КАРАВЕЛІВСЬКА ШКОЛА: урок від бюрократів

Поки районні чиновники не квапляться, сільські школярі змушені ось уже другий рік навчатися «на задвірках».

У публікації «Освіта: операція «Оптимізація» («РП» від 20 вересня ц. р.) ми розповідали про проблему сільської школи на Веселинівщині, котру влада забажала закрити нібито через значні витрати на отримання закладу та буцімто низький рівень знань школярів. А ось на Вітовщині завжди гучні та дзвінкі шкільні класи та коридори Каравелівської ЗОШ І-ІІ ст. лякають порожнечею та тишею не через «реформування», а з інших причин. Минув ось уже рік, як школу тимчасово закрито через аварійний стан будівлі. Але, попри це, протягом тривалого часу районна влада чомусь ніяк не приступить до ремонту навчального закладу. Чому так сталося і коли місцеві учні гризтимуть граніт науки у рідній для себе «оселі знань»?

Одразу зазначимо: згадану школу аж ніяк не можна віднести до категорії малокомплектних, адже у дев’яти класах навчається до ста школярів із сіл Каравелове, Капустине, Зайчівське, Добра Надія і Ясна Поляна. На початку жовтня минулого року будівлю, в якій розміщено школу, рішенням районної комісії було визнано аварійною, відтак через загрозу життю та здоров’ю дітей та учителів навчальний процес у закладі призупинився, ледве розпочавшись. Діти, на щастя, продовжили навчання. Але де і в яких мовах?

Молодших школярів «підселили» до Каравелівського дошкільного навчального закладу. Не дивно, що через різке збільшення «постояльців» молодші учні були змушені навчатися у дві зміни. Та й умови перебування школярів у непристосованому затісному приміщенні дитсадку не витримують жодної критики. До прикладу, і так замалий спортзал розмежували фанерною перегородкою навпіл. Звісна річ, за таких обставин говорити про бодай мінімально задовільні умови для проведення уроків фізкультури недоречно…

Не в ліпшому гуморі перебувають й батьки дітей старшого віку. Учнів 5-9 класів возять на навчання до Мішково-Погорілівської ЗОШ, яка розташована аж за 20 кілометрів від села Каравелового. Враховуючи, що частину цієї подорожі автобус долає ямами і колдобинами, дорога до Країни знань виявляється аж надто тернистою. А одного разу, як побідкалися батьки школярів, автобус зайнявся під час руху. На щастя, того разу ніхто не постраждав. А як буде наступного?

«Діти там навчаються до пізнього вечора, – написали в одному із колективних звернень ображені батьки, – не зважаючи на те, в якому класі вони навчаються. Раніше у дітей після основних занять була додаткова можливість займатися вивченням іноземних мов, відвідувати спортивні секції. Проте наразі вони позбавлені такої можливості».

Звісно, що зі своєю проблемою мешканці Каравелівської сільської ради куди тільки не зверталися – «торпедували» органи влади, писали депутатам різних рівнів, залучали засоби масової інформації. Та зрештою все, як це часто буває, уперлося в брак коштів. Після виготовлення робочого проекту капітального ремонту будівлі Каравелівської ЗОШ та проведення експертизи з’ясувалося, що тільки на самі ремонтні роботи знадобиться 2,2 мільйона гривень. Але такої суми у районному бюджеті не знайшлося…

Спасіння потопаючих – діло рук самих потопаючих. Ця народна мудрість знайшла практичне підтвердження й цього разу. Сподіваючись на допомогу «району», депутати Каравелівскої сільської ради на сесії виділяють, на умовах співфінансування, 700 тисяч гривень на ремонт навчального закладу. Та районні керівники й цього разу «дипломатично» промовчали, не зробивши крок назустріч школярам та їхнім батькам. Відтак сільські депутати, котрі мало не щодня вислуховували претензії земляків щодо непрацюючої школи, додатково виділяють ще мільйон гривень субвенції районному бюджету за умови повернення коштів у майбутньому.

Але, як не важко підрахувати, навіть цих значних для села коштів не вистачило, аби забезпечити весь кошторис ремонтних робіт. Ще півмільйона гривень мали надійти в рамках обласного конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. Тож чиновники з Вітовської РДА не поспішали оголошувати тендер на ремонт Каравелівської ЗОШ, очікуючи на надходження вказаної суми.

Зрозуміло, що таке зволікання районної влади викликало неабияку соціальну напругу. Адже розпочався вже другий навчальний рік, коли діти змушені навчатися в незадовільних умовах, так і не отримали кращих умов у вигляді відновлення нормального навчального процесу в рідній школі.

– Треба було давно вже розпочати ремонт школи, – каже бабуся учня Каравелівської ЗОШ Світлана Жуйкова. – Влітку люди зібралися і поїхали зі своєю бідою до голови Вітовської РДА О. Демчука. Але чіткої відповіді від чиновника так і не отримали. Тож невдоволення в селі досягло такої критичної межі, що люди були готові перекрити трасу.

– Це дуже погано, що школа досі не ремонтується, – додає тітка третьокласника Наталя Бурчіц. – У дитячому садочку школярі навчаються у маленьких кімнатках, а для занять фізкультурою взагалі немає нормальних умов.

Натомість чиновники, схоже, не надто переймалися проблемами сільських дітей. Писали бюрократичні відписки, проводили формальні зустрічі з громадою, що не мали ніякого позитивного продовження. А й справді, хіба в теплих насиджених кріслах відчуєш всю біль та розпач батьків школярів-«переселенців»?

Депутат обласної ради Надія Іванова, захищаючи інтереси своїх виборців, неодноразово зверталася з пропозицією до районної влади негайно розпочати тендерну процедуру. Та чиновники вичікували, поки не надійде вся сума – попри те, що можна було оголосити тендер не на реальну, а на очікувану суму, що є цілком законно. Між тим втрачався дорогоцінний час…

Зрештою, в останніх числах серпня на рівні області було вирішено питання щодо виділення коштів на реалізацію мікропроекту «Капітальний ремонт Каравелівської загальноосвітньої школи І-II ступенів». Проте від отримання грошей до початку будівельних робіт мине ще чималий час. Процедура проведення тендеру та визначення його переможців традиційно довготривала і непроста. Спочатку потрібно оголосити тендер, потім – дочекатися учасників торгів, згодом – розглянути пропозиції та обрати переможця. Певний час дається на оскарження результатів тендеру, а у разі судової тяганини зазвичай і кінця-краю не видно тендерній процедурі. Навіть за найкращого сценарію на все  про все знадобиться пару місяців, а там – і зимовий період з дощами, снігами та холодами. Тож, виходячи з усталеної практики, мало віриться, що кошти будуть освоєні до кінця 2018 року.

До речі, про те, як вітовські чиновники «квапилися» виставити предмет закупки на торги, промовисто свідчить такий факт: з моменту прийняття рішення про виділення коштів в рамках мікропроекту минув майже місяць, поки тендерна пропозиція з’явилася в системі Prozorro.

Словом, вимальовується не зовсім райдужна картина. Ми спробували взяти коментарі у голови Вітовської райдержадміністрації Олександра Демчука. Той, пославшись на брак часу, адресував нас на начальника відділу освіти, молоді та спорту Вітовської райдержадміністрації Романа Крайніка, який на диво не приховував оптимізму:

– Ми любимо дітей і хочемо, щоб у найкоротші терміни розпочалися ремонтні роботи. Ми працюємо над цим. Якщо тендер відбудеться без форс-мажору і в ньому переможе серйозна компанія, то ремонт відбудеться швидко. Навіть за найгіршого розвитку подій будівельники приступлять до ремонтних робіт у березні наступного року.

– А чому так довго не оголошувався тендер?

– Тому, що не було всієї суми коштів. Складність робіт не дозволяла робити частковий ремонт. Це – цілісна робота, яка гарантує безпечне функціонування Каравелівської ЗОШ. Все інше – це політичні інсинуації незрозумілого штибу.

Чесно кажучи, не зовсім зрозуміло, про що саме мовить «освітянський міністр району», який, цілком очевидно, за посадовими обов’язками повинен перейматися не політичними нюансами, а всіляко поліпшувати навчально-виховний процес у освітянських закладах Вітовщини. Реально ж маємо таку невтішну картину: діти Каравелівської сільської ради ризикують і другий поспіль навчальний рік закінчити у вкрай незадовільних умовах.

Ось такий гіркий урок життя від бюрократів…

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий