що держава не лише не допустить подальшого скорочення сільських поштових відділень, а й надасть реальну підтримку цій занедбаній галузі. Адже в іншому випадку по українському селу буде завдано ще одного нищівного удару.

Андрій ТЮРІН

3 Comments on “Пошта у селі: бути чи..?”

    1. Попам несут лишние бабки мыряне. Налогами они не облагаются. Гундяй, будь человеком! Ты – миллиардер. Не обижайся! Дай и нашим святым отцам возможность кошельки набить. Есть такая профессия: несёшь на полном серьёзе пургу, пудришь мОзги и все вокруг от этого благоговеют, а ты – богатеешь. А что, Ева и Адам переспали…. Пошло потомство. Братья и сёстры про меж собой “переженились” – от них пошло потомство дебилов. То есть – мы….

Добавить комментарий для Серж Отменить ответ