20 років потому… Вперше в історії нашого турніру перемогу здобули футболісти з приморського містечка!

Ось і завершився черговий, уже 26-й за ліком, Кубок з футболу серед сільських команд Миколаївщини на призи газети «Рідне Прибужжя». Починаючи з 1997 року, змагання присвячуються світлій пам’яті журналіста «РП» Миколи Баранова, який відійшов у Вічність на бойовому посту – одразу після завершення фінального матчу 1996 року…

Традиційно ці змагання редакція «РП» проводить з нашими друзями з обласної організації спорттовариства «Колос» (керівник – заслужений працівник фізичної культури і спорту України Володимир Борухов), за підтримкою Миколаївської обласної федерації футболу (голова  –Олександр Пасічний). Дякуємо за підтримку і тих організаторів спорту, котрі надали чудовий стадіон у парку Перемоги у розпорядження кращих сільських команд області.

Цього року звання володаря кубка розіграли між собою футболісти Баштанського і Очаківського районів. Але якщо баштанцям не звикати до участі у вирішальній стадії змагань (у попередніх розіграшах – 12 фіналів, п’ять перемог), то представники футбольної Очаківщини лише одного разу пробивалися до омріяного поєдинку. Сталося це рівно двадцять років тому, і суперниками приморських футболістів була команда… Баштанщини. А саме – славетна «Славія», якана той час, завдяки турботі районних керівників, домінувала на обласному рівні. У тому поєдинку цілком прогнозовано перемогли досвідченіші та сильніші баштанці – 6:2. І ось, за два десятиліття потому, сама доля подарувала очаківцям шанс поквитатися із своїми кривдниками за ту болючу поразку.

Ігровий момент.

Команди підійшли до фіналу в гарній спортивній формі. Команда села Доброго Баштанського району в півфіналі з хокейним рахунком здолала арбузинців, а їхні опоненти у скандальному поєдинку залишили за бортом змагань команду села Кам’яне Новобузького району. До речі, кам’янці вигравали кубок два останні сезони, відтак минулої неділі на футбольному полі мав змінитися володар почесного звання.

Чи був фаворит у цій зустрічі? Навряд чи. У Баштанському районі останнім часом великий футбол здебільшого підтримується лише завдяки приватним спонсорам та меценатам. Тамтешні любителі із ностальгією згадують ті часи, коли керівники району приділяли максимум уваги розвиткові народної гри, звідти були й гучні перемоги. Зараз, вочевидь, нинішні горе-начальники зайняті бозна-чим, тільки – не футболом. Ось і команда села Доброго, яка у фіналі відстоювала честь усього баштанського футболу, існує виключно завдяки місцевому приватному підприємцю Дмитру Семенову. Вже протягом п’яти років меценат утримає команду села Добре, і за цей час цей самобутній колектив тричі вигравав першість Баштанського району. А цього року добренці навіть виграли відкритий чемпіонат міста Миколаєва в другій лізі, а також малий кубок міста Миколаєва. Отакої!

Збірна Очаківського району ж була сформована на базі команди «Арсенал» (Очаків). Така «войовнича» назва зовсім не випадкова, адже кістяк команди складають військовослужбовці. Керівником команди, а також одним із її гравців є заступник начальника військової частини А‑2637 капітан другого рангу Юрій Амонгаєв – людина, палко закохана у спорт № 1.

До речі, «Арсенал» проводить лише перший сезон на високому рівні. І перший млинець виявився зовсім не глевким! Очаківці впевнено виграли цьогоріч Кубок АПК пам’яті Ю. Маврокордато. Також вони спробували власні сили у вищій лізі чемпіонату області.

– Це дуже корисний турнір для сільських футболістів, – зазначає голова обласної федерації футболу О. Пасічний, – адже молоді гравці з глибинки виходять на вищий рівень, набуваючи безцінного досвіду. Тому Миколаївська футбольна федерація і надалі буде підтримувати різноманітні змагання для сільських трудівників.

…Та ось арбітр фінального матчу Юрій Зеленський (бічні судді – Артем Артеменко і Дмитро Ільяшенко) встановлює м’яч на центр і дає свисток, який розпочинає фінальний матч. І майже одразу до справи беруться не лише футболісти, а й численні уболівальники, котрі прибули з Очакова та Баштанщини підтримати своїх улюбленців. Першими пішли у наступ добренці, але Євген Мица, який опинився на вістрі атаки, пробив трохи неточно.

Не забиваєш ти… Вже в атаці-відповіді очаківці розіграли стрімку контратаку, і після удару Євгена Осипенка м’яч потрапив у руку одному із гравців команди Баштанщини. Виконувати небезпечний штрафний (18 метрів до воріт, по самому центру) взявся Василь Борисов, який надіслав «смугастого» в самісінький кут воріт – 1:0! Ще за хвилину Борисов ледве не оформив «дубль», але м’яч пролетів над поперечкою воріт суперників.

Очаківська торсида.

А що ж команда з Баштанщини? Вона аніскільки не знітилась та продовжила шукати щастя у воріт опонентів. Цікаво, що в складі добренської команди на поле вийшли одразу дві пари братів – Олександр і Євген Локатирі, а також Василь та Павло Чернопиські. Зі свого боку, честь Очаківського району захищали брати-близнюки 19-річні Дмитро і Євген Кривороті. Вихованці Очаківської школи-інтернату винахідливо й майстерно діяли в атаці своєї команди. Так, незадовго до свистка на перерву Євген потужно пробив по воротах – поперечка!

А на 39-й хвилині знову спрацювало одвічне футбольне правило. В швидкій атаці Євген Мица, увірвавшись до карного майданчика, викотив м’яч під удар Сергія Михалюні, якому залишалося лише не промахнутися по порожніх воротах, – 1:1!

Обопільно гострий футбол продовжився і по перерві. Гра на зустрічних курсах вельми сподобалася численним уболівальникам, котрі несамовито підтримували своїх. І знову ближчими до взяття воріт були очаківці: після пострілу Осипенка шкіряна куля влучила у штангу воріт. А буквально за декілька хвилин до завершення основного часу матчу Василь Чернописький ледве не зняв павутиння з каркасу очаківських воріт, але воротар Олександр Горбик зіграв вище всіляких похвал, відвівши загрозу.

Отже, 1:1, і команди після невеличкої перерви зіграли додаткові 30 хвилин. І щойно розпочався овертайм, як очаківська команда знову забила: «дубль» таки записав на свій рахунок невгамовний Василь Борисов – 2:1! А гольову комбінацію розпочали брати Кривороті.

У час, що залишився, рахунок міг «хитнутися» як в один, так і в інший бік. Проте цифри на умовному табло вже не змінилися. А це означає, що кубок «Рідного Прибужжя» вперше в історії виборола команда з Очаківщини! І, таким чином, очаківці поквиталися за поразку 20-річної давнини.

Учасники фіналу. Той випадок, коли переміг Футбол!

Браво, переможці! Не менші молодці й добренці! Але кубок один, і його заслужено здійняли вгору саме представники приморського регіону. Крім того, кожен гравець, тренери і керівники очаківської команди заохочені річною передплатою на наше видання. Добренцям же дістався втішний приз. Також отримали індивідуальні призи від «РП» кращі гравці з обох команд – старший матрос військової частини А‑2637 Василь Борисов (Очаківський район) і нев’янучий ветеран баштанського футболу Олександр Локатир.

Крім того, гравці були нагороджені медалями, а команди – грамотами. Урочисту церемонію нагородження із задоволенням виконали керівник обласного осередку ФСТ «Колос» Володимир Борухов, голова обласної федерації футболу Олександр Пасічний, член виконкому федерації Микола Пихтін і автор цих рядків. Усі були одностайні у висновках: цього чудового дня насамперед переміг його Величність Футбол!

– Ми дуже щасливі, що виграли цей почесний трофей, – сказав у післяматчевому коментарі керівник очаківської команди Юрій Амонгаєв, – і сердечно дякуємо за підтримку нашим відданим уболівальникам.

Ось імена щасливих тріумфаторів Кубка «Рідного Прибужжя»-2018:

воротар Олександр Горбик, польові гравці Віталій Євстегнєєв, Михайло Точанський, Євген Козаченко, Євген Гординець, Євген Осипенко, Євген Криворотий, Денис Дуда, Георгій Багратіоні, Дмитро Криворотий, Василь Борисов, Едуард Заблоцький, Олександр Глушко, Олександр Шалапуха, Денис Точанський, Артем Рабулець, Сергій Заблоцький, Андрій Максимовський, керівник – Юрій Амонгаєв, тренери Олександр Борисов і Олександр Бережевський.

Андрій ТЮРІН
Фото автора, Анюти МИСКІВ і Сергія КУЯНОВА

Добавить комментарий