Аптека: поза межами досяжності

Здавалося б, інфраструктура сучасного міста має передбачати наявність цілої низки об’єктів соціально-культурного спрямування з метою задоволення потреб містян у їхніх освітніх, медичних, культурних і спортивних запитах. Адже люди бажають отримати у безпосередній близькості від власних осель такі важливі об’єкти, як школа, дитячий садочок, медичний заклад, магазин, поштове відділення тощо. Тож цілком можна зрозуміти мешканців одного із житлових мікрорайонів міста Баштанки, котрі занепокоєні відсутністю в їхньому житловому комплексі такого важливого інфраструктурного об’єкта, як аптека.

«Нам дуже подобається ваша газета, але, на жаль, не всі в змозі виписати її. Та декілька примірників наші пенсіонери передплачують, читаємо і розповідаємо про ваші цікаві і правдиві статті», – так починається лист до «Рідного Прибужжя», якого написала від імені земляків голова ветеранської організації мікрорайону «Агропромтехніка» м. Баштанки Наталя Гасиліна.

«Ми дуже любимо наше місто, а тим паче свій рідний мікрорайон, – продовжує свою розповідь Наталя Олександрівна. – Адже ми живемо на території славнозвісної на всю Україну та колишній Радянський Союз Баштанської МТС. У нашому мікрорайоні проживають чудові та працьовиті люди. Є у нас декілька магазинів, дитячий садок, бібліотека, міський культурний центр, декілька (а це до десятка) приватних підприємств, сімейна амбулаторія. Але, на жаль, немає аптеки».

Звичайно, аптечні заклади у такому досить-таки великому районному центрі, як Баштанка (населення – понад 12 тисяч чоловік), є. Але складність  у тому, що вони всі розташовані в центрі міста, до найближчої аптеки – три кілометри від мікрорайону «Агропромтехніка». Людям похилого віку, та ще й з численними хворобами, долати пішки таку значну відстань досить проблематично. Якби ритмічно ходив міський транспорт, то це б значно полегшило проблему. А так…

Як побідкалася Н.О. Гасиліна вже у телефонній розмові, реально  побачити автобус у їхньому районі можна лише зранку, коли людей відвозять на роботу, а потім – лише ввечері. Відтак, коли дошкулить здоров’я, стареньким, і не тільки, доводиться користатися послугами таксі. А це – задоволення не із дешевих. За одну поїздку таксисти беруть 40-50 гривень, а в обидві сторони набігає кругленька сума. Якщо ж виникне гостра потреба у ліках у святкові дні або вночі, такса може зрости щонайменше вдвічі. Годі й казати, що для більшості пенсіонерів з їхніми мізерними пенсіями такі суми – захмарні, тим паче, якщо врахувати «космічну» вартість самих ліків.

Як же так, дивуються баштанські ветерани? У центрі – аптека на аптеці, а в мікрорайоні «Агропромтехніка» аптечна справа раптом стала збитковою? Тож чому влада не реагує належним чином на запити своїх громадян, тим паче – людей заслужених і шанованих?

– Люди обрали владу, депутатів, при цьому давалися обіцянки, що ми будемо захищені і почуті зі своїми проблемами. Але у підсумку простий народ ніхто не чує, а чиновники влаштувалися зручно і з користю для своїх кишень, – робить невтішний висновок Наталя Олександрівна.

Варто сказати, що літні люди зверталися зі своєю бідою і до Баштанської міської ради, і до Миколаївської обласної ради, і до інших органів влади.

І що з того? На жаль, поки що нічого.

Так, Баштанський міський голова Іван Рубський у своїй відповіді на звернення голови ветеранської організації Н.О. Гасиліної зазначив, що питання відкриття аптеки в мікрорайоні «Агропромтехніка» неодноразово розглядалося як міською, так і районною владою. За словами Івана Рубського, «декілька разів пропонувалося різним власникам аптек на вигідних умовах оренди приміщень відкривати свої філії в даному мікрорайоні. Але, у зв’язку із збитковістю діяльності, через певний проміжок часу всі закривали філії».

Ми знову зателефонували очільнику Баштанської ОТГ І.В. Рубському і поцікавилися, чи все ж можна ближчим часом розв’язати значну проблему, котра насамперед стосується літніх людей?

– Ми збирали разом і підприємців, і лікарів, – сказав у телефонній розмові Іван Васильович, – але представники бізнесу не згодилися утримувати аптечний заклад у цьому мікрорайоні. Там тричі відкривалися аптеки, але потім щоразу закривалися через збитковість. За великим рахунком, це питання не моє, а адміністрації, але я тримаю його на контролі.

– То, можливо, є якась перспектива відкриття в мікрорайоні «Агропромтехніка» аптеки підприємства обласної комунальної власності «Фармація»?

– Хто ж заперечує, але від «Фармації» залишилася одна назва. У самісінькому центрі Баштанки була найкраща аптека цього підприємства, яка не лише пропонувала широкий спектр ліків за помірними цінами, а й навіть мала свою лабораторію. Проте цю аптеку фактично знищили – стіни лопаються, батареї та інше обладнання вирізано. Скільки ми не писали, але… Наразі є рішення обласної ради та Баштанської районної ради щодо прийняття-передачі цього об’єкта із обласної комунальної власності в районну. Щодо «Фармації», то у них сьогодні є лише невеличкий аптечний пункт у Центральній районній лікарні.

Депутат міської ради від мікрорайону «Агропромтехніка» Віктор Майданов також занепокоєний відсутністю аптечного закладу в  багатонаселеному житловому комплексі: «Добиратися до найближчої аптеки людям незручно і дорого. Моя пропозиція – зробити максимальні пільги з оренди у приміщенні амбулаторії, адже аптека працює на благо громади. Проте підприємці відмовилися, тож питання залишається на моєму контролі».

Ми спробували взяти коментар з приводу ситуації і у директора ПКВО «Фармація» Євгенії Редькіної, але зв’язатися з нею не вдалося. Секретарша спочатку сказала, що її начальниця зайнята, а наступного робочого дня повідомила: усі питання подавайте лише в письмовому вигляді. Мовляв, так розпорядилася пані Редькіна.

Ми розуміємо, що коли сказати просто нічого, тоді чиновники й вдаються до бюрократії і казуїстики. Та й справді: чим, зрештою, «Фармація» може зарадити мешканцям віддаленого мікрорайону, якщо керівники даного комунального підприємства «довели до ручки» навіть успішний аптечний заклад у центрі Баштанки?.. До того ж, наскільки відомо із засобів масової інформації та із відповідних рішень обласної ради, за останні роки «Фармація» позбулася багатьох своїх приміщень у різних регіонах області. Якщо зважити на те, що ПКВО «Фармація» – це підприємство, що має чітко виражену соціальну функцію щодо здешевлення вартості ліків та розширення географії їх реалізації, зокрема – у найвіддаленішій сільській глибинці, то, як кажуть… припливли.

Таким чином, за умови фактичного «паралічу» «Фармації» вирішувати застарілу соціальну проблему мешканців мікрорайону «Агропромтехніка», насамперед літнього віку, має передусім місцева влада. Сподіваємось, що це питання не тільки перебуватиме «на контролі» у відповідальних осіб, а й ефективно вирішуватиметься на благо людей. Бо якщо чиновники не відкриють аптеку, то самі люди «випишуть» їм гіркі пігулки недовіри та зневаги. Або навіть «лікуватимуть» іншими методами – наприклад, під час виборів.

Та чи треба до цього доводити?..

Андрій ТЮРІН

One Comment on “Аптека: поза межами досяжності”

Добавить комментарий