Комунальна квартира: НА РОЗДОРІЖЖІ…

Реформа житлово-комунального господарства, як і інші новації в нашій країні, викликала безліч запитань, і аж ніяк не менше – спірних питань та конфліктних ситуацій. Оголосивши про зміну дороговказів у системі «споживач комунальних послуг – виконавець», держава акцентувала на необхідності посилення конкуренції в цій сфері та можливості пересічних громадян обирати управляючу компанію, котра надасть споживачеві найбільш якісні послуги за найменшою ціною. Та на практиці поки що маємо те, що маємо…

На початку жовтня цього року інформаційно-вуличний простір обласного центру буквально вибухнув від масового обурення. Ще б пак: мешканці багатьох миколаївських багатоповерхівок отримали в своїх поштових скринях рахунки-повідомлення, в яких виставлені рахунки за обслуговування будинку… одразу від двох підприємств! Першим в «списку» – зазвичай сумновідомий для багатьох громадян «старий» ЖЕК, а ось другим значиться маловідоме ТОВ «Місто для людей – Миколаїв». І якщо жеківці оцінили свої послуги в районі чотирьох гривень за квадратний метр, то «люди» забажали витягнути з кишень споживачів на гривню більше.

Але найбільше збурило миколаївців навіть не факт того, що за одну послугу вимагають гроші одразу два підприємства, а насамперед те, що у вересні ніяких робіт по обслуговуванню будинку практично не проводилося!

Для прикладу візьмемо будинок номер 49, що по вулиці Театральній у м. Миколаєві. Дев’ятиповерховий будинок, в якому два під’їзди та 70 квартир, донедавна обслуговував ЖЕД‑15 ЖКП ММР «Південь». Як стверджують мешканці будинку, жеківський двірник лише пару-трійку днів на початку вересня помахав мітлою, потім – його ніхто більше не бачив. Інших послуг житлово-комунальне підприємство вже не надавало. То за що платити близько 200 гривень з двокімнатної квартири, і 250 – з трикімнатної? – не розуміють мешканці будинку.

Утім, ТОВ «Місто для людей – Миколаїв» зазіхнуло ще на більш кругленьку суму, при цьому не надавши жодної послуги!

Варто зауважити, що договір на обслуговування близько 900 багатоквартирних будинків з цим загадковим підприємством уклав, на виконання рішення конкурсної комісії, начальник управління комунального майна Миколаївського міськвиконкому Олександр Рєпін. Під примусове призначення управлінської компанії потрапили ті доми, мешканці котрих ні з ким не уклали угоди на обслуговування своїх будинків.

Репортери Центру журналістських розслідувань з’ясували, що «Місто для людей Миколаїв» було утворено всього за місяць до оголошення конкурсу на управління багатоквартирними будинками. При цьому компанії з аналогічними назвами – «Місто для людей Запоріжжя», «Місто для людей Київ» і так далі, зареєстровані в багатьох інших містах країни. «Ниточки» ж ведуть до якогось литовського (!) ЗАТ «Свініті Україна». При цьому злі язики подейкують, що фактично цим розгалуженим «комунальним спрутом» володіє начебто син першої особи в державі, звідти – й сприяння нікому не відомій фірмі в багатьох міста України, в тому числі – Миколаєві.

Алла Михайленко.

Як би там не було, але миколаївці обурені нахабністю «людей» вимагати гроші за послуги, котрі не надавалися. Чимало містян не мають наміру платити сотні гривень з сімейного бюджету за «повітря». Закон України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяє це зробити, адже в статті 7 чітко зазначено, що споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості. Утім факт відсутності послуги потрібно юридично правильно задокументувати, а вже потім – виставляти претензії управляючій компанії.

У згаданому вище будинку № 49 по вулиці Театральній так і вчинили. Ба, більше: там не тільки виставили претензії «Місту для людей – Миколаїв», а й взагалі вирішили відмовитися від послуг цієї компанії.

Яким чином?

– Ще в липні 2016 року, – каже активістка з числа місцевих мешканців Алла Михайленко, – нами було створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, тоді ж обрали голову ОСББ, ревізійну комісію. Але, на жаль, ми тоді не взяли сам будинок на свій баланс.

Алла Іванівна розповіла, чому сталося саме так. Річ у тім, що вона та інші мешканці до останнього сподівалися, що місто передасть будинок (до речі, 1971 року «народження») об’єднанню співвласників у технічно справному стані. Насамперед, міська влада в особі директора Департаменту ЖКГ Андрія Палько обіцяла замінити наскрізь ржаву та діряву систему водопостачання в підвалі будівлі – спочатку в 2017 році, потім – у 2018-му. Але свого слова чиновники не дотримали. Відповідь до банальності знайома багатьом містянам – через брак коштів у бюджеті… Мешканці будинку двічі зверталися зі своєю застарілою проблемою і до Кабінету Міністрів України, але звідти лише спромоглися «процитувати» відписку від миколаївських бюрократів.

– Тож ми самі попросили одну із приватних будівельних компаній зробити кошторис ремонтних робіт по заміні труб водопостачання, – зазначає А. Михайленко. – Вийшло десь близько 22 тисяч гривень – сума не така вже і космічна. Проте коли ми звернулися з цим питанням до свого депутата, то згодом нам надійшла відповідь від Рєпіна: там підрахували, що на заміну системи водопостачання слід винайти… 60 тисяч гривень. Але гроші фактично ніхто не виділяє.

Неважко припустити, що таке істотне – майже втричі більше – зростання кошторису «попахує» корупційною складовою. І це лише – в межах одного будинку. А якщо взяти півмільйонне місто в цілому?..

Тож мешканці будинку по вулиці Театральній зрозуміли, що не слід чекати на «манну небесну», а потрібно самим брати ініціативу в свої руки, а саме – приймати будівлю на свій баланс навіть у нинішньому, не зовсім задовільному стані. А вже потім – або самим управляти будинком, укладаючи угоди з виконавцями послуг, аби ж знайти іншу управлінську компанію чи приватного підприємця.

Правильність цього шляху доводить і досвід мешканців ще одного будинку з Інгульського району. До речі, він також дев’ятиповерховий та складається з двох під’їздів. Ще два роки тому мешканці будинку по проспекту Миру, 17б перебували у тривозі та стані невизначеності: капітально ремонтувати їхній будинок міська влада аж ніяк не поспішала, натомість були сумніви в спроможності новоствореного ОСББ «Мирний-Плюс», котре взяло дім на свій баланс.

– Коли ми тільки починали, потрібно було робити буквально все, від підвалів до даху, – згадує директор ОСББ Сергій Сергієнко. – Каналізація протікала, система водопостачання також була в аварійному стані. Ліфти хоч і працювали, але бажали кращого. Щодо благоустрою на прибудинковій території, то тут також спостерігалася невтішна картина: відсутність клумб та дитячого майданчика, а автомашини стояли де завгодно.

За два роки власного господарювання зміни, як кажуть, видно неозброєним оком. Для автотранспорту побудовано спеціальну стоянку, котра не заважає ані пішоходам, ані дітям, які граються на ігровому майданчику відмінної якості. Годі й казати, що територію довкола будинку завжди прибрано.

Квартирна плата до вересня 2018 року становила для мешканців будинку 3,50 гривень за квадратний метр (наразі – 4 грн.), тобто – на рівні того ж ЖЕД № 15. Але якщо ЖЕК за багато років палець об палець не ударив, аби зробити капітальний ремонт комунікацій, то ОСББ всього за два роки діяльності капітально відремонтувало ліфтові кабіни та обладнання, системи каналізації і водопостачання тощо.

І це все за рахунок квартирної плати! Крім того, за ці кошти утримується апарат управління – керівник та бухгалтер, прибирається територія всередині та довкола будинку, вивозиться сміття, здійснюється безперебійне функціонування ліфтів. На кожному поверсі – світло та комфортно за рахунок встановлення енергозаощаджувальних світлодіодних ламп. Для порівняння: при ЖЕКу світилося всього десять лампочок на два під’їзди.

В чому секрет успіху? Директор ОСББ відверто зауважує: «Ми просто не крадемо гроші і звітуємо перед мешканцями будинку за кожну витрачену гривню».

Щодо юридичного аспекту, то Сергій Сергієнко в якості приватного підприємця уклав угоду з ОСББ на управління і обслуговування будинку. З метою економії коштів Сергій Юрійович одночасно є і директором, і бухгалтером, також він замінює лампочки та здійснює нескладні слюсарські роботи.

Порівняйте цей ідеально налагоджений, чітко діючий механізм з безвідповідальністю та неефективністю, що панувала за часів ЖЕКів. До речі, як наголошує С. Сергієнко, з працівниками «старих» житлово-комунальних підприємств він навіть ніколи не спілкувався з приводу вирішення тих чи інших проблем, бо «у них кам’яний вік». Перевага надається приватним компаніям, котрі могли запропонувати найсучасніші технології за вигіднішими ціновими пропозиціями.

Добавить комментарий