Сторінками пам’яті про Віктора Губанова

ёВелич людини бачиться на відстані. Ця філософська сентенція цілком стосується і нашого великого земляка, керівника сільгосптовариства «Гур’ївка», заслуженого працівника сільського господарства України, лауреата ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Віктора Губанова. І хоча, як не прикро це усвідомлювати, Віктора Олександровича вже понад два роки немає з нами, добра пам’ять про цю Людину з великої літери залишається з усіма нами, всіма тими, хто мав щастя жити і працювати поруч із видатним аграрієм. А нещодавно спогади про Віктора Губанова були закарбовані в рядки книжки, яку написала вірна дружина, подруга та сподвижниця свого чоловіка – Римма Іванівна Губанова. Назва майже 300-сторінкового друкованого реквієму також цілком філософська й символічна – «Иначе, зачем на земле этой вечной живём»…

Хлібодар з дідів-прадідів, Віктор Губанов ще з малого дитинства напевно знав свою місію на цій Землі: приносити щастя і добробут людям, даруючи найголовніше багатство – Хліб. Народився Віктор Олександрович у далекій  російській глибинці – в Липецькій області, селищі Пісковатське. Ба, навіть районний центр називався промовисто – Грязі. Та попри не завжди сприятливі погодні умови, тутешні селяни спромоглися вирощувати і хліб, і отримувати багаті урожаї плодових дерев. Саме загорівшись ідеєю подальшого розвитку плодівництва та примноження слави видатного ученого-селекціонера Івана Мічуріна, Віктор вступив до Тамбовського сільськогосподарського плодоовочевого інституту ім. Мічуріна. Отримавши кваліфікацію «Учений агроном», молодий фахівець із завзяттям поринув у вир аграрних клопотів. Віктор Олександрович стрімко робив кар’єру спочатку на рідних російських просторах, а у віці 30 років Боже провидіння і випадок закинули його аж на крайній південь України – на Миколаївщину, конкретніше – до радгоспу «Широкий» Снігурівського району.

Варто сказати, що завжди поруч з Віктором Олександровичем була його вірна дружина Римма Іванівна, яка поділяла усі тяготи агрономійської професії – з її повсякденними турботами про майбутній урожай, безсонними ночами і майже повною відсутністю вихідних і відпусток. Римма і Віктор познайомилися незадовго до закінчення школи, згодом стали на рушник.  І потому прожили майже півстоліття щасливого – душа в душу, наповненого різноманітними радісними подіями сімейного життя. Аж поки цей романтичний політ двох білих лебедів не перервав підступний чорний ворон: трагічного червневого ранку 2016-го бандити-бузувіри відібрали найцінніше – життя її чоловіка…

Утім книга Римми Губанової здебільшого сповнена розповідями про щасливі сторінки їхнього життя-буття. Після п’ятирічного «стажування» головним агрономом у колгоспі «Перемога» Новоодеського району Віктору Губанову, попри його ще досить молодий як для керівника вік, довірили витаскувати «з грязі в князі» бідолашне господарство «Заповіт Ілліча» у сусідній Гур’ївці. Великий кредит довіри новоспеченому голові надали тодішні керівники обласного і районного рівнів – Олексій Гаврилович Захарченко і Микола Петрович Кобзар. Ці досвідчені організатори не лише надали можливість Віктору Губанову спробувати свої сили на новому поприщі, а й усіляко допомагали йому в усіх починаннях.

Римма Губанова разом з доньками Людмилою і Тетяною.

Результат – не забарився. Віктор Губанов, запровадивши передові методи господарювання та залізну дисципліну, одразу ж поліпшив фінансово-економічні показники ввіреного йому дітища. Звісна річ, п’яничкам, ледарям та «говорунам», котрі не схотіли «перевиховатися», вказали на двері. Натомість ті працівники села, котрі трудилися чесно і сумлінно, значно покращили свій матеріальний стан. Невпізнанно змінилося й село, яке, здається, до того пишалося лише тим, що на тутешніх нивах знімався знаменитий кінофільм «Трактористи». При Губанові Гур’ївку прикрасили ошатні будиночки для працівників господарства, сучасні торговий центр та магазини, дитяче містечко «Казка», асфальтовані вулиці… Відбудував невтомний голова й храм Покрова Пресвятої Богородиці.

Навіть за буремних 90-х, коли по всій країні царювала розруха, В.О. Губанов спромігся втримати ввірене йому господарство на плаву. Віктор Олександрович гордився тим, що товариство «Гур’ївка» жодного разу не взяло банківський кредит. «Скільки заробимо, так і житимемо», – любив повторювати Губанов. Утім господарство жило заможно: жодної затримки по зарплатні чи платежах до бюджету, натомість за вільні кошти підприємство закуповувало новеньку техніку та добірне насіння, добрива і засоби захисту рослин. Перебуваючи у постійному творчому пошуку, Віктор Губанов упроваджував нові технології та методи виробництва, при цьому охоче й безкорисливо ділився новаціями з колегами по аграрному цеху. Та чи міг вчиняти інакше Мічурін причорноморських степів?.. До речі, самого гур’ївського голову стали величати не інакше, як Академік пшеничних полів Миколаївщини.

Віктора Олександровича по праву можна вважати повноправним захисником і представником інтересів місцевої громади. Неодноразово В.О. Губанов обирався депутатом Новоодеської районної ради, п’ять разів отримував мандат депутата Миколаївської обласної ради. Земляків приваблював не тільки хліборобський хист Віктора Олександровича, а насамперед – його мудрість і людяність, надійність і толерантність. Господарство у Гур’ївці було немов ота скеля, об яку розбилася не одна хвиля псевдореформ від аграрних неуків та пройдисвітів. І саме до підприємства, яке протягом 30 (!) років очолював Губанов, вважали за честь завітати всі українські президенти і прем’єри, котрі здійснювали візит на Миколаївщину.

Та попри свою величезну зайнятість, Віктор Олександрович завжди знаходив час для своєї дружної родини. Разом із Риммою Іванівною виростили і виховали двох прекрасних доньок – Людмилу і Тетяну, які подарували своїм батькам славну когорту онуків.

Про все це, і не тільки, йдеться у книжці «Иначе, зачем на земле этой вечной живём». Окрім авторської розповіді від Римми Губанової, тут діляться спогадами про видатного сина Миколаївщини і Росії вже згадані вище О.Г Захарченко і М.П. Кобзар, інші керівники та колеги Віктора Олександровича, його друзі та знайомі, відомі журналісти. Чільне місце у виданні посіли світлини, автором більшості з яких є відомий фотожурналіст Дмитро Ласкін. А редагування книжки здійснив журналіст і письменник Йосип Струк.

…Презентація художньо-документальної книги «Иначе, зачем на земле этой вечной живём» відбулася минулої п’ятниці, 17 листопада, в залі засідань Новоодеської районної ради. Що глибоко символічно, це сталося якраз напередодні святкування професійного свята аграріїв. Окрім рідних, близьких, колег Віктора Губанова, захід відвідали голова Новоодеської райдержадміністрації Володимир Суровцев та голова районної ради Олександр Гриценко. Кожен із запрошених оглянув виставку досягнень В.О. Губанова і отримав дуже цінний та важливий для нього подарунок – книгу Римми Губанової, присвячену своєму видатному чоловікові. І, звичайно, сказав добрі слова на адресу тієї людини, яка по праву вважається золотим фондом Миколаївщини, її славою і честю.

Римма Губанова: – Я переглянула близько 300 газетних і журнальних публікацій, телевізійних передач, присвячених Віктору Губанову, і вирішила написати книгу. Насамперед для того, щоб було більше професіоналів, таких як Віктор Олександрович. Він казав, що до роботи слід ставитися із бажанням і любов’ю. Ставила також на меті розкрити у книжці внутрішній світ Віктора Губанова. Він дуже любив природу і землю, до якої відносився, як до живого організму. Щодо особистих якостей, то Віктор Олександрович був доброю, чесною і чуйною людиною, життєлюбом, справжнім інтелігентом. Після інфаркту, що стався 1998 року, він дуже хотів жити і щодня ходив пішки з дому до роботи, і в зворотному напрямку, а це сім кілометрів. А який він був спортсмен, футболіст! До сорока років стояв на воротах і пам’ятав у деталях кожен матч київського «Динамо». А головне, Віктор Губанов завжди прагнув, щоб усі люди, що його оточують, були щасливими.

Олександр Гриценко, голова Новоодеської районної ради: – Віктор Губанов був одним із кращих керівників в Україні. Під час наших бесід Віктора Губанова завжди вирізняла конкретика, жодного зайвого слова. Взявши господарство у Гур’ївці з багатомільйонними боргами, він вивів його у число кращих на Миколаївщині та в цілому по державі. Вважаю, книжка Римми Губанової має стати підручником для нинішнього і майбутнього поколінь аграріїв.

Колишній керівник Новоодеського району та куратор сільського господарства в обласних органах влади Олексій Захарченко: – Сьогодні ми вкотре згадуємо велику особистість – Віктора Губанова. Ще під час його роботи головним агрономом у колгоспі «Перемога» я побачив його величезний потенціал і здатність очолити більш відповідальну ділянку роботи. Із занедбаного господарства у Гур’ївці Віктор Олександрович зробив одне з кращих підприємств в Україні. Своєю самовідданою працею цей керівник прославив наш південний хліборобський край, і його дуже поважали люди. Свята пам’ять про мого друга Віктора Олександровича – назавжди у наших серцях!

Микола Кобзар, екс-керівник Новоодеського району: – У розвиток Новоодещини Віктор Губанов зробив найбільший внесок. І коли ми з Риммою Іванівною обговорювали книжку, то дійшли думки, щоб про нього написали прості сільські трудівники. Адже сила Губанова – в його з’вязку з людьми. Ця книга має бути на робочому столі кожного керівника, у кожному трудовому колективі. Адже досвід Віктора Губанова – безцінний.

* * *

На завершення заходу світлу пам’ять видатного аграрія, чудової людини, відомого мецената Віктора Олександровича Губанова присутні вшанували хвилиною мовчання.

Вічна пам’ять!

Андрій ТЮРІНФото автора

P.S. На превеликий жаль, убивці Віктора Губанова та замовники цього чорного злочину досі не викриті та не опинилися на лаві підсудних. Як кажуть адвокати потерпілої сторони, є певні зрушення у ході розслідування, а справу взяв на свій особистий контроль Генеральний прокурор України Юрій Луценко. Тож вважатимемо розкриття цього резонансного злочину тестом на професійність і честь для правоохоронних органів України.

Добавить комментарий